<!-- -->

Ближе к осени активизировались не только разговоры о будущем политическом сезоне и зачистке властью оппозиционного поля, но и о зачистке информационного пространства. «Частотный скандал» с последовавшей недавно раздачей цифровых частот четко продемонстрировал, что на преференции на телерынке могут рассчитывать только «свои», и не за просто так . К явным «своим» можно отнести группу «Интер» дуумвирата Хорошковский – Фирташ, сладкоголосый Первый национальный плюс группы телеканалов Рината Ахметова, Игоря Коломойского и Виктора Пинчука. У каждого из перечисленных персонажей разный доступ «близости к телу» гаранта, но все они как минимум не давали поводов заподозрить их в нелояльности к нынешней власти. Пример перестраховавшегося Коломойского, избавившегося с приходом новой власти от нескольких «проблемных» во всех отношениях медиактивов, – весьма показателен.

На дружное воспевание или как минимум нейтральность по отношению к власти практически всех крупных каналов неоднократно обращали внимание «замерители» медиа-пространства.Островками оппозиционности (если не считать местных «локалок» вроде «Черноморки») вроде бы остаются ТВi и Пятый канал. По поводу последнего еще сразу после президентских выборов поговаривали, что Петру Порошенко намекнули о передаче Пятого (небезвозмездно, конечно) в другие руки. Все прекрасно понимают, что в отличие от 2004-го, когда Пятый был откровенным политическим рупором, Порошенко уже далеко не оппозиционер, более того – его даже активным политиком в нынешнем статусе не назовешь. И когда, например, Пятый попытался выпустить в эфир аполитичное ток-шоу, аргументируя это тем, что на выходных люди хотят отдохнуть от политики, в этом увидели «первую ласточку» осторожных изменений концепции канала в новых реалиях. Фактически нынешний его собственник оказался между двух огней – оппозиция кричит, что канал стал более лояльным власти, власть же всегда будет не в восторге от проявлений вольнодумства. Однако Пятому, в отличие от того же ТВі, на недавнем конкурсе выделили одну лицензию на вещание в цифровых сетях.

Сейчас, по нашей информации, c владельцами «пятерки» ведут переговоры представители Администрации Президента о возможном переходе канала в другие руки. Генеральный продюсер канала нардеп Юрий Стець уверяет, что на данный момент инвестгруппа на канале не сменилась:

«Я много слышал, что и канал продали и менеджмент в ближайшее время сменят – но это не больше, чем слухи. Разговоры о том, что на Пятый канал может зайти другой инвестор, были еще до выборов Президента. То есть привлечение инвестиций рассматривалось и несколько лет назад, но это исключительно бизнес и с политикой его связывать не стоит. Я, во всяком случае, находясь в середине процесса, не чувствовал и не видел никаких политических попыток. Если произойдут какие-то изменения, то это будет публичная история – никто на канале не будет это скрывать, потому что имиджевые потери от сокрытия этой информации будут очень большими».

Гораздо дальше, согласно нашим источникам, продвинулась сделка по продаже медиахолдинга Виктора Пинчука новому загадочному инвестору. Преследование Леонида Кучмы многие связывали как раз с попыткой надавить на его зятя, сделав более сговорчивым в продаже медиа и не только активов. Не стоит забывать, что StarlightMedia – это не преимущественно политическая площадка, коей является новостной Пятый, а весьма успешное коммерческое предприятие. «Все годы, что я здесь работаю, постоянно слышу, что что-то продается, – говорит президент телегруппы StarlightMedia Александр Богуцкий. – Так точно «Кока-кола» продается. Обговаривать это неправильно, нечестно и непорядочно, потому что ничего не продается».

