Цікава штука це безсоння... Всю ніч не можеш зімкнути очей, не можеш спати. Інколи навіть і не хочеш... Сьогодні о 6-ій піднявся з ліжка, побрився, привів себе в порядок, переодягнувся... Так, навіть не роздягався і не розстиляв ліжко... А навіщо? Всеодно заснути немає сил... Вийшов на вулицю... О, яке ж красиве це місто, коли воно ще тільки прокидається... Поодинокі перехожі, свіже повітря... тиша... Сходив у магазин, купив сигарет, яка ж галіма звичка паління... Не зважаю, продовжую спостерігати, не втручаюся... Лише де-не-де бачиш людей, і це в центрі міста, хай невеличкого, та вже такого рідного... Намагаєшся відгадати загадку: що це за людина іде, куди йде, про що думає??? Ні, справді, спробуйте кого це зацікавить, спробуйте серед дня, вранці, ввечері, байдуже коли... спробуйте просто постояти всторонці і поспостерігати за іншими... СПРОБУЙТЕ ВІДГАДАТИ що це за людина, куди іде, її думки і т.д. (от тільки не потрібно зупиняти перехожих і запитуватись про це у них...) хто цікавиться може спробувати... Таким чином можна дізнатися багато чого цікавого ... Помічаєш найбільшу, на мій погляд, проблему, чи то особливість міста: всім байдуже до інших... показується рутинність міта, та й взагалі сучасного світу... всі кудись поспішають, кудись біжать... не зважаючи на те, що сучасні види транспорту їздять, чи то літають, все швидше, ми завжди кудись запізнюємося... Темп життя зростає... А шкода... У нас навіть не вистачає часу побути з рідними та близькими нам людьми... Ми так часто забуваємо, що життя таке коротке... Не встигнеш оглянутись, а вже друзі твої на всіх кінцях країни, а то й світу... Треба жити не поспішаючи так сильно!!! Ми поспішаємо навіть тоді, коли це зовсім не потрібно, просто так, за звичкою... Схаменітся люди!!! Озирніться навколо!!! Подумайте, що для вас в житті найголовніше??? Гроші? Кар'єра? Сім'я??? Подумайте, яку ціну ви готові заплатити за свою ціль???

Загалом, початок ранку цікава пора... В тиші відчуваєш потребу чогось душевного, тягнишся до вічного, роздумуєш... Гадаю, корисно час від часу не спати вночі, а під ранок вийти на невеличку прогулянку... Як ви гадаєте???

Претензії головного контролюючого медійників органу України стосуються, як і раніше, таких російських телеканалів як ОРТ, РТР і Ren Tv. Саме їхнє мовлення, вважають у Нацраді, грубо порушує українське законодавство. Відтак Національна рада з питань телебачення і радіомовлення України звернулася до провайдерів, які ретранслюють ці телеканали на території нашої держави, з вимогою припинити їхнє мовлення або адаптувати його до вітчизняних законів.

Голова Нацради Віталій Шевчен­ко пояснює рішення тим, що провайдери мали три роки, аби щось змінити. Втім, каже Віталій Федорович, за цей час суттєво так нічого й не помінялося: «Вимагати адаптувати продукцію до чинного законодавства — цілком звична річ в усій Європі. 1 березня сплив трирічний термін, протягом якого ми зверталися, просили, панькалися і чекали на розуміння, що провайдери виконають наші вимоги».

Член ради директорів Союзу кабельного телебачення України Геннадій Хазан, один з тих, хто вважає рішення Нацради заангажованим, каже, що її керівництво просто розіграло комедію про пошук діалогу і взаємопорозуміння з «кабельниками». А колега Хазана Олег Баранов навіть наголосив, що кабельники не мають наміру виконувати рішення Нацради.

«Авторами цих заяв, які кажуть, що не порушували українського законодавства, є люди, котрі досі не хочуть зрозуміти, що Україна — це суверенна і незалежна держава, — відповідає кабельникам Віталій Шевченко. — І ми вже не говоримо про рекламу, яка стала окремим пунктом претензій Нацради до провайдерів, які не сплачували в державну казну за неї жодної копійки». Що ж до погроз не виконувати рішення контролюючого мовників органу, то Віталій Федорович на цей рахунок не переймається: «Якщо вони відкидають цивілізований метод вирішення проблеми, тоді будуть спілкуватися не з членами Нацради, а з людьми у погонах».

"Україна молода"

 

 

                життя -  великий   с у п е р м а р к е т   - береш все що хочеш, а каса попереду...

 

 

Средняя продолжительность жизни в Украине составляет 67 лет (мужчин 61,5 , женщин - 73,4), что ниже, чем в странах Восточной Европы на 4 - 5 лет, а странах Западной Европы - почти на 11 -13 лет. В разных регионах Украины люди стареют по-разному, а диапазон колебаний общего показателя старения в отдельных областях достаточно большой - от 18,2% в Закарпатской области до 28,8% в Черниговской.

