Щоб зберегти любов чоловіка не виходь за нього заміж... 

Чоловік не думає про себе лише в ті хвилини, коли він упевнений, що хтось інший думає тільки про нього. 

Чоловік одружується по слабкості розуму, розлучається через слабкість терпіння, одружується знову по слабкості пам'яті. 

Чоловік, що утілює в собі всі кращі якості, - суще покарання. (Софія Лорен)
  
По-справжньому щасливий лише той чоловік, якому з усіх його жінок найбільше зла завдавла та, яка найменш цього хотіла.  

У чоловіка повинна бути не тільки іскра, але й справний вогнегасник.

Всі чоловіки  однакові. Але не в усьому.

У справжньому чоловіку приховано дитя, яке хоче бавитись. (Фрідріх Ніцше) 

У чоловіка, якого люблять всі жінки, не закохається ні одна з них.
  
Чоловікам вірити не можна, але як можна не вірити компліментам.

Хто ти, сучасна людино?

І чого в цім житті тобі треба?

Живеш за законом тваринним,

А хочеш дістати до неба.

 

Для чого в цей світ ти приходиш?

І що ти у ньому шукаєш?

Чи, може, безцільно по землі собі ходиш,

І лиш пустоту після себе лишаєш?

 

А хто ідеалом в житті є для тебе?

Сама собі стала царем ти і Богом.

Кричиш, що у Ньому не маєш потреби,

І вище за тебе немає нікого.

 

Отямся! РозплЮщи засліплені очі!

Хоч раз зазирни у зневолену душу.

Ти слізних благань її чути не хочеш,

А совісті поклик сама в собі глушиш.

 

Собі на землі п’єдестал ти будуєш

Із заздрощів, злоби, гордині й обману.

А дітям своЇм ти каліцтво готуєш,

Поламані долі їм будуть придАним.

 

Якщо ж ти від Бога сильнішою стала,

Й нема над тобою ніяких законів, -

Насправді ти нижче за звіра упала,

У свого ж безглуздя опинилась в полоні.

 

Що лишиш нащадкам, бездушна людино?!

Очей сліпоту передаш в покоління…

Безсилою буде уся медицина,

Якщо ти уб’єш в нім духовне насіння.

 

Чи просто живеш ти в цім  світі пасивно?

Й на все нарікаєш – така Божа воля…

Чому зрозуміти не можеш, людино –

СвоЇми руками творИш собі долю.

 

А Він нас учив, щоб булИ ми як діти –

Щоб кожної миті себе розкривали.

ВсьомУ дивувались й уміли радіти,

І з щирістю в серці  любили й прощали.

 

Хто шукає чого – сАме те і знаходить,

Вільний вибір дається тут кожному.

Та найвища й найбільша у житті цім свобода –

Це неволя в полоні Божому.

  Зовсім юна дівчинка сиділа в тіні великої тополі і сумувала. Теплий літній день і веселий вітерець не здатні були розвіяти її сум. Навіть запрошення подружок сходити до річки не змінили її настрою.
  Оленочка (так звала її сусідська бабуся) сьогодні вперше побачила, як ідуть з життя хороші люди.
  Сусідська бабуся любила Оленку, як свою рідну. Може тому, що своїх онуків не мала. І Оленка відчувала цю любов. Їй подобалося сидіти поруч з бабусею, і годинами слухати різні легенди і оповіді про життя. Здавалось, що бабуся наймудріша в світі. Оленка багато чому в неї навчилась, багато чого в житті зрозуміла.
  І ось її подружки не стало. Оленка, не зважаючи на вік бабусі, вважала її своєю подругою. Можливо тому, що бабуся ніколи її не повчала, завжди зверталася до неї, як до дорослої і рівної собі. Тому її слова западали в душу дівчини.
  Кажуть, що бабуся колись була вчителькою. Сама вона про це нічого не говорила. Але все, що вона передала Оленці, на все життя залишиться дороговказуючою зірочкою в душі дівчини.