Как бы то ни было, задачу фактически отрезать оппозицию от телеэфиров Банковая пока выполняет успешно, наверняка вооружившись конспектом со стареньким российским сценарием монополизации медмапространства в одних руках. В России Борис Березовский в свое время вынужден был продать акции телеканала ОРТ (вкупе с акциями некоторых других своих предприятий) лояльному Путину Роману Абрамовичу и избавиться от «Коммерсанта», медиаактивы Владимира Гусинского (НТВ, «Эхо Москвы») со скандалами, но оказались в собственности компании с говорящим названием «Газпром-медиа»…

Сам Березовский в 2001-м году достаточно сдержанно комментировал продажу ОРТ, заявив, что телеканал был для него не бизнес-, а политическим проектом, и, в целом, он доверяет Абрамовичу как бизнес-партнеру. А уже в 2005-м, после известной опалы, Березовский пригрозил подать на Абрамовича в суд, утверждая, что тот, бравируя своими связями в Кремле, оказывал на него давление, заставив расстаться с бизнес-активами по заниженной стоимости. «К этому был напрямую причастен Роман Абрамович, а среди организаторов был Путин, – заявил Березовский. – В любом случае, Абрамович говорил, что он действует по их приказам: либо я сдаю то, чем владею, по низкой цене, либо они мои активы отберут».

В общем-то, схемы давления на собственников не новы – сначала предлагается некоторая вроде бы неплохая сумма, а если от предложения отказываются, то у собственника, как правило, имеющего интересы в различных сферах, начинаются сложности. И даже если он уже соглашается на старые условия, «за несвоевременность» ему предлагают куда более низкую компенсацию. Есть, конечно, вариации, но «посланники власти», в любом случае, говорят с позиции силы.

По слухам, президентская семья уже обзавелась «пробником» – проблемным в последнее время в финансовом отношении небольшим телеканалом «Тонис». Но так как по традициям украинского бизнеса (а особенно в такой щепетильном деле как медиа) реальные собственники прячутся за паутиной из «оффшорок», их «засветки» придется некоторое время подождать либо выяснить их персоны по неким косвенным признакам. Касается это и грядущих новых покупок. Хотя, как мы уже отмечали, в Украине днем с огнем не найдешь олигарха с более-менее крупным медиаресурсом, позволяющего себе откровенно оппозиционную деятельность, чем в свое время баловались Березовский с Гусинским, перестраховка не помешает.

Редактор еженедельника «Зеркало недели. Украина» Юлия Мостовая уверена, что российский вариант медиацентрализации в Украине абсолютно реален: «Более того, думаю, по этому сценарию все и будет развиваться – скупка коммуникаций, оккупация информационной коммуникативной инфраструктуры, которая существует между властью и обществом. В цивилизованном мире могут меняться собственники – они привносят оттенки, но основное тело – информационное, аналитическое, расследовательское – создает журналист. Если журналисты верны своей профессии, объективны, то смогут отстоять свое профессиональное жизненное пространство. А если нет – то не о чем жалеть. Если журналист спокойно делает платные сюжеты, если его абсолютно не интересует объективность сообщаемой им информации, то какая разница, кто им будит руководить – Пинчук, Ахметов, Саша Янукович или Юра Енакиевский? Общество в случае этой централизации будет лишено информации еще в большей степени, чем это происходит сегодня.

Да, есть Интернет, где можно много всего найти, где есть думающие люди, а что касается телевидения, как самого массового «развлекатора», то его судьба только в руках коллективов. Иначе она предрешена». Конечно, формальные оазисы оппозиционности, вроде контролируемого «Газпромом» в России «Эха Москвы», никуда не денутся, как вряд ли власть решится контролировать Интернет-пространство по белорусско-китайским образцам. Но вот демонстрация стабильности в доступном большинству «ящике», судя по всему, будет принимать все более глобальные формы

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення скасувала дозвіл російському телеканалу „Первый канал. Всемирная сеть” здійснювати тимчасову трансляцію своїх телепродуктів через українську кабельну мережу.

Як повідомляє прес-служба Нацради, відповідне рішення було прийнято сьогодні на засіданні.

За даними прес-служби, Національна рада констатувала факт невиконання ЗАТ „Первый канал. Всемирная сеть” рішення Національної ради від 5 листопада 2008 року № 1870, згідно з яким було тимчасово поновлено ретрансляцію телеканалу „Первый канал. Всемирная сеть” у кабельних мережах на підставі звернення його керівництва щодо здійснення комплексу заходів з адаптації програм і передач до чинного українського законодавства.

