Осінь)) час змін у житті: йдемо у школу , вступаємо в університет, одружуємось ідемо на роботу і так далі...і ще час гуляти в осінньому лісі, читати книжки , грітися біля каміна, варити глінтвейн поринаючи у спогади.
Стільки думок витає в голові, зринаєш спогадами в місця ,що віють минулим,батьківський дім, дідусів сад, бабусине село. І повертаєшся час від часу туди , поринаєш в спогади де ти був іншим і все було по іншому. Житя здавалось більш безтурботним, і поруч проходило інше життя дорослих. У цьому житті одна пекла пироги і варила їсти , що мимоволі виникала думка: чого ж вони там такі прожерливі?)) інша постійно питала, а що мама ?,а що тато робить? І так це було фальшиво, шо інтуїтивно вдавала дуже соромливу і йшла геть. Ще інший постійно жартував і розказував кумедні історіі по декілька раз і ти кожен раз сміявся, надриваючи живіт. А ця постійно розносила плітки вносячи у розмірене сільське життя «екшен»
Кожен герой фільму під назвою «Життя» і кожен унікальний по своєму добрий. Ти подумки повертаєшся де запах минулого і там ти був іншим, зараз деяких героїв немає вони ідуть і не повертаються . Але як завжди десь бігають діти ,грають в ігри ...інші ігри ніж грав ти . Та нічого не міняється, бо це місце для них також буде домом спогадів, а ти героєм який пройде миттю для спогаду в їхньому житті.

легка ностальгія за втраченим життям /чи то було насправді?/

потім ще трохи алкоголю в кров і мокрі очі

і дуже голосна фонограма дуже важливої колись пісні як знак, що наживо вже не жити... принаймні не сьогодні

дивне літо... дуже боюся осені

Я вже не дізнаюсь, де ти і з ким
Мені й не цікаво те
Ні, ти не став раптом байдужим,
Відчула: забув мене.

Ми просто окремо тепер з тобою
Ми просто тепер не «ми»
Є ти за далекою Харків рікою
Є я у тенетах www-чуми.

Є щастя, що було з коханням на трьох.
Є я , що потроху забуду, як ти.
Є вільність, що сьодні мені остогидла
Вже другого вірша тобі…

Не знаю чому,
не ти та причина
що зчавлює з мене рядки
Я інша
Але ще шукаю у спогадах себе
Далеку, закохану, щиру , щасливу
Таку вже чужу мені!

Асоціації з приводу несподіваного листа ...Про Happiness, зброю, музику і минуле .... так собі згадалося ...

Шукав в інтернеті деяку інформацію, і заодно пригадав, що десь там лежить в архівах давно забутий мій старий щоденник.. З тих часів, коли я був ще Жьівотньім (-;

За рік там набралось з сотню записів.... цікаво було перечитати (-;

Тім, хто зайде почитати, попереджаю - тоді я ще спілкувався виключно російською мовою, а блог писав жорстко, без цензури, тому читання та сприймання - на ваш особистий страх і ризик (-:

Каска в горах

У Карпатах, у буковому бору,
Всяких грибів,- будь-ласка.
Іду, згинаючись беру…,
І раптом,... серед листя каска.

Серце забилося з нестями
Вона лежала поряд з боровиками,
Іржава і пробита, з ледь замітними хрестами
Вся оточена   грибами

Схиляюсь я над каскою тією,-
Де ж той, що в касці йшов сюди?
Зогнили його кості, зробилися землею
А ми живем, саджаємо сади…

Тверезо розмірковуючи, Рональд Малетт розпочав створювати "легку" машину часу, яка буде мати можливість передавати посилання в минуле. Ця ідея існувала та не давала спокою вченому дуже довго, так к він на протязі усього життя бажав врятувати рідного батька. Звичайно, було би краще самому потрапити в минуле та стати ангелом-охоронцем для свого тата..Але і передача листа в минуле повинна допомогти його батькові запобігти катастрофи та смерті.

Детальніше тут: http://slovo-motivator.webnode.com.ua/news/trudova-knizhka-perezhitok-minulogo/