А почему народ свято верит в то, что сначала надо выбирать лучшие из худших обещаний от кандидатов, а потом ждать исполнения обещаний а не наоборот? Во всем мире так! Почему? Почему нельзя выбирать тех, кто больше и лучше справляется со своими обязанностями (обещаниями) за все время своей работы, а не только в период 2-3 предвыборных месяцев (медвежья услуга)? Что делают всё это время наши "избранные" кандидаты, от выборов до выборов? Хорошо отдыхают, строят себе замки, тратят наши (народа) деньги? Мы, народ, пашем, трудимся, за копейки, а твари депутатские, и все им подобные упыри воруют нашу жизнь, МЫ ИХ РАБЫ, МЫ РАБОТАЕМ НА ИХ БЕЗЗАБОТНОСТЬ! В любой компьютерной (логичной) игре все начинается с нуля и по мере усложнения уровней, игрок получает всё больше шансов прийти к финишу. Такой же принцип и в спорте. "Пришел" первым, получи золотую медаль, "пришел" вторым - получи серебро итд... Международный олимпийский комитет ведь не раздаёт медали тем, кто лучшие результаты ПООБЕЩАЛ!!! Вот там, в комитете хрен кого надуешь! Весь мир наблюдает за олимпийскими играми и тем самым, в какой-то степени является судьей, а против массы не попрешь! Может стоить затронуть тему о выборах с этой точки зрения? Может быть с этой точкой зрения согласится не только наша страна, ведь это просто и логично?!

Дмитрий Байда, 12 сентября 2012

Информационная война не утихает ни на минуту, и Интернет – одна из самых главных площадок, на которых день и ночь воюют против нас паразиты всех мастей. Предлагаемая статья – яркий пример того как против нас действуют сегодня... 



Создание Гуглем – крупнейшим поисковиком в Интернете – страниц на разных языках, позволяет владельцам в своих целях манипулировать результатами поиска. Об этом предлагается ещё одна статья обычного гражданина Дмитрия Гусева, живущего с открытыми глазами. Другие статьи на эту же тему: «Поисковики прячут информацию», «Частной жизни больше нет», «О Google! Что в имени твоём?!»

Странная карта Европы или как Google ведёт информационную войну

Автор – Дмитрий Гусев

Довольно интересная ситуация. Я работаю в Финляндии, и потому пошёл на курсы изучения финского. В группе много иностранцев: начиная от англичан и кончая индонезийцами. На первом занятии мы знакомились, и учитель для разнообразия беседы распечатал несколько карт, чтобы каждый мог отметить место, откуда он приехал. Карт было 3 штуки. Две карты Мира и одна карта Европы, включая часть России. Последняя карта была наиболее интересной. Вы можете увидеть её на рисунке 1.

Рисунок 1. Карта Европы, скачанная по запросу «Карта Европы» на финском языке из Финляндии из домена google.fi (см. ниже).

На карте видно, как Россия поделена на куски, на разные государства, и выглядит так же, как Европа, состоящая из пёстрых лоскутов. Видны «государства» Татарстан, Удмуртия, Коми. Собственно, от России остался крошечный кусочек в районе Москвы. Также вызывает удивление Финляндия, «вышедшая из границ» и занимающая Ладожское, Онежское озёра и существенную часть Карелии. Помимо новых границ государств, изменена граница Евросоюза, выглядящая, по меньшей мере, странно – в Европу входит часть России (например, Краснодарский край), некоторые государства Кавказа, часть Ирака... Ещё менее понятны небольшие пометки «FIN» у «страны» Удмуртия и «USA» у «страны Россия в новых границах» и такая же пометка у Ирака.

Учитель, когда мы обратили его внимание на эту странную карту, тоже удивился и сказал, что он нашёл эту карту по простому запросу в Google.fi: «euroopan kartta», что по-фински означает «карта Европы». Мы проверили это вместе с учителем, и действительно, это оказалось так – карта оказалась на первой строчке первой страницы результатов поиска. (Несколько дней назад, когда автор прислал мне этот материал, карта была первой. Сегодня – второй. – Н.С.)

Полностью запрос приведён в ссылке, а его результаты показаны на рисунке 2, где странная карта выделена красной рамкой. Сама же странная карта, которая находится в первой строчке ответа «Google.fi», расположена по ссылке. Возможно, если запрос делать из другого региона, то результат может отличаться.

Рисунок 2. Страница результатов поиска Google по поисковому запросу «euroopan kartta», что по-фински означает «карта Европы» (см. ниже).

Однако, вернёмся к карте. Странным в этой ситуации является не то, что кто-то рисует такие карты. Возможно это некие любители географии, финские националисты или просто дети. Это неважно. Важно то, что именно эта карта отыскивается по такому простому запросу, как «Карта Европы» в качестве одного из первых вариантов.

