Замітки міста

Замітки з міткою «міста»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Чортків

16.10.21, 00:10
города, міста, подорожі, путешествия, україна

Дивна і насторожуюча назва міста не завадила нам завітати до нього. Вже давно, в 2014 році, коли я була захоплена посткросингом, мені попала на очі листівка з видом домініканського костелу святого Станіслава. І от з того часу відвідини цього костелу були однією з моїх мрій.

Коли знаходишся біля костелу, здається неначе це старий мудрий дідусь, який бачив багато на своєму віку. Було таке відчуття неначе він дихає, неначе зараз, як колись в дитячих казках, дідусь прокинеться від глибокого сну, відкриє очі і почне свою цікаву розповідь.

Вже знаючи історію Чорткова я розумію, що розповідь цього дідуся в деяких частинах буде важкою і сумною. Та навіть легенда про заснування міста вже диву дає: «Коли Земля була зовсім юна і не знала не те що мобілок, а й людей, боги займалися географією. Прикладною: упорядковували ліси й поля, направляли ріки в русла, наповнювали озера водою. Через конфлікт інтересів (а злі язики подейкують, що через банальну заздрість) посварився тоді Чорт з Богом. Що деміург не зробить — нечистий напартачить, шкоду якусь втне. А якраз час запускати воду в річку Серет. Чортяка перегородив русло кам’яними насипами. Так як займався лише географією, фізику встиг підзабути: сила води розірвала перепони. Не здався нечистий, знову перегородив Серет, на цей раз земляним валом, ще й каміння додав, щоб надійніше. Вдоволений справою розлігся на березі, запалив файку і регоче, потішається. Тут на допомогу прийшли водяні змії, прорили нори, через які прорвалася вода. І втретє Чорт спробував перегородити русло камінням, і втретє вода виявилася сильнішою, закрутила диявола у водоверті, накрила товстим шаром намулу, поховала на дні. Вибратися чортяка вже не зміг. А пізніше на зелені береги прийшли люди, оселилися в спокійній улоговині і назвали її Чортовою долиною. А місто, що з’явилося тут ще пізніше, отримало назву Чортків.

Навіть виплутавшись з легенд, все одно натрапимо на плутанину: чи то місто відразу називалося Чортковиці — і вже від нього взяв собі прізвище «Чартковський» один з власників поселення, чи то якраз власник, пан Єжи, поселення назвав на честь свого прізвища. Чорт його знає, як то все було... На карті польського короля Казимира Великого місто позначене саме як Чортковиці, а офіційний дозвіл перейменувати місто в Чортків дав наступний король, Сигизмунд ІІІ.»

Міського голову Чортківської райради 2008 року звали Роман Чортківський, а міським краєзнавчим музеєм заправляв Ярослав Чорпіта. Містика!

Перша письмова згадка про Чортків пов’язана з наданням йому Магдебурзького права в 1522 р.

Найграндіознішою спорудою міста є костел св. Станіслава домініканського монастиря. Його гострий шпиль помітний з багатьох точок Чорткова. Шкода, що від первісного храму, зведеного Станіславом Гольським для домініканців у 1610 році залишилося не багато: в рік 400-ліття святині її докладно перебудували в стилі надвіслянської готики за проектом відомого майстра Яна Зубжицького. Як виглядав костел колись підкажуть лише антикваріатні поштівки. Костел святого Станіслава - унікальна будівля, масштаби якої вражають не менше ніж безпосередньо сама архітектура. Костел був збудований на початку ХХ століття на місці старого костелу, історія якого почалась в 1610 році. Ніяка фотографія не передає тієї величі, яку втілив в цій будівлі польський архітектор Ян Кароль Зубжицький.

Первісно споруда мала оборонне значення (оборонні стіни, бійниці, башти розібрані на початку ХХ століття) Перебудови були у 1731 та 1910 роках, коли костел набув сучасного «готичного» вигляду. У повоєнний час в костел було доставлено частину органу з Дрездена, але на жаль його почастинно продали як кольоровий метал.

Мене більше всього вразило те, що оглядаючи костел з різних сторін здавалось, що це не один і той же храм, а зовсім різні будівлі.

