хочу сюди!
 

Славушка

48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «цікаве»

Про роботу

Доволі цікаві вакансії) Для любителів дівчат:
Токіо, за 25 баксів на годину супроводжувати дівчину, та вдавати вигляд, що ти її хлопець.
Любителів поплакати шукають в Мексиці, а в США шукають засонь - оплата погодинноlol
Більше - отут

Про космос)

...Шукав js-скріпт, тобто сайт, з котрого поцупили оригінал скріпта. Знайшов. Дуже цікавий сайт. Купа різної інформації на космічну тему. В наявності є навіть аудіозаписи звуків космосу.

Про янголів заговорили математики!


 

 Існування ангелів вдалося довести математично

Четвер, 23 червня 2011, 22:45

Вчених давно зацікавив той факт, що всі без винятку катастрофи супроводжує дивовижний феномен: знаходяться ті, хто уникнув трагедії.

Мова йде не про тих, хто дивом вижив, а про тих, хто повинен був стати учасником трагедії, але з певних причин не потрапив в гущу подій. У релігії все зрозуміло: ангел-охоронець не підпустив до біди. А математики вирішили наблизитися до розгадки за допомогою банальної статистики.

Ще в 1958 році американський вчений Джеймс Стаунтон проаналізував понад 200 залізничних аварій за 30 років. Виявилося, що потяги, що потрапили в аварію, були заповнені лише на 61% від максимальної кількості пасажирів. У благополучні поїздки відправлялися 76%. Результати шокували. Стаунтон вирішив списати 15% на вищі сили.

Російські математики продовжили роботу Стаунтона. Вони звернулися до авіації. І тут простежується втручання ангела-охоронця: від рейсів, що закінчилися катастрофою, відмовляються на 18% більше пасажирів, ніж від благополучних.

Адреса статті

От ці ж дані, але трохи ширше в іншій статті


25%, 2 голоси

63%, 5 голосів

13%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Лохнесс в озері України

Хто знає, що за "морський змій" рухається поверхнею Морського Ока?

Озеро Синевир, Закарпаття, червень 2023.

1.      1. Анакондіуз звичайний синевірський

2.      2. Лохнеся Синевірська.

3.      3. Компашка якихось підростаючих малявок

4.      4. Жаби прикинулись гадюкою

5.      5. Косяк пуголовок




На справді це Пуголовки сірої ропухи.

Справжні володарі озера.

Вони часто утворюють скупчення і рухаються всі в одному напрямку. А складається враження, що це якийсь великий чорний об'єкт у воді)))


В Україні ці тварини поширені на більшій частині території.

У Карпатах піднімається на висоту до 2000 м.

Основну частину свого часу сіра жаба проводить на суші. До водойми вона відправляється тільки для того, щоб відкласти ікру.

Ропуха легко переносить втрату вологи, запасаючись водою під час купання в ранковій росі.

Дорослі тварини ведуть усамітнений спосіб життя. Вони не виявляють надмірної агресії стосовно одноплемінників, але намагаються поза сезоном розмноження уникати з ними будь-яких контактів.

З метою самозахисту від хижаків і знищення паразитів ропуха звичайна виробляє отруйний секрет в бородавчатих залозах, розташованих в області шиї. У ньому містяться буфадієноліди, катехоламіни, дофамін, епінін, адреналін і норадреналін. Буфотенін, що виробляється амфібією є галюциногенним алколоїдом.

У разі небезпеки жаба набирає в легені багато повітря, сильно роздувається і злегка підводиться на пальцях. Таким чином, вона хоче здатися більше, ніж є насправді, і налякати свого супротивника.

Такий дивний і цікавий світ!

