Той вечір... І лице натхненне, І рук, мов крил, граційний змах.... І над усім - етюд Шопена, При двох запалених свічках. Мелодія краси і цноти заповнює кімнату, дім... А я перегортаю ноти й милуюсь профілем твоїм, Волосся білого розмаєм.... І не вві сні, а наяву, тебе вже вкотре, - відкриваю, Так добре знану, і - нову. О господи, яке ж ти диво!.. І ноти випуска рука, і свічі гаснуть соромливо, Й Шопен здивовано змовка.... Коли роки й життя буденне Любов і нас утомлять вкрай, Я...
Читати далі...