Не хотілося про це писати, але, мабуть таки треба...
Насправді мене дуже радує що у земляків є якась національна свідомість, що вони відзначають пам"ятні дати з історії нашого народу. Але з властивою слов"янам зарозумілістю, все завжди із перегибами.
Тепер пояснення. Тут на днях день пам"яті жертв голодомору, що завдяки Віктору Андрійовичу став у нас культовим... Взагалі до попереднього президента у мене претензій мало, на багато менше ніж до нинішнього, але мова не про те піде... Ну хай там буде дата червоною в календарі, ну хай позапалюють люди свічки, а патріарх київський проведе з цього приводу службу, але ж нащо проголошувати всеукраїнську скорботу, і ще щось там... Ну подумайте головами врешті-решт... Мені тут казали, що "величезна кількість людей померла від штучного голодомору, а ми маємо веселитись?Святотацтво!" А тепер повернімося до глузду: скажіть панове, вони всі померли у цей день? - НІ! Я також не знаходжу виправдань цих дій радянської влади, але кому стане легше від того, що всі будуть плакати і журитись цілий день?
Мені також тут казали щось на зразок: "я б подивився, як ти веселитимешся, коли твої близьки помруть, ще не дай бог від голоду..." - ну це вже взагалі інфантильність вищого гатунку... Вже не сподіваюсь на свідоме розуміння, тому знову ж таки поясню: є похорон, є поминки, і все... так я не любитель тих процесій... Скажіть панове "моралісти", а вам хотілося б своєю смертю пересрати життя своїм близьким, щоб вони потім те й робили, що журились? Сподіваюсь, що ні... До вашого відома, у деяких народів похорон то взагалі свято, хоча це не в"яжеться і з моєю свідомістю. Хтось з вищих хоче вас, тобто нас пожурити, посіяти повсемісний смуток, що, повірте, не допомагає жити, а тим більше розбудовувати країну... Навіть Тарас Григорович писав "...Поховайте, та вставайте!...", а не "сумуйте", "ридайте", хоча меланхолії у Кобзаря у віршах багацько... Я не проти якихось там пам"ятників голодомору, якщо не робити їх домінантами в містах... А то аж занадто "життєстверджуюча" обстановочка у нас з вами виходить...
Про головний монумент - то взагалі суміш "синдрому Царітелі" із цвинтарною архітектурою... Була собі домінанта, обеліск слави (я не фанат культу ВВВ, але композиція була грамотна, врівноважена, продумана) а тепер вони сперечаються з новим монументом, замість того щоб підтримувати один одного композиційно. То впринципі поняття специфічні, не багатьом зрозумілі, однак ніхто не сперечатиметься що цим "шедевром" перепаскудили кілька чудових київських панорам із видом на лавру. Музей же під землею, то може й не треба було дертися в гору?..
Залишимо архітектуру в спокої, повернемося до події... Знову ж таки, не сперечаюсь, дата важлива, але чи можна і чи треба з нею носитися як з писаною торбою?? Взагалі, в історії України чимало таких кривавих сторінок, і масово відзначати кожну не вистачить ані чорної тканини, ані сліз, ані навіть життя... Тут навпаки треба підіймати оптимістичний настрій нації, жагу до життя і розвитку народу як такого... До того треба як-не-як добиватись визнання нас як повноцінної нації у світовому суспільстві, а своїми нав"язливими заявами про геноцид і те що нас нещасних ображали, ми ту саму світову спільноту лише дратуємо.
Я насправді розумію, звідки ростуть ноги, це якесь невміле калькування єврейської спекуляції на холокості і взагалі пригніченні їх народу. Але ж панове, вони цим займаються тисячоліттями, і цілі в них глобальніші, змусити світ бути їм винним. (я перепрошую, антисимітизмом не страждаю, однак верхівка світової єврейської спільноти дійсно завжди дозволяла собі просто немислимі речі). А от конкурентів у цьому ремеслі вони тим більше не потерплять... Подумайте над цим. До речі, у загальної маси своїми численими єврейськими музеями і акціями жалоби євреї викликають більше роздратування, аніж співчуття, але й це частина їх плану... то найвишуканіші в світі провокатори.
А дехто ударяється в нікому непотрібні ритуали великої скорботи. Може ще додати самобічування, як колись?... Якщо вони так по релігійно-християнському до цього віднеслись, то нехай згадають одну дрібничку, що смуток вважається одним із семи смертних гріхів.
Хоча... навіщо метати бісер перед тими, хто одразу переходить на особистості, коли йому навіть не нав"язують, а просто пропонують альтернативну точку зору... Сподіваюсь, що здоровий глузд таки відвідає їх голови, бо нам спільну країну будувати, а з таким підходом а-ля "навчи дурня богу молитися..." це вкрай важко. Їм сказали - вони роблять, а "...якби вчились, так, як треба, то й мудрість би була своя..." Що не кажи, а слова вічні
