хочу сюди!
 

Анастасия

41 рік, риби, познайомиться з хлопцем у віці 42-48 років

Замітки з міткою «почуття»

Я все іще кохаю...

Ідуть літа, та я ще й досі  нашу зустріч пам’ятаю,

Той блиск в очах, що осявав весь світ навколо нас.

І той останній вечір, як з коханням ми прощались,

Холодний вітер відносив у ніч уривки пустих фраз.

 

Я у чужих очах даремно погляд твій шукаю.

І не лікує час, це все лише оманливі слова.

А в серці – пустота…Печалі вже немає…

Немає там й вогню…Тебе в ньому нема…

 

 

Навіщо знову я з тобою в снах стрічаюсь?

І у чужих обіймах не знаходжу я тепла.

Болить душа .Та навіть їй я не признаюсь,

Що до сих пір я все іще тебе кохаю …

........................

---

Печалі днів твоїх, печалі...

Із глибини пливуть і далі...

По землі широколистям,

Порозсипані намистом,

Світом вкутані у далеч

Десь назбирані над наніч

Вітру стогоном легким...

Смаку винного терпким...

Стрункості кохання юність

Очі - мрії, рухів в`юнкість...

Знов і знов...

Кохання Є.

Тим більше є Любов!..

і є

високі почуття,

котрі згори,

й в їх полум'ї 

укотре

знов і знов

згорятимемо

МИ

у круговерті

зміни парадигм...

..................................................

Кохання Є - й воно в Тобі...........

4 вересня 2011

Картина Джозефіни Вол (Josephine Wall) http://www.josephinewall.co.uk/discovery.html

Пісня "Тебе..." від Lee Tonya

* Парадигма - це структура мислення... схема для розуміння і пояснення певних аспектів реальності

Зрада заради кохання...

І знову це саме..   Де жа вю, як то кажуть.  Як з'ясувалось сьогодні, ще одна моя знайома переспала ще з одним моїм другом... для того, щоб показати, як вона мене кохає, як вона бажала бути зі мною, і ГОЛОВНЕ - який я безчуттєвий, та нездатний взяти її самостійно, без натяків і залицянь.  Короче кажучі, я винний в тім, що не поводжусь як справжній чоловік (не трахаю все що колишиться)...  Ось тільки натяк розумію зовсім по-іншому. Якщо дівчина здатна переспати з моїм другом - хай з тими друзями і живе далі. Мені така дівчина точно не потрібна в ролі пари на решту життя.  Хоча, трішки шкода, що вона - така сама, як і всі інші... я правда сподівався, що у нас все із нею може бути добре.  Але, як чудово, що люди час від часу втрачають над контроль над своїми соціальними образами та стають самими собою...   І як жаль, що іноді на це так довго приходиться чекати. 

Висновки такі: - "Пьяная баба себе не хозяйка" - "Что у трезвого в уме, то у пьяного на деле" - Не варто сумувати за тією жінкою, яка не витримала навіть єдиної скрутної ситуації. 

ЗИМОВА

                                  

                                                                                               

А допоможіть розтлумачити сон )))

Сон:

"........ вона мене поцілувала, раптово, швидко. Я дуже здивувався, але було багато пристрасті, почуттів. Це був натиск, я відступив на крок, але вона рухалася так само як і я, тому ми залишилися в такому ж стані.  Моя права рука була між нами, причому була затиснута так що я нею не міг поворухнути, ліва обіймала її трохи вище талії. поцілунок став взаємним, приємним і якимось міняючимся........"

Приймаю любі тлумачення, хто вона - не знаю, але точно знаю що ВОНА!!!!

Доля...



Коли думкам дається воля, якщо бува залишусь сам,
То часто думаю про долю, яку життя підносить нам...
Цей вірш як сповідь щира сама, як перед Богом каяття,
І ти пробач мені кохана, коли тут щось не до пуття.

Вже треба відповідь давати, собі самому...як прожив?,
Чи встиг кохання смак пізнати, чи достраждав, чи долюбив?...
Я жив правдиво серед друзів, серед жінок не є профан,
Бо ж стільки літ у їхнім крузі, та все життя - "шерше ля фам".

І не знайшов ще й по-сьогодні, хоча було всього в житті,
Траплялись ніжні...та холодні, та все не ті...та все не ті!...
Навіщо ж зараз ці проблеми, себе питаю знов і знов,
Чи то в мені такі вже гени?, чи вже така горяча кров?.

Вже стільки часу не посмію, тобі всю тугу розказать,
Тепер попробую як вмію, цим віршем, правду описать...
Хоч знаю, слово поетичне, давним - давно не новина,
Вже той трикутник, став класичним, де двоє нас...а ти одна.