Інформацію дізналась з ФБ та інших джерел parik


Просто день

Початок. Дуже цікавий і інтимний. Ні, це не про секс, якого нам зі вчорашньої ночі з головою (і без ) вистачило. Я прокинулася десь о шостій, пес гавкав, просився до вітру і снігу і мені закортилося.
Перетнувшись з Пашком в коридорі, сказала що Жука тоді впущу, якщо він випередив мене на випуск. На вулиці світало,ранок був тільки на самому початку цього таємничого дєйства. Я не схотіла пертися в будку із смердючим дном і пішла в глубину города по сугробах сіла посеред поля і розмріялася - ось за що я люблю життя за містом :) І хоча деякі сусіди збиралися на свої працьовничі роботи ,про що свідчили і світили їх ліхтарики у дворі я мовчки продовжала свою справу. Як же добре бути ближче з природою...
Толька спав, будити його, як і мою маму вранці марна справа, то ж ми переплеталися ногами і руками до восьмої. Я що півгодини будила його на великі справи ,а він просив ще і ще п'ять хвилин, як завжди. На завтра поставила Перець ФМ на сьому ранку,я добра, казав на шість треба.

Відступ: О Боже ,ну як люди пишуть ці романи, я вже півгодини строчу геть не про те ,що хотіла спочатку... Просто почала спочатку...
За сніданком ми стали говорити про плани на сьогодні,Толік сказав про трубу, що її треба зняти після зносу котла аби плітку у ванній покласти одразу усюди, а перед тим ще сходити по молоко. Я попросила зробити це замість нього,він був проти - сиди вчися, нема чого по Дергачах шататися. На що я вперше відмовила і спокійно і чітко: - Ти відносишся до мене дуже грубо,ти забороняєш мені речі , які я люблю! Ти не знайдеш, заплутаєш.
- А ти мені покажі на мапі, і розгорнула Гугл,
Ось цією дорогою я завжди йду до тебе коли приїжджаю на автобусі, тоді він миттєво показав мені точку за поворотом.
- Дойдеш до кінця вулиці, повернеш ліворуч і другий дім ліворуч,єврозабор сірий і калітка,здається , теж сіра. Тоді я швидко метнулася мити посуд не допивши свою калінку і чай,робила це вже в процесі. Бистро примарафєтілася ,вчора купила таку класну косметіку - кожного дня б ходила десь очима блимати :) І це при тому,що помаду ще не відкривала,стара Лореалька фіолетова з блиском ще в нагоді. Наносила неї і думала про те,що такий самий колір в мене ще дома і він кожен рік зі мною у Толі,незмінна традиція.
Вибігла вниз:
Пройшла повз Толіка красива причепурена навіть не глянула:
- Гроші давай.
А що, в тебе зі вчора нічого не лишилося?
- Толя подиви в мої очі,ти бачиш ,а нігті бачищ,і це я ще помаду не застосовувала! Яка ще решта!? Продовжувала я блимаючи своїми закрученими довгіїми віями.
Нашкрьоб мені 45 грн. А чого це так дорого? Подорожчало! Ларі он підвозять і по 40! Підвозили...
Повз бабушки промайнути не довелося:
- Женю,чого до мене не заходиш. І той раз не заходила... А в пам'яті моїй тільки і думки про останню зустріч,як вона мене журила за занадто веселу Меланку і Старий Новий Рік. Наче я винна що Тольку погано після вечора було а Пашко з моєю мамою вже зустріли її після розпиття шампанського зранку. Прям вари борщі,і по молоко не пускають,що там казати про шампанське зранку! Зато як ми гарцювали з Толяном, я ж не знала ,що це його пониження градусу настільки його опустить вранці. Ну все,воля,біжу переулками до Фрунзе( дивно,чому його не перейменували, до Дергачів не дійшла декомунізація?) Мій улюблени сніжок , іградус в мінус п'ять. Піднялася вгору,повернула ліворуч,подзвонила в дзвоник і тільки зараз помітила,що євразобору нема а калітка зелена. До мене поспішив вийти молодй дебелий чорнявий хлопець і сказав ,що молоком займаються його батьки. Потім вийшов якийсь збентежений папуля здивовано віддав мені молоко, тепер я розумію,що по Дергачьовським міркам він чинив злочин,адже договорєнностей між нами не було а здєлка ввдбулася. Мама рідна,що мене чекало вдома! Я кажу та яка різниця в когт купляти.
Ти не розумієш,в нас домовленості,як за часів козацтва ,чітка організація не можна порушити ані гвинтика в цьому налагодженному механізмі. Це він цитував мою ранкову росповідь про високу організованість козаків... Все перекрутив на свій лад, не лишивши і натяку на свободолюбивий дух козаків. Потім сходив до бабушці,розказав все,там мабуть сталося ЧП шалених розмірів, і він сам поїхав на вєліку по сугробах за молоком. Градус вже піднявс до нуля,як він може їздити за таких умов та ще з банкою в моєму невдалому, як він каже, рюкзаці,я не доберу. Лишилася я сама намилювати пол використаною губкою. Цей процес мене забавляє,вперше я побачила цей трюк у Золушці. Вона одягала чоботи- щітки на ноги і танцювала намилюючи підлогу до чарівних бульбашок і робила сама собі і прачєчну і танці і пєнну вечірку. І я теж золушка затанцювала... Подзвонила Таня і я пішла у розмову аж на півгодини. А просто вперше я не стала приховувати,що гостюю у Толі,що наплутала з дорогою з молоком. Ми з нею сміялися,що ці телепні дергачевські геть не тямлять в стратегічному управлінні. Ну от підняли ціну, а за молоком на наступному тижні не прийшли - час задуматися продавцям,може ціну переглянути,а то на тобі одразу на 12,25% підняли. Вона ВЕД тямить і сміється, а у них ЧП. От люди кажу життя не бачили міського!? Потім ненароком запросила її в гості,а вона наче і погодилася,хоча Пашко їй зростом не такий був ,ще і занадто швидко почав їй доволі ніжні слова у Вайбер надсилати от вона його і відвайберіла. А тут вже і до Китайського нового року не хоче чекати, каже, давай раніше зшашличкуємся. Вернувся мій красень, розв'язав задачку з шости литрами молока тим що купив ще сметанки. З трьох ми сир зробили, грамів 350,з двох пряжене.
Йде. Завтра допишу.
І це я навіть не підібралася до моменту і причини початку цього разказу.
Суть замітки в тому,що кожен день дуже цікавий,якщо придивлятися до нього краще і дивуватися маленьким простим речам.