В центрі міста, трохи нижче костьолу на Ринковій площі збереглись торгові ряди ХІХ століття (часто їх помилково називають Старою ратушею). Двоповерхова будівля з колонадою використовується за призначенням. Навколо вирує міський ринок. Частиною торгових рядів є прегарна будівля мініатюрної годинникової вежі з флюгером-півником. Таке сподіваєшся побачити десь в Баварії. Споруда давно припада до смаку кінематографістам: тут знімались фільми "Вершники", "Діти підземелля", "Квартет Гварнері", "Вишневі ночі".

Після відвідин костелу ми пройшли трохи прогулятися містом, вверх по вулиці Степана Бандери - колишній вулиці Міцкевича, яка є справжнім музеєм австро-угорської архітектури кінця XIX - початку XX століття. За останні сто років, вулиця майже не змінилась, більшість будинків можна легко впізнати на старих польських листівках початку XX століття.

Недалеко від костьолу Святого Станіслава, стоїть колишній будинок товариства "Сокіл" - сьогодні це районний будинок культури імені Катерини Рубчакової - акторки і співачки, котра народилась в Чорткові. Будинок яскравий, гарно доглянутий з цікавими архітектурними елементами.

Знову повернувшись до костелу пішли трохи в іншу сторону і натрапили на Міську раду і дивного вигляду храм - Катедральний собор Верховних Апостолів Петра і Павла. Великий храм започатковано у 1992 році. Найцікавішим є те, що куполи храму утворюють тризуб.

Незважаючи на дещо містичну назву, Чортків місто тихе і спокійне з привітними людьми, які на звернення до них охоче підказували нам куди пройти, де випити кави і взагалі привітно спілкувались і жартували.

Коментарі: 8

Каре

Богуслав

04.10.21, 21:35
київщина, міста, україна, це цікаво

Ну раз фейсбук не працює Напишу заміточку на родімом і.юа :)

Розповім про БОГУСЛАВ

Хіба любив хтось свій край як любив його Іван Нечуй-Левицький? З якою проникливістю і любов’ю він описував у своїх творах край де народився і виріс. Ми вже побували в Стеблеві, в Корсуні, в Богуславі. І дійсно побачили ту глибину, ту неймовірну красу природи, яку змалював Нечуй-Левицький.

«Містечко Богуслав над Россю

Іван Нечуй-Левицький

Там на Україні, де долинами тихо тече Рось, там між горами, між дубовими та липовими лісами стоїть велике містечко Богуслав.

Висока гора спускалась покатом і обірвалась над самою Россю високими, рівними, як стіни, кам’яними скелями та проваллям. Глибоке провалля розійшлося вгору рукавами далеко на всі боки, повиставляло проти сонця свої жовті глинясті боки. Понад самісінькою Россю, попід глинястими стінами, поміж купами каміння в’ється дорога, а по дорозі скрізь невеличкі місточки на глибоких та вузьких балках, де глибоко на дні між високою кропивою та бур’янами, попід вербами тихо ллється з каменя на камінь вода: а по тій воді слідком дійдеш до криниці з погожою водою, до зелених верб десь в самому далекому куточку балки. На ту криницю з гори дивиться дві-три хатини з гарними зеленими садочками, з білими стінами, з веселими віконцями.»

Богуслав — невеличке та надзвичайно живописне містечко, що розташоване на теренах Київської області.

Окрім чарівної назви воно приваблює туристів інтригуючою історією та природними ландшафтами. Дивовижні архітектурні пам’ятки, круті береги річки Рось не залишать байдужим нікого.

Історія Богуслава розпочалася ще в далекому 1032 році. Місто було засноване Київським князем Ярославом Мудрим. Варіантів походження міста існує декілька: географічний та історичний. У першому стверджується, що місто назване від річки Богуславки, що впадає в річку Рось, а за іншою версією назву вигадав сам князь Ярослав після набігу кочовиків, нарікши його, як “Богу слава!”.

З того часу і до наших днів місто пережило ще немало подій, руйнувань та відбудов. Жителям Богуслава є чим пишатися, так як у свій час богуславці брали участь у повстаннях під проводом Криштофа Косинського, а також Северина Наливайка.

Видатним місцем Богуслава став пам’ятник землячці богуславців – легендарній українській героїні Марусі Богуславці. Якщо ви навіть ніколи не були в Богуславі, то все одно перше, що спливе в пам’яті, як тільки почуєте назву цього містечка, буде ім’я дівчини з легенди — Марусі Богуславки, яка сама, бувши бранкою, врятувала козаків із турецької неволі.

