хочу сюди!
 

ИРИНА

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 45-54 років

Замітки з міткою «турчинов»

Почему победила контрреволюция в Украине


Революционные события в Украине в начале этого столетия развернулись по ряду противоречий в обществе –несправедливая приватизация, безработица, медленная десоветизация общества, дискриминация  малого бизнеса, непомерное обогащение олигархов и толчом этому послужило зажим свободы слова и убийство журналиста Георгия Гонгадзе. Формировались движения: Украина без Кучмы, Повстань, Украино! и ФОРУМ национального спасення , позднее переименованного в Блок Юлии Тимошенко.


      К этим политическим силам присоединились все оппозиционные силы страны от правых до левых, только Ющенко со своей политической силой Наша Украина занимал нейтральную позицию, не выступал против режима Кучмы, хотя Юлия Тимошенко неоднократно приглашала его стать в оппозиционные ряды.     

       В 2004 году в год президентских виборов стал вопрос о едином кандидате от оппозиции и объединение усилий оппозиции за победу.  Юлия Тимошенко руководитель политической силы БЮТ предложила руководителю партии Наша Украина Виктору Ющенко объедигить усилия двух сил БЮТ и НУ и выдвинуть кандидатом в президенты Ющенко. Вскоре они подписали соглашение о взаимодействии , взаимопомощи во время избирательной кампании и в случае победы определение структуры  правительства и распределение в нем  должностей, и одним из пунктов было , что правительство возглавит Юлия Тимошенко и сколько ей министерских кресел отдаст Ющенко. Это были письменные договоренности.


      И с избирательной кампанией БЮТ и Юлия Тимошенкосправились блестяще в то время, как Ющенко фактически болел и не вел кампанию. Позжев 2010 году Ющенко журналистам заявил, что Тимошенко его вынудила НАЗНАЧИТЬПРЕМЬЕР МИНИСТРОМ, он это сделал не добровольно, а под нажимом. Этипредательские нотки у Ющенко проявлялись и раньше, когда  в 2000 году премьер министр Ющенко без возражения дал арестовать своего вице-премьераЮлию Тимошенко, не защитил ее, хотя знал, что арест и преследования имеют политический характер. Свою контреволюционную сущность Ющенко проявил в 2001году, когда участников акции по десоветизации из Уна-Унсо назвал в письмевместе с Кучмой и Плющем  фашистами , многихпарней судили и получили они от 2 до 5 лет. Позже Юлии Тимошенко удалось визволитьнекоторых и среди них был Андрей Шкиль.


      Ющенко согласно соглашению между БЮТ и НУ вынужденбыл назначить Юлию Тимошенко премьер мини стром, но тут же назначил паралельно ещедва органа, которые фактически управляли правительством, это внутри КМ былназначен первый вице-премьер Анатолий Кинах, который полностью был в подчнениипрезидента Ющенко и никаких указаний Премьера он не выполнял, на оборот,вопреки ей организовал работу КМ по представлениям Ющенко. Второй управляемойсистемой над правительством был РНБО, который возглявлял секретар ПетрПорошенко, и без согласований с ним ни один опрос правительства не решался. Такаянеконституционная форма управления государством и иправительством не моглаудовлетворить ее, когда вся ответственность была на ней. К тому же Ющенкосовершенно не собирался менять систему управления, его устраивала та заложенапредыдущими президентами корупционная система, которая позволяла семье Кучмыобогатиться на миллиарды долларов, и когда председатель СБУ Александр Турчиновдоложил Ющенко о коррупционных действиях Порошенко, президент был в гневе изаявил : «перестань преследовать моих пацанов!»  И тога стало ясно, что руки эти не такие чисте,как он об этом заявлял раньше , а это означало, что коррупционер никогда небудет работать с честным чиновником.


     Юлия Тимошенко на посту премьера запустила несколько судебных процессов по пересмотру приватизации Криворожстали, Никопольского завода ферросплавов и процессы в ВСУ выиграла, решение было однозначно, что приватизация была проведена не честно с нарушением закона, объекты должны были вернуться в государственную собственность и поступить на повторный тендер на реализацию. Криворожсталь вернули и на открытых торгах ее продали почти за 5 миллиардов долларов ,что вдесять раз больше ее первичной реализации, что суд признал незаконным. НЗФ Ющенко так и не дал возможность отобрать у клана Кучмы и вернуть государству.Но самое большое беспокойство, панику у олигархов и у самого Ющенко вызвало намерение Тимошенко через суды вернуть народу более 3 тысяч нечестно приватизированных предприятий. Этот список она положила ему на стол.


    Тут олигархи во главе с Ющенко и Януковичем поняли, что их имущество в большой опасности. Дальнейшее ее пребывание во власти грозило им разорением. Потом ужев декабре 2009 года он открыто призывал бизнес остановить движение Юлии Тимошенков президенты потому, что ее намерение реприватизировать приведет, по его мнению,к гибели Украины. Вот основная причина, почему Ющенко объединился с Януковичем и со всеми кланами Украины, чтобы устранить и уничтожить политика Тимошенко. И они это синхронно осуществляли и осуществляют. Но поскольку за Юлией Тимошенко небыло замечено ни одного случая коррумпированных действий ни в правительстве 2000 года, ни в правительстве 2005, а тем более в 2007-2010 годах, они решили придумать зацепку с газовыми договорами. 


        Никто не верил, что наглость прокуратуры, судей и Ющенко дойдет до того, что, вопреки принятой Украиной Конвенцией применения юридических норм, ими грубо  будут игнорироваться европейские нормы и применят сталинские законы, причем, избирательно, впервые за 20 лет независимости, именно к Тимошенко. Но страх перед Тимошенко у олигархов настолько большой, что они готовы пренебречь не только приличием, но и Конституцией.
                Итак, первая ошибка революционеров Майдана – Тимошенко, Луценко, Турчинова, Томенко,  Гриценко и других в том, что они в 2004 году поставили на Ющенко, хотя у них хватило фактического материала и аналитического потенциала, что Ющенко из финансовых кланов,  никогда не был революционером, был сторонником либерального капитализма, олигархов без социально романтики.