 

Привіт,Вова.Давно ми вже не спілкувались,

Розмова немовлят в утробі матері. Один з них – віруючий, інший – невіруючий.  
 Невіруючий: Ти віриш в життя після пологів?  
 Віруючий: Так, звичайно. Всім зрозуміло, що життя після пологів існує. Ми тут для того, щоб стати досить сильними і готовими до того, що нас чекає потім.
  Невіруюче немовля: Це дурість! Ніякому життю після пологів бути не може! Ти можеш собі уявити, як таке життя могло б виглядати?
  Віруючий: Я не знаю всіх деталей, але я вірю, що там буде більше світла, і що ми, можливо, будемо самі ходити і є своїм ротом.
  Невіруючий: Яка нісенітниця! Неможливо ж самим ходити і їсти ротом! Це взагалі смішно! У нас є пуповина, яка нас живить. Знаєш, я хочу сказати тобі: неможливо, щоб існувало життя після пологів, тому що наше життя – пуповина – і та вже дуже коротка.  
  Віруючий: Я упевнений, що це можливо. Все буде просто трохи по-іншому. Це можна собі представити. 
  Невіруючий: Але ж звідти ще ніхто ніколи не повертався! Життя просто закінчується пологами. І взагалі, життя – це одне велике страждання в темноті.  
  Віруючий: Ні, ні! Я точно не знаю, як виглядатиме наше життя після пологів, але у будь-якому випадку, ми побачимо маму, і вона поклопочеться про нас.
  Невіруючий: Маму? Ти віриш в маму? І де ж вона знаходиться?
  Віруючий: Вона скрізь навколо нас, ми в ній перебуваємо і завдяки ній рухаємося і живемо, без неї ми просто не можемо існувати.
  Невіруючий: Повна нісенітниця! Я не бачив ніякої мами, і тому очевидно, що її просто немає.
  Віруючий: Не можу з тобою погодитися. Адже іноді, коли все навколо затихає, можна почути, як вона співає, і відчути, як вона гладить наш світ .

  Учені представили сенсаційні результати досліджень, що стосуються боротьби із старінням. До рецепту безсмертя, звичайно, ще далеко, але ліки, що дозволяють кому завгодно стати довгожителем, вже практично готові. Про це заявив професор Нир Барзилей з нью-йоркського Медичного коледжу Альберта Ейнштейна. "Фармацевти зробили справжній прорив", - сказав він під час Лондонської конференції медиків. Барзилей - один з провідних світових експертів в області вивчення питань старіння. Протягом декількох років його команда досліджувала генетичні можливості, завдяки яким люди зможуть жити дуже довго. Учений пояснив журналістам, що люди, які помирають між 70 - 80 роками, як правило, серйозно хворіють. А ось столітні зазвичай помирають не унаслідок якої-небудь страшної недуги, а вже від старості. Саме на основі досліджень генів, виявлених у довгожителів, і були розроблені пігулки до яких без приставки "супер" не обійтися ніяк. За запевненнями учених, ці ліки дозволять людям жити до ста років і довше, при цьому назавжди забувши про такі недуги, як рак, діабет і хвороба Альцгеймера. Препарати можуть з'явитися у продажу вже в 2012 р., завірили дослідники. Вже жодне десятиліття шукають формулу довгожительства. Так, британські медики запропонували метод, завдяки якому людський організм зможе відновлюватися. Для цього вимагається оперативне втручання в результаті якого старіючі тканини організму будуть замінені на здорові. У Росії також зробили ставку на пігулки. На початку 2010 р. держкорпорація Роснано заявила, що вкладатиме гроші у виробництво інноваційних ліків, які розробляє компанія "Митотех", створена при МГУ ім. Ломоносова. Бюджет проекту - 1,8 млрд рублів. У основі російських препаратів - так звані "іони Скулачева". Ці антиоксиданти розміром в півтори нанометри нейтралізують активні форми кисню в клітинах, що дозволяє значно уповільнити старіння організму.

Постійна адреса статті : http://www.utro.ru/articles/ 2010/05/12/893175.shtml

Дуже хотілося б цьому повірити, але чі можна? Як вважаєте?

