хочу сюди!
-
-
48 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 25-45 років
Замітки з міткою «політика»
Нью реаліті-show
- 10.07.10, 19:17
http://www.rbc.ua/ukr/digests/show/ukrainskie-politiki-stanut-geroyami-realiti-shou-09072010112000
Дуже цікавий проект.
Дуже цікавий проект.
9
Філіп Котлер, або просто Пилип Котляревський..
- 07.07.10, 18:21
Мало хто знає, що він походить з родини українців з-під Бердичева, що його батьки емігрували у 1917-му до Чикаго, де була сильна українська діаспора.
Пилип Котлер народився 27 травня 1931 року в Чикаго. Там навчався у Чикагському університеті, потім в Масачусетському Технологічному Інституті, а потім – у Північно -Західному Університеті, при якому створив Келогську Школу Бізнесу...
Тепер його ім'я - синонім маркетингу, його нагороди важко перерахувати, його підручники студіюють всі економісти світу...
і це МОЖЕ ЗРОБИТИ КОЖЕН УКРАЇНЕЦЬ, ЯКИЙ ПОСТАВИТЬ ПЕРЕД СОБОЮ ВИСОКУ МЕТУ, навіть на чужині!
Днями його провезли Україною, він дав майстер-класи в Києві та Одесі : "Управління та маркетинг в епоху змін"
Було презентовано нову книгу - «Хаотика: управління та маркетинг в епоху турбулентності»...
Висновки для нас, якими мають бути сучасні бізнес-компанії, щоб їх поважали:
1. Брати до уваги інтереси всіх зацікавлених груп впливу;
2. Заробітні плати керівників компанії мають бути відносно невеликі;
3. Для підходу до вищого керівництва використовується політика рівних можливостей і відкритих дверей;
4. Заробітна плата і премії співпробітників високі, відбувається постійне навчання персоналу, заміна працівників мінімальна;
5. На роботу беруть тих людей, які з ентузіазмом працюють з клієнтами;
6. Робота на партнерських засадах з підрядниками, завдяки якій покращується продуктивність і якість, зменшуються витрати;
7. Віра в корпоративну культуру - найцінніший актив і основну причину конкурентної переваги;
8. Витрати на маркетинг менші, а кількість задоволених клієнтів постійно зростає...
Чи ти працюєш на такому підприємстві чи в такій команді тепер, друже?
Дуже цікава інфа, знайшов тут: http://politiko.com.ua/blogpost7901
П.С. Хто незнає - Філіп Котлер - сучасний "гуру маркетингу". Саме за його книгами вчаться мільйони маркетологів, менеджерів, піарщиків, політологів і політтехнологів. Більш визначної фігури в цій галузі просто неіснує.
10
НАТО, Росія, нейтралітет?.. А може власний військовий блок?
- 04.07.10, 00:26
От уже кілька років поспіль точиться розмова навкруги українського геополітичного майбутнього. Частина політиків (і експертів, і населення) виступає за приєднання до НАТО, інше до ОДКБ (під проводом Росії), а треті кажуть, що Україні треба бути нейтральною.
Що-ж буде коли ми вступимо до НАТО?
Існує міф про те, що вступивши до цієї організації Україна буде втягнута до якогось конфлікту за участю організації... Це звичайно брєд і провокакція, але все-ж таки є і "мінуси" із вступу до альянсу - в блоці кілька десятків військових держав, що мають досить різні культурні особливості (це англійці з американцями культурно схожі - а от українці з ісландцями щось не дуже), що у випадку небезпеки для України може вилитися не більше ніж простою словесною підтримкою. Так вступивши в НАТО - ми отримаємо певні гарантії, зростання ВПК і економію на оборону, але поміж тим втратимо шанс відігравати серйозну геополітичну гру - оскільки провідним державам НАТО це може несподобатися...
Що відбудеться у разі приєднання до ОДКБ?
Вступати до організації немає сенсу хоча-б тому, що усередині організації не існує чіткої мети, не існує чіткої стратегії розвитку і чіткої систему взаємодії. По своїй суті організація виконує не більше ніж політичну функцію задоволення амбіцій Кремля, як гегемона на пострадянському просторі. У випадку реального конфлікта буде дуже складно домогтися навіть слів підтримки, а не те щоб реальних дій. У середньостроковому майбутньому ця організація так чи інакше але буде втягнута у конфлікт з КНР - який саме сьогодні придивляється до територій країн-учасників ОДКБ.
Що буде коли залишимося нейтральними?