Что это? Случайность? Ведь финские дети, которые в школе будут изучать географию, наверняка, будут пользоваться Интернетом и найдут именно эту карту. Что они подумают? Например, я столкнулся с этой картой в процессе обучения на языковых курсах. Карта была распечатана учителем. Ошибку заметили только русские ученики. Иностранцы не обратили на карту особого внимания и не заметили ничего странного. К слову сказать, все ученики взрослые люди. Так что же могут подумать дети?

Случайность или нет? Почему из тысяч карт Европы на первом месте оказалась именно эта, совершенно не соответствующая действительности? Всем известно, что Google обычно «ищет» и находит всё правильно, и релевантность его ответов весьма высока. Почему же такая нелепость в данном случае? Тем не менее, будем считать это простой случайностью.

Но хотелось бы обратить внимание читателя на то, каким потенциально страшным может быть информационное оружие, если запустить его в действие. Мы даже не можем себе предположить, что можно сделать с помощью только Google и его сервиса Youtube, если допустить возможность манипуляции результатами поисков... А ещё есть Wikipedia, Facebook и другие источники информации, которые уже не раз вызывали удивление тем, как они преподносят информацию...

Хотелось бы, чтобы читатели статьи также проверили, что находит Google по данному запросу и подтвердили истинность моих слов, в случае, если результаты запроса станут другими, были бы очевидцами этого события. Для этого надо повторить запрос «euroopan kartta» из домена «google.fi». Возможно, также надо выбрать регион «Финляндия» в настройках Google. Если кто-то не поленится, подтвердите, пожалуйста, результаты в комментариях.

Дмитрий Гусев

Другие статьи Дмитрия Гусева

«Демократия на кончике карандаша»

«Механизм создания лжи или зачем нужен фальшивый Лермонтов»

«Революция в детском саду»

-

Всё, написанное Дмитрием Гусевым, мною подтверждается полностью. Даже не нужно входить в «финский» гугль – «google.fi». Достаточно просто набрать латинскими буквами указанный запрос, «euroopan kartta», и получите искомую картинку. Только сегодня, 11 сентября 2012 года, эта картинка находится на 4-м месте в первой строке ответов поиска.

А если перейти во вкладку гугля «Картинки», то эта карта стоит у меня на 5-м месте. Кроме неё можно найти ещё кое-что интересное. Например, Норвежская карта Европейской республики. Это даже ещё покруче выглядит…

А вообще карта поделённой России появилась ещё зимой 2010 года, перед нападением на Россию летом с помощью климатического оружия (об этом см. статью академика Н.В. Левашова «Антироссийский Антициклон»). Когда это оружие было нейтрализовано, предпринималась попытка отравления жителей Москвы химическим оружием под прикрытием смога от «пожаров» (об этом читайте во 2-й части этой же статьи). Тогда сионо-демократам (некоторые стеснительные дамы игриво называют их англо-саксами) пришлось закатать назад свои раскатанные губы – у них ничего не получилось, но карту они уже в свет выпустили (см. ниже). А вообще, в Сети можно ещё много всякого найти. Например, вот это…

Дополнительные иллюстрации

---
Источник: www.ru-an.info
---

Дополнительные ссылки: Мидгард-Инфо ...

Взяв я собі попробувати послугу МТС інтернет на 30 днів, з мобільного паскудно працює нікому не раджу, а якщо брати зовнішній модем то краще Київстар, я вже на цьому собаку з'їв. Отож спробував МТС інет на місяць паРаша 100%, нема за що гроші платити (хіба для тренування нервової системи) на наступний місяць й не планував брати, суми знаю не вистачить, гривень 5 було, а послуга 1 Гіг інету -  коштує 70 гривень, але тут на арену виходить чудо МТС з наданням лохотронських суперпослуг абонентам !

1) З контракту на передоплату перейти не можна - так збрехали в центральному офісі, по закону можна перейти але потрібно позбивати роги МТС через суд, бо по іншому вони не розуміють.

2) Послуги надають в кредит і користуєшся ти чи ні телефоном - плати, так заганяють в мінус до пів тисячі, а головне навіть коли номер заблокований тобі далі в мінус абонплату нараховують а потім в мінус рахують зберігання номеру за тобою (при заблокованому телефоні) так заганяють десь до -700 грн (далі я не встиг перевірити).

3) Відмовитись від надання послуг в мінус (на які не підписувався) також не можна - збрехав консультант в центральному офісі МТС,  по закону можна відмовитись не мають права вони впарювати свої послуги  як їм захочеться зловживаючи монопольним становищем але потрібно позбивати роги МТС через суд, бо по іншому вони не розуміють.

4) Перейти на інший нормальний (такий що мене влаштовуватиме) контрактний тариф також не можна бо їх нема, щоб номер на зберігання залишити плати такі ж гроші ніби користуєшся телефоном і тільки на 3 місяці.