Пожовтілими картинками в альбомі
фотографії, де ми такі смішні
і обличчя, що до болю нам знайомі
усміхаються із них. У тишині

я сторіночки усі перелистаю,
полечу думками ще раз в світлий клас,
де учитель, як сьогодні пам’ятаю,
з «Першим вересням» вітав маленьких нас.

Вправи, приклади, контрольні і диктанти,
Читанки опісля перших букварів…
Карти, атласи, іменники, константи…
І екзамени, що вчили до зорі…

Перші промахи, невдачі, але згодом
І досягнення – змогли! самі! невже?!.
І прощальний вальс під чистим небозводом
Школи нашої, а ми дорослі вже…

Метушаться школярі – пора до школи!
Першокласники спішать й випускники,
Тільки ними більше вже ніколи
не прийдЕмо в рідну школу ми…

Життя — це посмішка уранці,

Це фотографія у рамці,

Життя — це посмішка крізь сльози,

Життя — це сонце і морози!

Життя — це квіти навесні,

Життя — це жарти і пісні.

Життя — це кайф, як не крути,

Його нам варто перейти!

Життя — це щастя, що навколо,

Це біль, що серце всім колола.

Життя — це вулиці, це люди,

Життя — природа, що усюди.

Життя — це віддане кохання,

Життя — це мрії, сни, зізнання.

Життя — любити до останку,

А не любити до світанку!

Життя — це бачити себе

В очах, що люблять лиш тебе!

Життя — це інколи образи,

Життя — обірвані всі фрази!

Життя — це ревнощі, сумління,

Життя — це страх, це рух, горіння...

Життя —це все ж таки й страждання..

Але і дружба, це палання!

Життя — це погляд несміливий,

Це погляд ніжний і звабливий!

Життя — прогулянки до ранку,

Життя — це поцілунок зранку!

Життя — це сонечко зимою,

Трава покритая росою.

Життя — холодні грози літом,

Життя — це бути з цілим світом!

Життя — це страх перебороти,

Це щось зробити, як всі проти!

Життя — побути десь самому,

Життя — поспати не удома!

Життя — побути в небезпеці,

Життя — це вижити у спеці...

Життя — це плавати вночі,

Життя — згубити десь ключі!

Життя — кричати досхочу,

Життя — зізнатись "так. брешу!"

Життя — протанцювати ніч,

Здолати будь-що пліч-о-пліч!

Життя — це когось врятувати,

Життя — комусь коханим стати!

Життя — залізти на гору,

Життя — злітати на зорю!

Життя — побитися із кимось,

Щоб серце швидче все ж забилось!

Життя — це просто заблудитись...

Це на коліна опуститись!

Життя — гуляти під дощем,

Бути з заплаканим лицем.

Життя — в собі знайти все ж сили,

Щоб просто жити...мати крила!

Життя — це полюбити те,

Що ненавидів більш за все!!!

Життя — пробачити образи,

Не згадувати більш ті фрази!

Життя — це витерпіти біль,

Не сипати на рану сіль...

Життя — це полюбити все,

І захід сонця, і себе!

Я не раз сама себе в думках питала:
Що ж це депутати в нас такі – зазвичай
Скільки не підвищуй цін, а їм все мало,
Скільки не доводь – межа, а все одно калічать.

Чи адреналіну їм замало дуже,
То б сказали, – ми ж би враз усе владнали –
В шахти, на поля їх, фабрики потужні
Й щоб зарплату років так зо три чекали.

Або на заводи, де відходів маса,
Від яких і можна інвалідом стати
(Це все при умові, що живий зостався),
Бо ж безпеки рівень рівний там зарплаті.

Я б в лікарні й школи теж їх відіслала,
Там такі умови – лиш працюй з сумлінням!
Та боюсь, щоб раптом з вами ми не стали
У червоній книзі зниклим поколінням…

Може депутати в нас такі, бо всюди
Кримінальні справи, і статті, й арешти
Може вони трішки людяніші будуть,
Якщо почитають Тараса нарешті?!

Хоча що Кобзар – щоб з нього щось черпнути
Треба вміти трошки мислити й читати,
Або просто слухать… Чи ж то зможуть втнути
Подвиги такії наші депутати?!