Дуже часто чується від політиків - "Україна - це східноєвропейська Швейцарія, що має бути нейтральною". Але ніхто з них не каже, що та-ж сама Швейцарія витрачаэ у рік приблизно 5 млрд долярів, а кількість особового складу і активного (АКТИВНОГО!) резерву складає 250.000 чоловік, а ще існують воєнізовані формування загальної чисельності в 280.000 - і це при населенні в 8 млн чоловік... Ситуація з другою великою нейтральною державою - Швецією подібна - бюджет в 6 млрд дол., у складі військ найсучасніша техніка, а флот найсильніший на Балтиці - 13 корветів і 7 підводних човнів (для довідки - це вже більше аніж має Україна і Росія разом узяті на Чорному морі) не кажучи уже про менші кораблі. В Україні таких можливостей немає - ані достойного фінансування (враховуючи специфіку країни нам потрібно не менше 6-7 млрд доларів, а маємо фактично трохи більше 1-го мільярду...), ані вигідного у оборонному плані розташування (вся Швейцарія - це гори, де наступати фактично неможливо, а Швеція відгорожена від сильних держав морем і при цьому має потужний флот), ані можливості відмобілізувати 3-х мільйонну армію за кілька днів (що може зробити з легкістю Швейцарія). Якщо Ви думаєте, ща нашу країну хтось захистить за її добровольну здачу ядерної зброї - дуже помиляєтесь (Тузла вам у приклад), а якщо думаєте - що ніхто і ніколи не нападе, бо ми нейтральні - теж помиляєтесь - світ має здатність змінюватись і неввідомо що буде завтра...
Маємо вихід - але нереалізовуємо...
ГУАМ - об"єднання Грузії,України, Азербайджану та Молдови - політично-економічне об"єднання регіонального розвитку країн, що пов"язані міцним ідеологічним зв"язком, спільними демократичними цінностями навіть спільною історією - держави поміж яких ніколи не виникало конфліктів. Сумарний ВВП країн ГУАМ складає близько 350 млрд доларів, чисельність збройних сил і воєнізованих формувань складає близько 350.000 чоловік, населення складає більше 60 млн. Але головне зовсім не це - кожна країна зацікавлена у іншій, що створює певну взаємозалежність. Про взаємозалежність хотілося-б написати окремо - а зараз хочу звернути увагу на те, що такий політично-військовий блок зміг-би активно впливати як на "іранский процес" так і на чорноморські політичні процеси, нейтралізувати Румунію (що небезпечна для України), забезпечити стабільність на південному Кавказі і посилити економіки країн-учасник проекту (наприклад Грузія має потужності для виробництва військових літаків, Україна має науковий потенціал для створення літаків, а Азербайджан має ресурси для фінансування проектів по літакобудуванню).
"Вишеградська четвірка" - подібна до ГУАМ організація, що включає Польщу, Чехію, Словаччину і Угорщину. У разі приєднання групи ГУАМ до "Вишеграду" Україна мала-б можливість впливати на глобальну політику в цілому - оскільки це-б дозволило "закрити" на собі простір від Балтики до Чорного моря - у такій ситуації газові шантажи Росії не мали-б ніякого сенсу (у свій час польський Президент пропонував створення "Енергетичного НАТО", але тоді польська ініціатива не була почута), це-б дозволило диверсифікувати постачання енергоресурсів, змогло-б збільшити промислове виробництво в Україні (для колосального по об"ємам ринку Польщі) а головне дати поштовх до подальшого розвитку ВПК України у рамках альянсу (не секрет, що у України найбільший потенціал усередині гіпотетичного альянсу). Окрім того жоден з учасників не міг-би диктувати умови Україні - оскільки наша-б країна була-юб тут наймогутнішою силою. Загальні військові сили склали-б більше 600.000 чоловік - з великим потужними виробничими можливостями усього спектру військової техніки та озброєння, з загальним ВВП країн-учасниць понад 1,5 трлн доларів. При всьому тому, що кожна країна мала-б свої мотиваційні причини для вступу у подібний військово-політично-економічний альянс.
Для Грузії, Азербайджана, Угорщини, Молдови, Чехії і Словаччини - це безумовно гарантування стабільності в регіоні (усі ці країни так чи інакше мають деякі проблеми із сусідами), а для України і Польщі (окрім гарантування безпеки) - це посилення власної ваги на світовій геополітичній арені.
Ймовірним учасником подібного геополітичного проекту стає Білорусь (з огляду на недружні дії Росії) та країни Прибалтики (що історично зацікавлені в регіональному альянсі).
Що-ж буде коли ми вступимо до НАТО?
Існує міф про те, що вступивши до цієї організації Україна буде втягнута до якогось конфлікту за участю організації... Це звичайно брєд і провокакція, але все-ж таки є і "мінуси" із вступу до альянсу - в блоці кілька десятків військових держав, що мають досить різні культурні особливості (це англійці з американцями культурно схожі - а от українці з ісландцями щось не дуже), що у випадку небезпеки для України може вилитися не більше ніж простою словесною підтримкою. Так вступивши в НАТО - ми отримаємо певні гарантії, зростання ВПК і економію на оборону, але поміж тим втратимо шанс відігравати серйозну геополітичну гру - оскільки провідним державам НАТО це може несподобатися...