Отож в мінус МТС (ЮМС) впхнуло мені ще на місяць інтернет за 70 грн, та абонплату 35 грн (Мені організація оплачує робочий МТС телефон по 500 грн щомісяця) сенсу платити за власний номер в Мене взагалі нема, а тут 100 грн плати лохотронщикам з МТС, за примітивний лохотрон якось пропало бажання, бо вже відвалив 150 грн за попередній місяць, але номера ще шкода було. Поставили крапку в моїх роздумах про древній номер самі лохотронщики з МТС, знаючи їх методи роботи я 28 числа відключив послугу 1Гб інету, бо першого числа б знов в мінус 100 грн попав, послугу відключив але в інтернеті сидів ще вечором 28 числа та ранком 29 потім в обід глянув рахунок й не повірив -480 грн., а через годинку вже - 520 грн. Я зрозумів що інет натягнув боргів але ж з мене зняли кошти за місяць користуванням інетом, я ж оплатив 1 Гб, залишалось ще 780 Мб я колись сидів в неті на МТС не раз послугу виключав та включав але мегабайти до кінця місяця доюзував, мені користуватись ще 3 дні можна було раніше, в центральному офісі на це питання сказали що тепер з відключенням послуги відключають і проплачені Мб а я накачав 60 Мб по ціні 7 грн за 1 Мб ... потім ще 3 місяці при заблокованому телефоні (мені тільки додзвонитись можна було) зняли абонплату близько 40 грн за місяць, а потім сказали що за зберіганя заблокованого номеру ще 40 грн знімуть в мінус, коротше -700 грн накрутили МТСники як могли.

* Звичайно Мені телефонували казали, що в суд будуть подавати щоб вже платив бо стягнуть в судовому порядку, я карточку не викидав тримав в телефоні бо на номер багато сервісів сторонніх зав'язано (банк, паролі, доступ, відновлення, пошта). З лохотронщиків МТС вирішив пожартувати бо болт я на них забив одразу як в -500 загнали, коли зателефонувала приємна дівчина в черговий раз - сказав що я батько власника телефону, коли попросила мене самого себе до телефону покликати - сказав що сина дати не можу, що завтра похорон на 10.00, якщо вона його знала то хай повідомить знайомим сина кого знає, що таке сталось нещастя, що син скоїв самогубство через те що заліз в борги до банків, що йому телефонували  з погрозами й шантажували,що я звернувся з заявою в міліцію але сина мені вже ніхто не поверне...   Сам не повірив що поведуться лохотронщики МТСовські але ніхто мені не телефонував більше місяця ну а потім повністю заблокували карточку, подавати самому в суд на МТС нема часу бо судів нема в Україні й через 700 грн не хочеться свій час марнувати на обманщиків.

** До речі йти розбиратись з МТС в центральний офіс не раджу, змарнуєте 2 години в черзі тільки для того щоб Вам сказали що вас лоха розводили й розводити будуть. Краще одразу забивайте болт на МТС бо на Вас вони вже давно забили.

Народ Сергея Кивалова называет кличкой „підрахуй” после президентских выборов 2004 года и имевших место при этом фальсификаций, связанных с голосованием

И вот опять обман с его стороны. Он теперь кандидат в Раду. Чтобы завоевать благосклонность избирателей он объявил о здании благотворительного фонда своего имени, который будет бесплатно изготавливать очки для пенсионеров Приморского района Одессы, от которого он баллотируется кандидатом в депутаты.

Подумали мы с Ниной о том, как дорого сейчас стоит изготовить очки и решили воспользоваться представившейся возможностью сделать их бесплатно.

Пришли в этот фонд на Пионерскую 7. Выстояли в очереди. «Принесите рецепты на очки». Принесли. Сказали нам, что очки будут изготовлены 20-ого.

И вот звонят 20-ого нам домой: «Мы не сможем вам изготовить очки, потому что вам надо разные линзы на разные глаза».

Мы сразу все поняли –умные: сначала собирают данные каких и сколько надо очков, потом идут на «Привоз» (к примеру), и на лотках где продают для всех готовые очки по 30 грн  покупают их, к примеру, по 15. И вручают пенсионерам со словами: «Вот мы потрудились и для вас их готовили».

Опять очередной обман -  «Кивалово - кидалово»

А мы вдвоем зря потратили полдня, простояв в очередях. А сколько еще обманутых людей, потерявших зря время в очередях в благотворительный фонд и на прием к врачу для выписки рецепта.

Делайте выводы, те, кто за него собирался  голосовать. Такой ли нам нужен депутат в Верховной раде?

