Відома французька журналістка і режисер документального кіно Манон Луазо про війни, розв’язані Росією на Кавказі, та про уроки своєї подруги Анни Політковской.

Вона схожа на сполохану екзотичну пташку. Мініатюрна, яскрава, рухлива. У неї сяючі очі й така сама усмішка. Її важко, майже неможливо уявити в підвалах знищеного Грозного, в роздовбаному автобусі, що втікає від куль російських снайперів, у натовпі демонстрантів, яких розганяє московський спецназ. Проте вже 15 років Манон Луазо фільмує злочини кремлівської влади. До України вона приїхала як член журі 8-го Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, який нещодавно відбувся в Києві.
На Заході здебільшого воліють не знати правду про Росію. У цьому виявляється і страх перед нею, перед її військовою міццю, що відроджується. Неабияке значення має і величезна пропаганда іміджу РФ, у який вкладають безмежну кількість нафтодоларів. Мене у Франції навіть звинуватили в тому, що я перекручую позитивний образ Росії. А потім були отруєння та смерть Алєксандра Літвінєнка. І телекомпанія, для якої я працюю, запропонувала мені розширити стрічку про Анну, зробивши фільм про путінську систему. Я погодилася, але сказала, що він буде не лише про систему, а й про людей, завдяки яким я люблю Росію, про тих, із ким ця система розправилася. Дуже важко бачити у своєму записнику імена людей, яких уже немає. Тому моїм завданням було показати Заходу, хто такий Путін. Щоб там розуміли, що в Росії нічого не змінилося, що жорстокі й криваві традиції СРСР і КДБ живі. Я це знаю на власному досвіді: коли знімали стрічку «Серійні вбивства в країні Путіна», за нами велося цілодобове стеження.


Читати повністю



http://www.ut.net.ua/World/20638

Держави на захід від Росії були приречені на тісний оборонний союз, проте не змогли переступити через власні вузьконаціональні інтереси
Порівняно невеликі народи досить давно зрозуміли, що єдиною можливістю зберегти власну свободу є об’єднання зусиль для захисту від великих та агресивних сусідів.

Від Балтії до Чорномор’я

Перші спроби згуртувати представників українського, польського, фінського, литовського, естонського, грузинського та різних мусульманських народів Російської імперії знайшли свій вияв у створеній 1916 року «Спілці поневолених Росією народів» (діяла до 1918-го). Її учасники розраховували, об’єднавши зусилля та скориставшись підтримкою Німеччини, визволити свої країни від іноземної окупації. Проте подальший досвід показав безпідставність сподівань звільнитися від поневолення з допомогою одного агресивного сусіда коштом іншого.

Негативний вплив військово-політичної нестабільності 1919 року на долю молодих держав Центрально-Східної Європи поглиблювався відсутністю узгодженої позиції держав Антанти щодо перспектив регіону. У той час коли затиснута між трьома фронтами (польським, білим та червоним російським) Україна перебувала на межі втрати державної незалежності під загрозою інтервенцції з боку Радянської Росії, уряди Естонії, Латвії, Литви та Фінляндії, об’єднавши зусилля, шукали можливостей для збереження власної державності.
На кінець 1919-го керівництво згаданих країн було одностайним щодо необхідності тісного політичного об’єднання з метою захисту від німецького та російського реваншизму.

Під тиском небезпеки

У серпні 1919 року глава уряду Карл Маннергейм та міністр закордонних справ Рудольф Холсті виступили з ініціативою створення Балто-Чорноморського союзу для захисту від імперської агресії. На початку 1920 року Холсті вже заявив, що його країна готова сприяти тому, щоб й інші народи Росії, які хочуть звільнитися від її поневолення, приєдналися до союзу держав Балтії. У знекровленої боротьбою на три фронти України з’явився новий шанс для відстоювання власної незалежності.
Присутність України трансформувала союз у Балто-Чорноморський й давала надію на залучення й інших держав, що раніше входили до «Спілки поневолених Росією народів», насамперед Азербайджану та Грузії (які до 1920 та 1921 років відповідно також вели нерівну боротьбу з російською інтервенцією).

Один у полі не воїн

Доля успішного об’єднання Балто-Чорноморських країн визначальною мірою залежала від існування незалежної Української держави.
На жаль, тоді цього не розуміло керівництво найвпливовішої ланки можливого об’єднання – Польщі. Попри успішність конференції та укладення договору про створення союзу Балто-Чорноморських держав, підписаного 31 серпня 1919 року всіма учасниками, він так і не був ратифікований.