Вмарте 2005 года, когда напуганные Помаранчевой революцией олигархи сбежали заграницу, всерьез приняв к сведению лозунг : бандитам тюрьмы! Ющенко отдал приказ министру внутренних дел Луценко, чтобы он позвонил Ахметову и другим и они вернулись в Украину ,потому что Ющенко их амнистировал. Это была вторая крупная ошибка революционеров.

Из революционеров один Александр Зинченко летом 2005 году поступил мужественно и честно, он глава Администрации президента в знак протеста против политики Ющенко подал в отставку, позже такой же поступок сделал Олег Рыбачук.


     Решение отстранить Тимошенко от власти Ющенко решил не откладывать в долгий ящик, не стал искать повода , чтобы самое успешное правительство Украины за годы независимости отправить в отставку. Он 8 сентября 2005 года издал указ об отправке правительсва Тимошенко в отставку. Накануне вечером на даче у главы СБУ Турчинова собрались Премьер министр Тимошенко, министр обороны Гриценко, министр внутренних дел Луценко, Генеральный прокурор Пискун , вице-премьер Томенко и обсуждали возможность встречи с Ющенко и получение объяснений по поводу отставки, дальнейшей стратегии и действий правительства. Однако Ющенко ушел от встречи со своими единомышленниками, с правительством, он не отвечал на телефонные звонки и ни к чему не привели усилия министра обороны Гриценко связаться с президентом Украины через посла США.  Неслыханное в истории страны обстоятельство,когда министр обороны не может никакими средствами найти президента, в то время,что у этих лиц государства круглосуточно обеспечена связь без каких либо сбоев.


    Но у меня возникает вопрос. Виктор Ющенко совершил государственный переворот, без согласия и ведома ВР ОТПРАВЛЯЕТ правительство в отставку, не приходит на заседание КМ и не объясняет в чем причина отстранения Тимошенко от выполнения своих должностных обязанностей, не желает встретиться с главными лицами государства, министрами и почему все покорно воззревали на это безобразие,своеволие. Неужели у Гриценко, Луценко и Турчинова не было достаточно способов заставить сесть Ющенко за стол и получить от него внятных объяснений и переубедить его по доброму или не очень, что государство это не частная лавочка, а он Ющенко только временный президент.

Не догадались, не пришло на ум, что встреча и строгий разговор с президентом это необходимый атрибут безопасности страны, что с таким трудом добытая победа в Померанчевой революции есть победа не Ющенко , а всей команды. Не хватило смелости, не хватило духа отстоять завоевания революции и если надо отстранить Ющенко от власти.


   Сейчас Луценко заговорил об этом в завуалированном стиле, да но это уже поздняя реакция на нерешительность. И сейчас придется на много больше усилий и жертв принести, чтобы победить олигархов и оккупантов.

До уряду: Чим селяни Луганщини кращі від селян інших областей?

Голови ряду обласних фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, ряд заступників голів обласних державних адміністрацій та начальників Головних управлінь агропромислового розвитку облдержадміністрацій прийшли до висновку – розподіл державних коштів на пільгове кредитування сільських забудовників у 2008 році має здійснюватися за основним показником – пропорційно до кількості сільського населення.

Розподіл, який проводився корпорацією «Украгропромбуд» на підставі протокольних рішень Міжвідомчої координаційної комісії, привів до результатів, коли Луганська область отримала 27 млн. грн. з чисельністю сільського населення 320 тис. грн., а, наприклад, Київська (690 тис. чол.) – 4,7 млн. грн. Отже, на одного селянина Луганщини припало по 85 грн. кредитних коштів, а на селянина Київщини – близько 7 грн.

Але ігноруючи думки вищезгаданих фахівців, Міністру аграрної політики України Юрію Мельнику направлено лист за підписом голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету Миколою Деркачем (обраний від Блоку Литвина), в якому визначено доцільність здійснення розподілу річного обсягу бюджетних коштів загального фонду Державного бюджету на кредитування індивідуальних сільських забудовників, а саме:

- 60% - розподіляти між регіонами пропорційно до фактичних обсягів фінансування програми за рахунок місцевих бюджетів та інших джерел;
- 30% - розподіляти з урахуванням чисельності сільського населення;
- 10% - з урахуванням ефективності використання бюджетних коштів.

Голові бюджетного комітету ВРУ перш ніж підписувати такого листа, необхідно було б згадати (або прочитати) ст. 109 Бюджетного кодексу України стосовно повноважень Комітету та ст. 14 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», де чітко визначені повноваження Комітету по контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Виникає запитання: якими статтями Бюджетного кодексу України передбачено функції Головного розпорядника бюджетних коштів виконувати пану Деркачу? Хто дав йому право порушувати ст. 24 Конституції України і вважати, що сільські трудівники, котрі потребують поліпшення умов проживання в Луганській області в десятки разів кращі від селян Київщини?  Чому держава має фінансувати луганчан, а кіровоградців не фінансує ні область, ні держава?

У листі М.Деркача також говориться, що таку позицію бюджетного комітету підтримує Перший віце-прем’єр-міністр України Олександр Турчинов.

Якщо Олександр Валентинович дійсно підтримав таку пропозицію (у що я мало вірю), то вважаю, що його просто використали для того, щоб «за його ж спиною» проводити антиконституційний розподіл державних коштів. За моєю інформацією, у разі остаточного погодження такого розподілу коштів зусиллями колишніх працівників корпорації «Украгропромбуд» буде створена посередницька структура – асоціація «Власний дім». І як тоді декларація уряду Юлії Тимошенко, який, як відомо, зараз говорить про знищення різноманітних посередників?

