Зустрічаю сердцем день з тобою
Я у мріях своїх снах.
Відчуваю сердцем і душою.
Я твій подих і вуста.
Аааа

Погляд ясний, рідний
і знайомить сонячний,
як в небесах
Йду до тебе я шляхом надії,
лиш теплом в твоих очах.

Я відчую тебе твій подих
і твої вуста, твої руки.
Вітер нас донесе за сто морів,
сто світів без разлуки назавжди.

І ти відкриваеш світ моїх мрій, твоїх надій
І я памятаю поклик вогню в душі твоій.

Я відчую тебе твій подих
і твої вуста, твої руки.
Вітер нас донесе за сто морів,
сто світів без разлуки назавжди

Аааааааа

Я відчую тебе, я відчую тебе твій подих
і твої вуста, твої руки.
Вітер нас донесе за сто морів,
сто світів без разлуки назавжди.
Я відчую тебе
Ааааааа
Вітер нас, вітер нас донесе назавжди.

Буяє на дворі весна,
Чарівно співають журавлі,
Прокинулась в мене здавна
Велика любов до землі.

Я здибав нацьйональне зерно,
Все є тепер для виросту плодів.
Я посаджу таке дерево! –
З плодами синьо-жовтих кольорів.

Але то справа дуже непроста –
Земля моя – то глина та пісок,
Без добрива нічого не росте,
Хіба що будяковий колосок.

Чи буде на землі родючий приріст?
Не довго я думав, бо йшов комуніст.
Його закопав – тепер буде в ній
Свій перегній, свій перегній.

Але я дечого не врахував,
Хоч маю дуже якісне зерно.
На чому посадив, те і дістав –
Вродило бо червоне знамено.

Воно ж таке величне та красне!
То я його порізав на шматки.
На добру згадку своєму народу
Шматки роздав, як носові хустки.

Чи буде на землі родючий приріст?
Не довго я думав, бо йшов комуніст.
Його закопав – тепер буде в ній
Свій перегній, свій перегній.

Земля дарує радісне життя –
Доволі я вже добрива наклав.
Мій краю, в тебе ясне майбуття!
Не досить ще я сил тобі віддав.

Чи буде на землі родючій приріст?
Не довго я думав, бо йшов комуніст
Його закопав – тепер буде в ній
Свій перегній, свій перегній.

                                 

Володимир Михайлович Івасюк (04.03.1949 – 22.05.1979)— відомий український поет і композитор. Один із основоположників української і радянської естрадної музики. Автор 107  пісень, музики до кількох спектаклів, 53 інструментальних творів. Був професійним медиком та скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі. Майстерно виконував свої пісні. Був неординарним художником. Загинув при нез’ясованих обставинах у Брюховицькому лісі під Львовом.

                                             

Богдан Стельмах – поет, драматург, перекладач, автор численних книжок, лауреат літературних премій імені Котляревського, Шашкевича, Лесі Українки, «Благовіст» – гість Радіо Свобода.

Богдан Стельмах: «Якби Івасюк жив, він не потерпів би знущання з поетичного слова»

http://www.radiosvoboda.org/content/Article/1503372.html

– Звідки він черпав оту енергію добра і світла для своїх мелодій, адже світ доволі жорсткий і злий?  – Це виховання. Він жив світло. .. до пісні ставився дуже серйозно....був чоловік життєрадісний. Володя мені завжди казав, що пісні мають бути оптимістичні.... Хоча був молодший від мене, але казав: «Як Ти міг таке слово написати, є краще». Я знав, що інший композитор це пропустив би, мав такий досвід, а Івасюк – ні. Він до пісні ставився дуже серйозно ... Коли я почав працювати з Білозором, то пам’ятав слова Івасюка, що текст має бути до пісні майже досконалий.

– Варто лишень згадати сучасні тексти пісень… Якби Івасюк жив сьогодні, як Ви гадаєте, чи був би він оцінений, потрібний, якби він реагував на ті часто немічні тексти, які чуємо щодня з етерів, які далекі від поезії?

– Важко мені сказати. Але якби Івасюк жив сьогодні, може, це звучить оптимістично, але мені видається, що пісенного сміття було б значно менше. ... Уявіть, 10 років уже звучить сміття.  Мені здається, що так звана наша демократія, кажу так звана, тому що її використовують різні такі вершники. Сідають на неї, як на таку собі кандибу, розгнуздану, без вудил і сідла і витворяють усякі штуки, які хочуть. Сучасна естрада – це теж викривлені гарцювання, на огляд, на тій нашій демократії. Бо коли ректор одного з вузів стає народним артистом України… Не здивуюсь, що невдовзі таке звання ще нададуть київському мерові, бо вже щось там записує… Це ті моменти, які Володя Івасюк не потерпів би. Він спершу реготав би з цього, а потім почав виступати. Нині є люди, які обурюються, і я теж, але, може, я не маю такого впливу, не є войовничим, але є люди войовничі і не можуть нічого зробити.