Що відбудеться у разі приєднання до ОДКБ?
Вступати до організації немає сенсу хоча-б тому, що усередині організації не існує чіткої мети, не існує чіткої стратегії розвитку і чіткої систему взаємодії. По своїй суті організація виконує не більше ніж політичну функцію задоволення амбіцій Кремля, як гегемона на пострадянському просторі. У випадку реального конфлікта буде дуже складно домогтися навіть слів підтримки, а не те щоб реальних дій. У середньостроковому майбутньому ця організація так чи інакше але буде втягнута у конфлікт з КНР - який саме сьогодні придивляється до територій країн-учасників ОДКБ.
Що буде коли залишимося нейтральними?
Дуже часто чується від політиків - "Україна - це східноєвропейська Швейцарія, що має бути нейтральною". Але ніхто з них не каже, що та-ж сама Швейцарія витрачаэ у рік приблизно 5 млрд долярів, а кількість особового складу і активного (АКТИВНОГО!) резерву складає 250.000 чоловік, а ще існують воєнізовані формування загальної чисельності в 280.000 - і це при населенні в 8 млн чоловік... Ситуація з другою великою нейтральною державою - Швецією подібна - бюджет в 6 млрд дол., у складі військ найсучасніша техніка, а флот найсильніший на Балтиці - 13 корветів і 7 підводних човнів (для довідки - це вже більше аніж має Україна і Росія разом узяті на Чорному морі) не кажучи уже про менші кораблі. В Україні таких можливостей немає - ані достойного фінансування (враховуючи специфіку країни нам потрібно не менше 6-7 млрд доларів, а маємо фактично трохи більше 1-го мільярду...), ані вигідного у оборонному плані розташування (вся Швейцарія - це гори, де наступати фактично неможливо, а Швеція відгорожена від сильних держав морем і при цьому має потужний флот), ані можливості відмобілізувати 3-х мільйонну армію за кілька днів (що може зробити з легкістю Швейцарія). Якщо Ви думаєте, ща нашу країну хтось захистить за її добровольну здачу ядерної зброї - дуже помиляєтесь (Тузла вам у приклад), а якщо думаєте - що ніхто і ніколи не нападе, бо ми нейтральні - теж помиляєтесь - світ має здатність змінюватись і неввідомо що буде завтра...
Маємо вихід - але нереалізовуємо...
 |
"Вишеградська четвірка" - подібна до ГУАМ організація, що включає Польщу, Чехію, Словаччину і Угорщину. У разі приєднання групи ГУАМ до "Вишеграду" Україна мала-б можливість впливати на глобальну політику в цілому - оскільки це-б дозволило "закрити" на собі простір від Балтики до Чорного моря - у такій ситуації газові шантажи Росії не мали-б ніякого сенсу (у свій час польський Президент пропонував створення "Енергетичного НАТО", але тоді польська ініціатива не була почута), це-б дозволило диверсифікувати постачання енергоресурсів, змогло-б збільшити промислове виробництво в Україні (для колосального по об"ємам ринку Польщі) а головне дати поштовх до подальшого розвитку ВПК України у рамках альянсу (не секрет, що у України найбільший потенціал усередині гіпотетичного альянсу). Окрім того жоден з учасників не міг-би диктувати умови Україні - оскільки наша-б країна була-юб тут наймогутнішою силою. Загальні військові сили склали-б більше 600.000 чоловік - з великим потужними виробничими можливостями усього спектру військової техніки та озброєння, з загальним ВВП країн-учасниць понад 1,5 трлн доларів. При всьому тому, що кожна країна мала-б свої мотиваційні причини для вступу у подібний військово-політично-економічний альянс.
Для Грузії, Азербайджана, Угорщини, Молдови, Чехії і Словаччини - це безумовно гарантування стабільності в регіоні (усі ці країни так чи інакше мають деякі проблеми із сусідами), а для України і Польщі (окрім гарантування безпеки) - це посилення власної ваги на світовій геополітичній арені.
Ймовірним учасником подібного геополітичного проекту стає Білорусь (з огляду на недружні дії Росії) та країни Прибалтики (що історично зацікавлені в регіональному альянсі).
7
Дерусифікація України
- 21.06.10, 14:48
Цей малюнок був створений в 1923 році невідомим автором
Ми часто чуємо в ЗМІ вираз "руськомовні". А чому, частина українців стала цими "руськомовними",
я майже ніде не чув. Не кривитиму душею, і я був таким. Але поступово, зараз вже не згадаю, під якими
враженнями, я дійшов до висновку, шо це не моя мова, і мені потрібно повернутися до мови мого роду, до
РІДНОЇ МОВИ
Можливо і ця хронологія додала мені впевненості в моєму рішенні. Звісно, все неможливо викласти в цьому, доволі обмеженому форматі. Багато чого не війшло в статтю. Але, коли будете читати, пам'ятайте, шо за кожними
цими указами, заборонами, рішеннями стоять тисячі, десяткі, сотні тисяч замордованих та вбитих українців.