“Оскільки ЗАТ „Первый канал. Всемирная сеть” не дотримався своїх зобов’язань і не виконав рішення Національної ради щодо ретрансляції своїх програм і передач на території України, Національна рада зобов’язує провайдерів програмної послуги до 1 червня 2009 року привести свою діяльність у відповідність до норм чинного законодавства”, підкреслюється в повідомленні.

"Майдан".

Україна - це казкова країна Ельдорадо.Сюди їдуть потягами та летять літаками всі ті хто не зміг працевлаштуватися у себе в країні , а тут вони заробляють шалені гроші. Де ж це місце ? Це наше телебачення , яке вже давно перетворилося на філію московського і де себе вже давно певно почувають несчислені гастарбайтери з Росії.

Ведучі політичних ток–шоу Савік Шустер та Євген Кисельов — це лише видимий фасад. Поза телеекраном помітно активізував консультаційну роботу на проросійському «Інтері» політтехнолог Ігор Шувалов, до порад якого дослуховуються не лише голова СБУ Ігор Хорошковський, фактичний власник цієї медіа–групи, а й Сергій Льовочкін — голова президентської адміністрації Віктора Януковича. На СТБ інформаційно–аналітичний департамент нещодавно очолив Михайло Єрмолаєв, який працював на російському каналі Рен–ТВ спочатку головним редактором, потім заступником головного редактора служби інформації.

Політичні ток-шоу, розважальні програми, численні «фабрики», «кухні», «майдани» — російські ведучі практично всюди. Колись у себе вдома вони мали високі рейтинги і, поза сумнівом, непогані гонорари. Тільки ті часи давно минули, на російському телебаченні з’явилися нові, молоді й популярні журналісти. Їх там пестять, виховують, розкручують. А колишні зірки затишно і привільно почуваються на українському телебаченні.

Журналіст Отар Кушанашвілі, який заробив собі ім’я на скандалах та ненормативній лексиці, якось в інтерв’ю поскаржився, що справи його на російському медіа-просторі похитнулися. Зате тепер він цілком комфортно влаштувався на одному з провідних українських каналів. Лексика його, щоправда, відтоді не покращилася, проте платять за це, здається, непогано.

Ще один «свій» — Дмитро Нагієв. Імовірно, його «Вікна» з їхніми копаннями у брудній білизні настільки набридли росіянам, що довелося йому збирати речі і вирушати в Україну, де його зустріли з розпростертими обіймами. А невдовзі, судячи з телевізійних анонсів, Нагієв взагалі перекваліфікується на сваху. А що? Теж справа — за прийнятний гонорар. Анфіса Чехова, яка вже давно займається цим в Україні, на життя не скаржиться.

А чого, скажімо, не сиділося на Рубльовці у фамільному особняку кулінарці Юлії Висоцькій? За «пекельну кухню» платять більше? А Філіп Кіркоров, сяючи радісною усмішкою, зовсім забув про те, як колись заявляв, що не приїде більше в Україну, бо йому лімузин до трапа літака не подали? І ті, хто його сюди покликав, теж про це забули?

Отже, останнім часом, немов мухи на мед, злітаються на українське телебачення ведучі, які вийшли в тираж, шоумени, що втратили популярність. Навіть світським левицям фінансовий клімат в Україні подобається більше, ніж московський. Не випадково  у новому телесезоні ведучою однієї з програм на українському телеканалі збирається стати Ксенія Собчак.

Перераховувати список іноземної поп-утильсировини можна довго. Вмикаєш будь-який канал  і бачиш обличчя пошарпаних життям і падінням популярності на історичній батьківщині щоуменів і шоугерл.

Телевізійні топ-менеджери, закуповуючи оптом і вроздріб медійний секонд хенд, привчають нас доношувати чуже ганчір’я. Мільйонні телевізійні бюджети витрачають на гастролерів, які давно вийшли в тираж у себе на батьківщині, замість того щоб виховувати, розкручувати, допомагати своїй талановитій молоді. А її у нас чимало. Шоу «Україна має талант» переконливо це доводить. Ось тільки їхній талант країні чомусь не потрібен.