  Главное оружие женщин в завлечении, соблазнении и одурачивании мужчин - притворство (маски, наряды, украшения, макияж... позерство), 

Пищевая промышленность, по всей видимости, никогда не устанет удивлять нас изобретательностью, особенно когда дело касается создания фальшивых продуктов. Вот несколько фактов, подтверждающих это.[ Читать дальше ]

Про політику кажуть, що: політика - це сфера можливого. Також кажуть, що політика - це продовження економіки. Про українські політичні реалії сьогодення важко сказати, що то є щось раціональне і причетне до економіки країни. Скоріше навпаки: українські політики живуть своїм окремим життям, яке в приватному плані цілком раціональне, але в державному масштабі абсолютно ірраціональне та метафізичне, а що вже далеке від економіки в розумінні для людей і країни - то взагалі доходить до абсурду. Зокрема один провідний член Партії регіонів України з повною серйозністю та відвертістю тупої людини сказав прямо в очі кореспондентам на їх закиди щодо голосування кількома картками у Верховній Раді наступне: "Якщо ми весь час будемо у залі сидіти, то коли ми працювати будемо?!" Чіткіше не скажеш: всі ті голосування у ВРУ просто відверта бутафорія, окозамилювання щодо правової держави, де все підлягає закону. І самі депутати це розуміють, отже і зневажають своє сидження у залі парламенту - зневажають! Але при тому цінують статус, який вони мають від перебування народним депутатом: недоторканість, пільги і право розпоряджатись усім в державі. Гарно бути таким "слугою народу", ой як гарно! А що вже вигідно - і не переповісти!
Складається повне враження, що політики і державний апарат працює суто для себе в замкнутому колі, а народ країни живе своїм приватним життям і ці дві величини існують паралельно  і ніде не перехрещуючись. Хіба що під час виборів трапляється диво, коли влада і народ дещо стають дотичні одне до одного, та й то влада шахрайськи розкладає такий варіант, що грай - не грай, а дурнем буде виключно народ, що ми і споглядаємо не одне десятиліття. Звичайно, що і я належу до народу, а не до вищої депутатської касти, тому є дурнем - а ким ще? І що найцікавіше: не шкодую! То є мій свідомий вибір і поясню чому: ще за влади совєтів для всіх було зрозуміло, що бути на посаді будь-якого рівня і не користатись з цього особистих цілях - значить бути дурнем, а якщо користатись - значить бути злодієм і сволотою. Більше варіантів не існувало! Дурень бо чесний, або розумний і тому - злодій. Хто мені не вірить, той може перевірити і вказати на кришталево чесну, але при тому багату людину у нас в Україні - я щиро буду подивований існуванням такого унікуму.
Отже радянська система виплекала касту партноменклатури досить розумної, щоб бути абсолютно безчесною. Прикладів безмірна кількість: від комуністичного соловейка-брехунця Петра Симоненка до надбуржуазних зрадників з комсомолії Юлії Тимошенко та Сергія Тігіпка, що заради грошей збрешуть і оком не змигнуть. Про цинізм Юлії Тимошенко щодо так званого процесу "киданути" партнера - можна переповідати безкінечно, тому що важко знайти такого, кого б вона не обманула. Найкрутіше Юлія Тимошенко спробувала "киданути" весь український народ і своїх виборців, коли запропонувала Віктору Януковичу утворити так звану "широку коаліцію" з об’єднання у ВРУ фракції БЮТ і ПР у конституційну більшість, що давало можливість законодавчо увіковічнити і парламент без перевиборів, і Юлію Тимошенко в якості по-життєвого прем’єр-міністра України, і по-життєвого Президента України Віктора Януковича.  Але останній не захотів бути останнім, кого обдурить ЮВТ перед тим, як узурпує всю владу в Україні  особисто для себе, рідної. Спрацювала зеківська закалка і чуйка, що тут явне кидалово вимальовується для нього, тому Віктор Янукович не став повторювати помилок Віктора Ющенка і саме тому вийшов у переможці, бо не повірив всім обіцянкам і клятвам Юлії Тимошенко. А та, отримавши одкоша, випадково промовила пророчу фразу на прес-конференції, яку розпочала словами: "Все пропало!"