Через неповних два десятиліття всі ці країни потраплять під чергову російську окупацію. У вересні 1939-го Сталін і Гітлер поділять Польщу (так само як 19 років до цього, у жовтні 1920-го, Польща та Росія поділили між собою Україну), взимку 1939–1940-го Радянський Союз нападе на Фінляндію, до кінця 1940-го одну за одною російські війська окупують Естонію, Латвію та Литву. Ці країни сповна заплатять за егоїзм та нездатність об’єднатися задля гарантування безпеки в регіоні.

Спроби загравання з путінською Росією, які останнім часом знову робить Польща, та посилення проросійських настроїв в країнах Балтії свідчать про те, що цього досвіду вони все ще не засвоїли.

Джерело

Росіяни знову підсунули полякам свиню. Торік вони спричинилися до загибелі президента Польщі та усієї владної еліти. І ось на річницю цієї події з"ясувалося, що влада Росії сьогодні вночі, без відома Польщі, замінила таблицю на обеліску жертвам Смоленської авіакатастрофи, яка була встановлена у перші дні після трагедії, повідомляє польський телеканал TVN24.
За його даними, на новій таблиці відсутня згадка про те, що делегація польських високопосадовців, які загинули в авіакатастрофі, планувала віддати шану розстріляним в Катині польським офіцерам.
«Пам’яті 96 поляків на чолі з Президентом Польщі Лехом Качиньським, які 10 квітня 2010 року загинули в авіакатастрофі під Смоленськом», - написано зараз на таблиці.
Спочатку на таблиці було написано, що делегація їхала на заходи «із відзначення 70-ї річниці радянського злочину людиновбивства у Катинському лісі над полоненими офіцерами польського війська у 1940 році».

Прес-секретар польського МЗС Марчін БОСАЦЬКИЙ сказав у коментарі TVN24, що польські дипломати помітили підміну сьогодні вранці, і зауважив, що польська сторона попросила Росію пояснити причину заміни.
«Нам сказали, що росіяни поміняли таблицю з двох причин: по-перше, бо вона була встановлена без консультацій та згоди, а по-друге, що була польською мовою», - сказав він.

Президент Польщі під час запланованого на 11 квітня візиту до Росії не буде покладати квіти під замінену російською владою таблицю жертвам Смоленської трагедії.
Про це заявив прес-секретар МЗС Польщі Марчін БОСАЦЬКИЙ на прес-конференції у Варшаві.
“Не уявляю собі, аби президент під час візиту до Росії поклав квіти до заміненої росіянами таблиці”, - зазначив він.
Прес-секретар зауважив, що росіяни сигналізувати своє незадоволення таблицею ще в листопаді минулого року, але її заміна в ніч перед першими заходами з відзначення річниці Смоленської трагедії стали для поляків несподіванкою.

М.БОСАЦЬКИЙ зазначив, що МЗС розділяє незадоволення родичів жертв катастрофи, які назвали заміну таблиці росіянами “максимально принизливою для поляків”, зауваживши, що влада офіційно не може протестувати в цій справі.
“Емоційно ми солідарні з родинами жертв. Знаємо, що усунення таблиці обурює усіх. Однак, формально її встановлення не консультувалося ні з владою Росії, ні з Польщі. Тому ми не можемо офіційно протестувати”, - пояснив речник.
“Ми вважаємо це рішення дуже поганим та таким, що псує атмосферу не лише роковин трагедії, але й польсько-російських відносин загалом”, - додав М.БОСАЦЬКИЙ.
Дружина президента Польщі Анна Коморовська та родичі загиблих під Смоленськом рік тому в авіакатастрофі польського лайнера сьогодні відвідали меморіальний комплекс "Катинь".

На території російського поховання був відслужений православний молебень. Коморовська та представники родин жертв авіакатастрофи поклали вінки до 7-метрового православного хреста.

Потім вони відвідали військове кладовище, розташоване на місці розстрілу і поховання польських офіцерів. Тут дружина президента Польщі, представники польської делегації молилися з капеланом польської громадської організації "Катинські сім'ї.

Third eye: http://www.3oko.net/2011/04/blog-post_5982.html

Професор Санкт-Петербурзького університета, доктор історичних наук Татьяна Таірова-Яковлєва щойно видала нову книгу

[ ... а там... ]

Росії не сподобалися японські підручники для середньої школи

Міністерство закордонних справ РФ виступило з критикою підручників історії, географії та суспільствознавства, допущених міністерством освіти Японії для використання у середніх школах.

У заяві російського МЗС йдеться, що використання в японських середніх школах підручників з формулюваннями про «незаконну окупацію» південних Курильських островів свідчить про те, що у підростаючого покоління в Японії формують недружнє ставлення до сусідньої держави.