Як завжди, призначивши варягів, управлінці та власники приватних українських каналів узагальнено обґрунтовують кадрові рішення важливістю досягнення поставленої мети і незамінністю своїх нових заїжджих ставлеників. Але, погодьтесь, працюючи в Україні начальником новинарів загальнонаціонального каналу, треба добре знати специфіку країни загалом та політики зокрема й орієнтуватися у підводних течіях сьогоденних подій. Більше того — просто знати українську мову. Звичайно, якщо перед новопризначеними не стоїть завдання пропаганди ідей проросійської влади та замовчування (або перекручування догори дригом) небажаних тем.

Ідеологічне промивання мізків через телеекрани в Україні наростає. І все частіше роблять його з допомогою людей, які не один рік жили і працювали у сусідній Росії, де закручування гайок демократії — уже пройдений етап.

За матеріалами газет "Урядовий кур'єр" та "Україна молода"

Претензії головного контролюючого медійників органу України стосуються, як і раніше, таких російських телеканалів як ОРТ, РТР і Ren Tv. Саме їхнє мовлення, вважають у Нацраді, грубо порушує українське законодавство. Відтак Національна рада з питань телебачення і радіомовлення України звернулася до провайдерів, які ретранслюють ці телеканали на території нашої держави, з вимогою припинити їхнє мовлення або адаптувати його до вітчизняних законів.

Голова Нацради Віталій Шевчен­ко пояснює рішення тим, що провайдери мали три роки, аби щось змінити. Втім, каже Віталій Федорович, за цей час суттєво так нічого й не помінялося: «Вимагати адаптувати продукцію до чинного законодавства — цілком звична річ в усій Європі. 1 березня сплив трирічний термін, протягом якого ми зверталися, просили, панькалися і чекали на розуміння, що провайдери виконають наші вимоги».

Член ради директорів Союзу кабельного телебачення України Геннадій Хазан, один з тих, хто вважає рішення Нацради заангажованим, каже, що її керівництво просто розіграло комедію про пошук діалогу і взаємопорозуміння з «кабельниками». А колега Хазана Олег Баранов навіть наголосив, що кабельники не мають наміру виконувати рішення Нацради.

«Авторами цих заяв, які кажуть, що не порушували українського законодавства, є люди, котрі досі не хочуть зрозуміти, що Україна — це суверенна і незалежна держава, — відповідає кабельникам Віталій Шевченко. — І ми вже не говоримо про рекламу, яка стала окремим пунктом претензій Нацради до провайдерів, які не сплачували в державну казну за неї жодної копійки». Що ж до погроз не виконувати рішення контролюючого мовників органу, то Віталій Федорович на цей рахунок не переймається: «Якщо вони відкидають цивілізований метод вирішення проблеми, тоді будуть спілкуватися не з членами Нацради, а з людьми у погонах».

"Україна молода"

Сергій Грабовський . Телебачення від свого народження полюбляє різноманітні конкурси. Це стосується всіх континентів і всіх країн, винятків тут, мабуть, немає. Інавіть у таких специфічних державах, як Північна Корея, є свої телеконкурси – теж вельми специфічні. Загалом же усюди по світу змагаються найкмітливіші, найвродливіші, найсильніші, найосвіченіші, найголосистіші, найтовстіші... Аматори та професіонали, зірки шоу-бізнесу та домогосподарки. Одне слово, змагаються всі і вся. Й Україна в цьому конкурсному рейваху не виняток. З кожним роком телевізійних конкурсів більшає, вони стають складнішими й різноманітнішими, хоча ніде правду діти – від деяких за кілометр тхне вульгарністю. Та нічого не поробиш – плебейства вистачає і в реальному житті, отож на кожен товар існує покупець. Навіть попри те, що цей товар може завдати певну шкоду суспільству. Але ж – ринок... Утім, телебачення – це специфічний ринок. Тут не стільки покупець вимагає той чи інший товар, скільки виробники та власники товарів формують смаки й потреби масового покупця. Специфіку цю добре розумів щедоктор Йозеф Геббельс, творець першої загальнонаціональної системи пропагандистського телебачення (так, саме тоді, у другій половині 1930-х, й почали вироблятися ті прийоми, які перейняло і розвинуло радянське телебачення). Розуміють її і спадкоємці російсько-радянського більшовизму – «кремлівські чекісти» – та їхні надійні пахолки в Україні –давні й новітні. [ Читати далі ]

Згідно програми НКТР, з 2012 року до відкриття Євро-2012 українське телебачення має перейти на винятково цифрове мовлення.

