Call Of Wild
         Поклик природи

Operator I'm looking for a girl
         Операторе, я розшукую одну дівчину,
You've got to help me get through
         Ви маєте допомогти мені у цьому.
I don't know much about her
         Я не багато знаю про неї,
So I'm relying on you
         тож покладаюся на Вас.

She got rhythm but no sense of timing
         Вона підкоряється ритму, але не має відчуття часу.
She likes living but she's got no address
         Вона любить життя але не має адреси.
Operator you've got to get me out of this mess
         Операторе, ви маєте допомогти мені вибратися з цієї плутанини,
Let me tell you about her
         дозвольте розповісти про неї...

She ain't got a face
         В неї немає обличчя,
She ain't got a name
         в неї немає імені,
She ain't got a leg to stand upon
         вона не самостійна,
She's out of touch but not out of mind
         легковажна але мудра,
And I've got to see again that gypsy child
         і мені неодмінно слід знову зустріти оте циганське дитя.
Operator this is call of the wild
         Операторе, це поклик природи.

She's a hitch-hiker never gets ride
         Вона мандрує автостопом та ніколи не веде авто сама,
But you can bet she's on time
         але, можна укладати парі, вона завжди встигає.
She' always around but so hard to find
         Вона завжди десь поруч, але така невловима,
She causes trouble she never takes offence
         спричиняє клопіт та ніколи не пам'ятає образ.
Dirty mind a heart of gold
         Цинічний розум, золоте серце...
Operator don't you put me on hold
         Операторе, не змушуйте мене чекати на лінії...

She ain't got a face
         Без обличчя,
She ain't got a name
         без імені,
She ain't got a leg to stand upon
         не самостійна,
She's out of touch but not out of mind
         без досвіду але розумна...
And I've got to see again that gypsy child
         Як мені знову кортить побачити ту циганську дівчинку.
Operator this is call of the wild
         Операторе, це поклик природи.
                                                              29.05.2015

СЛУХАТИ

Чесно кажучи переглянути ролик духу не вистачило... 

28 років тому 15 лютого вивели радянські війська з Афганістану. Цій події був присвячений захід у технікумі. На сцені дівчата й хлопці читали вірші, сердечні сповіді матері й сина, а на мультимедійному екрані - кадри війни, і чорний тюльпан, і групи бійців, переважно з автоматами біля бойових машин (а на одній БМП на башті жовтою фарбою напис "Украина", ніби синівський привіт дорогій Батьківщині); і звучать афганські пісні, складені тоді, в ті воєнні часи. Пісні російською мовою в середовищі нинішніх українців. Слова пісень проникливі й не радянсько ура-патріотичні, а відверті у своїй простій, душевній ліричності.

Дівчина, зовсім юненька, серед глядачів у залі затято нервово і тупо, а то якось трохи несамовито бездумно, чи то до самозабуття, чи щоб таким заняттям ухилитися від думок тика пальцями в сенсорний екран свого телефону.  Це окремих дратує, бо ніби байдужа ще й мобільником очі засліплює декому  відблисками променів сонця, що заглядає у вікно. Та незабаром  дратівники міняться на спантеличення, бо та раптом заплакала, сльози часто стікають по щоках.  Вона так само часто намагається їх витерти рукавами светра. ЇЇ подруга схилилася до неї й почала заспокоювати, гладити по плечу, по русому волоссю. А юнка показала їй у телефоні якесь фото, і в подруги теж змокли вії.  Русява дівчина трохи заспокоїлася, коли подруга у співчутті аж геть схилила голову на її плече. Однак чисті крупні сльози ще котилися і дівчина знову витирала лице синім рукавом.

-          Чого плакала, Олю? – спитали.

-          Мій батько загинув під Дебальцевим… 2 роки вже… 18 лютого

Сесія на носі, про те так впадляк шось вчити. Деньок цікавий видався. Отже спробую відворити його

Встав о 04:30, ну відповідно ранку. Трохи роздуплився, пішов в бедрум (в сенсі ванну), ну туди-сюди черга дійшла до зубів. Взяв щітку намочив, беру тюбик пасти а він сука порожній! Мля, шо робити? Дихнув в крушку, смердить! Ну, думаю, вігня! Сполоснув рот простою водою, по шурував щіткою. Дихнув, смердить, але менше  Нічо, думаю, прорвусь! Приїду в Луцьк-куплю жвачку Проснулась Мама, я й кажу шо пасти нема. Ну кароче паста знайшлась, просто її забули витягнути з продуктової сумки. Зуби почистив, дихнув, не смердить! Ура Далі впринципі нічого цікавого не було, дві години в Еталоні, наушники-в них музичка (переважно реггі ), і смердучі сільскі алкобразерс які їдуть на роботу, загалом як завжди.
Вже їдучи по Луцьку вирішив що в унівєр пішки не піду, вийшов на зручній зупинці-там маршутки легко ловитит. Ну кароче прочекав я свою одинацятку десь з 25 звилин, замерз сука! Власне я поїхав маршуткою по одній причині, цією маршуткою мала їхати дівчина яка мені подобається і яка менне відшила два роки тому... Ніхера  собі як довго  Просто в неї вчора був бйоздік і я хотів купити їй квіти. Ну мої очікування виправдались, на одній із зупинок зайшла вона. Ну все, далі продумою план дій: приїхати в унівєр, сходити на п,ятачок купити квіти і знайти ганца щоб їй ті квіти вручив. Все просто! Приїхали, вона пішла на пари а я на пошуки ганца! Та не тут то було, знайомих нуль! Походив, зі пів години жодного знайомого прогульщика! Видно що сесія на шнобелі, всі стараються на парах хоч в останні дні побути. Ну вирішив ганца знайти потім а зараз піти по квіти, бо залишилось пів годни до перерви. Пішов, купив, прийшов, якраз перерва. Квіти завбачливо залишив на посту охорони, ну щоб з ними не світитись. І як знав! Зайшов в їдальну, бачу сидить вона а за іншим столиком потенційний ганєц! Ну  підішов, пошепки розрулив ситуацію,на моє здивування він погодовся! Ура! Та правда нічого не вийшо, чувішка впала на мороз і квіти не взяла. Або вона щось запідозрила, або просто захотіла пограти в Міс Недоторканість. Я готував себе до такої ситуації, але все одно настрій різко погіршився і захотілось додому.
Квіти не пропали! Сьогодні бйоздік в моєї кураторши, от їй я їх і подарив, помимо тих що складалися групою.
Одну пару проседів, далі впадляк! Ну думаю відпрошуся і поїду на на 13:00 додому, по планам в дома мав бути о 15:00. Половину пари проседів і гайда на автостанцію, підхожу до каси по білета, а мені в відповідь "Рейс відменнений". Млять... Наступний через пвтори години! Сука! Знав би краще на парі залишився 300 гривень за таксі давати не хочеться, та й каси такої з собою немає. Ну загалом прокукав я півтори годинни на вокзалі, дочекався свого автобуса, який запізнився і геть вбитий о 16:40 забрався додому. Зараз думаю чи їхати завтра на пари, чи може ну його нах...

Черкащани усіх усюд - єднайтеся!!!