Хочу наголосити, що нормативними документами – Указом Президента України від 27.03.1998 р. №222, постановами Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. №1211 та від 05.10.1998 р. №1597, що регулюють діяльність фондів – не передбачається створення ніяких посередників між Міністерством аграрної політики України і обласними фондами підтримки індивідуального житлового будівництва на селі.

Тарас ТОКАР,
активіст ВГО Альянс «Майдан».

P. S.: З вищезгаданого листа пана Деркача також стало відомо, що 5 березня 2008 року на засіданні Комітету з питань бюджету передбачено розглянути питання щодо підвищення ефективності використання бюджетних коштів для будівництва (придбання) житла для сільського населення, в тому числі для працівників бюджетної сфери.

http://www.maidan.org.ua/static/mai/1204204534.html

Про звільнення окупованих територій

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов вважає, що в Україні потрібно завершити антитерористичну операцію і перейти до нового формату захисту країни від гібридної війни, яку веде проти нас РФ.



О. Турчинов: Подальше звільнення окупованих територій у межах формату АТО - неможливе

Турчинов Олександр Валентинович - БІОГРАФІЯ

БІОГРАФІЯ
 


Турчинов Олександр Валентинович

Доктор економічних наук, професор, член Національної спілки письменників України.

Народився 31 березня 1964 року в м. Дніпропетровську.

1981-1986 рік - навчання в Дніпропетровському металургійному інституті.

Трудовий шлях розпочав на комбінаті «Криворіжсталь», де працював вальцювальником та майстром виробництва.

У 1990–1991 роках — головний редактор Українського відділення інформаційного агентства «ІМА-прес».

У 1991 році очолює Інститут міжнародних зв'язків, економіки, політики і права

У 1992 р. працював Головою комітету Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

У 1993 р. призначений радником Прем’єр-міністра України з економічних питань. Працював над проблемами боротьби з тіньовою економікою та корупцією.

У 1994-1998 роках займався науковою та викладацькою роботою, захистив кандидатську та докторську дисертації. Очолював Інститут економічних реформ, працював завідувачем лабораторії дослідження тіньової економіки Національної академії наук України, професором Київського національного економічного університету. Одним із перших в Україні проводив фундаментальні дослідження тіньового сектору економіки.

1998 року був обраний народним депутатом України. Працював головою Комітету з питань бюджету Верховної Ради України та очолював парламентську фракцію «ВО «Батьківщина». Виступив автором кардинальної бюджетної реформи та Бюджетного кодексу України. Саме в цей час в Україні розпочинається стабільне зростання пенсій та заробітних плат.

У 2002 році вдруге обраний народним депутатом України. Олександр Турчинов, як один із лідерів демократичної опозиції до президента Леоніда Кучми, координує акції протесту «Повстань, Україна!». За вказівкою влади, ГПУ декілька разів вносить подання до парламенту щодо його арешту за опозиційну діяльність.

У 2004 році - один з лідерів Помаранчевої революції. Саме Олександр Турчинов очолив виконком Комітету національного порятунку, що забезпечував координацію акцій громадянського протесту.

У 2005 році очолив Службу безпеки України. Голова СБУ Олександр Турчинов вперше в Україні ініціював розслідування діяльності газової мафії та корупції вищих посадових осіб в Україні. Відмовившись виконати вимогу президента України щодо припинення розслідування Службою безпеки зловживань, пов’язаних з оточенням Глави держави, подав у відставку.

Влітку 2007 року Олександра Турчинова було призначено першим заступником Секретаря Ради національної безпеки та оборони України. На цій посаді він координував роботу силових структур та забезпечив припинення ескалації конфлікту, не допустивши, громадянського протистояння в країні, сприяв організації та проведенню дострокових демократичних виборів до парламенту. В результаті цих виборів демократичні сили перемогли правлячу Партію регіонів на чолі із прем‘єр-міністром Віктором Януковичем та сформували демократичну коаліцію.

У вересні 2007 року на дострокових парламентських виборах Олександра Турчинова обрано народним депутатом України.

З грудня 2007 по березень 2010 року працював в Уряді на посаді Першого Віце-прем’єр-міністра України.

З березня 2010 - один із лідерів опозиції до режиму президента Віктора Януковича, який незаконно змінив Конституцію, узурпувавши владу в країні. Після ув'язнення Юлії Тимошенко - лідера ВО "Батьківщина", найбільшої опозиційної партії того часу, - взяв на себе керівництво партією та забезпечив об‘єднавчий процес опозиційних сил.

У жовтні 2012 року був знову обраний до Парламенту.

З листопада 2013 по лютий 2014 року один з лідерів Революції гідності, очолював Штаб національного спротиву, що координував протестні акції на Майдані та по всій країні.

22 лютого 2014 року після падіння режиму Януковича обраний на посаду Голови Верховної Ради України. У зв'язку із самоусуненням президента Віктора Януковича від виконання своїх обов'язків, парламент поклав на Олександра Турчинова виконання обов'язків президента України та Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України. На цій посаді він забезпечив повернення до демократичної Конституції, відновив систему виконавчої влади в центрі та в регіонах, забезпечив відродження фактично знищеного попередниками потенціалу Збройних Сил України, створив Національну гвардію України, забезпечив створення дієвої оборони країни, яка дозволила протидіяти агресору. Забезпечив проведення чесних та прозорих президентських виборів.

У листопаді 2014 після позачергових виборів до Верховної Ради України обраний народним депутатом України.

У грудні 2014 року Указом Президента України призначений на посаду Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

На посаді секретаря РНБО забезпечує зміцнення оборони та безпеки країни.  Почав відродження українського оборонного-промислового комплексу. Координує стратегічні оборонні програми, зокрема, програми відновлення ракетного потенціалу країни. 