Досить велика вірогідність, шо серед них були і Ваши предки. І їх вбивали тількі за те, шо вони були
УКРАЇНЦЯМИ
Власне, все почалося після Переяславської Ради.І почалося з церкви, яка тоді відігравала дуже значну роль в освіті.
Ми часто чуємо в ЗМІ вираз "руськомовні". А чому, частина українців стала цими "руськомовними",
я майже ніде не чув. Не кривитиму душею, і я був таким. Але поступово, зараз вже не згадаю, під якими
враженнями, я дійшов до висновку, шо це не моя мова, і мені потрібно повернутися до мови мого роду, до
РІДНОЇ МОВИ
Можливо і ця хронологія додала мені впевненості в моєму рішенні. Звісно, все неможливо викласти в цьому, доволі обмеженому форматі. Багато чого не війшло в статтю. Але, коли будете читати, пам'ятайте, шо за кожними
цими указами, заборонами, рішеннями стоять тисячі, десяткі, сотні тисяч замордованих та вбитих українців.
Досить велика вірогідність, шо серед них були і Ваши предки. І їх вбивали тількі за те, шо вони були
УКРАЇНЦЯМИ
Власне, все почалося після Переяславської Ради.І почалося з церкви, яка тоді відігравала дуже значну роль в освіті.
1686р.- Ліквідація автономії української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської метрополії до Московського патріархату і встановлення Московськім патріархом контроля в Україні над церквою. освітою і культурою.
1689р.- Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжкі без дозволу Московського патріарха.
1693р. — Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки.
1687р. - Вимоги Москви до гетьмана України сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами («Коломацькі статті»).
1708р., листопад — Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців - 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
1709р. — Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.
1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1764р. - Інструкція Катерини II князю О. В''''яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
1764р., 10 листопада - Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління.
1769р. - Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг
1775р., З серпня - Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи й причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1784р. - Русифікація початкової освіти в Україні.
1786р. - Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов''язковість «чистого российского язьїка» в Київській академії.
1817р. — Закриття Києво-Могилянської академії.
1834р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края».
1847р., березень—квітень — Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у Києві, арешт його учасників і покарання ув''''язненням та засланням у віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови, літератури та культури.
1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу «Основа»
1863р., 18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії («Валуєвський циркуляр»). «Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє — ворог Росії».
1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.
1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню «Дощик» французькою мовою.
1869, 1886рр. — Укази царської адміністрації про доплати чиновникам «в десяти Юго-Западньїх губерниях лицам русского происхождения, исключая, од-нако, местных уроженцев», за успіхи в русифікації України.
1881р. - Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою
1883р. - Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.).
1888 рік. Указ Олександра ІІІ «Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами».
1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української
1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови
1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.
1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.
1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою
1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.
1907р. - Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905—1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
1910 рік. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.
1914 рік. Указ Миколи І про заборону української преси.
1914р., березень - Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
1922 рік. Ліквідація «Просвіт» на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців
1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.
1938 рік. Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.
1939 рік. Після «визволення» Західної України — закриття частини українських і відкриття російських шкіл.
1947р., З березня — Призначення Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі».
1949р. — Чергова «чистка» в КП(б)У у зв''''язку з рішеннями її XVI з''''їзду 25—28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22 175 її членів).
1951р., 2 липня — Погромні статті в московській газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О.Корнійчука і В. Василевської).
1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання.
1961р., жовтень - Прийняття нової програми КПРС її XXII з''''їздом, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу русифікацію союзних республік.
1970 рік. Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою. Затвердження тільки в Москві.
1978р., 11 листопада — Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки» (посилення русифікації).
1979р., 29 травня - Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР
1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу «Про поліпшення вивчення росіиської мови у школах республік». Доплата за російську мову викладання 15 % та поділ класів.
1989р.Постанова Пленуму ЦК КПРС про - єдину офіційну загальнодержавну мову [російську] в СРСР
1990р., квітень Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.
Ще раз хочу наголосити, не ставьтеся поблажливо та спокійно, до цієї, на перший погляд, сухої статистикі.
Майже за кожним пунктом стоять загублені души українців.
І якшо в період монархії в Російськії імперії, рахунок йшов на десяткі та сотні тисяч, то під час
комуністичного керування, він вже пішов на мільйони.
І якшо абстрагуватися від цих жахливих заходів, і ще більш жахливах наслідків, то, в принципі, керівництво імперії
всіх часів можна зрозуміти. Імперія була створена на 90% за рахунок України. Сама назва - "Росія", співзвучна з "Русь", спадкоємницією якої була Україна.
Назва нації - "рускіе", також була запозичена в нас.