Пам’ятник «Богуславській Роксолані» встановлено на скелястому березі великого острова, що омивається водами річки Рось, на місці, де колись стояла Покровська церква, священиком якої, за народними переказами, був батько Марусі.

Неподалік від Марусі стоїть цікавий пам'ятник-фонтан присвячений рельєфу міста Богуслав, який розташований на трьох пагорбах між якими протікають три струмки, що впадають в річку Рось. Фонтан виглядає як давнє уявлення про будову Землі. На черепасі стоять три слони, а на слонах Земна твердь…

В місті збереглась старовинна Кам’яниця – древня будівля Богуслава, яка зведена ще у 18 ст. Колись тут була облаштована релігійна школа для євреїв, зараз же всередині відкритий музей народних промислів.

Найбільш відомою природною пам’яткою є оголення граніту, яке утворює живописний кар’єр. За словами вчених, вік виступів породи складає близько 2 млрд. років. В цьому місці надзвичайно чиста вода, а серед порогів на річці природним шляхом утворилася купальня.

Ні в якому разі не можна допустити помилки – побувавши в Богуславі не відвідати геологічну пам’ятку природи – Богуславський гранітний кар’єр. В долині річки Рось по її схилам ефектно розкидані гранітні брили, що вросли в землю. І в тому місці, де Рось двома рукавами омиває гранітний острів, утворюються живописні пороги. Одне з таких місць жителі називають “Яма”. Це видатне місце має неповторні краєвиди, що не залишать байдужим нікого.

Загалом місто вразило своїм спокійним розміреним життям, чудовою природою і чистотою на вулицях.

Коментарі: 22

Каре

Як ми були на Орбіті

06.11.18, 14:34
історія, міста, подорожі, сталкер, цікаве

Це місце називають місто-примара. І раз ми вже говоримо про місто, то правильніше сказати: як ми були в Орбіті. Один раз бачила про нього невеличкий репортаж, потім звичайно стало цікаво і почали ми читати що, де, як... Щоб сказати, що мені дуже хотілось туди потрапити, не скажу. Тому що з репортажу, статей і уяви мені підказувало що енергетики від відвидин цієї місцини явно не додасться. Але ж цікавість захопила. Не все ж по красотам гуляти umnik

Отже зібрались ми, не дивлячись на прогноз дощу на завтра, вирішили, що не варто так вже довіряти нашим прогнозистам ))). Щоправда зранку таки було досить похмуро і по дорозі навіть трохи бризкав дощик. Але ми вже були на шляху до незвіданого.

Тож починаю розповідь:

Вікі говорить: Орбіта — населений пункт у Чигиринському районі Черкаської області без офіційного статусу.

1970 року розпочалося будівництво Чигиринської АЕС, а також поруч міста енергетиків на 20 тис. осіб. У 1980-их проект заморозили, а після аварії на Чорнобильській АЕС — скасували.

Спочатку ми вирішили подивитись саме залишки недобудованої АЕС. До неї прокладена бетонна дорога, яка звичайно добре збереглась, бо по ній майже не їздять.

Вся ця споруда захована прямо посеред густого лісу. Зробивши декілька поворотів по дорозі ми виїхали на досить вузьку доріжку і вже з неї відкрився вид на ще збережену височенну трубу.

Зупинившись прямо біля труби ми пішли обстежувати місцевість, розпочавши, зрозуміло з самої труби.

Це безпосередньо сама труба в середині

Навколо місцевість явно була апокаліптична. Апокаліпсису додавала і похмура погода. Сонця не було, хмари затягли небо, навколо дерева і тиша. Весь розвалений бетонний пейзаж здавав на те, що ми дійсно на якійсь орбіті. Неначе ми не на Землі, а на якійсь іншій планеті whosthat Іноді було навіть моторошно. Але ж раз вже приїхали, треба уважно обшарити місцевість. Ми продвигались обережно, тому що повсюди були груди бетону, каміння, подекуди стирчали залізні прути. Почва повсюди піскова і перерита. Скоріш за все перерили і перетрощили тут все шукачі металу.

Марсіанства додавали якісь дивні шматки чи то стін, чи якихось сумішей, а також подекуди одинока рослинність на піску і камінні.

Око весь час намагалось вхопити життєвих кольорів, хоч вони і осінні, але все ж кращі від бетонних удручающих пейзажів.

Вдалині виднілись дві невеличкі будівлі. Спочатку ми подумали, що то сторожки, чи туалети. Але підійшовши ближче і заглянувши туди, з"ясувалось, що то якісь глибокі резервуари. Фоткали зі входу, бо вглиб пробиратись було опасно.