Та й я проморгав...проворонив, здається одну тільки мить,
Невчасно здолав перепони, аби в тобі Жінку відкрить...
Напевно я сам в цьому винний, не там своє щастя шукав,
І докір як гріх не змолимий..."А де ж ти раніше блукав?".

Зайняв моє місце той "впертий", що Богом судилось мені,
Лишивши на кару поету, з тобою любитись ві сні...
Про це неможливо мовчати, вже й так промовчав цілий вік,
Бо ж ми починаєм згасати, неначе ж із яблуні цвіт.

Твої чарівні, сині очі, грайлива посмішка твоя,
Щоразу сняться серед ночі, де б не блукав в дорогах я...
Ти кажеш мені..."Я жіночу, снагу віддала б лиш тобі",
А я запитать в долі хочу..."Чому ж стільки болю в житті?".

Благаю ж долю..."Дай наснагу"...тебе забути хоч у сні,
Чи вдовільни, любові спрагу, лишЕ дай спокою мені...
А сердце стука..."Нащо спокій?",шепоче розум..."Ти дивак",
"Тобі давно не двадцять років, а ти кохаєш мов юнак".

Яке чар - зілля треба пити, щоб сердце розуму скорить?,
Аби душі страждання вбити, тих мук, позбутись хоть на мить...
Розваг навколо всяких повно, а я ж...шукаю самоти,
Моє страждання невимовне, це Ти кохана...тільки Ти.

*     *     *
Нікого кращого не знаю, за ніжний дотик твоїх губ,
Одну тебе люблю...кохаю, бо я дивак...я однолюб...
Тож любов мою, часу не стерти, хоч вона і в біді і в журбі,
Присягаюсь до самої смерті, я писатиму вірші тобі !!!



Абстрак(т)Трансцендентальність...

найкраще читати під музику John Surman "Edges Of Illusion"

велика подяка ХУДОЖНИК+, саме він дав підказку  щодо музичного супроводу

Ти! Ти...О!..

                Тихо!...

                            Хор химер;

Хвилює спів співзвуч примхливих...

Ти - диригент любовних сфер,

Маестро ораторій хтивих.

  

Ти - віртуоз симфофеєрій,

Гурман гармонії та цноти

Цінитель. ТрансАбстрактХимерій

Творець.

                  Ти!...

                           Тиша!.. Рухи... Ноти...

 

08.10..2010

 

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11111040309

 

Моя любове! Я перед тобою...




Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

не ошукай і крил не обітни!

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,

і не присни, для чого я живу.

Даруй мені над шляхом тополиним

важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,

не розміняй на спотички доріг,

бо кості перевернуться в гробницях

гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання, як у мене,

і від любові тьмарився їм світ.

І їх жінки хапали за стремена,

та що поробиш,— тільки до воріт.

А там, а там... Жорстокий клекіт бою

і дзвін мечів до третьої весни...

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.


"Любовь стоит того, чтобы ждать, а смерть стоит того, чтобы жить


Любовь не спрашивает, в каком обличье ей прийти. По каким-то причинам мы выбираем именно этого, а не другого человека, с которым нам было бы легче, спокойнее, надежнее. Чем-то зацепил он тебя, и ты оглянуться не успел, или не захотел, а тебя уже засосало в это болото. И чем сильнее ты сопротивляешься, тем сильнее тебя засасывает. Ты еще не знаешь, но любовь которая не вызывает взаимности, тяжким бременем ложится на твои плечи и она - твое несчастие. Душа полна отваги, ты готов бороться, ты полон надежд и ты борешься. Каждый день, каждую минуту, ты строишь стратегию пробивания его непробиваемой души, в надежде, что тебе это удастся, потому что твоя любовь сильна и прекрасна, и потому что ты не такой как все, потому что ты особенный. В такие дни крылья любви уносят тебя на бескрайние просторы грез. Утром ты легко просыпаешься, потому что наступает новый день, и вечером с упоением смотришь и не можешь насмотреться на закат, приносящий блаженную ночь. Ночь, когда никто и ничто не может запретить тебе окунуться в мир собственных переживаний. Ты любишь, ты надеешься и веришь, что настанет день и что-то переменится. Остается только задаться вопросом: откуда в людях такая самоуверенность?
Наши чувства. Мы можем с ними спорить, подавлять их и даже ненавидеть, но мы не можем с ними справиться. Это они расправляются с нами, если мы очень сильно стремимся от них отделаться. Все проходит, но всему свое время.
Слова Виктора Цоя: "Любовь стоит того, чтобы ждать, а смерть стоит того, чтобы жить".