Буцький каньйон


На річці Гірський Тікич біля села Буки на кордоні  Черкаської та Вінницької областей  знаходиться мальовничий гранітний каньйон, якому  в 1972 році  був привласнений статус державного пам’ятника природи місцевого значення.  Він входить в сотню найкрасивіших місць України і знаходиться на другому місці рейтингу «Сім чудес Черкащини».  Добратися в село Буки з Хоча Буки з Києва на машині можна  десь за три години, а на громадському транспорті туди ближче добиратися від Умані.




Весь каньон утворений невисокими, але прямовисними скелями з виступами сірого граніту – один з уступів якого названий на честь відомого українського геолога-петрографа («Скеля Родіонова»).  Сам каньон має глибину до 20 м  і ширину місцями 20-40 м. Скелі густо обліплені купками  смарагдових рослин, тутнавіть ростуть дикі тюльпани і дикий часник.  Річка Гірський Тікич тече в протерозойських гранітах,  вік яких оцінюється в 2 млрд. років  і разом з річками Гнилий Тікич і Ятрань входить в басейн Південний Буг. Детальніше тут




Про місто: Визначні місця Косова


Районний центр Косів розташований на берегах річки Рибниця у південній частині українського Прикарпаття. Здавна Косів був чи не головним торговим осередком Гуцульщини, адже лежав на перетині основних шляхів, які сполучали Карпати з Галичиною та Поділлям. Косів – неофіційна столиця карпатських сувенірів. Сувенірний ринок, який починає свою роботу з трьох годин ночі працює лише по суботах , є одним з найбільших в Україні, і сувенірні крамниці тут майже на кожному кроці. В них широкий асортимент автентичних карпатських сувенірів, які вироблені або на Косівщині, або на прилеглих гірських територіях.