Тепер щодо дурнів, тобто людей, які чесно працювали і не хотіли красти не зважаючи на всі умови радянського ладу, коли принцип "Не вкрадеш - не проживеш!" був актуальним як основа приватного достатку для кожного - кожного! Нас всіх примушували красти по дрібницях, а за тим ще й соромили, які ми погані - крадемо державне. І нам всім дійсно було з того соромно, хоча ті, хто нас соромив, крали значно і значно більше без жодних вже докорів сумління, бо вони - розумніші за тих дурнів і нікчем що є народом... Що не вміють по-справжньому красти, багато і підступно. Визнаю, що я не з таких і не хочу таким бути, тому не заздрю Віктору Медведчуку ні його краденим статкам, ні краденим фешенебельним дачам в Криму з фонтанами і візитерами віп аж пук. Гнило то все, як на мене. Краще вже я буду дурнем, що спокійно дивиться і людям в очі, і в дзеркало в очі самому собі. Або Межигір'я з палацом Віктора Януковича: яка насолода жити в краденому? Невже для людини такого масштабу важко узяти глуху пустош і збудувати там свій дім - свій! Свій дім-палац! Не вкрадений у народу чи ще в когось палац, а свій! Не можуть вони так - це притаманно тільки дурням з народу.
На привеликий жаль, вся українська бізнес-еліта є зграєю злодіїв різного формату і профілю. Сюди входять всі служби держави, які обслуговують цих злодіїв, як і суди та всі силові структури. Говорити про Україну, як правову державу - це насміхатися над істиною: тут право захищає злодіїв і гнобить одурених людей. І я не не так обурююсь, стверджуючи це, як констатую ситуацію: ми живемо в позаправовому суспільстві - факт! 
Хто дочитав до цього моменту, тому я можу пояснити причину своїх подібних писань стосовно політики та економіки, не будучи ні фахівцем, ні гравцем цих величин суспільного буття. Я є категоричним противником всезагальної політизації під гаслом: "Якщо ти не цікавишся політикою, то рано чи пізно політика зацікавиться тобою". Як на мою думку, то в Україні люди аж занадто багато переймаються політикою як процесом її обговорення, а водночас надто мало займаються політикою практичною. Більшість людей ділять світ на дві складові: на свій особистий актуальний і на зовнішній евентуальний (випадковий). З того всього, як вже зазначалось, у нас народ живе своїм життям, а політики і державна сфера - своїм окремим життям. Ясно, що це алогічна конструкція, яка рано чи пізно обвалиться, але що буде після цього - невідомо. З того всього я, як приватна особа і громадянин України, хочу розібратись в обставинах сучасного соціуму - просто логічно розібратись, розставляючи все на свої місця, щоб потім чітко спрогнозувати що нас всіх чекає в майбутньому, як і мене особисто. Для того, щоб рухатись вперед, потрібно знати наперед принаймні де той "перед" знаходиться і навіщо нам туди треба.
Тобто на даному етапі в своїх дописах я ставлю за мету визначити Мету! Конкретну мету, як константу: яку Україну я хочу! А також взнати чого й інші громадяни України хочуть від майбутнього?!
В попередніх дописах мною було викладено переважно суб’єктивний формат свого бачення світу і його реалій, тобто ідеологічну складову, яка тезово звучить так: "Кожна людина має природне право на власне життя і особисте щастя". Детальніше прошу зчитувати з вже раніш оприлюдненого мною. На сучасному етапі мною буде зроблено свою приватну спробу проаналізувати об’єктивну ситуацію суспільного стану в Україні в усіх можливих аспектах соціуму, які спадуть мені на думку. Взагалі то є колективна праця для прагматичного обговорення, тому що без відповіді на питання: Де ми є? і Чому? - не можливо визначити, куди ж далі йти і навіщо.
 Тепер, як каже давньоримське прислів’я: "Повернемось до своїх баранів". Тобто зануримось в сьогоденне прагматичне політичне буття. Вибори до Верховної Ради України ще тільки розпочались, але їх результат вже можна досить точно спрогнозувати. Це не є складно, якщо подивитись на всі попередні вибори та їх результати, як і що саме пропонує нам теперішня політична ситуація. Судячи з усього все буде як і було: шум і гам, а віз і далі там. Структурно робота Верховної Ради України побудована таким чином, що в політичному плані стає головним досягти більшості в один голос, причому більшості не саме з депутатів, а "карткової більшості", що є унікальною новацією в світовій практиці парламентаризму. Депутати, як живі люди, як інтелектуальні одиниці, в роботі українського парламенту є зайвим компонентом: цілком самодостатньо їх карточки для голосування. Яка різниця: чи депутат особисто голосує за помахом чи іншою вказівкою, чи це робиться карточкою за його відсутності? Я особисто різниці в тому не бачу. Однозначно, що політично йде боротьба за карточку депутата, а не людину як особистість політичну, що яскраво продемонстрували оголошені перші 5-ки всіх основних політичних партій та об'єднань. Детальніше про це поговоримо потім. Зараз важливіше інше.