Мова, в Московському царстві, і у москалів, була своя, угорсько-фінскій діалект. Але в з'язку з тим, шо на
будівництві Петербурга було задіяно багато полонених козаків, і наша, тоді, руська мова, була
дуже розповсюджена і всі ії знали та розуміли, Петро I видав указ, за яким вона ставала
мовою Московії, та москалів.
Церква також насильницьким чином була переведена в Москву. І пізніше, давши хабаря турецькому султану, який
примусив Вселенського Патріарха, після 140 років невизнання Московського патріархата, такі визнати його,
Московскій патріархат, так досі і не отримав від Вселенского Патріарха томас.
І ще багато чого, шо було "запозичено" у України, змущувало керівництво імперії, буквально на корню, знищувати любі
прояви національної самоідентичності українців.
В противному випадку, імперія зазнавала повного краху, і знов перетворювалася в Московію, теріторія якої
не перевищує розміри Бельгії, і з купою дуже неприємних запитань, стосовно всіх ії дій на
протязі 300 років.
Випереджаючи Ваше запитання, шо зараз Україна є незалежною державою, а з Російською імперією
нічого не сталося, скажу те, шо Ви і самі бачите. Мабуть, ні для кого не секрет, шо супротив
незалежності моєї держави, йде божевільний. Відбуваєтся експансія інформаційна, психологічна, економічна,
військова. Використовуются такі брудні засоби, як підкуп, шантаж.
Дуже допомогають Москві ті кадри, які залишилися в керівництві Україною після розвалу СРСР,
оскількі не було проведено люстрації.
Так шо, де-юре, Україна незалежна, а де-факто, вона все ще перебуває під впливом, і майже в складі
Російської імперії.
І тому, знищення та всіляке приниження української мови, є одним із заходів, в ланцюжку дій
Російської імперії по утриманню України під своїм політичним впливом.
Я маю надію, шо прочитавши цю невеличку підбірку, Ви будете більше знати про той шлях виживання,
який пройшла наша мова, і Ви зробите невеличкій крок до того, шоб позбутися цього принизливого
та жалюгідного визначення Вас, як "руськомовні", або "хохол".
І останне. Коли ми, нарешті, оберемо свою владу, для якої слово "Україна", не буде порожнім звуком,
то яке буде Ваше відношення до дерусіфікації?
Проголосуйте, будь ласка.
1689р.- Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжкі без дозволу Московського патріарха.
1693р. — Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки.
1687р. - Вимоги Москви до гетьмана України сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами («Коломацькі статті»).
1708р., листопад — Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців - 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
1709р. — Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.
1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1764р. - Інструкція Катерини II князю О. В''''яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
1764р., 10 листопада - Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління.
1769р. - Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг
1775р., З серпня - Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи й причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1784р. - Русифікація початкової освіти в Україні.
1786р. - Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов''язковість «чистого российского язьїка» в Київській академії.
1817р. — Закриття Києво-Могилянської академії.
1834р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края».
1847р., березень—квітень — Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у Києві, арешт його учасників і покарання ув''''язненням та засланням у віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови, літератури та культури.
1862 рік. Позакривано українські недільні школи. Припинилось видання українського літературного та науково-політичного журналу «Основа»
1863р., 18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії («Валуєвський циркуляр»). «Української мови не було, немає і бути не може, а хто цього не розуміє — ворог Росії».
1869 рік. За законом, чиновникам усіх відомств призначалась значна доплата за русифікацію.
1876 рік. Емський указ. Заборона ввозити українські книги з-за кордону, заборона підписувати українські тексти під нотами, заборона українських вистав. Невипадково хор М.Лисенка змусили співати у концерті українську народну пісню «Дощик» французькою мовою.
1869, 1886рр. — Укази царської адміністрації про доплати чиновникам «в десяти Юго-Западньїх губерниях лицам русского происхождения, исключая, од-нако, местных уроженцев», за успіхи в русифікації України.
1881р. - Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою
1883р. - Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.).
1888 рік. Указ Олександра ІІІ «Про заборону вживания в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами».
1889 рік. У Києві, на археологічному з'їзді, дозволено читати реферати всіма мовами, крім української
1892 рік. Російський уряд наказує цензорам суворо стежити за тим, щоб не допустити українських літературних перекладів з російської мови
1894 рік. Заборона ввезення українських книг з-за кордону.
1895 рік. Заборона української читанки та українських книг для дітей.
1903 рік. На відкритті пам'ятника І.Котляревському у Полтаві не дозволено промови українською мовою
1905 рік. Кабінет Міністрів Росії відкинув клопотання Київського та Харківського університетів про скасування заборони української мови, визначаючи це несвоєчасним.
1907р. - Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905—1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
1908 рік. Указ сенату про те, що освітня робота в Україні шкідлива й небезпечна для Росії.
1910 рік. Указ Столипіна про зарахування українців до розряду інородців і про заборону будь-яких українських організацій.
1914 рік. Указ Миколи І про заборону української преси.
