[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Нізащо не віддам !

[Приєднана картинка]Радість – найприродніша якість життя. Радість - це те, з чого життя створене, і навпаки. Радість – природний стан всіх істот. Випробовувати радість - природна властивість всього в житті (і всього, що живе). Радість – це те, якими ми народжуємося, дітьми з вродженою здатністю прожити життя безтурботно і щасливо. Ви можете повернути собі цю вроджену здатність та розвинути її.Ті самі закони Всесвіту, які відносяться до багатства, так само відносяться і до щастя. І ви вже багато ...

Читати далі...

"Вона стала для нього спогадом.Тим спогадом, куди він "тікає" від сірої реальності свого життя. Тим спогадом, який ранить і лікує водночас.Він знає, що вона є, але для нього вона недосяжна, далека, як зірка. Він бачить її образ, її очі, волосся... І чим довше він дивиться на неї, тим більше йому здається, що її очі, її погляд проникає у саме його серце, душу.Він закриває очі і "пірнає" у море Спогадів, щоб хоч там, досягнувши бажаного острівця, залишитися сам на сам з...

Читати далі...

"Остання зустріч"Кінець. Незабутній день, вражаюча прогулянка. (Ах, літо. Куди ти пішло? Повернись назад.) Той же шлях, тільки назад. Біля воріт стояли дві ятки. Дівчина попросила морозива і Павло купив. Вперше вона щось у нього попросила. Вони вийшли на зупинку, дочекалися трамвая і поїхали назад на Привокзальну площу. Там він почекав своїх товаришів і вони учотирьох попрямували до автовокзалу. Двоє хлопців йшли позаду них. Павло тримав її за руку. Дівчині було трохи ніяково і...

Читати далі...

"Остання зустріч" Продовження.Він був у формі, але тільки у чорній (колір вона помітила пізніше), з пакетом в руках. Вони поцілувались і, немов змовившись, пішли на трамвай, який прямував до парку імені Т.Г.Шевченка. Це дуже гарний і великий парк. Певно, найкращий в усьому місті. Вони зайняли місце в самому кінці трамвая. Дівчина стояла навпроти Павла, який обперся на стінку з поручнем. Усю дорогу вонии мовчали. Інколи він щось казав їй, іноді вона щось казала...

Читати далі...

"Остання зустріч" Продовження.Нарешті вони досягли місця призначення. Вона з великою радістю залишила маршрутку і попрямувала до виходу з автовокзалу. За ті небагато поїздок вона встигла запам’ятати це місце, як свої п’ять пальців. Та і саме місто Дніпро стало для неї рідне. Вона така радісна, в салатовому костюмі, з посмішкою на вустах, йде по вулиці, і їй байдуже, що думають перехожі. (Ще не раз щаслива посмішка буде з’являтися на її маленьких...

Читати далі...

"Остання зустріч" Продовження. Час, як на зло, йшов повільно. Тягнувся, мов резина. Вона вирішила подзвонити йому і сказати, що виїде об одинадцятій годині з автовокзалу. Напам’ять знаючи номер, її пальці швидко забігали по кнопках. Прослухавши гудків п’ять - скинула. Через декілька секунд телефон заграв мелодією Олексія Хворостяна «Бросок на небеса». (Саме ця мелодія стояла на виклик, коли дзвонив Павло. Адже він солдат, сержант. Коли вони...

Читати далі...

Остання зустріч(засновано на реальних подіях) Субота. Теплий сонячний день жовтня. Навіть не день. А ранок… Любити важко. А ще важче любити на відстані. Любити і знати, що ніколи ти не будеш з ним. Але серцю не накажеш. Воно любить і вірить. Тільки у що вірить? Не відомо. У цю суботу вранці вирішувалося одне важливе питання: поїде вона до нього чи залишиться вдома? Вона я дуже хотіла туди поїхати, дуже.Мобільний сповістив мелодією «соні еріксон» про те, що прийшла смска. Дівчина натиснула ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Чарівна Жінка незаМіжняпалкі плекає почуття...Такі, що відчуваєш ніби на Небесах своє буття.Твої чуття - то потяг палкийдо спілкування залюбки...Та не завжди чекає Юнка саме тебе цієй пори...