За ленінськими (комуністичними) законами критикувати треба так, аби нічого, крім негативу про того, кого критикуєте, з вашого опусу ніхто не почув. Тобто самої інформації про об'єкт критики треба видати на гора, якомога менше, а бруду на об'єкт критики треба вилити якомога побільше./По-пам'яті, з лекції на факультеті контрпропаганди і антирелігійної агітації/. Вибачайте, час вже дотримуватися більш людяних канонів. І вояків УПА перепрошую зразу, за хамський заголовок.  

ПРИСЯГА ВОЯКА УПА

Я, воїн Української Повстанської Армії, взявши в руки зброю, урочисто клянусь своєю честю і совістю перед Великим Народом Українським, перед Святою Землею Українською, перед пролитою кров’ю усіх Найкращих Синів України та перед найвищим Політичним Проводом Народу Українського:

Боротись за повне визволення всіх українських земель і українського народу від загарбників та здобути Українську Самостійну Соборну Державу (УССД). В цій боротьбі не пожалію ні крові, ні життя і буду битись до останнього віддиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України. Бути мужнім, відважним і хоробрим у бою та нещадним до ворогів землі Української. Бути чесним, дисциплінованим і революційно-пильним воїном. Буду виконувати всі накази зверхників. Суворо зберігатиму військову і державну таємницю. Буду гідним побратимом у бою та в бойовому житті всім своїм товаришам по зброї. Коли я порушу або відступлю від цієї присяги, то хай мене покарає суворий закон Української Національної Революції і спаде на мене зневага Українського Народу. http://radical.bizhat.com/ideology/upa.html Критика Присяги вояків Упа o Хто дає присягу? - Озброєна людина. o Чим вона присягає? - Вона присягає тим, що у неї є найдорожче, - честю і совістю. o Перед ким Вояк УПА складає присягу? – Вояк складає присягу перед: 1).Народом; 2).Святою землею українською; 3). пролитою кров’ю героїв; 4)Керівництвом. o Яким має стати вояк по Присязі? – Вояк стає Мужнім, Відважним, Хоробрим, але Нещадним до ворогів. o Чим має Вояк відрізнятися від інших людей? – Чесністю. Дисципліною. Революційною пильністю. o Як відноситися до товаришів по зброї? – Як до братів. o Заради чого Вояк обіцяє битися не шкодуючи ні крові, ні самого життя? – Аби здобути Українську Самостійну Соборну Державу (УССД)! • Чи могла бути дідівщина в Армії, якби від маршала та генерала до солдата усі складали таку присягу? – Думаю не довго. Висновок: Українці будуть жити достойно лише тоді, як кожен у власній голові, і кожен у своєму серці збудує УССД! Та якщо українці стануть дотримуватися Присяги вояка УПА. Зробити ДОБРО Україні, - це значить депутатів поміняти на вояків УПА. Або, хочаб на тих, хто їх шанує!

Файна буде УССД, як кожен громадянин хоч трохи своєї мрії, та свого чину їй присвятить!

І цікаво, що ніде не згадується про національність самого вояка. Чи не тому в Армії УПА пліч-опліч воювали з загарбниками більше 30 національностей!!!

Читайте дещо, як вони воювали http://blog.i.ua/user/3180825/?p=1

Загадував бажання:

• Українській мові бути! Чкекав 300 сек!!! Кілька метеорів!!!

• Українці житимуть чудово! Рахував до 700! За той час лише один метеор майнув небом. Значить є над чим працювати :)

Правильно зорієнтуватися в лабіринті людської еволюції, збагнути таємницю Русі -України, відчути всю унікальність характеру нашого народу, його минулого можливо лише на ґрунті нової історичної парадигми – священної історії,
яка на відміну від традиційної матеріалістичної, віддає перевагу сакральним аспектам еволюції індивіда, народу, всього людства, яка починається не з пітекантропа і неандертальця, а створення людини в образі Адама і Єви.

Хто б там що не говорив, а історія в кінцевому підсумку — це все-таки не боротьба класів, а змагання, співробітництво народів в ім'я інтелектуального і духовного прогресу. Тому її слід розуміти й сприймати як моральний та інтелектуальний поступ людства, як рух до Бога, до того, до чого закликав нас Христос, – праведного життя, миру, злагоди, гуманності.