Поряд з великою трубою є ось такі початки труб, а може залишки look question

І от в якийсь час відкрився якийсь страшний вигляд тієї труби. Здавалось, що небо зараз впаде або розпочнеться буревій

Але як кажуть "Сама темна ніч перед світанком". І нарешті нас порадувало сонечко. Воно поступово розігнало хмари і настрій значно покращився. Все що ми бачили в суворих, темних фарбах почало розвиднюватись і розфарбовуватись в радісні осінні кольори. Все це співпало з тим, коли ми почали покидати зону Апокаліпсису omg Аж легше стало. Наче ми повернулись на Землю prey lol

І лише деякі артефакти нагадували нам про недавній Марс

Обстеживши дику зону, ми перемістились в закинуту, але ще до кінця не розвалену територію. Тут будівля схожа на гаражі і адмінбудівля.

В адмінбудівлі ще навіть збереглись обої мейд ін совєт юніон uhmylka Згадалось як ми з батьками вперше такі ліпили (саме це слово більш підходить) подібні обої lol

Не погано зберігся кафель в туалеті blind Видно, що працівники постарались гарно, садили його на якісні матеріали )))

Зрозуміло, що на верхні поверхи ми не стали підійматись, лише запєчатлєлі сходи на верх.

Вийшли ми через центральний вхід. Вдалині вже хвилин 20 чулись якісь стрельби і легкі взривчики. Уявіть собі, тут і так моторош бере, а тут ще з"явились якісь побочні спецефекти kill whosthat

В одній з кімнат адмінбудівлі ми натрапили на "арсенал", і зрозуміли, що слава Богу він навчальний, а ті стрельби, схоже на якісь ігрові збори.

І тут наші здогадки підтвердились у вигляді двох молодих людей в камуфляжі і з рацією.

Вже коли їхали додому, на зустріч йшов ще один товариш в спецодягу

Ми пішли далі і знайшли ще залишки якихось будівель, споруд і артефактів.

І саме цікаве, що ми знайшли купи грибів, які на жаль вже не придатні до збору, бо дуже старі і червиві. Схоже тут вони живуть свій дійсний вік. Тут їх ніхто не збирає.

Вони навіть втрати здатність ховатись lol

Отже на шляху до машини ми вже бачили радісні фарби природи.

Навіть метелик спокійно позував нам ні трохи не намагаючись злетіти

Навколо нас все ближче було чути "військові дії", та і часу ми тут вже провели достатньо, щоб мати враження про дану місцину. Отже ми збираємось і їдемо вже в поселення, де ще живуть люди, а саме: в Орбіту.

Далі буде podmig

Коментарі: 63

Mykolaj_58

Мечеть шейха Зайєда.

09.10.18, 19:55
міста

Коментарі: 5

Mykolaj_58

Симбіоз Архітектури і Рослин

30.09.18, 20:53
города, міста, природа

Коментарі: 15

Міс Марпл

Дніпро треба дописать

10 Одноименных городов и рек

1 Харьков, город и река (Украина)

Харьков, город и река
Население составляет 1 449 674 человек. Территория 350 кв. км. Основан в 1654 году. Расположен на северо-востоке Украины. Главный научный и студенческий центр страны. Имеет более половины жителей с высшим и незаконченным высшим образованием. Харьков – лучший город в Украине по качеству жизни его населения.
Река Харьков имеет длину 71 км. Название имеет индоевропейское происхождение, означает «серебряный», «светлый».

2 Сан-Антонио, город и река (США)

Сан-Антонио, город и река
Население составляет 1 383 950 человек. Территория 1 067,3 кв. км.
Основан в 1661 году испанской экспедицией, расположен в Техасе. Сан-Антонио – крупнейший город седьмой в США по плотности населения. Центр города расположен на двух уровнях: «обычный» — с улицами, домами, офисами, предприятиями и банками. Этажом ниже – протекает река Сан-Антонио, где сосредоточены туристические и развлекательные учреждения. 3 млн. туристов ежегодно посещают популярное место отдыха. Длина реки — 386 км.

