Пелюстка ніжна білої троянди
Зрадливо відірвалась від бутону.
За це її байдуже зметено зі столу,
Ну, а бутон - позбавлено престолу,
До товстого заховано вже тому,
Де йдеться про якісь заморські мандри...
У цю товсту і нецікаву книжку
Я заглядатиму щоразу нишком.
Пелюстку ту самотню пригадаю,
Що не потрапила до сплющеного раю...

І зависло вітання
Поміж нами в повітрі.
І яскрава вітальня...
І прадавнє повір'я...
І перо на подвір'ї...
І подружчині очі...
Галасне надвечір'я.
Стиглі фрази охоче
Перекочують люди.
Його знову не буде -
Недозрілого слова.
На тонкій волосині,
На хиткій павутині -
І зірватись готове,
Впасти в доторки сині
І у погляди чорні...
Я тебе перегорну,
Немов лист із альбому,
І заб'ється у скронях
Майже щось невагоме -
Всіх надій моїх втома.

*
Не буду сумувати, що кохання,
З тобою геть до іншого пішло
Бо назавжди у спогадах лишились
Таких жаданих, ніжних рук тепло.

Ніхто не може спогадів відняти
Про ті найкращі і шалені дні,
В яких крім нас нікого не існує,
Немов у світі ми були одні.

В його коханні вже цього не буде,
Не повториться ця чудова мить.
Лише в душі моїй чарівним дзвоном
Минулеє кохання продзвенить.

 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

От і перша смерть у нашому домі –

Вчора не стало хом’яка.

Не стало – оскільки не відаю, що робиться з хом’яками

після того, як життя їх покидає:

помирають вони чи відходять,

кінчаються чи згасають,

переставляються чи віддають Богові душу

Хотілось би вірити в останнє,

бо якщо є хом’яча душа,

отже, мусить бути і хом’ячий Бог, і хом’ячий рай

(і пекло, звісно, але це вже надто жорстоко!).

 

Що можна сказати про нього?

що був добрий і лагідний,

не зробив нікому анінайменшої прикрості,

що був затятим поборником порядку і чистоти,

що не відносився до категорії балакунів

і за це його любив ще один домашній мовчун –

чорний кіт Мачо.

 

Треба сподіватися, що і йому було незле з нами,

у будь-якому випадку, ми старалися як могли,

хоча наше розуміння щастя – це тільки наше його розуміння,

отож, якщо й ненавмисно чимось скривдили,

то просили би прийняти щонайщиріші вибачення,

бо він справді був добрим хом’яком,

і смію запевнити, значно добрішим від більшості представників

роду людського.

 

Що ще зробити задля пошанівку його пам’яті?

Вірити, що хом’ячий рай не менш реальний, аніж людський,

і що десь у тому раю знайшлося місце і для нашого хом’яка.

Знаю вже навіть, як той рай мав би виглядати:

безмежне поле перестиглої пшениці

впереміш з усілякими іншими злаками;

оддалік - кришталеве озерце завбільшки з дитячу долоню.

А над усім цим -

безмір неба. Безмір сонця. Безмір нашої любові...

                                                                                        Борис Щавурський

Дякую рідні всі, що ви є!

Зима гарна на дворі.

Будьте щасливі, здорові!

Хай здійсняться всі ваші мрії, які є!  (і будуть, гарнії, добрі, веселі... )

Зі Святами наступаючими всіх!

Для тих, кому не байдуже ....

Володимир Сосюра.

Любіть Україну, як сонце, любіть, 

як вітер, і трави, і води,  в годину щасливу і в радості мить,  любіть у годину негоди!  Любіть Україну у сні й наяву,  вишневу свою Україну,  красу її, вічно живу і нову,  і мову її солов'їну.  Для нас вона в світі єдина, одна  в просторів солодкому чарі…  Вона у зірках, і у вербах вона,  і в кожному серця ударі…  Як та купина, що горить -- не згора,  живе у стежках, у дібровах,  у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,  і в хмарах отих пурпурових.  Любіть у коханні, в труді, у бою,  як пісню, що лине зорею…  Всім серцем любіть Україну свою --  і вічні ми будемо з нею!

*
Повірили люди
Що слово - це свято.
Таких марновірців
Навколо багато.

Навколишній світ
Нас мовчанням гнітить.
Та слово стрілою
Отруйной летить.

Ото ж і виходить
Тоді вже не свято,
А сльози й страждання
І горя багато.

Людина жорстока,
А звір не зобидить
Не ткне звисока
Як тебе ненавидить.

Орел з висоти
Всім прокльони не носить.
А плІтки синиця
Селом не розносить.

І кит із дельфіном
У морі не брешуть
Заради потіх
Язиками не чешуть.

Конвалія словом жорстоким
Не вдарить.
Лиш мовчки красу запашну
Всім подарить.

Тому і точиться
Розмова запекла
То що ж таке слово?..
Це свято чи пекло?..

 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

 "када тасклива - адин пуць - убиццо                                                                                          апирит йетим нуна бы напитццо..".                                                                                                                                                  WILD_EAST

Предлагаю план па реарганизации списка претсмертных мераприятий  :

*нисудитистрога* 

 Преттем каг убиваццо - нада сделаць, Фсьото шо в жизне те давно хателась: НАпицца фдрызг, падрацца ффарш, Нарисаваць на друга шарж, Накласть пат дверь любимаму саседу Канхвет кило и чай "биседа", Паслать сваю жину на Йух, Шоп атдахнула ат сваих падрух , Ффантане искупаццо галышом, Каг спринтер ат милиции удраць патом, Аграбиць банк - раздаць фсе денги бедным Нивсьоже багатеям вредным, А шефу падариць ис карамели зат, Пусць пализаць иво он буит рат, Нитокаж патчиньоным присмыкаццо  И лика шефавскаго грознава баяццо! Ну а патом с душою приспакойнай  Ришить - шо стока сделав для страны, Ты ниимеешь права убиваццо - Веть памирать гирои нидалжны! *занавесапладисменты* 

ПыСя . дячкы котегу,за то шо исправна служит 100пудовым пазитивам,эталонам и музай мне и многим другим!    

                                                                                       с любовью DreamWind...

Несамовито
Хочу влити
В твоє мовчання
Я свій крик.
Скажений цей,
Безглуздий рік -
Мого приниження
І болю -
Тобі віддати!
Візьми з собою
Усі мої
пекучі дні.
Мені залиш
на дні
Лиш осад.
Лише спогад,
Про дні,
Що серце зводять
До вищої розплати.
Про миті,
У яких
Хотілося вмирати.
Залиш мені
Мою свободу,
Мою - невизначену -
вроду,
І горду
Мою самотність,
Що дні
подальші
Зводить
В одне бажання -
Спокою.
І тиші...
Залиш мені...
Залиш мене!
Залиш лиш.