Наступним глобальним казусом українського парламентаризму є, як засвідчила практика попередньої роботи Верховної Ради України, коли сформована більшість фактично ліквідовує законодавчу і всю іншу політичну активність меншості, а це є чимала кількість народних обранців у кількості до 174 особи - повний абсурд. Фактична ізоляція такої кількості депутатів перетворює їх у формальний баласт, причому дуже дорогий баласт, який не має іншого виходу аби проявити свою активність, як вдаватись до всіляких бздур в прямому розумінні цього слова: бійок і блокування трибуни, дверей чи людей,  ломання устаткування, інших деструктивних дій. Дивитись на подібну мародерську політичну діяльність парламентарів принизливо для всіх виборців по всі сторони барикад: люди хочуть бачити чесну політичну боротьбу, а не ігрища недоумків. А що нас реально чекає далі? Однозначно, що саме "ігрища недоумків"! Чому? Тому що це встановлена практика, яку ніхто міняти не хоче, оскільки всім політикам хочеться ухопити суперника навіть не за горло, а значно злосніше - за оте одне місце... інтимного характеру. Убожеством політичних дикунів - інакше цей маразм не назвеш.
Всяка критика має нести конструктивну пропозицію зміни на краще, а вона досить очевидна і застосовується як основний механізм голосування в світовій практиці роботи парламентів різних країн, тобто мова йде про "ситуативну більшість". Один депутат - один голос. Скільки є на даний момент депутатів в залі - тільки вони й голосують і наявна більшість не залежно від кількості депутатів, що проголосували, - є вирішальною. Коротко і просто. І дієво, щоб всі депутати були на своїх робочих місцях, тому що контроль автоматичний! Прогавив момент і все - виграли організованіші! Чесна політична динаміка! Чесна і порядна. І головне: вона робить опозиційних депутатів з меншості потенційно активними! Не зайвими, не баластом, а так би мовити мисливцями в засаді, що можуть в кожний момент з неї вискочити і проголосувати. Все просто і ясно. Але...
Мені було і смішно, і водночас прикро чути від молодого ще політика Арсенія Яценюка заяву, що вони будуть добиватися "кримінальної відповідальності" за голосування картками, а не особисто. Як і повною дурістю була його невдала спроба запровадити сенсорну кнопку голосування, яка сканувала б відбиток пальця депутата. Повторюю, що немає принципової різниці чи голосує картка, чи депутат особисто за помахом руки чи іншою інструкцією за вже  існуючої схеми голосування у ВРУ - і це все фікція законодавчого процесу. Фікція. І всі ми це бачимо і знаємо. Як і бачимо, що жодна політична сила в Україні не заявила своєю політичною ціллю змінити цей метод голосування у ВРУ з стандартної більшості у не менше 226 голосів на ситуативний - жодна! Принаймні я не маю достовірних свідчень щодо того про когось з сучасних політиків і не чув подібних заяв.
Тепер повернемось до депутатського значення як персоналії. Особисто я відстоював і відстоюю позицію свободи кожного депутата як суб’єкта волевиявлення, тобто його повне право на пошук оптимального варіанту вираження дієвості свого статусу. Отже я категорично проти партійної чи фракційної дисципліни в розумінні права позбавлення статусу депутата через вилучення з членства в партії чи фракції. Треба думати і правильно вирішувати до того, як надавати комусь статус депутата, а не після того. Так само хочу вкотре вказати на абсурдність теми "відкликання депутата його виборцями", тому що таємниця голосування вже не дозволяє визначити хто з виборців має це право відкликати свій голос. Також вкажу, що за всю історію законодавчо затвердженого принципу відкликання депутатів своїми виборцями за весь час існування СРСР не було жодного прикладу його застосування - більш ніж характерний показник. Депутат є уповноважена особа на певну часову каденцію, тому тільки надзвичайні кримінальні злочини можуть бути причиною позбавлення його цього статусу силоміць. Якщо депутат не виконує своїх обіцянок і програмних засад, то його просто не переобирають наступного разу. Так прийнято в світовій практиці. Стосовно обману виборців депутатом, то шановні: вас багато, а він один - невже важко відстежити чого варта людина за попереднім його життям? А якщо піддалися обману, так то ваша спільна вина і вона первинна - вам і відповідати!
Ще одною з характерних рис  для радянської системи державного управління було обов’язкове процентне залучення до всіх виборчих органів людей з народу та окремо процент жінок. Обирали простолюд навіть до найвищих державних органів, щоб задекларувати народовладдя, хоча всім було ясно, що простий робітник від станка чи доярка з села були просто наповнювачами, тому що реально нічого не розумілися в усьому, що відбувалося в залі засідань. Рішення всі були наперед заготовленні, всі доповіді та виступи заздалегідь підготовлені і затвердженні в кабінетах комуністичних керівників, тому активним народовладдям тут і не пахло.