Окрім того Олександр Турчинов забезпечує координацію реформування сектору безпеки і оборони України. Завдяки його зусиллям та наполегливості ухвалено нову Стратегію національної безпеки України, Воєнну доктрину України, Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України, Стратегію кібербезпеки України, затверджено Стратегічний оборонний бюлетень України, Концепцію реформування та подальшого розвитку системи управління державою в умовах надзвичайного стану і в особливий період, Концепцію забезпечення контррозвідувального режиму в Україні, Концепцію інформаційної безпеки України тощо. За його ініціативою було розроблено Закон “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях” за яким Антитерористичну операцію під керівництвом СБУ на Донбасі змінила Операція Об'єднаних сил під керівництвом Генерального штабу, а також було визнано Росію агресором і окупантом.  

Всупереч шаленому спротиву він сприяв поверненню в бюджет країни награбованих Януковичем мільярдів задля забезпечення потреб української армії.

Під його керівництвом був створений Головний Ситуаційний центр України при РНБО та мережа ситуаційних центрів органів сектору безпеки і оборони, а також центральних і місцевих органів виконавчої влади.

В умовах інформаційної та кібернетичної агресії очолив Національний координаційний центр кібербезпеки, який за короткий термін спромігся забезпечити безпеку державних інформаційних ресурсів та побудувати систему активної протидії кіберзагрозам.

Олександр Турчинов - один з найпослідовніших українських політиків, які займають позицію і витримують її, називаючи речі своїми іменами, критикуючи неефективних керівників силових структур та забезпечуючи підтримку молодих та перспективних офіцерів. 

Для чіткого аналізу ситуації з питань безпеки і оборони нашої держави, він часто буває на фронті, в тому числі в найгарячіших точках на сході України.

Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня за видатний внесок у розвиток оборонно-промислового потенціалу України та створення сучасних зразків ракетного озброєння, медаллю «25 років незалежності України», Почесною грамотою Верховної Ради України, а також багатьма відзнаками Міністерства оборони України, МВС, СБУ, ГУР МО, СВР тощо.

Попри катастрофічний брак часу в перервах між зустрічами та у короткі хвилини відпочинку займається творчістю – пише публіцистичні статті та художні твори. Багато статей Олександра Турчинова публікуються як в Україні, так і за кордоном Найбільш відомі статті: «Аутодафе», «Libertas», «Апокаліпсис за бюджетний рахунок», «Тероризм. Гібридна війна. Росія». Останні статті: «Союз з Путіним проти Ісламської держави - це угода з дияволом», "Cучасні виклики України в умовах кризи світового порядку", «Повідомлення Києва Москві» друкуються в західних ЗМІ “The Washington Post”, “The American Interest”, “The New-York Times”. Серед художніх творів: «Ілюзія страху»,«Свідоцтво», «Таємна вечеря», "Пришестя". 

За мотивами трилеру «Ілюзія страху» у 2008 році знято однойменний фільм, який відзначений нагородами міжнародних кінофестивалів.

Одружений. Дружина - Турчинова Ганна Володимирівна - кандидат педагогічних наук, доцент, декан факультету природничо-географічної освіти та екології Київського педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Син Кирило - закінчив аспірантуру Інституту законодавства Верховної Ради України, кандидат юридичних наук,  в найбільш тяжкі часи для нашої країни - з липня 2014 року по грудень 2015 - добровольцем пішов служити до Національної гвардії України.

Комент БГ: Дякую пане Олександре за все! Хай вам щастить!

Два важливі виступи Олександра Турчинова, секретаря РНБО України







Секретар РНБО України Олександр Турчинов, в інтерв'ю Юлії Спасокукоцькій, відверто розповідає про події квітня 2014 року, Російське вторгнення в Україну, перші бої і початок АТО. Які рішення довелося ухвалювати, з якими труднощами зіштовхнутися та що робиться зараз, щоб зупинити війну.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов закликає західних партнерів до солідарності і узгодженості дій щодо держави-агресора - Російської Федерації. Виступаючи на 11-му Київському Безпековому Форумі, О. Турчинов поінформував про потужний наступальний потенціал збройних сил РФ, розгорнутий в окупованому українському Криму, на тимчасово окупованих територіях Донбасу та поблизу кордонів України. «Проти України Генштаб Російської Федерації може задіяти 260 тисяч російських військовослужбовців, понад 3500 танків, 11 тисяч ББМ, біля 4 тисяч артилерійських систем, до 1 тисячі РСЗО, 500 літаків та стільки ж вертольотів, що розташовані вздовж нашого кордону. Росія готова до ведення масштабної континентальної війни», - заявив О. Турчинов. «Попри намагання світової спільноти зупинити російську агресію не існує жодної ознаки покращення ситуації та зупинення неоголошеної війни проти України», - заявив він, навівши фронтові зведення за останню добу. Секретар РНБО України також звернув увагу на порушення Російською Федерацією її міжнародних зобов'язань, активну модернізацію ядерних сил і агресивну риторику російського керівництва, наголосивши, що така політика посилює небезпеку в Європі і світі. О. Турчинов підкреслив, що в умовах російської агресії Україна, як і чотири роки тому, змушена розраховувати перш за все на власні сили. При цьому Секретар РНБО України заявив, що Україна відкрита та прагне партнерства. «Ми вдячні нашим партнерам за стурбованість, яку вони висловлюють щодо російської агресії в Україні, ми вдячні за санкції проти Росії, які достатньо суттєві і болісні для РФ», - сказав він, поінформувавши у цьому контексті, що на наступному тижні за дорученням Президента України відбудеться засідання РНБО України, де будуть продовжені чинні санкції проти РФ і продубльовані санкції, які ухвалили США та європейські країни. Водночас О. Турчинов висловив занепокоєння рішеннями деяких європейських країн щодо газопроводу «Північний потік-2», звернувши увагу, що Росія «виводить свій стратегічний бізнес з країн першочергової потенційної агресії». «Коли ми говоримо про продовження санкцій, а підписуємо угоди, що створюють реальну небезпеку, зокрема, військову, я не бачу у цьому жодної логіки і здорового глузду», - зауважив він. О. Турчинов наголосив, що підтримка небезпечної енергетичної гри Росії, передача їй технологій значно послаблюють і без того розбалансовану безпеку Європи. У цьому контексті Секретар РНБО України заявив, що антиросійські санкції є не «подарунком» чи поступками для України, а заходами щодо посилення спільної європейської безпеки, стримування держави-агресора, держави-терориста, запобігання нарощенню її військового потенціалу. «Подвійних стандартів у цьому питанні бути не може», - резюмував він. Секретар РНБО України заявив, що відповіддю міжнародного співтовариства державі-терористу має бути солідарність і узгодженість дій, наголосивши, що прикладом цього є висилка російських шпигунів з понад двадцяти держав - США, країн ЄС і нашої країни. Секретар РНБО України підкреслив, що для України не існує альтернативи європейській і євроатлантичній інтеграції, і вітчизняний сектор безпеки і оборони реформується відповідно до стандартів НАТО, повідомивши у цьому контексті про ухвалений у першому читанні законопроект про національну безпеку. «Переконаний, що входження України в безпековий простір Європи - необхідність, а не тільки наше бажання. І дуже б хотів, щоб наші партнери дивилися на нашу державу, яка протистоїть небезпечній агресивній ядерній країні, не як на проблему, а як на важливий елемент власної безпеки, і під цим кутом розглядали питання військово-технічної співпраці, - підсумував О. Турчинов. - Впевнений, що в України і наших стратегічних партнерів спільне майбутнє, і ми відновимо безпеку у нашому спільному європейському домі».