У радянські часи Косів вважали містом мільйонерів, бо тут процвітали мистецькі промисли, а за вироби можна було отримати непогані грошенята, причому майже без ризику бути покараним за „нетрудові доходи”.
Свій початок мистецькі промисли у Косові розпочали ще в часи Австро-Угорщини створенням ткацького товариства. Пізніше з’явилася ткацька школа. А в першій половині ХХ століття, вже у польські часи, Косів став центром килимарства. Зараз у Косові є інститут, створений на основі училища декоративно-прикладного мистецтва. Детальніше тут

Старовинні замки України: Ужгородський замок


Відомостей про Ужгородський замок залишилось вкрай мало, а перші згадки про замкові укріплення датуються ІХ століттям, коли тут проживали білі хорвати . На горі над річкою Уж зводиться кам"яний замок в ХІ столітті, коли ці землі відійшли під владу Угорського королівства. 



Ця споруда була доволі міцною. У 1086 році половці не змогли його здобути, проте не встояв перед навалою орд Батия у 1241 році. Після цього набігу твердиню зробили ще міцнішою. З 1312 році фортецею володіли італійські графи Другети, яким вона дісталась в подарунок за допомогу у встановленні і зміцненні влади в королівстві угорському королю Карлу Роберту.  Детальніше тут

То Київ є справжньою столицею України?

     Якось довелося по справах мирських побувати в Києві. Змалечку найбільшою нагородою за закінчений навчальний рік на  "відмінно" по всіх предметах, була омріяна подорож до Києва. І мрія таки здійснилася-  стольний град Київ засвітив своїми золотоверхими соборами перед нашими з татом очима. Часи ще були "совєцькі",  а ми живемо в глибинці України, тобто в українській Україні- на заході. Вражень на мою дитячу голову вистачило сповна. 
       І ось що вбило мене цього разу.  Справи якось вирішились дуже швидко, квиток попередньо придбано, а часу до потяга ще 6 годин. На вокзалі через турбюро "Н" придбала двогодинну екскурсію Києвом. В дорозі гід нам ввічливо російською пояснив, що це економ-версія екскурсії, тому зупинятись ми ніде не будемо, а розповідь про визначні місця буде тривати протягом руху автівки.  Година часу в заторах, декілька скуйовджено- пошматованих історичних розповідей - ось і  все. На завершення нашої екскурсії ми потрапили на територію Софії Київської. Часу на огляд святині- 35 хв (з загального 2-нного), вхідний квиток- 50 грн ( +до 200 грн які оплачено турагенції).

 В процесі розповіді виявляється, що наша святиня належить російському патріархату!?  Подивились трохи по території, рушили до авта.  Там спитала в екскурсовода (звичайно рідною українською мовою, я ж не в чужій столиці!) чому  стільки часу виділено лиш на один об"єкт який не є українським, а решту ми просто проминули.  Відповідь була наступною: " А ти что бандеровка из запада, нармальна  как все, спрасіть не можешь?" Відповідати на грубість грубістю було миттєвим спалахом емоцій, але опановуючи кревну злість прозвучала відповідь: "Бандера образ збірний, з тих всіх полеглих за волю і честь свого народу. Якщо він для вас найзліший ворог, то я тільки пришатимусь тим, що я бандерівка" .  Як колись говорили старші люди "Золотом писали ла...ном запечатали". В автівці ще були двоє путніх з заходу, але їх російську вимову видавав сильний западенський акцент, навіть між собою вони розмовляли чужою мовою.  Враження від екскурсії залишились препаскудні, а ще гірше пече те, що в столиці своєї ж держави я змушена розмовляти чужинською мовою, щоб бути "как нармальная".  То Київ столиця України , чи просто її "абщак"?!


Про користь джмелів


Ці крихітні істоти приносять велику користь для квітникарства, а ми часто стараємося їх позбутися.
Про користь цих маленьких створінь ви можете прочитати ТУТ.