„В нашому розумінні священна історія – це розповідь про минуле людства, яка ґрунтується на інтелектуальному
осмисленні знань, закладених у першокнигах людства (Ведах, Авесті, Корані і, насамперед, Біблії), а також на історичній міфології.” (Канигін Ю.М. Віхи священної історії: Русь-Україна. – К., Україна, 2001. – 368 с.) [с.10]

Нині у суспільних науках намітився перехід від атеїстичного (матеріалістичного) до теїстичного (духовного) мислення. Стосовно історичної науки це означає певний „відкат” до тих часів, коли історики (у всякому разі європейські) розпочинали свої оповіді про минуле з біблійного Ноя і його синів. До речі, саме так побудовано і наш вітчизняний літопис „Повість врем'яних літ”. Цієї традиції дотримувалися досить довго, до кінця XVIII – початку XIX століття, аж поки слідом за Великою французькою революцією на світ не з'явилася „наукова” історія з її визначальною установкою: матеріальне виробництво – основа життя суспільства, а історія – це розповідь про класову боротьбу знедолених мас проти „глитаїв-експлуататорів”.

Духовні (божественні) аспекти еволюції етносів були відкинуті, релігія почала протиставлятися науці, міфологія прирівнювалася до фольклору, казок. В основу історичних досліджень було покладено археологію. В результаті ми стали „спеціалістами” з питань будівництва комунізму і формування „нової історичної спільності – радянського народу”, але сповна забули своїх предків і головне... самих себе.

Однак часи змінюються. Дедалі більше вчених схиляються до думки М. Планка, який зазначав: «Релігія і наука зовсім не виключають одна одну, як це вважали раніше і чого боїться багато хто з наших сучасників. Навпаки, вони узгоджуються і доповнюють одна одну». (Планк М. Религия и естествознание.//Вопросы философии. – № 8 – 1990.)

Вже навіть представники гуманітарних наук починають розуміти, що поєднання Святого Письма і емпіричного матеріалу, включаючи, звичайно, і археологічний, дає якісно новий рівень історичних знань.

Ось саме на засадах цього взаємодоповнення ми й спробуємо окреслити окремі віхи історії української нації, української філософської думки, розкрити її зміст і логіку, показати місце і роль народів, які населяли наші українські землі, в цьому вселенському процесі.

Звичайно, сліди далеких епох розмиті відстанню часу. І сьогодні ніхто не може подати документальних свідчень буденних кроків поступу людської цивілізації. їх потрібно бачити за заслоною поглядів і тенденцій, за кулісами вузлових історичних подій.

шкода що немає такої санкції за підкуп виборців, як пожиттєве позбавлення політичного права недобросовісних політиків і виборців. це було б справедливо!

Згадав анекдота.
Потяг на 2 години запізнюється. Машиніста питають про причину затримки.
- “Жид на рельсах лежав!”
- “То задавив?”
- “Втік”.
- “То чому затримався?”
- “Пробував наздогнати. Повернути на рельси. Не вийшло(((“

А, про ворогів. Є така відповідь при вітанні: “Смерть ворогам!”
Здавалось би, - хай не будуть ворогами. Але брехати не треба. Гарний ворог сам прийде і отримає. Ганяти за ними потреби нема. Попереджати про смерть теж. Залиште ворогу хоч якого сюрПриза.
З точки зору ідеаліста.
Є досвід попередніх змагань. Згадки на прапорах про смерть до перемог не приводили. Нікого. Може, Бог карає за зайво вжите слово “смерть”. То ліпше спробуймо просто писати “До перемоги!” Містика — справа тонка. Хто не обізнаний з силами невідомими, якимись духами, краще уникати звертання до них в прямій формі, бо відповідь непередбачувана!? Саме життя може на звертанні тому і завершитися.
Тому пропоную змінити вітання: “Слава нації! Смерть ворогам!” на “Слава нації!” Українцям  слава!”
Причина, зрозуміла для реаліста:
“Аби звикнути зайвий раз написати назву нації з великої літери.
Аби ставати з раба господарем хоч собі самому.
Аби перестати зважати на чужі думки! Основне гальмо в українських політиків у їх голові власній. Ще не додумавши власну думку до кінця, вони її обривають починаючи думати, хто і що може подумати. Абсолютно шкідлива спроба.
На думки ворога готувати сучасну літальну зброю, аби оновлення його думок не допустити в принципі. Бо досвід, навіть набутий у третьому тисячолітті показує, що добро там відсутнє.
Звикати поступово забивати на думки сусідів, америки й європи.
Особливо, коли між собою говорим!”
Головне:
p { margin-bottom: 0.25cm; line-height: 120%; }a:link { }