Що таке цифрове телебачення? У першу чергу висока якість зображення, а саме, якість без перешкод і втрат на шляху до приймача абонента. Глядач одержує кристально чисте зображення й стереозвук, а також стабільний прийом до будь-якого часу доби. Крім цього є ряд додаткових переваг і сервісів доступних ТІЛЬКИ для абонентів цифрового телебачення: індивідуальний план абонемента (гнучке формування пакетів); стереозвук / «Домашній Кінотеатр» (можливість перегляду зі стереозвуком, а в деяких випадках і Dolby Digital); телегід / EPG (опис передач на екрані телевізора - Ви можете в будь-який момент переглянути програму телепередач по каналу, що цікавить Вас,); улюблені телеканали (Favorites - угруповання телеканалів по списках для більш швидкого перемикання); «батьківський замок» (функція блокування телеканалів від перегляду дітьми по Вашому вобору); багатомовна підтримка-субтитри (технологія цифрового телебачення дає можливість глядачеві змінювати язиковий супровід багатьох каналів). Додаткові можливості: телетекст, мультімедія, інтерактивні послуги, наприклад, телемагазин, комп'ютерні ігри, спортивний тоталізатор, доступ до мережі Інтернет, прогноз погоди, яки можна одержати під час перегляду будь-якої іншої програми.

Новій Рік! Святковий стіл: смажені делікатеси, мариновані грибочки, олів`є, салати, оселедці, шуба… Фрукти до «Мартіні», вишукане вино, «Шампанське»! Свято в розпалі.

Напевно, кожен із нас може похвалитися своїм, неперевершеним зустрічанням Нового Року.

Але втіхи потребує не тільки тіло, але й мозок і ми вмикаємо телевізор. А там… Знаєте, останнім часом багато було сказано про Україну, її незалежність, розвиток культури, рух до європейських цінностей, самоповагу тощо…

Тримаючи в одній руці пульт від синьоокого друга, а в іншій – келих з мартіні, я вкотре переконався, що ми ще й досі залишаємося уламком країни Рад. Незважаючи на відчайдушні потуги свідомих українців, попри всі намагання небайдужих людей…

Це навіть не засилля, це – клоака «совковості» та шабаш «совдепії»! Це ще гірше, аніж у попередні роки. Я просто не побачив НІЧОГО українського на «українському» телебаченні. Таке враження, що я десь -  ні, не в Москві, і не в Пітері, а десь у Рязані, в дєрєвнє, де на кволу антену найближчий передавач ретранслює «слово із сталіци».

ЖОДНОГО українського слова, ЖОДНОЇ української пісні чи передачі. Жодного мюзиклу, бодай на кшталт «Сорочинського ярмарку» чи «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки» - бодай таких, змішаних, але нібито й наших. Те вбоге кварталівське «творіння» із нібито «зірками» української естради, де нічого не має відношення України, важко назвати мистецтвом. Гадаю, його спіткає доля попереднього їхнього шедевру «про козаків».

Але менше з тим. Йдемо далі: «Новий Год на Шаболовкє», «Блакитний вогник», «Пєсні і пляскі народов СНГ», «Паздравлєнія уважаємих людей із сталіци»…

Фальшива радість мацковскіх звйозд і звйоздочек в останкінських павільйонах, розкішні вставні порцелянові зубки, дикий макіяж, потрясіння тєлєсами перед самим носом у глядачів, занадто бурхлива емоційність, «дружні» лобзання одне з одним… - третьосортний товар із нафталіновим душком, що його нам без перестанку тицяють на стіл, видаючи за високе мистецтво та інтелектуальну вершину естради…

ІНТЕР – Галкін, Кіркоров, Газманов, масквічі в залє, блазні;

ICTV – Кіркоров, Галкін, Лєщєнко, блазні, масквічі в студії;

НОВИЙ КАНАЛ – масквічі, блазні, дебільні другосортні передачки, недоречна фантастика;