1914р., березень - Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
1922 рік. Ліквідація «Просвіт» на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців
1933 рік. Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.
1938 рік. Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.
1939 рік. Після «визволення» Західної України — закриття частини українських і відкриття російських шкіл.
1947р., З березня — Призначення Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова «чистка» серед українських культурних кадрів, звинувачених в «українському буржуазному націоналізмі».
1949р. — Чергова «чистка» в КП(б)У у зв''''язку з рішеннями її XVI з''''їзду 25—28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22 175 її членів).
1951р., 2 липня — Погромні статті в московській газеті «Правда» проти «націоналістичних ухилів в українській літературі» (різка критика вірша В. Сосюри «Любіть Україну» та лібрето опери «Богдан Хмельницький» О.Корнійчука і В. Василевської).
1958 рік. Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання.
1961р., жовтень - Прийняття нової програми КПРС її XXII з''''їздом, яка проголошувала політику «злиття націй» і подальшу русифікацію союзних республік.
1970 рік. Наказ Міністерства освіти СРСР про написання і захист усіх дисертацій лише російською мовою. Затвердження тільки в Москві.
1978р., 11 листопада — Директива колегії Міністерства освіти УРСР «Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки» (посилення русифікації).
1979р., 29 травня - Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів СРСР
1983 рік. Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів Радянського Союзу «Про поліпшення вивчення росіиської мови у школах республік». Доплата за російську мову викладання 15 % та поділ класів.
1989р.Постанова Пленуму ЦК КПРС про - єдину офіційну загальнодержавну мову [російську] в СРСР
1990р., квітень Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.
Ще раз хочу наголосити, не ставьтеся поблажливо та спокійно, до цієї, на перший погляд, сухої статистикі.
Майже за кожним пунктом стоять загублені души українців.
І якшо в період монархії в Російськії імперії, рахунок йшов на десяткі та сотні тисяч, то під час
комуністичного керування, він вже пішов на мільйони.
І якшо абстрагуватися від цих жахливих заходів, і ще більш жахливах наслідків, то, в принципі, керівництво імперії
всіх часів можна зрозуміти. Імперія була створена на 90% за рахунок України. Сама назва - "Росія", співзвучна з "Русь", спадкоємницією якої була Україна.
Назва нації - "рускіе", також була запозичена в нас.
Мова, в Московському царстві, і у москалів, була своя, угорсько-фінскій діалект. Але в з'язку з тим, шо на
будівництві Петербурга було задіяно багато полонених козаків, і наша, тоді, руська мова, була
дуже розповсюджена і всі ії знали та розуміли, Петро I видав указ, за яким вона ставала
мовою Московії, та москалів.
Церква також насильницьким чином була переведена в Москву. І пізніше, давши хабаря турецькому султану, який
примусив Вселенського Патріарха, після 140 років невизнання Московського патріархата, такі визнати його,
Московскій патріархат, так досі і не отримав від Вселенского Патріарха томас.
І ще багато чого, шо було "запозичено" у України, змущувало керівництво імперії, буквально на корню, знищувати любі
прояви національної самоідентичності українців.
В противному випадку, імперія зазнавала повного краху, і знов перетворювалася в Московію, теріторія якої
не перевищує розміри Бельгії, і з купою дуже неприємних запитань, стосовно всіх ії дій на
протязі 300 років.
Випереджаючи Ваше запитання, шо зараз Україна є незалежною державою, а з Російською імперією
нічого не сталося, скажу те, шо Ви і самі бачите. Мабуть, ні для кого не секрет, шо супротив
незалежності моєї держави, йде божевільний. Відбуваєтся експансія інформаційна, психологічна, економічна,
військова. Використовуются такі брудні засоби, як підкуп, шантаж.
Дуже допомогають Москві ті кадри, які залишилися в керівництві Україною після розвалу СРСР,
оскількі не було проведено люстрації.
Так шо, де-юре, Україна незалежна, а де-факто, вона все ще перебуває під впливом, і майже в складі
Російської імперії.
І тому, знищення та всіляке приниження української мови, є одним із заходів, в ланцюжку дій
Російської імперії по утриманню України під своїм політичним впливом.
Я маю надію, шо прочитавши цю невеличку підбірку, Ви будете більше знати про той шлях виживання,
який пройшла наша мова, і Ви зробите невеличкій крок до того, шоб позбутися цього принизливого
та жалюгідного визначення Вас, як "руськомовні", або "хохол".
І останне. Коли ми, нарешті, оберемо свою владу, для якої слово "Україна", не буде порожнім звуком,
то яке буде Ваше відношення до дерусіфікації?
Проголосуйте, будь ласка.
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
65
... а Іван Курах очолив фракцію БЮТ в Закарпатській
обласній раді
У суботу в конференц-залі готелю «Прага» відбулася ХІ звітно-виборна
конференція Закарпатської обласної організації партії «Всеукраїнське
об’єднання «Батьківщина», в ході якої були підбиті підсумки роботи та
обрані керівні органи парторганізації.