Фактично те саме маємо і зараз: досить поглянути на склад перших 5-ок партій, а що вже казати про загальні списки. І давайте не робити проблеми чи ті списки стануть відкритими, чи й далі будуть закритими: що нам дасть можливість обирати поміж акторами, співаками, футболістами, водіями, офіціантами, секретарками, прислугою та коханками якогось партійного лідера - що це нам дасть? Вибір без вибору!
Я однозначно не розумію, яким чином наявність серед депутатів ВРУ співачки Таїсії Повалій, футболіста Андрія Шевченка, актора Богдана Бенюка чи письменниці Марії Матіос тощо зможе покращити законодавчу роботу нашого парламенту - не розумію і все тут. Але розумію, що це все є ті самі сурогатні замінники "робочих і доярок", які потрібні виключно для бездумного голосування чи права користуватись їх картками - і це мене ображає як виборця і як громадянина. І раніше ображало. Єдина співачка Оксана Білозір реально поміняла фах на період свого депутатства, отримала спеціалізовану освіту дипломата і управлінця - це було правильно і я підтримую подібні вчинки. Гарно також поступив співак Святослав Вакарчук, який відчув огидну принизливість ситуації і добровільно склав свої депутатські повноваження. До речі, і Рональда Рейгана цінували не за його акторські здібності в США, коли обирали двічі президентом. За радянської влади якось зрозуміло чому всякі клоуни ставали депутатами - задля хохми головних циркачів, а на теперішній час я такого підходу не розумію і не хочу розуміти! Це гниль і підступ щодо виборців.
Ще не розумію людей, які йдуть на виборчі дільниці не знаючи наперед за кого проголосують, як і не розумію виборців продажних за якісь подачки - це ж принизливо! Хоча з іншого боку коли обирати приходиться поміж Повалій і Шевченком, то сто гривень стають цілком актуальним аргументом навіть для інтелектуалів. Особисто мене цікавило все нове в нашій політиці, зокрема Віталій Кличко і його "Удар", який він мені і завдав своїми обранцями, де окрім згаданої Матіос опинився і супер-бездарний (але супер-покірний!) псевдо-економіст Віктор Пензеник - то вже удар нижче пояса. Крапка. Замість молодих та енергійних, свіжих розумом та ідеями людей я бачу струхлявілі пеньки! Фу ти - ну ти! 
Є класична фраза, що: "Короля творить його оточення", - яке, в свою чергу, обирає і формує собі король. Нікчемність оточення свідчить про убогість самого лідера. І навпаки. Тільки я не знаю кого навести в приклад отого "навпаки". Нема. Дико звучить, але це так: нема нікого в українській політиці, вартого уваги і підтримки у виборця Богдана Гордасевича, тому скоріше з принципу, чим з реальної політичної користі буду голосувати в черговий раз за Віктора Ющенка з його партнером Юрієм Костенком та Конгресом українських націоналістів. Також старе, але принаймні перевірене на надійність. А як нема кращого - що робити? Он "Свобода" наче націоналісти, але з КУНом чи їм подібними не хочуть єднатись - голоси потрібні з усіх регіонів, тому поміркованість в дозуванні декларацій українського націоналізму не завадить. Най пробують. Все одно, як я визначив перед тим: варіантів ситуації після виборів не багато. Трошки почубляться-поторгуються, а тоді створиться нова-стара більшість з Партії регіонів, комуністів, Королевської та мажоритарників, якій буде протистояти безвільна опозиція з "об’єднаних" та з "недооб’єднаних": Кличка, Тягнибока і, можливо, Ющенка та ще невеличкої кількості мажоритарників-оригіналів. Можливі варіанти ротацій, але не суті політичної ситуації в країні, де й надалі керувати будуть всі оті майстри знущатися над кошенятами чи щенятами. І над нами всіма також.
Пропонувати щось робити значиме наразі не має сенсу, поки не закінчиться політична агітація на грані істерії, не припиниться боротьба гаманців з "лантухами бабла", не завершиться війна політтехнологів та інших футурологів поміж себе тощо аж до часу виборів у жовтні. Зачекаємо. Мусимо.
Не знаю, чи буду в подальшому відволікатись на подібні теми сучасної градації політичної деградації в Україні - не бачу для того причин, тому що все головне по темі виклав тут. Більше мені сказати наразі нічого. 
З того всього перейду в історичну ретроспективну сферу досліджень українських соціо-політичних реалій, щоб потім перейти у сферу більш-менш перспективних соціальних потуг як реалій чогось нового і кращого в Україні. Знову наголошую, що свої роздуми я викладаю виключно для зацікавленої публіки, щоб обмінятись думками і задумами.

