1
Плач,
без схлипувань і сліз, душив мене. Він,
здавалось, підіймався з самісінького
серця, а воно розривалося від нестерпного
болю. Здавалось,
ще трохи, і я вмру від цього. «Немає!...
Тебе немає!... І ніколи не буде!... Господи,
допоможи мені це пережити! Як мені
бути???!!!!.....»
2
Я прокинулася
від невимовного, щемного почуття втрати.
Сльози були на моїх щоках, а на серці
туга…..туга….
Ти солодко
спав поруч, і тепло твого тіла та подих
привели мене до тями.
«Це лише
сон! Яке щастя, що ти поруч мене, коханий!»
Нахилившись,
і легко торкнувшись своїми вустами
твоїх, я прошепотіла:
-Я
ТЕБЕ ЛЮБЛЮ! ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!
3
Я спав без
сновидінь. Які можуть бути сновидіння
після цілоденної біганини та виснажливої
роботи напередодні? Я просто впав у
ліжко, витративши залишки сил на миття
рук та вмивання, навіть не повечерявши.
Пробудило мене
відчуття чиєїсь присутності в кімнаті.
Ніби хтось доторкнувся до моїх вуст і
я почув ніжний голос:
-Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ!
ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!
Розплющив очі.
Порожньо.
«Дивно…»,
- зринула спантеличено думка. Наступна
думка, в’їдлива
та сердита, не забарилась: «Нічого
дивного! Кого ти сподівався побачити в
своїй парубоцькій кімнаті?!»
26.10.2009
Copyright
© Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved