Плавляться усі думки
від спеки,
в голові суцільна
маячня…
Хоч бери й втікай кудись
далеко,
відключи мобільний –
й навмання
десь до прохолодних хмар
поближче,
до морів безкраїх
чи озер,
де цілунком з диво-чар
обличчя
прохолода раєм
обійме.
Навстіж відкриваю
в серце двері,
протяги гуляють
хай… а тут
фрази вицвітають
на папері,
залишається лиш: «Плавлюсь.
HELP! Рятуй!»

Життя - це посмішка уранці,

Це фотографія у рамці, Життя - це посмішка крізь сльози, Життя - це сонце і морози. Життя - це вулиці, це люди, Життя - природа, що усюди. Життя - це віддане кохання, Життя - це мрії, сни. зітхання. Життя - це бачити себе В очах. що люблять лиш тебе! Життя - це інколи образи, Життя - обірвані всі фрази! Життя - це ревнощі, сумління. Життя - це страх, це рух, горіння........ Життя - це все ж таки й страждання... Але і дружба і кохання...... Життя - це погляд несміливий, Це погляд ніжний і звабливий!.... Життя - холодні грози літом, Життя - це бути з цілим світом!. Життя - побути в небезпеці, Життя - це вижити у спеці...... Життя - кричати досхочу, Життя - зізнатись ,"так брешу".. Життя - протанцювати цілу ніч, Здолати будь що пліч-о-пліч!.. Життя - це когось врятувати.

Життя - комусь коханим стати.

Жити тільки майбутнім,хіба ж це правильно?
Ми настільки захопились планами на оте майбутнє,що навіть не помічаєм
як життя помаленько проходить попри,ми не помічаємо,що насправді воно
вирує навколо нас,але ми не беремо беспосередньої участі в ньому,ми
живем чимось іншим,на наших очах ніби окуляри,які змушують нас бачити
тільки те - чого не треба,а те що справді важливе,потрібне залишається
за межею нашого кругозору,ми вчимо те - що нам не
цікаво,прислуховуємось до порад людей які направді нам дуже
неприємні,але вони стоять "вище" і саме тому ми повинні їх слухати,а
може це просто ми опустились до того рівня що всі тепер можуть нам
вказувати що,як і коли ми повинні робити?
А справжнє життя насправді ж так близько,воно поряд:в теплому сонячному
промінні,яке кожного дня нагріває нашу планету,в отих байдужих химерних
хмарах які літають в небі,в короткочасному літньому дощі під яким так і
хочется просто стояти і мокнути забуваючи про все,в отій зеленій траві
десь далеко в полі на яку лягаєш,заплющуєш очі і відчуваєш силу
землі.Ми просто розівчились бачити справжній світ,ми живемо
нездійсненими мріями,постійними фантазіями,якимись нереалізованими
задачами і ніхто навіть не збирається нічого міняти в свому житті.Ми
всі залежні від інтернету,мобільного телефону ,ICQ
і інших речей без яких могли б обійтись,або принаймні обмежити себе в
них.Чому наприклад ми не залежимо від книжки? Ні не від всіх тих
набридливих підручників,екзаменіційних збірників і багато іншої
літератури яку нас змушують перечитувати і яка насправді нам нічого
корисного не приносить,але ж в світі існує ще безлліч інших книг і я 
впевнена що яка б людина не була але кожен зможе знайти щось для себе!
Ми повинні усвідомити те що термін ЩАСТЯ який словник пояснює як - стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості,залежить
тільки від нас.Ми прокидаємось зранку і ми повинні вже бути цьому
раді,раді тому що почався новий день,тому що зійшло сонце,тому що
надворі чудова погода,тому що ми здорові,тому що ми ЖИВЕМ,так саме
ЖИВЕМ з великої літери і хоча більшіть цього все таки не усвідомлює,але
є люди які беруть від життя максимум і ці люди насправді щасливі.Тому
просто навчіться говорити ТАК тому чого хочете,прагнете і НІ тому що
вас аж ніяк не цікавить і тоді все стане на свої місця.

Щось багато на сайті негативу. От я вирішила провести невеличке соцопитування, а скільки зараз на I.UA щасливих людей?

А ти щасливий , чи все в житті паскудно ?

 

Коли тобі важко

        Святослав Вакарчук

Коли Тобі важко
дихати, значить Ти дуже висОко.
Коли тобі тісно -
на площі нас більше, ніж було до того.
Коли тобі душно -
скоро весна і не буде так слизько.
Хіба ти не віриш?
Дивися, а правда насправді так близько.

[ Читати далі ]

Ти мене опалив…

А точніше спалив мою душу.

Ти надію убив!

Я за гріх твій молитися мушу.

Ти пограв у життя,

Та в тій грі не зумів зупинитись.

Я прошу каяття,

За нестерпне бажання помститись.

бувають моменти в житті
коли накопичена втома
дає про себе знати
і ти не знаєш, чого хочеш від життя
тоді
лише випадковість
подія чи зустріч
можуть змінити погляд
на себе
на життя
на навколишній світ
допомогти зрозуміти
чого хочеш
що саме тобі потрібно в даний момент
допомогти згадати
знову зрозуміти
що лише ми самі
є відповідальними за свою долю
що лише ми самі
є будівельниками свого життя
тоді головне
не втратити знання
закарбувати його раз і назавжди
собі в мозок і серце
і в черговий раз
вибрати шлях
єдино вірний в даному випадку

Сотні кілометрів, тисячі людей,
краєвидів казка… Ранок… день… і вечір
поцілує подих втомлених очей
і моя молитва обійме за плечі.

Сотні кілометрів. Так багато мов,
але все ж я поруч – протягни лиш руку.
Дивна й незбагненна іноді любов,
навіть якщо стане відблиском розлуки.

Пролітають мимо сотні роздоріж,
ліхтарями вечір тихо догоряє…
Кращого немає, повертатись ніж
знов до свого додому, де тебе чекають.