СТБ – самозакохана Марченко з недолугими, нікому не потрібними «талантами»,

1+1 – підстаркуватий, давно набивший оскому квартал з відверто провокаційними жартами нижче пояса;

УКРАЇНА  - Галкін, Кіркоров, Газманов, блазні, масквічі;

ПЕРШИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ – це взагалі клінічний діагноз, що не піддається лікуванню;

НТН, ТОНІС, 2+2, К1, К2, СІТІ, КИЇВ – щось незрозуміле та маловажливе: обструкційний «Віталька», недоречний Камеді, давній «Розсміши коміка», нескінченні серіали з постійними бійками, чиїмись шмарклями та нудними повчаннями…

І крізь все бридке та неймовірно низькопробне «червоною ниткою» - ІРОНІЯ ДОЛІ, привітання бозна-ким всієї країни, насиліконені дівчатка та хлопчики «блакитного формату»…

Наостанок, контрольний постріл – ПРИВІТАННЯ ПРЕЗИДЕНТА. Нахабне, вбоге, цинічне, безсердечне читання мертвого тексту – звертання «баріна» до холопів з ідіотсько-хворобливо-зневажливою посмішкою на обличчі. Як то кажуть: буси для мешканців резервації…

Порадували ТВі та, особливо, 5 КАНАЛ – трансляція наживо Майдану Незалежності з Києва повернула мене із московської провінції до держави УКРАЇНА.

Я побачив УКРАЇНСЬКІ пісні, танці, естраду. Послухав УКРАЇНСЬКИХ митців, діячів, політиків, та що там – просто розумних, нормальних простих українців! Зустрів УКРАЇНСЬКИЙ Новий Рік.

Що ж, вже вкотре ми пересвідчуємося, що рупори громадської думки та чарівники людських настроїв знаходяться в руках ІСТИННИХ синів і дочок «совдепівської» системи та вправних московських лакеїв. Цього року вони перевершили самих себе в маразмі та тупості, слід віддати їм належне. Просто фантастичне рабське прогинання і повна відсутність смаку та елементарної національної самоповаги роблять їх жалюгідними на тлі підіймання з колін цілої країни.

Бог їм суддя! На щастя, в нас є тверезомислячі, адекватні люди, професіонали, що йдуть шляхом розбудови УКРАЇНСЬКОЇ держави. Сподіваюсь, що наступного Нового Року ми побачимо прямо протилежну картину.

Наразі, з Новим Роком, вас, шановні українці! 2013 рік довів, що ми – УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ! ВІТАЮ!

Засилля російських ведучих на вітчизняних телеканалах  унеможливлює внутрішню селекцію

Тут стрижуть купони і заробляють шалені гонорари. Сюди їдуть поїздами і летять літаками. Та де ж це легендарне Ельдорадо? Не повірите — в нас, в Україні. Ось тільки шлях більшості співвітчизників до цієї землі обітованої, що зветься вітчизняним телебаченням, закритий, адже майже всі дохідні місця окуповані російськими гастарбайтерами.

Час гастарбайтерів

Політичні ток-шоу, розважальні програми, численні «фабрики», «кухні», «майдани» — російські ведучі практично всюди. Колись у себе вдома вони мали високі рейтинги і, поза сумнівом, непогані гонорари. Тільки ті часи давно минули, на російському телебаченні з’явилися нові, молоді й популярні журналісти. Їх там пестять, виховують, розкручують. А колишні зірки затишно і привільно почуваються на українському телебаченні.

Журналіст Отар Кушанашвілі, який заробив собі ім’я на скандалах та ненормативній лексиці, якось в інтерв’ю поскаржився, що справи його на російському медіа-просторі похитнулися. Зате тепер він цілком комфортно влаштувався на одному з провідних українських каналів. Лексика його, щоправда, відтоді не покращилася, проте платять за це, здається, непогано.

Ще один «свій» — Дмитро Нагієв. Імовірно, його «Вікна» з їхніми копаннями у брудній білизні настільки набридли росіянам, що довелося йому збирати речі і вирушати в Україну, де його зустріли з розпростертими обіймами. А невдовзі, судячи з телевізійних анонсів, Нагієв взагалі перекваліфікується на сваху. А що? Теж справа — за прийнятний гонорар. Анфіса Чехова, яка вже давно займається цим в Україні, на життя не скаржиться.