АТО переходить в ООС, а гібридна війна продовжується




14.04.18 09:50 Початок операції Об'єднаних сил замість АТО не відкидає точкових антитерористичних операцій, - Турчинов. ВIДЕО
Заміна антитерористичної операції на Донбасі на операцію Об'єднаних сил не відкидає проведення точкових антитерористичних операцій.

Як інформує Цензор.НЕТ, про це заявив секретар РНБО України Олександр Турчинов в інтерв'ю телеканалу "UA: Перший".

"Після того, як Оперативний об'єднаний штаб почне працювати замість АТО, коли замість АТО вже буде військова операція. Нарешті, ми говоритимемо, що АТО виконала свої завдання. Хоча я не відкидаю, що антитерористичні операції проводитимуться в тому чи іншому регіоні, але вони проводитимутьсяся точково, тобто так, як вони і мусять проводитися відповідно до законодавства і за логікою закону. Війна - це справа рук військових, і ми чітко ставимо на свої місця всі елементи цього потужного, фактично створеного з нуля сектора безпеки та оборони", - сказав Турчинов

Східний кордон України створити як непереборну фортецю

Турчинов: Нам важливо перетворити східний кордон на нездоланну фортецю
Секретар РНБО України Олександр Турчинов звернувся до українських прикордонників з нагоди їхнього свята.
Цей матеріал можна прочитати і російською мовою
Турчинов розповів, яким бачить державний кордон
Турчинов розповів, яким бачить державний кордон 
Фото: rnbo.gov.ua

Україна повинна перетворити свій східний кордон на неприступну фортецю. Про це йдеться у привітанні секретаря Ради національної безпеки і оборони України Олександра Турчинова з Днем прикордонника, яке опубліковано на сайті РНБО.

"Для нас важливо сьогодні облаштувати державний кордон на заході за європейськими стандартами – зручний та надійний, а на сході – створити непереборну фортецю", – написав Турчинов.

Він також віддав данину пам'яті прикордонникам, які загинули, захищаючи батьківщину, та привітав усіх співробітників Держприкордонслужби зі святом.

Загальна протяжність сухопутних кордонів України становить 5638 км.

Після початку військового конфлікту з Росією Київ утратив контроль над більше ніж 400 км сухопутного кордону із РФ.

Владислав Дрегер: как рейдер рейдеру глаза выклевывал. ЧАСТЬ 1

Владислав Дрегер
В списке украинских рейдеров он занимает почетное место «второго после Корбана». Но хотя Влад Дрегер уступает ему в размерах отжатых и захваченных предприятий, он заметно превосходит его в цинизме и подлости, которые регулярно проявлял даже по отношению к своим же компаньонам. Выходцы из кровавой ОПГ «17-й участок» вот уже несколько лет строят друг другу козни, а теперь еще и финансируют сепаратистов своими налогами, имея высоких покровителей как в Киеве, так и в Донецке.

Под крышей «17-го участка»
Дрегер Владислав Олегович 3 февраля 1973 года в Славянске  - тогда еще мало кому известном провинциальном городке Донецкой области. После окончания средней школы он поступил в Краматорский индустриальный институт (ныне – Донбасская машиностроительная академия), который окончил в 1996 году по специальности «экономика управления». А затем, если верить его автобиографии, Владислав Дрегер пошел работать в налоговую инспекцию Славянска, где всего за год дорос до начальника юридического отдела. Но ещё через год Дрегер по какой-то причине бросил работу в столь хлебном ведомстве, и перевелся на Славянский масложировой комбинат, заместителем директора по правовой работе.
Столь успешная карьера молодого выпускника объяснялась его близостью к краматорской ОПГ «17-й участок». Подробней об этой группировке, печально известной причастностью к убийству журналиста Игоря Александрова, Skelet.Info рассказывал в материале о Максиме Ефимове. Нынешний депутат Блока Петра Порошенко, Ефимов в молодости «тусовался» с лидерами «17-го участка», и до сих пор сохранил близкие отношения с некоторыми из них. Знал Ефимов и Дрегера, хотя о связи друг с другом ни один из них никогда не распространялся.  Ведь у них были такие общие и очень близкие знакомые, как Дмитрий Герман и Александр Рыбак: первый возглавлял в ОПГ «бригаду киллеров», а второй являлся криминальным бизнесменом, который занимался вкладыванием кровавых денег «17-го участка» в теневой и легальный бизнес. Это Рыбак, Герман и примкнувший к ним Константин Яворовский (бывший работник МВД) устроили в 1998-м году в ОПГ кровавый переворот, устранив его прежних лидеров Яковенко и Ермакова. И именно попытка обнародования этой информации стоило жизни Игорю Александрову.