https://www.youtube.com/watch?v=i_mCIqGQQ1I#t=251.449916

Ми загубили Слово, наші зміліли ріки,
Ми забуваєм мову, псуємо кров навіки,
На захід йдем містами, землю свою лишаєм,
Чи то на довго з нами радість у чужім краю?
А в нашім ріднім краю , біль розриває душу,
Я все віддам, що маю, і все зроблю, що мушу.
В тім твоя - Слава, і твоє - Прокляття,
Чужа держава, Рідне Багаття…

Країна в небезпеці! Я вже шмайсера викопав.
Це як нашествіє мурашок-паразитів. Є мурахи, які не мають свого мурашника, не будують його, не збирають їжу, не вирощують своїх нащадків, вони лише нападають на інші мурашники та грабують їх, а з погноблених роблять рабів. З яеєць комах вже вирастають раби, які з народження гадають, що так і повинно бути. Так мурашник стає колонією мурах-бандитів. Це - імперія зла. Нічого не робить - тільки постійно воює , та утворює свої колонії.
Ось і в нас, напали, пригнобили, змішали зі своїми сатанинськими комахами, 70 років вирощували рабів. Щось збойнуло, ті рідні що залишились намагалися відбудувати старий мурашник, і тут знов: Здравствуйтє, папа! ...і хором гімн на балайкє ісполняєм во славу отєчєства... Зграя жидо-кацапських прихвостнів в оточені комах-рабів, кажуть - подождітє! Єто же ісконно рускій мурашнік, какая к чєртям мова? Ісконно русскій язік на єтіїх зємлях ізначально сущєствовал, Бандера - враг українскаго (якого??) народа! Давайтє ізменім гєрб, гімн і флаг нашей (вашої кацапи? Ось вам!) страни.
До останньої каплі крові буде тривати боротьба, поки ні одного москаля на нашій землі не залишиться.

І гнів, і муку неозору
Співаю я в ці дні журби,
Коли лакеї йдуть угору
Й мовчать раби…

Знайшла вірш українського поета Сокульського І.Г.

Замало – бути!

Ще треба статись.

Не досить – статись,

Ще треба – вдатись.

І мало – вдатись,

Ще й – не піддатись!

Замало – бути.

 

витяг з твору Дана Береста "ВИТОКИ КОЗАЦТВА" :

Польсько-шляхетський історик Семеон Окольський у своїх мемуарах ХVІІст. писав: "Козаки не допускають до війська своїх священиків і тому недостатньо думають про бога" (ІЗК с.513). Відомий києвський митрополит ХVІІст., Петро Могила, називав запорожських козаків відступниками; православний пан Адам Кисіль у тому ж столітті відгукувався про козаків, як про людей "ніякої віри – religionis nulius"; уніатський митрополит Рутський іменував їх (козаків) "людьми без релігії – sine religionis", а думні д'яки московські називали козаків – людьми, не мавшими страху божого. Деякі дослідники, як П.А.Куліш, наводять приклади ворожого ставлення козаків до православних церков та вищого духовенства, недовіри до монахів, висвітлюють побутуючі між козаків марновірство та забобонність щодо шкідливого впливу для військової справи присутність священика у війську (ІЗК с.262). Як бачимо, сучасники козацької доби повністю заперечують християнське віросповідання козаків у ХV-ХVІІ століттях. Однак більш пізні історичні виклади вже накидають українському козацтву християнське вірування, напевне під тиском пануючої ідеології та впливової політики сусідніх держав, а деякі історики з власного розсуду навіть намагалися вивести українських козаків як ревних поборників християнської релігії.

І.Вишенський,втікши до Риму, писав у 16 ст. гнівні листи про козаків-харцизяк, які не визнають "святості Христа" і не ходять до церков, а лише напиваються, а коли треба молитися, "то і дереву моляться, а то просто до Сонця руки свої тягнуть".

23 листопаду створена Петиція до Президента №22/041132-еп

Про оголошення 2018 року роком української мови.

На заклик підтримати петицію відгукнулися і підпис власний поставили вже більше 400 громадянин України!

Прошу друзів підтримати!

Аби потім не дивуватися