Самые высокие показатели старения отмечаются в таких сельскохозяйственных областях, как Винницкая (26,2 %), Черкасская (26,7%) , Полтавская (26,4%) , Сумская (25,8 %), Житомирская (24,8 %), а самые низкие - в Ровенской (19,8 %), Ивано-Франковской (21,4%) и Херсонской (22,5%) областях.

В документе также подчеркивается, что по состоянию здоровья 43,1 % населения Украины старше в работоспособном возрасте (41,8% городских и 45,0% сельских жителей) нуждаются в периодическом медицинском присмотре и профилактических реабилитационных мероприятий.

Житомирские медики приводят статистические данные, согласно которых среди населения старше 70 лет - 18,3% нуждаются в ежедневной социально-бытовой помощи, 82% постоянно принимают лекарства, а среди старших 80-ти лет - 20% нуждаются в специализированной психиатрической помощи.

Ориентировочная стоимость медицинского обслуживания в государстве, в среднем, на одного человека пожилого возраста составляет 675,8 грн в год, что в несколько раз выше от реального обеспечения. Также в государстве отсутствует единая скоординированная система гериатрической помощи населению, отмечается в документе.

Версии

З віком по різному сприймаєшь одну й ту ж інформацію. В цьому переконався недавно перечитуючи оповідання Чінгіза Айтматова (царство йому небесне) "Пегий пёс, бегущий вдоль моря ". Коли читав його років 12 тому назад, цей твір здався просто нудним і ніяких емоцій не викликав, потім перечитував його років пять назад і здався він мені змістовним, геніальним навіть, наскільки яскраво описані характери людей, описуються звичаї народу, тяжкість життя простого люду в холодному Поморї. Сміливість хлопчика і стійкість чоловіків вражають. Сприйняв його саме так як хотіли вчителі, щоб ми його сприйняли , навчаючись у школі - як геніальний твір.

Але знову щось спонукало мене місяць тому назад перечитати цей твір. І я відмітив зовсім інші речі . Цей настільки треба бути жорсткою і черствою людиною, щоб понад сто сторінок смакувати як повільно помирають люди у безмолвній пустелі моря, в гущі туману, коли за метр від свого носа нічого не бачиш. Без води, без їжі. Повільно помирають три здорових чолов`яги і один маленький хлопчик 14 років. На очах у дитини повільно висихають вогники життя на обличчях дідуся, батька, дядька. Описано, які муки без води і їжі витримував маленький хлопчик. По черзі, щоб врятувати життя іншим викидається з човна у море дідусь, через декілька днів дядько. Серед повного безмолвного штилю дитя залишається з батьком у відкритому морі, але й батько, врешті-решт викидається в море, щоб ніби-то врятувати життя сину, що є безглуздим. Адже від того , що він викинувся в море ні туман не розступився, щоб  було видно куди плисти, ні води у хлопчика не добавилось, ні їжі.

Хлопчик залишається сам у відкритому морі. Від голоду та зневоднення він періодично втрачає свідомість. Повільно він помирає на очах читача.

Наприкінці оповідання туман розступається і він помічає вдалині рідний берег у вигляді собаки, що біжить краєм моря, але сили гребсти нема, єдина надія, що хтось із берега помітить човна, або хвилі пригонять човен до берега.

У віці 28 років я оцінив цей твір як найжорстокіший із усіх, які я читав. Чому навчає нас цей твір? Жорстокості життя, спонукає сприймати неминучість смерті і безропотно підкорятися їй?

Невже ж добра людина могла це написати?

 Однажды, на заре наших отношений, я спросила у тебя: "Какого цвета мои глаза" и хитро зажмурилась. Ты не думая ответил "Цвета счастья". И был абсолютно прав...
 У меня очень странный цвет глаз: если у меня нет настроения или  мне плохо они болотно-зелёно-карые, а если все ОК то зеленыё с желтыми лепесточками вокруг зрачка, такой себе подсолнух. Наверное поэтому я очень люблю подсолнухи (цветочки, а не семечки).
  Последнее время в моих глазах не цветут  подсолнухи. Может потому что осень

Недавно розмовляв зі знайомим... Їздили вони по обміну досвідом у Польщу (зараз вона в Євросоюзі). Суть в тому, що досвід досвідом, а наші (як наші та й всякі інші гості зазвичай) давайс заразом практичне життя вивчати... наочно так би мовити ознайомлюватись. Про чистоту, порядок і рівень законності згадувати й порівнювати тут нема сенсу. А от про самі наболілі теми зарплат і цін пару слів сказати хочеться... і порівняти заразом.

