[Приєднана картинка]Багрянцем вкриваються клени,Жовтим полум"ям займаються берези,У червоні шати увібрався дикий виноград,Міддю відливає вбрання дубів,Жовтогарячою строкатістю красується горобина,У сарі місячного кольору вдяглися тендітні тополі -Всі приготувалися до осінньго балу...Закружляють у танку, Захмеліють від жовтневих п’янощів, Поскидають своє чудове вбранняі заснуть... до весни...

Ти була поруч, Я тебе обнімав. І в волосі твої Я лице своє ховав. Чи бути нам ближче, Ніж зараз ми є? Не знаю.... Та знаю, Що зараз добре мені... А тобі?? Я бачив в очах, Стада чортенят, Щасливих, веселих, І трішки сумних. І не знаю що зробити, Як підтримати тебе. Як би я тільки міг душу віддати, Щоб зробити щасливою тебе!!!!

М’який, ранковий світанок, Коли сонечко сяє у вікнах І веселкою грає роса в траві, Я згадую твоє лице: Твої очі і твою посмішку, Твоє волосся і вуста... Коли ж сідає сонечко за обрій, А я сиджу на березі ріки І бачу синь неба і води, Коли наливаються вони теплими, Ніжними фарбами заходу - Жовтим, червоним І особливо рудим - Я згадую твої почуття, Твою доброту і ніжність і любов... І лиш в ночі я розумію, Як не вистачає мені тебе......

Дощ. Немов сльози. Покриває обличчя землі. ...

Читати далі...

І весь світ мені не чути, Через білий, радіо, шум, І нікого не бачу, Тільки її. І ніхто не відкриє двері, Щоб спіймати хвилю І ніхто не відкриє вікно, Щоб побачив я сонця світ. А очі її наче зорі, Що зеленим світять в пітьмі, А полум’я волосся, Гріє душу, навіть в морозний день, мені. Мене оточують друзі, Чи може все ж я на самоті? Я дуже люблю свободу, А чи зможу я бути з кимсь? Можливо я не знаю чого я хочу, Можливо не дам щось в замін, Та знаю я точно - кохаю, ЇЇ І ЛИШ ЇЇ!!...

Читати далі...

Чекаю,Мрію,Страждаю.Марю,Жадаю,Кохаю.ЗлітаюУ думціДо неба.Падаю.ВідроджуюсьУ твоїхОбіймах.Вірю:ЩастяПрямуєДо могоПорогу.

Занурююсь у твої,незрозумілого кольору очі.Шукаючи у нихніжність,спіткаюсь об злість...Лечуна крилах фантазії -розбиваюсьоб скелі реальності.Навіщо стількитривалостіу наших незустрічах,і така швидкоплинністьу поглядах.Так нестерпно житина руїнахмрій.

Біла ковдра І зорей не видно І прорізає туман Лиш світ ліхтарів І трава зеленіша І дерева яскраві Коли їх підсвічують Все ті ж ліхтарі А навколо все тихо І людей вже немає І в будинках навколо Вже світло горить Та думки вже далеко, В просторі-часі, Вони біля тої Кому я серце віддав І здається в тумані Пролітає образ її..... Та скінчається ніч Спадає туман Прокидається місто І приємно мені Бо знаю я Існує вона, Що посміхається десь, Пам’ятає мене. Цей вірш я...

Читати далі...

- Навіщо?- Навіщо що?- Зустрічі без розмов?..- Можна говорити серцем.- Зустрічі без доторків?..- Торкнутись можна поглядом...- Без поцілунків?- Проте, з посмішками...- Без здійснення мрій?- Мрія - то майбутнє...- У цьому сенс?- Сенс у бажанні, яке є головноюрушійною силою життя:ти бажаєш чогось - ти живеш.

Якого кольору небо, А зорі що сяють в ночі І сонце яскраве і ніжне, В теплі весняні дні?? А ж кольори особливі, Що змінюють наше життя, Що поряд і разом із нами, Залишаться на довге життя. Це ніч випускного - Теплого літнього дня, Коли життя просте безтурботне, А позаду відрізок життя. Це сонця промінчик, Що з за горизонne проб’ється, В літньому лагері, Після ночі без сну... Чи просто кольори під настрій, Ти х самих вікон в ночі, Чи трави на світанку, Чи водиці грози.... А є ...

Читати далі...