3 Лилонгве, город и река (Малави)

Лилонгве, город и река (Малави
Население – 902 тыс. человек (по данным 2009 года). Территория 6159 кв. км площадь округа Лилонгве. Основан англичанами в 1902 году. Это столица государства Малави. Достопримечательность города является рынок, расположенный в центре столицы. Здесь можно купить все: вудуистские амулеты, маски из дерева, яркие ткани, раскрашенные вручную. Длина реки – 200 км. В 1902 году на ее берегах располагалось маленькое поселение, ставшее позднее колониальным центром.

4 Оттава, город и река (Канада)

Оттава, город и река (Канада)
Население 883 тыс. человек. Территория 2778 кв. км. Основан в 1820 году солдатами и ремесленниками. Расположен в провинции Онтарио, с 1867 года – столица Канады. Оттава считается самым молодым городом страны. Более половины населения моложе 35 лет. Среди всех стран самым высоким уровнем жизни занимает 6 место. Длина реки составляет – 1271 км. Протекает по доломитам и известнякам, название получила по имени племени, жившем на этой территории.

5 Амстердам город и река Амстел (Нидерланды)

Амстердам город и река Амстел (Нидерланды)
Почти одноименные город и река, Амстердам и Амстел. Город — население – 801 847 чел (данные 2012 год). Территория – 219,4 кв. км. Основан в 1275 году. Своим названием обязан дамбе, обезопасившей население от наводнений. Дословно переводится как «дамба на воде». Расположен в северной Голландии. В Амстердаме проживает население, признанное самым высоким в мире (мужчины – средний рост 183см., женщины – 170 см). С 2001 года разрешены однополые браки, в специально отведенных местах. Разрешено употребление марихуаны и гашиша. Около 5 млн. туристов посещают город известный достопримечательностями: музей мадам Тюссо, Эрмитаж, музей Ван Гога, улица Красных фонарей. Длина реки 31 км. Многие художники рисовали сюжеты на тему этой реки.

6 Москва, город и река (Россия)

Москва, город и река (Россия)
Население составляет 12 325 387 человек (по переписи 2016 года). Территория 2550 кв.км. Основана Юрием Долгоруким в 1147 году. Расположена в центре Восточно-европейской равнины. Столица Российской Федерации – крупнейший город планеты по численности населения.
Москва река является основным источником пресной воды, важной транспортной магистралью. Длина 502 км.

7 Кабул, город и река (Афганистан)

Кабул, город и река (Афганистан)
Население – 600 тыс. человек. Территория 275 кв. км. Кабул – столица Афганистана. Его история насчитывает более 3,5 тыс. лет, встречается еще в индийский и иранских хрониках. Многолетний войны почти уничтожили самую высокогорную столицу. Сейчас город восстанавливается благодаря иностранным инвестициям, поступающим в страну с 2003 года. Когда-то чистая река Кабул сегодня является городской сточной канавой.

8 Река Црноевича город и река (Черногория)

Река Црноевича город и река (Черногория)
Да, именно, «Река Црноевича» называется город, а сама река называется река Црноевич.
Городом его, разумеется, можно назвать только в Черногории. Население этого городка составляет несколько сотен жителей.
Основан город черногорским правителем Иваном Црноевичем в 1482 году. Место стало его родовым гнездом и всей его знаменитой династии.
Природа в здешних местах сохранила свою первозданную красоту и очарование. А городок застрял где-то в средневековье, но, несмотря на это, прекрасная природа и полуразрушенные старые дома придают этому городку невероятный шарм и загадочность.

9 Пярну, город и река (Эстония)

Пярну, город и река (Эстония)
Население составляет 40 400 человек (2012 год). Территория 32,2кв. км. Основан в 1251году. Живописные песчаные пляжи, высокая культура населения сделали этот город главным курортом на побережье Балтики. Длина реки 144 км. По течению реки можно сплавляться на каноэ, совершать прогулки на яхте, заниматься виндсерфингом.

10 Нан, город и река (Таиланд)

Нан, город и река (Таиланд)
Население – 24.5 тыс. чел. Территория 29 кв. км. Основан в 1238 году, расположен на границе с Лаосом. Небольшой городок в окружении гор и буйной непроходимой растительности привлекает туристов. Особенно интересны ежегодные гонки на лодках древнего образца. Длина реки 390 км.
Более двух с половиной миллионов городов насчитывается на земном шаре. И как бы они не назывались, у всех своя жизнь и история.

Коментарі: 14

FireKU

Як працює теорія повільних міст?