1) зарплата приміром того ж вчителя (проблеми навчання сьогодні на блогах піднімалась якраз) в Україні зараз середня приблизно тисяча гривень з хвостиком, без напряга тисяча, а в Польщі при такій же навантаженості робочого дня - близько восьми тисяч! тисяча євро...

а це не тільки в освіті... всі інші професії так. Переведіть но ваші зарплати в євро (у вісім разів помноживши)... порахували? ну, от фактично уявили себе в ЄС . 

"Добре...",скажете ви... "А витрати, а ціни?". Так от...

2) ціни у польських магазинах такі ж як і в нас! Без перерахування в ті ж Євро! Дещо дорожче, дещо дешевше... Продукти харчування майже всі дешевші. 

Я так прикинув собі - майже рай! Отримуєш зарплату 10 тисяч гривень, купуєш продукти (хліб за 2-50, картоплю за 2-50 іт.д., ком.послуги... ще скільки то тисяч лишається  . Це за рік легенько не економлячи  нулячу купити можна ...

3) штрафи за куріння і сміття у них, що й страшно казати... але хватає спеціально відведених місць для куріння і т.д... 

карають усіх... навіть чиновників!  і хабарі так як в нас не проходять! ...

---------------------

Да, непогано одним словом сусіди влаштувалися .

Але нам так не світить... з таких в тому числі причин як

1. наша влада так жити не здатна...

2. сільське глсподарство ЄС накриється від українських товарів зразу як тільки в селах України запрацюють єврозакони, і євроумови для виробництва і діяльності... 

3. Росія багатьох з нас до смерті залякала газовим балончиком...

і Лужковим, і іншими подібними... 

проти газових погроз росіян подіє тільки одна пігулка - НАТО, якого Росія боїться дужче ніж чорта-диявола...

Тій же Польщі це до лампочки. Колективна система безпеки...

--------------------

Тож і будемо панове і далі успішно іти на дно...

Правда є тут ще одне цікаве но... 

Євро 2012... 

Скажете, а при чому тут воно?

  ... все пройде як у випадку з Наполеоном... тоді тільки наші побували у Європі, а зараз європейці до нас!.. найперше спілкування і обмін досвідом для наших центральних і східних регіонів, нам то й так рукою подати)

Ще одне... не вірте, що Євро у нас не буде... Таким способом привертається ажіотаж і збивається ціна на затрати для його проведення, треба ж здерти побільші прибутки... 

------------------------

Як би там не було, а згідно того, що коли в сусіда хата горить, то ...

одним словом потішимось, що білорусам повезло менше... Страшно уявити, що з ними станеться після раю за батька... Вже зараз розмітають наші продовольчі товари, приїзджаючи до нас на Україну, а потім вони ж втраплять у те, де ми були ще аж на початку і в середині 90-х...

Так що нічого боятись, все не так у нас і страшно. 

Будьмо!  Прорвемся)

 

 

 

 

Загонят кол осиновый – убьют мечты надежду
И похоронят не в раю, и не в аду, а где-то между.
Сгорит души кусочек (так и не дождавшись манны),
Как на костре когда-то сердце храброй Жанны.

 

 

 

Прочитавши твою замітку "Життя в незалежній Україні", я здивувався. У ній дійсно все виглядає дуже добре і саме по ній можна зробити висновок, що в Україні жити добре. Але у своїй замітці ти не показав жодного негативу, який є в Україні, і який росте щодня.Ти говориш: немає тоталітаризму. А я говорю: натомість є тотальна корумпованість влади, яка руйнує все нормальне, що є в нашій державі.Ти говориш: немає голодоморів, репресії, війн. А я говорю, що в Україні за статистикою зараз вимирає маса людей від хвороб, від аварій на дорогах, від наркоманії і алкоголізму. І за статистикою, вимирає за місяць більше, ніж від участі наших миротворців за всі часи разом взяті.Вимирає село. Проїдь і подивися. І ти побачиш, що у великій кількості сіл доживають старі, а молодь їде шукати кращого життя або закордон, або у міста. А все це тому нинішня влада зовсім не займається розвитком інфраструктури села.А що робиться з культурою, освітою, медициною? Культура гине, бо нікому не потрібна. А в освіті та медицині процвітає хабарництво, яке потім породжує "добрих" фахівців.Чому про все це тобою, шановний друже, не сказано?

І мене це приємно вражає. І все це відбувається попри те, що ненависників української мови на цьому сайті вистачає. Навіть, можна сказати, що за право спілкуватися рідною мовою блогери проводять довготривалі бої. Але не здаються. Молодці! Я, як засновник співтовариства "Ми любимо тебе, Україно!", вітаю всіх таких патріотів-переможців.

Слава Україні! Героям слава!