З повагою до всіх, Богдан Гордасевич.
м. Львів - Рясне
1 липня 2012 р.

Это второй фильм от создателей документального цикла "Дух времени".В нём, авторами дается ОЧЕНЬ Критическая оценка существующей монетарной системе "экономики"! Фильм СТОЯЩИЙ!!! Потому и запрещён к показу в США!...По моему - достаточно ВСЕМ гражданам планеты Земля дать посмотреть его два-три раза,ОСОБО-одарённым))) помочь разобраться в происходящем с помощью карандаша и типового варианта банковского кредитного договора - И... ДАЖЕ ЗАТРУДНЯЮСЬ ОТВЕТИТЬКуда МЫ ТОГДА затасуем наши ПРавительства, и их ближайшее окружение (вместе со ЗРАДами)...Посмотрев фильм - порекомендуйте ЕГО Всем своим Друзьям и знакомым!!!

Азаров отмечает ускорение евроинтеграции Украины
Премьер-министр Николай Азаров отмечает, что темпы евроинтеграции
Украины ускорились. Об этом он заявил в интервью Харьковской областной
государственной телерадиокомпании.

"Темпы продвижения Украины по пути евроинтеграции не замедлились, а напротив - ускорились", - считает Николай Азаров.

 Мені цікаво,що цей чоловіче має на увазі? Що це за інтеграція?
Шановливе  ставище до людей з боку державного апарату? Чи він хоче щоб
ми з вами мали такі самі права як люди в  німечині  ,чи Швейцарії  ?

 Он также подчеркнул важность завершения в конце 2011 года переговоров
по соглашению об ассоциации с Европейским Союзом (переговоры велись с
сентября 2008 года, соглашение было парафировано в конце марта 2012
года), однако отметил, что это не самое важное. "Продвижение наше по
пути европейского развития определяется не столько и не только
документами, которые мы подписываем, сколько реальной работой в стране",
- сказал господин Азаров.
11 мая президент Виктор Янукович отмечал, что пауза в отношениях между Украиной и ЕС будет полезна для обеих сторон.

 А чи вірно я зрозумів? Тобто вже давно панам сказали що такі сусіди їм
не потрібні? Невже не зрозуміло що не Юля їх турбує! По мені, спитай
людей на вулиці, чи є за що її заарештувати ?,більшість скаже що є.  Чи
не так? Може більшість турбує що можновладці починають користуватись
людьми як пани кріпаками? Та й дійсно,дивлячись на реальную работу 
хочеться заплющити очі. Читаючи закони які приймаються стає зрозуміло що
европейское  развитие  вони забезпечують собі на довго.
Не знаю ,чи це турбує європейських людей чи ні, але мене воно турбує. 
Мене лякає перспектива стати кріпаком,на новій лад звучить воно трохи
інакше – заляканим,безправним але таким «любимим» налогоплатильщиком
. Дітей якого, змалку привчають до пива та цигарок, щоб потім все життя
їм це продавати! Я не хочу щоб моїм коштом влаштували посеред мого
міста паб, для прихильників футболу та дівчат. Купували собі дорогі
автомобіли з високим рівнем безпеки,щоб коли когось збивши на дорозі
себе не ушкодити.
У кожного з нас є своє бачення використання наших грошей,і воно неяк не співпадае з вашім пане Азаров.

По его мнению, Украину приближает к Европе строительство современных
железных дорог, по которым курсируют современные поезда, восстановление
шоссе на Варшаву (Польша) и строительство автотрассы "Киев - Ковель -
Яготин", по которым можно за 5-6 часов доехать из Киева до Польши,
строительство современных стадионов, аэропортов, повышение уровня жизни
людей.

     Це так пани напевно пожартували? Тобто наблизитись до європи  ми можемо лише транспортом, жити будемо як і далі ))

Также премьер назвал шагами по приближению к Европе принятие нового
Уголовно-процессуального кодекса, гармонизированного с европейским
законодательством, повышение правовой защиты людей, независимости
судебной системы, реформу налоговой администрации. "Мы курс избрали, и
этот курс будет реализовываться, и он заключается прежде всего в том,
что Украина сама должна стать европейской страной - по уровню жизни, по
уровню общественных свобод, по уровню развития демократии, по уровню
работы парламента, правительства, по уровню активности гражданского
общества", - отметил Николай Азаров.

 Тут ви пане Азаров праві, Украина (читай- люди) сама должна стать
европейской страной(зробити свою державу) - по уровню жизни, по уровню
общественных свобод, по уровню развития демократии, по уровню  уровню
работы парламента, правительства, по уровню активности гражданского
общества.Так лише ми самі взмозі все змінити,тільки Ви пане цього не
хочете.

 Он подчеркнул, что если сравнивать так называемое "дело Тимошенко" и
стратегический курс государства - то это вещи несопоставимые.

 І дійсно, як можна порівнювати справедливу кару, за злочини проти своїх співвітчизників ,з цим фарсом?

 Как сообщалось, Министерство иностранных дел Украины отрицает
приостановку европейской интеграции Украины. В то же время Швеция
считает, что процесс европейской интеграции Украины остановлен.

Не хочу більше чути брехню,відверту! Як то неначе кажуть у вічи  ВИ НАШІ РАБИ!

 11 мая президент Виктор Янукович отмечал, что пауза в отношениях между
Украиной и ЕС будет полезна для обеих сторон. ЕС беспокоит ситуация с
бывшим премьер-министром, лидером партии "Всеукраинское объединение
"Батькивщина" Юлией Тимошенко и рядом других политиков, пребывающих в
заключении.