Так вот, уже на момент окончания института, Владислав Дрегер был хорошо знаком со многими «авторитетами» из ОПГ «17-й участок». Именно эти знакомства помогли Дрегеру начать стремительную карьеру в налоговой инспекции, которая уже через год внезапно прервалась. Видимо, он зашел далеко за черту закона, оказывая своим знакомым необходимые услуги. Но криминальные друзья не оставили Дрегера, напротив – после этого перед ним открылись перспективы большого бизнеса. И ввел его туда Александр Рыбак.

Рыбак контролировал бизнес через предприятия ЗАО «УкрЛига» (офис располагался в Славянске) и ООО «Донбасс-Лига», и вот как раз в «УкрЛигу» и был взят на работу молодой юрист Влад Дрегер. Сферой его деятельности были корпоративные права, скупка ценных бумаг, манипуляции с акциями, рейдерский захват предприятий. Свои гонорары Дрегер отрабатывал на 120%: сообщалось, что с его помощью Рыбак «прихватизировал» несколько крупных предприятий, в том числе ОАО «АИЗ-Энергия», объединявшее три завода, являвшихся крупнейшими украинскими производителями изоляторов и арматуры для ЛЭП.

И вот там, работая на ОПГ «17-й участок», Дрегер познакомился и сблизился со своим будущим бизнес-партнером Сергеем Белогородским. По словам самого Дрегера, уроженец Нижнего Тагила (Россия) Сергей Белогородский прибыл в Украину в начале 90-х, якобы спасаясь от призыва в армию, и пересек границу на велосипеде, без паспорта. По информации других источников Skelet.Info, Белогородский был связан с московской ОПГ «Солнцевские» и скрывался от уголовного преследования. В Украине этот «беженец» сразу же был подобран и обогрет местной «братвой»: ему сделали паспорт и устроили работать агентом по снабжению в ООО «Донбасс-Лига», а затем коммерческим директором в одно из предприятий ЗАО «УКрЛига».

Расследование убийства Яковенко и Ермакова заставили сбежать в Европу их непосредственного ликвидатора Дмитрия Германа, а последующее за этим убийство Игоря Александрова вынудило «сделать ноги» и Рыбака – который после был арестован и в 2006 году и признан заказчиком преступления. Суд постановил конфисковать всё его имущество, однако к тому времени активы «УкрЛиги» и «Донбасс-Лиги» уже были растащены бывшими подручными Рыбака – в том числе Дрегером и Белогородским. Благодаря тому, что в ОПГ «17-й участок» вновь поменялись лидеры, а сама группировка оказалась под пристальным вниманием правоохранительных органов и СМИ, компаньоны Дрегер и Белогородский сумели «скрысить» часть капитала Рыбка и уйти «в свободное плавание» (перебравшись в Донецк) без необходимости объяснения с «братвой». Впрочем, источники Skelet.Info сообщали, что их связь с ОПГ (существующей и поныне) не оборвалась, и Дрегер еще долго сохранял кое-какие «деловые контакты» со своими старыми знакомыми. В том числе и для решения «щекотливых вопросов» - попросту говоря, пользовался услугами бандитов. Говорят, что выходцы из «17-го участка» есть и среди его многочисленных телохранителей.

Короли рейдеров

Наличие за спиной нескольких мрачных личностей было просто необходимо Владиславу Дрегеру, поскольку он решил продолжать и развивать дело, к которому его приобщил Александр Рыбак – рейдерский захват предприятий. Только благодаря этому методу Дрегер сумел выбиться в мультимиллионеры и войти в число довольно крупных бизнесменов Донбасса (конечно, уровнем ниже Ахметова и Таруты).

Перебравшийся в Донецк, Дрегер учредил ООО «Тяжелое машиностроение», а уже начиная с 2001 года начал прибирать к рукам ОАО завод «Коксохимоборудование» (ЗКХО). Его окончательный захват Дрегером и Белогородским датируется 2005 годом, а уже в 2006-м сообщалось, что компаньоны разделили предприятие между собою следующим образом: Белогородский получил контрольный пакет акций, а Дрегер оставил себе 12%. Как в случаи с их другими совместными активами, впоследствии за контроль над ЗКХО между ними вспыхнет жестокая война.

Очень громкой и скандальной была история с захватом, а потом разделом «ДОПАС» - Донецким областным предприятием автобусных станций. Это предприятие возникло еще в УССР, тогда оно объединяло свыше 80 автобусных станций. В 90-е оно было приватизировано трудовым коллективом, с созданием ОАО «ДОПАС», контрольный пакет которого быстро сосредоточился в руках начальства. Но и они не удержали его, когда в 2003 году «ДОПАС» атаковали Дрегер и Белородский. Предприятие было захвачено ими по двойной схеме. Сначала у главных акционеров предприятия (Коновалова В.Л., Соловей Л.А., Арестова Н.Л., Литвиненко В.Ю. и Бородинова Л.В.) были буквально украдены их акации. Кража состоялась путем подделки подписей на поручениях о реализации акций, а участвовали в этой криминальной афере днепропетровская Дилерская контора «Укринвест», киевский Инвестиционный фонд «КООП-Инвест» и донецкое ЗАО «Регистратор». Затем акции через подставных лиц (бомжей) перешли в руки Дрегера и Белогородского, а те устроили «левое» собрание акционеров (себя и своих людей), после чего имущество ОАО «ДОПАС» перешло к созданному Дрегером и Белогородским ООО «ДОПАС» (в 2009 ставшим ЧАО «ДОПАС»). В данном предприятии контрольный пакет остался за Дрегером, а Белогородский стал миноритарием.