Російська сторона наполягає, що «суверенітет Росії над зазначеними землями не підлягає сумніву».

Зовнішньополітичне відомство висловило жаль з приводу того, «в якому недружньому дусі у Токіо продовжують формувати у підростаючого покоління ставлення до сусідньої держави».

Нагадаємо, Росія також раніше висловлювала претензії і з приводу українських підручників, після чого Україна і Росія домовилися створити робочу групу у складі вчених-істориків з підготовки єдиного навчального посібника для вчителів історії.

Міністр освіти, науки, молоді та спорту Дмитро Табачник вже пообіцяв, що з 1 вересня в школах України 11-класники вчитимуться по новому підручнику історії України, який буде «об’єктивним».

Джерело>>>

Регіональні вибори в Росії дають українській владі приклад контрольованого голосування.



У 12 регіонах Російської Федерації відбулися місцеві вибори. Згідно з попередніми даними, очолювана прем’єром Путіним «Единая Россия» відповідно до результатів голосувань за партійними списками і в мажоритарних округах здобуде 375 із 546 місць у регіональних парламентах – понад дві третини всіх мандатів. У КПРФ буде 71 мандат, у «Справедливой России» – 46, у ЛДПР – 33, у «Патриотов России» – 10. Самовисуванці матимуть 11 депутатських місць.
Нинішня Україна, на думку її очільників, має в усьому копіювати старшу сестру. Досвід російських виборів змушує уважніше придивитися до того, що може нас очікувати, якщо політичні процеси цілком і остаточно відбуватимуться в бажаному для кланово-олігархічного режиму річищі.

**********************************************************************************************************************************************

Одне слово, у сучасній Росії вміють регулювати виборчу кампанію. А тому партія влади цілком спокійна напередодні грудневих парламентських перегонів. Вона переконана: «незручних людей» у представницьких органах не буде. І соціологічні опитування поки що це підтверджують. Те саме може чекати і на Україну, адже Партія регіонів сумлінно вивчає досвід «суверенної демократії» по-російськи.

Весь текст читати тут:
http://www.ut.net.ua/Politics/19348

Московія вдалася до простої маніпуляції з назвою... Якби Росія, приміром, зараз назвала себе Китаєм, невже вона б мала право претендувати на спадок і досягнення династії Цинь?..

Коли проблеми неможливо розв’язати, їх вирішують перейменуваннями. З 1 березня зіпсованої «перевертнями в погонах», насильством і продажністю міліції в Росії не існує – там віднині поліція.

Хоча, якщо табуретку назвати собакою – чи виросте від того в неї хвіст?

Російські філологічні вправи були б кумедні, якби не стосувалися України.

Повністю статтю читати :
http://www.unian.net/ukr/news/news-426552.html

Почитала я сьогодні російську пресу (Я її час від часу переглядаю, і єврейську також…)

Наведу кілька статей.

Потомок Кобзаря пополнил ряды националистов.

ЧЕРКАССЫ, 10 марта. Черкасский областной комитет ВО «Свобода» накануне, 9 марта принял в ряды партии праправнука Тараса Шевченко националистической партии «Свобода».

Украинские националисты уверены, что Крым принадлежит им с 1918 года

СИМФЕРОПОЛЬ, 23 февраля. Исторически обоснованная дата «возвращения» Крыма Украине — сентябрь 1918 года. Как передает корреспондент «Росбалта», об этом заявил глава крымского отделения Украинской народной партии Олег Фомушкин.

По мнению националиста, необходимо считать официальной датой присоединения Крыма в состав Украины именно 28-29 сентября 1918 года. При этом сам Фомушкин настаивает на термине «возвращение Крыма в состав Украины».

Политик заявил, что в сентябре 1918 года в Киеве прозвучали слова гетьмана Павла Скоропадского о том, что «Украина не может существовать без Крыма — это будет туловище без ног». «Лишь узнав про избрание его гетманом и возрождение Украинской державы, все корабли Черноморского флота, которые на 80% комплектовались украинцами, мгновенно подняли сине-желтые флаги», — пишет Фомушкин.

Ученый: В жилах украинцев течет армянская кровь.

КИЕВ, 18 февраля. Украинцы плохо знают свою историю — в частности благодаря скудным данным о народах, населяющих Украину, в школьных учебниках. В том числе умалчивается информация об армянах, веками проживающих на территории современной Украины, отметил в интервью Analitika.at.ua известный украинский историк, председатель общественного научно-исследовательского центра «Восток-Запад», руководитель Донецкого центра Института востоковедения НАН Украины Михаил Швецов.