1
Кількість російськомовних
- 07.06.10, 13:51
По данным Минобрнауки России, число знающих русский язык людей ежегодно сокращается. Через 10 лет русский язык будет знать около 212 млн человек. Французский, хинди и арабский обгонят его по популярности.
Русский язык теряет свои позиции по распространенности в мире и к 2025 году может стать даже менее популярным, чем бенгали или португальский, свидетельствуют данные центра социологических исследований Минобрнауки России, полученные РИА «Новости».
«Русский язык в странах Западной Европы изучают сегодня около 225 тыс. школьников (до начала 90х — свыше 550 тыс.). В высшей школе стран Западной Европы русский язык осваивают 28,5 тыс. студентов», — говорится в материалах Минобрнауки.
Русский язык по степени распространенности пока еще занимает четвертое место в мире. Лидирует китайский — 1,35 млрд человек, английский — свыше 650 млн, испанский — более 330 млн.
«Предполагается, что через 10 лет число знающих русский язык может сократиться до 212 млн человек, и его опередят французский, хинди, арабский», — говорится в документе.
К 2025 году, когда, по оценкам социологов, число знающих русский язык сократится приблизительно до 152 млн человек, его опередят португальский и бенгали.
В Минобрнауки отмечают, что политика большинства стран СНГ и Балтии по отношению к русскому языку ведет к тому, что в первые годы независимости он мог считаться родным, затем — вторым родным, далее — языком межнационального общения, затем языком нацменьшинства и, наконец — одним из изучаемых по выбору или даже факультативным предметом.
«Подобную эволюцию русский язык совершил в Прибалтике, Азербайджане, Грузии и Туркмении», — говорится в материалах.
По сравнению с советским периодом количество средних школ с обучением на русском языке уменьшилось в странах СНГ и Балтии в среднем в два-три раза. Русский как иностранный язык также начинает сдавать свои позиции в школьных программах, уступая английскому языку.
Подобная ситуация наблюдается и в Европе. По словам посла России во Франции Александра Орлова, количество французов, которые изучают русский язык, сокращается из года в год. В некоторых лицеях и колледжах закрывают русские классы.
http://politiko.com.ua/blogpost33537
Подібна ситуація складається і в Україні - ще в 89-му році понад 30% населення Львівщини розмовляли російською - знайдіть зараз ті 30%
Окрім того Центр України також у своїй більшості стає україномовним, отож питання остаточного утвердження української - це питання часу (ну і демографії;)).
Проведені соціологічні опитування в Україні засвідчують, що наприклад в моєму рідному Дніпрі 60% проголосують за другу мову, а 40% проти неї, тоді як на Львівщині цей показник склав 4% проти 96%:)
Отож гражданє, ніжелающіє учіть украінскій... Шансів у Вас нема:)
10
Цікаво знати...
- 06.06.10, 18:20
Як вважаєте скільки років залишилося до цього?
-
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
5
Навіщо нам така велика держава?
- 04.06.10, 12:24
Для мене Крим що є,а чи його нема до одного місця,як кажуть в народі-по цимбалах. Може й не бути зовсім.
Навіщо нам така велика держава? Мабуть треба провести референдум і ті території,які так тягнуться до Росії з нею
зіллються.Невже українські матері опустять свої бюлетені "за" те щоб їхні синочки пішли в ту армію,який світить
якщо не Чечня то якась інша "гаряча" точка на Кавказі. Російські кримчани палко прагнуть приєднання з Росією.Ну що ж,
хай приєднуються.Українці з татарами залишаться на Батьківщині,бо згідно з переписом,який відбувся 1666-67 роках
за волею Чингіс-хана,кримський ханат складався з 24 "судових" повітів /казаликів/,поділяв населення на три групи:
мусульмани,піддані мусульман /єсір/, казаки,тобто українці і райя/ євреї,карами, вірмени та греки/. Мусульман було
187 тисяч,райя-20 тисяч душ,українців-920 тисяч,які були поділені ще на три групи:піддані/ есір/ -600тисяч,рабині,жінки
і діти-200 тисяч. Як бачимо українці становили чотири п"ятих населення Криму. Отже,хто більше має прав на Крим-
Росія чи україна ще треба розібратись.Але, незважаючи на такі цифри і як би була на то моя воля, я б його віддав
разом з Донбасом. Хай ідуть собі з Богом,туди куди так хочуть...