27.10.15, 19:36
міста, розвиток, управління

Сьогодні більшість малих міст намагаються імітувати мегаполіси, використовуючи ідеї централізованого розвитку в усіх сферах - від транспортної системи до суспільного і культурного життя. Найчастіше такі міста перетворюються на «корисні додатки» і франшизи мегаполісів замість того, щоб шукати (або хоча б відновлювати втрачене) власне обличчя.
Але все більше міських громад відмовляються від пануючої посередності і шукають можливість іншого шляху; за словами Пола Нокса і ряду інших прогресивних урбаністів, ідеї міжнародного руху Повільне місто Cittaslow є оптимальним і найлюдянішим шляхом в цих пошуках.
Ідеї «Повільного міста» є логічним похідним від безлічі концепцій так званого «повільного руху» (Slow Movement), що почалися в 1986 році, коли італійський , журналіст і кулінар Карло Петрина влаштував акцію навпроти щойно відкритого магазину «МакДональдс» в Римі, тримаючи в руках тарілку з пастою і банер з написом «Досить швидкої їжі, ми вибираємо повільну».

Лаконічне гасло стало вирішальним тригером розвитку цілої системи координат антиглобалістського руху, який поширився на всі сфери життя. Зокрема, зараз існують рухи повільних медіа, освіти, моди, бізнесу, харчування.
Що означає «краще» в контексті малих міст?
Посилаючись на маніфест руху Cittaslow, повільними можна назвати міста, де «пори року повільно змінюють одна одну, люди цінують сезонні продукти, культуру локального культурного життя і минуле». Під цими поетичними і трохи узагальненими словами криються чіткі правила і вимоги.

Населення повільного міста не може становити більше ніж 50 000 жителів.
У цих місцях не функціонують корпорації, великі автомобільні магістралі (люди можуть комфортно ходити пішки або користуватися велосипедом).
Супермаркети і мережеві заклади, неонові вивіски і банери суворо заборонені.
Влада кожного міста і його жителі принципово підтримують місцеве виробництво, тому, наприклад, всі продукти є результатом роботи локальних фермерів.

Таких правил багато, і всі вони підтримують ідеї високої якості життя без впливу ззовні. Щоб краще зрозуміти концепцію повільних міст варто тільки згадати історію створення цього руху.

У середині дев'яностих в невеликому італійському місті-комуні Греве (регіон Тоскана) вкрай погіршилися справи - відтік населення шокував, міських доходів не було зовсім. Мер міста Паоло Сатюрніні мав можливість зробити з міста черговий майданчик для бізнес-інтересів корпорацій, але вирішив сконцентруватися на реформуванні локальної промисловості, відчайдушно підтримуючи місцевих виробників вина. У 1999 році, скориставшись принципами і підтримкою вищезгаданого Карло Петрина він став засновником руху Cittaslow, до якого увійшли Греве і ще три міста з Італії. Через два роки повільних міст було вже 20, зараз їх майже 200 - не тільки в Італії, але і в Португалії, Німеччини, Іспанії, Туреччини, Нідерландах.

Повільне місто є акцентованим і дієвим результатом діяльності ініціативних міських громад. Може здатися, що концепт цього руху балансує на тонкій грані ідеалізму і ретроградності, але дві сотні міст по всьому світу, які отримали абсолютно нове життя, заперечать будь-якому скепсису. Сам Паоло Сатюрніні вважає повагу до традицій і минулого лише одним з соціально-економічних інструментів оптимізації нового життя в малому місті.

Згідно з вимогами руху міста-учасники можуть широко використовувати досягнення ІТ-сфери та урбаністики, але вивчивши орієнтири Cittaslow, легко зрозуміти, що в цьому випадку все «сучасне» має бути спрямоване на корисність і досягнення комфорту, тобто служити міському побуті та атмосфері, а не руйнувати їх.

Повільне місто істотно додає конкретики теорії «сталого розвитку». Чи можуть зараз наші міста розвиватися стійко, враховуючи інтереси всіх і кожного, дбаючи не лише про інтереси суспільства, а й про екологію?

Принаймні поки що жодне з безлічі наших малих міст не є членом Cittaslow.

Але ідея повільних міст (як і все, що пов'язане з «стійким розвитком») передбачає гнучкість і відкритість, які відразу персоналізують кожне питання, міняють вектор з новою глобальності на теорію малих справ. Адже стати другом Cittaslow і отримати підтримку руху, щоб почати діяти у своєму місті, районі чи вулиці, може кожен..

7381АК