Нужно заметить, что по факту присвоения акций в 2003 году Донецкой областной прокуратурой было возбуждено уголовное дело №67-1072, которое успешно «провисело» до 2007 года и было закрыто следователем МВД Анной Коваль.

На этом Дрегер не остановился, и в следующие годы путем рейдерских захватов присоединил к «ДОПАС» предприятия ОАО «Донецкавтотранс», несколько АТП (в Константиновке, Артемовске, Снежном и Торезе), поглощал отдельные автостанции и мелкие предприятия-перевозчики, постепенно монополизируя рынок автобусных перевозок в Донецкой области. Его автотранспортная империя стремительно расширялась, в ней появились: «Транспортный союз Донбасса», «Авто-экспресс», ООО «Магистраль-2003», ООО «Автовокзалы Донбасса», ООО «Донецкие вокзалы», «Донбассавтосервис», ООО «Север-Авто» и др. Столь удачливый бизнес выходца из Славянска в вотчине «донецких» объяснялся тем, что в число компаньонов Дрегера вошел Алимжан Идяятович Бахтеев – супруг Татьяны Бахтеевой, которая в свою очередь была «другом семьи» Жигана Такташева (работала вместе с его женой) и близкой знакомой таких фигур, как Ахать Брагин, Ринат Ахметов, Геннадий Узбек. Таким образом, пропуском на территорию Донецка для Дрегера стало трудоустройство Алимжана Бахтеева (он числился на некой должности в «ДОПАС») и некая схема, отстегивающая часть прибыли семейству Бахтеевых и Такташевых. Сообщалось, что частью этой схемы была монополия на заправку всего автотранспорта, контролируемого фирмами Дрегера, на заправках «УНТ-Восток» - принадлежавшим структурам, связанных с семьями Такташевых, Бахтеевых и Валитовых, бизнесменами Игорем Филиппенко, Андреем Адамовским и Николаем Гавриленко (нынешний глава «Укртранснафты»).

 Николай Гавриленко
Николай Гавриленко

Дрегер не только захватывал автостанции и автопредприятия, но и безжалостно драл три шкуры с пассажиров и с других перевозчиках, работавших на автобусных маршрутах в Донецкой области. В частности, в стоимость билетов он включал 20% «станционного сбора» + 10% стоимость неких услуг, якобы оказываемых «ДОПАС» перевозчикам (на самом деле никаких услуг не было). В итоге билеты на межобластные рейсы, продаваемые в Донецке, оказывались на 20-30% дороже билетов, продаваемых на обратные рейсы в Полтаве или Харькове. В 2009 году это стало поводом, по которому Генпрокуратуру отправила замечание по работе «ДОПАС» председателю Донецкой ОГА Владимиру Логвиненко. Однако тогда Дрегер легко выпутался из ситуации, обратившись к своей покровительнице Татьяне Бахтеевой.

ПРОДОЛЖЕНИЕ

"Эх Петре, Петре - не того б’єш..."

Допит Турчинова, незрозуміла бійка "за" чи "проти" Труханова... дивлюсь, слухаю і не знаю - чи то сміятися, чи плакати від цієї юридичної казуїстики та правового безладу...




Бо практично такі ж демагогічні вистави, які відбувалися в нашій державі чотири роки назад - продовжується і зараз. 
За ці роки в країні не зроблено практично нічого корисного для неї.

А от потурання нинішньої влади, зрадникам України – очевидне. За зраду державі, не сидить не один зрадник високого рівня. Чому? 
Чому серед державних чиновників, нема перевірки на схильність до зради?

Таку перевірку треба робити невідкладно! 
Бо чомусь оці високооплачувані чиновні щурі – дуже вже швидко зраджують батьківщині? Вони, в той час коли треба захищати країну зі зброєю в руках – чомусь хутко ховаються по норам?

І головне – вони дуже вже швидко повернулися у владні кабінети? Чому тих же слизьких зрадників, нова влада взяла в свої списки та провела в депутати, мери, районні та обласні держадміністрації та ін…

Це ж не одиниці – це сотні депутатів, ментівських, СБУшних та воєнних чинів, тисячі прокурорів, суддів, б\у беркутівців та гвардійців – які чомусь знову керують країною? Чому?

Чому пан президент, не бачить страшної загрози від цих потенційних зрадників. І замість чистки своїх БППешних конюшень та посадки на нари хоча б двох-трьох своїх "любих друзів" – чомусь знайшов собі ворога в образі незламного грузина…

Ех, Петре, Петре – не того б’єш Петре))) При першій ліпшій нагоді – не гарячий опозиціонер Саакашвілі, а якраз твої підколодні холоднокровні бізнес-друзі тебе ж першого і зрадять. Та - або розтерзають тебе самі, або пустять під ніж вуличного народного гніву…

зі… в мене таке враження, що наш "гарант" – або не розуміє кого він пригрів біля себе, або ж розуміє - але на всяк випадок, тихесенько підтримує таких негідних людей! 
Іншого розумного пояснення нинішньому провальному стану державних справ в Україні, в мене немає)))

Може в когось з читачів воно є?

15.02.18

Как «весело» живется коммунистам в Украине

Как «весело» живется коммунистам в Украине или где нам ждать «поджог Рейхстага»

У Петра Порошенко кроме «успехов» АТО появился еще один повод для гордости за первые результаты своего президентства – роспуск парламентской фракции Коммунистической партии Украины.

"Я горжусь, что именно во времена моего президентства, фракция КПУ прекратила свое существование", - заявил Порошенко в интервью украинским телеканалам.