Отже, останнім часом, немов мухи на мед, злітаються на українське телебачення ведучі, які вийшли в тираж, шоумени, що втратили популярність. Навіть світським левицям фінансовий клімат в Україні подобається більше, ніж московський. Не випадково  у новому телесезоні ведучою однієї з програм на українському телеканалі збирається стати Ксенія Собчак. А чого, скажімо, не сиділося на Рубльовці у фамільному особняку кулінарці Юлії Висоцькій? За «пекельну кухню» платять більше? А Філіп Кіркоров, сяючи радісною усмішкою, зовсім забув про те, як колись заявляв, що не приїде більше в Україну, бо йому лімузин до трапа літака не подали? І ті, хто його сюди покликав, теж про це забули?

Інвестувати  в українське

Перераховувати список іноземної поп-утильсировини можна довго. Вмикаєш будь-який канал  і бачиш обличчя пошарпаних життям і падінням популярності на історичній батьківщині щоуменів і шоугерл.

Панове телевізійники, навіщо ж тягти їх всіх до нас? Ви вважаєте, що ці особи привернуть глядачів і піднімуть рейтинг каналів? А ви впевнені, що вони зможуть  сказати нам щось цікаве? Адже людина, яка приїжджає сюди лише заробити гроші, не знає країни та її мови (розмовляють вони, звісно, російською, а у деяких ведучих «великий і могутній» настільки неформальний, що його доводиться замінювати піпікалками). Що їм  наші проблеми і бажання?

Імовірно, телевізійні топ-менеджери вважають, що розкручені особи додадуть каналу популярності. Дозвольте в це не повірити. Більшість жителів України хочуть чути з екрана вишукану українську мову, бачити людей, для яких цінності, що про них говорять, є істинними — хоча б тому, що вони тут народилися і виросли,  збираються тут жити і виховувати дітей. У мене є знайомий, який більшу частину життя прожив у Росії й завжди розмовляв російською мовою. Коли в нього народився син, він принципово перейшов на українську — щоб перші слова його  дитина вимовила мовою своєї країни. Та що побачить цей малюк у численних програмах, які ведуть заїжджі гастарбайтери, котрі не спромоглися, попри свої колосальні гонорари, вивчити мову країни, в яку приїхали працювати?

Телевізійні топ-менеджери, закуповуючи оптом і вроздріб медійний секонд хенд, привчають нас доношувати чуже ганчір’я. Мільйонні телевізійні бюджети витрачають на гастролерів, які давно вийшли в тираж у себе на батьківщині, замість того щоб виховувати, розкручувати, допомагати своїй талановитій молоді. А її у нас чимало. Шоу «Україна має талант» переконливо це доводить. Ось тільки їхній талант країні чомусь не потрібен.

— Мене турбує засилля російських ведучих. Така «пачка», яка з’явилася на наших екранах за останній рік, — це просто жах. Наші топ-менеджери вбивають внутрішню селекцію. Я на пальцях можу перерахувати нові обличчя, які прийшли на наші основні канали. Їх кількість поступається «варягам» принаймні удвічі. Ось що страшно, — вважає ведучий Нового каналу Сергій Притула.

Стурбований ситуацією, що склалася в українському кінотелепросторі, і видатний актор Богдан Ступка.

— Мої знайомі, які займаються мистецтвом, кажуть, що більшість з тих акторів і ведучих, які приїхали з Росії, вже давно вийшли в тираж. На них ніхто не ходить, не дивиться, перемикають телевізор. А у нас — будь ласка,  — сказав він в одному з інтерв’ю.

На жаль, наше ТБ навіть не намагається шукати у себе вдома обдарованих людей. Але ж якщо такі гроші крутяться в телевиробництві, то, може, частину з них варто інвестувати в нові українські обличчя, а не в заїжджих гастролерів? Адже це проблема майбутнього — не тільки телебачення, а й країни загалом.

Наталія ДОЛИНА

ТБ не робить із людей дебілів.

Воно вже готових дебілів згуртовує

І вчить ненавидіти

Розумних!