Навіщо нам така велика держава? Мабуть треба провести референдум і ті території,які так тягнуться до Росії з нею
зіллються.Невже українські матері опустять свої бюлетені "за" те щоб їхні синочки пішли в ту армію,який світить
якщо не Чечня то якась інша "гаряча" точка на Кавказі. Російські кримчани палко прагнуть приєднання з Росією.Ну що ж,
хай приєднуються.Українці з татарами залишаться на Батьківщині,бо згідно з переписом,який відбувся 1666-67 роках
за волею Чингіс-хана,кримський ханат складався з 24 "судових" повітів /казаликів/,поділяв населення на три групи:
мусульмани,піддані мусульман /єсір/, казаки,тобто українці і райя/ євреї,карами, вірмени та греки/. Мусульман було
187 тисяч,райя-20 тисяч душ,українців-920 тисяч,які були поділені ще на три групи:піддані/ есір/ -600тисяч,рабині,жінки
і діти-200 тисяч. Як бачимо українці становили чотири п"ятих населення Криму. Отже,хто більше має прав на Крим-
Росія чи україна ще треба розібратись.Але, незважаючи на такі цифри і як би була на то моя воля, я б його віддав
разом з Донбасом. Хай ідуть собі з Богом,туди куди так хочуть...
1
Непорочність...
- 03.06.10, 19:35
Масовий відход учорашніх депутатів БЮТ до провладної коаліції триває.Адже не має ніякої таємниці,що в багатьох
регіональних організаціях БЮТ після президентських виборів почалися абсолютно не зрозумілі процеси,коли
відповідальних почали "виштовхувати" з партії.Люди,які тривалий час перебували в політсилі з розрахунку отримати
певні дивіденди,коли Вона прийде до влади.Так не сталося.І якщо Юлія Володимирівна діятиме так,як розкрив висопо-
ставлений чиновник та депутат БЮТу,то позбудеться ще не одного багнета.Адже, як заявив Бужеран,який понад деся-
тиліття очолював Хмельницьку організацію ВО "Батьківщина",у парламенті працює заступником Голови комітету по
боротьбі з корупцією.І як кажуть...приїхали,от тобі на...,встромив політичний ніж у спину опозиції,розкривши її порядки:
"Опозиції,як такої нема.Є лише назва.До опозиції увійшли лідери партій,позаяк їхні партії не мають сьогодні абсолютно
ніякого авторитету в суспільстві.Опозиція тепер працює не на державу,а заради майбутніх посад.Що вони зробили,коли
були при владі?А нічого...Тільки багато говорили.Те саме роблять в опозиції.З"їздів не проводили,політради не засідали-
усе фальсифікували - фальсифікують.В цій організації-стаді овець,всі "піддакують" лідерові,про щоб не йшлося.Щойно Тимошенко розтулила рота,підлабузники в перших рядах, уже схвально кивали головами "правильно".До іншої думки
там не дослухаються". БЮТ сьогодні-це політична воля однієї людини,тобто ЮВТ та її найближчого оточення.Аби змінилася
ситуація,Тимошенко має змінити правила побудови своєї команди.Інакше перебіжчики лише сприятимуть утвердженню
тоталітарної влади в країні.Тимошенко мусить визнати помилковість своєї кадрової політики.Без такого визнання її чекає
політичне забуття.
Зараз Ющенко нагадує того львівського асенізатора, по простому-гівновоза,за якого вередлива панночка відмовилась
вийти заміж,дізнавшись про його місце роботи.Тоді той асенізатор відомстив панночці-під"їхав уночі до хати,вставив
шланг у вікно і залив її тим,чим вона гидувала....Ні все ж таки є відмінність.Той асенізатор возив чуже гівенце, а Ющенко поливає винятково своїм матеріалом.
Невже оті руки,які нічого не крали,не пам"ятають одну темну справу з арештом Ігоря Гончара-керівника департа-
менту контролю за виробництвом і обігом спирту.Його взяли на гарячому під час отримання хабара 200 тисяч доларів
за видачу ліцензії.Весь процес було знято на відео,у тому числі й те,як цей державний чиновник пропонує бізнесмену
лікеро-горілчаний завод в Одеській області,що його банкрутувала. І,що з того? Попри досить вагомі докази слідство
розвалилося.Держслужбовця звільнили з під варти,а кримінальну справу закрили "за відсутністю складу злочину.На
той час інакше і не могло бути,пояснення тут простіше від дишла:-той службовець Гончар-свекор Віталіни Ющенко, дід
першої онучки і сват Віктора Андрійовича. Подібних прикладів легендарно-чистих рук можна навести немало.Але й
досить і цього одного,і якщо у нього залишилася хоть крихітка совісті то може заткнеться на тему своєї непорочності.
І може нарешті зрозуміє в чому його провина і перестане виходити на люди з ідеями про нове об"єднання опозиції з
такими ж непорочними депутатами,які з"ясовують високі стосунки державної ваги:хто з опонентів "голубий".Регіонал
Колісниченко чи бютівець Олег Ляшко. Зокрема Колісниченко назвав Ляшка "брудною" людиною нетрадиційної орієн-
тації,котра тричі була на зоні."На себе в дзеркало подивись-відрізав на те Ляшко.Зі своїм пєтушиним голосом комусь про орієнтації розповідати"
1