Как президент он сделал существенный вклад в это, по словам Турчинова, «историческое событие» - уже на следующий день подписал принятый Верховной Радой закон № 1599-VII от 22 июля, позволяющий распустить коммунистическую фракцию. А 24 июля спикер Турчинов - бывший координатор Демократической платформы КПСС и заведующий идеологическим отделом Днепропетровского обкома комсомола, торжественно объявил о роспуске фракции КПУ: «Сейчас произойдет историческое событие. Парламент долго к этому шел. Вы помните, на этой неделе мы исправили ошибку в законе о регламенте. Объявляю о роспуске депутатской фракции Коммунистической партии Украины в Верховной раде Украины 7-го созыва. Я надеюсь, что больше никогда коммунистических фракций в украинском парламенте не будет».

Для роспуска фракции партии, поддержанной голосами почти 3-х миллионов избирателей, нашли формальный повод - сокращение численности парламентской фракции.

И в этот же день в Административном окружном суде Киева начался процесс по полному запрету Коммунистической партии Украины. Основание – материалы подготовленные Минюстом Украины о якобы антигосударственной деятельности некоторых членов КПУ, поддержавших независимость Крыма и его присоединение к России и «самопровозглашенные народные республики» в Луганске и Донецке. 25 июля, представители Минюста Украины отчитались, что ГПУ и СБУ открыли уже 308 уголовных производств против членов Компартии Украины «за поддержку отсоединения Крыма и создание ДНР и ЛНР».

А началось все еще в начале мая, с закрытого заседания Верховного Совета Украины по ситуации в стране вкупе с силовиками. Именно тогда, 6 мая, агрессивно-послушное большинство бесцеремонно, вопреки действующему Закону Украины о парламентском Регламенте, удалило всю фракцию коммунистов из сессионного зала, якобы за сепаратистские высказывания. Сепаратистскими и антигосударственными «народные» депутаты посчитали требования лидера фракции Петра Симоненко почтить память всех погибших в горниле развязанной режимом гражданской войны и провести открытое заседание Верховной Рады, с тем, что бы разобраться, кто и за что убивает мирных граждан в Донецкой, Луганской областях и заживо сжигает людей в Одессе.

А за месяц до этого события нардепы-свободовцы учинили драку во время яркой речи Симоненко с трибуны ВС, где, в частности, он заявил:

«….Но я ошибся. Кто захватывал здания СБУ, милиции, кто захватывал арсеналы оружия? И до сих пор тысячи стволов находятся в руках тех, кто сформировал бандформирования и шастает по всей Украине. Разве не вы дали пример и сценарий? Вы выполняли сценарий… по уничтожению независимости, расколу и разграблению Украины. Вы сегодня вооруженных людей бросили на тех, кто мирным путем отстаивал свои интересы. Вы запугиваете людей и арестовываете…»

И уже 16 мая в Верховной Раде зарегистрировали Проект постановления №4896 о ликвидации фракции Коммунистической партии Украины, внесенный депутатами Александром Бригинцом и Леонидом Емцем из «демократической» фракции «Батькивщина».

С тех пор с каждым днем жизнь у коммунистов начала превращаться в сущий ад. Поджоги офисов партии в Киеве и других городах, постоянная травля в украинских СМИ, при этом совершенно игнорирующих обоснованные и справедливые высказывания лидеров партии в парламенте. Дошло до того, что уже на государственном уровне нацистская власть шельмует партию и делает все для ее запрета с помощью совершенно нелепых обвинений через органы прокуратуры и судебной системы.

Венцом деяний фашиствующих молодчиков – нацистов стал поджог дома сына лидера партии Петра Симоненко. По словам Аллы Александровской, лидера харьковских коммунистов, боевики просто ошиблись адресом, думая, что поджигают дом самого Петра Алексеевича. Что, в общем то, и не удивляет – массовый психоз евромайдановцев совершенно затуманил их разум.


Как тут не вспомнить события 30-х годов прошлого века в Германии. Аналогии прямые и показательные, история повторяется, но в этот раз опять как трагедия. Изменилось только место и время действия. Тогда апогеем травли Коммунистической партии Германии стал организованный фашистами поджог Рейхстага 27 февраля 1933 г. Обвинили во всем коммунистов, после этого последовал запрет КПГ и массовые репрессии вошли в завершающую стадию. Сегодняшний ход событий в Украине позволяет предположить возможность рецидива «поджогорейхстага». Ведь не секрет, что нынешняя киевская власть уже продемонстрировала свою античеловеческую сущность массовыми убийствами жителей на Юго-востоке Украины, и постоянно попадающие в сеть данные о возможных гнусных провокациях нацистов уже не вызывают удивления, будь то данные о сбитом Боинге, применении бактериологического оружия, баллистических ракет или об уже активно применяющемся зажигательном оружии (фосфорные бомбы).

С помощью манипуляций принимаемыми наспех «законами» захватившим власть «демократам» уже удалось запретить деятельность фракции КПУ в ВС Украины. Партия как таковая пока держится и продолжает поднимать неудобные для нынешнего правительства войны и разрухи проблемы социальной незащищенности, катастрофического падения уровня жизни и предстоящего экономического краха.


В свете предстоящих досрочных выборов в ВС у коммунистов есть шанс объединить вокруг себя и все антифашистские силы. Ведь большинство активных общественных организаций антифашистской направленности уже подверглись репрессиям, лидеры и активисты сидят в СИЗО, повсеместно идут уголовные процессы. Только в одном Харькове за решеткой оказались более 300 человек из различных движений. КПУ со своим опытом ведения политической борьбы, стройной оргструктурой вполне могла бы взять на себя такую роль. Если, конечно, не повторится запрет деятельности аля начало 90-х да еще с какой-нибудь гнусной провокацией от наци. Учитывая резкий спад поддержки регионалов, вполне вероятно перетекание их, так называемого ядерного электората к коммунистам. Беря в расчет активную поддержку КПУ со стороны Компартии России, призвавшей все ведущие компартии мира выразить протест киевским властям, для Юго-востока вполне реалистичный сценарий формирования антифашисткой коалиции.