– Не треба себе у житті губити - і не треба буде себе шукати. Так як ніколи собі не зраджував Івасюк і не губився у світі. Його немає в живих, але він і далі промовляє до нас своїми мелодіями і піснями.                                                      

                                                                                 

Lecz tamten zapach twego ciala przesladuje mnie na nowo plomien wciaz zapala Bo tamta milosc mnie unosi w zylach burzy krew zapach kobiety to narkotyk moj narkotyk  Caly swiat w gruzach legl stracilem cie przez glupi blef glupi blef jeden ruch ktorego zal

A dzis serce lka cicho lka  

    

                Вперше, коли почула спів Квітки Цісик, здавалось, що моя душа і серце співають разом з нею, а сльози просто неможливо було спинити. Цей спів, вже ніколи не забути і він завжди зі мною. Вшануймо пам"ять цієї видатної співачки,  вона -  приклад відданості своїй Батьківщині навіть за її межами .    . Донька українських емігрантів, Квітка Цісик (4 квітня 1953 Квінс, Нью-Йорк - 29 березня 1998) записала два лазерні диски українського фольклору та своїх улюблених пісень під назвою «Квітка» та «Два кольори». «Ця збірка пісень є бажанням мого українського серця вплести радісні нитки в розшарпане життям полотно, на якому вишита доля нашого народу».                                                    *************            4 квітня 1953 року в нью-йоркському районі Квінс у родині Іванни та Володимира Цісиків, післявоєнних емігрантів із заходу України, народилася дівчинка, якій дали ймення Квітка. Материнське дівоче прізвище було Лев, походила вона із Коломиї. П'ятирічною Квітка опанувала скрипку, допомагав у цьому тато – славний концертний скрипаль, який навчався у Львівській консерваторії і згодом викладав в Українському музичному інституті Америки. Акомпанувала Квітці її старша сестра Марія (народжена в концентраційному таборі в Німеччині 1945 року). Марія Цісик – знана у світі піаністка, була директором консерваторії у Сан-Франциско, вела майстер-класи у Карнегі-Холі. Хоч Квітка непогано грала на скрипці та роялі, маючи рідкісне колоратурне сопрано, вона вчилася у хранителя віденської оперної традиції Севастіана Енгельберга, закінчила Нью-Йоркську консерваторію. Ще студенткою Квітка, яка взяла собі псевдо Кейсі від ініціалів KC, не відчувала жодних труднощів у різних музичних стилях. Її навперебій почали запрошувати джазові, поп- та рок-зірки. Цісик допомагала Роберті Флек, Бобу Джеймсу, Девіду Санборну, Майклу Болтону, Карлі Саймон, Лінді Ронстад, Мікіо Масуо, а також Квінсі Джонсу – найпотужнішому аранжувальнику-продюсерові Америки, який відкрив феномен Майкла Джексона. До слова, з майбутнім королем поп-музики Квітка часто співала в хорі. Кейсі часто брала участь у комерційних проектах. За допомогою її витонченого співу створювали свій імідж корпорації Coca-Cola, American Airlines, Sears, Safeway, Starburs та інші. Варто подякувати чоловікам Квітки Цісик за україномовні альбоми, за ту насолоду, яку ми нині маємо. Обидва рази Квітка була заміжня з музикантами: перший чоловік – композитор-аранжувальник Джек Корнер, другий – інженер звукозапису Ед Ракович. Перший диск "Songs of Ukraine" (Пісні України) був записаний у 1980 році, а "Two Colors" (Два кольори) у 1989 році. Між записами відбулися розлучення з Джеком і шлюб з Едом (йому вона народила сина Едді). Проте всі троє працювали над створенням обох альбомів. Завдяки професійності, душевній вдачі, щедрим гонорарам Квітка для запису альбомів зібрала найкращих студійних інструменталістів Нью-Йорка, тих, кого собі навіть не могли дозволити відомі поп-зірки США, партії рояля виконувала старша сестра. Як результат – два альбоми, яким немає рівних в українській легкій музиці. 1990 року два диски були номіновані на "Греммі". Якась зла доля пройшлася над жіноцтвом дружної сім'ї Цісиків. Спочатку, в 1994 році, померла Іванна, у 1998-му Квітка, у 2003-му Марія. Діагноз один і той же: рак грудей. На далекій американській землі в знак пам'яті про Квітку Цісик, її нев'янучий талант, засновано Фонд підтримки музично обдарованих дітей; на пам'ять про Марію – Фонд "Адже життя прекрасне", що акумулює кошти на закупівлю мамографічного обладнання для України.                 Тобі, ніжна й незабутня Квітко України й Діяспори, присвячую.

Антон Йожик Лейба

*************************************************************************************************************************

http://www.umka.com.ua/ukr/catalogue/singers/kvitka-kvitka-cisyk-songs-of-ukraine.html http://www.umka.com.ua/ukr/singer/kvitka-kvitka-cisyk.html

Вже 3 дні ходжу і наспівую собі під ніс цю дурацьку та липучу пісню про "Белую стрекозу любви"... Вже хочеться придушити і автора цього бреда і  виконавців, навіть не знаю де підчепив цю заразу... Може в якій маршрутці? А тут ще і Київстар добив... Прийшло ММС з рекламою музичного порталу та пропизицією скачати цю пісню за 5 грн, навіть приспів у МР3 прислали....  Вона мені і даром не треба! 

---

І ще одна цікавинка від Київстар: мало того, що поповнення рахунку практично неможливо купити останній місяць по номінальній вартості (тільки у спеціалізованих магазинак Київстар), так вони вже почали випуск нивих карточек... Номінал 30 і 100 грн . Більше ніякої диференціації... Мені здається це не зручним.