хочу сюди!
 

Анна

37 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 25-55 років

Замітки з міткою «кохання»

Мой путь...

   Иногда очень трудно понять как ты себя чувствуешь, точнее это и так понятно что хреново, не ясен этот поток эмоций, причины и следствия...
   Это как ты стоишь на трассе час, второй, третий и машин нету или они тебя просто не хотят брать, в итоге настроение хреновое, можно громко материться все равно некто не услышит, ну кароче кажется что все плохо и не ясно что же ждет тебя впереди, блин.
А потом бац стопиться машина и везет тебя далеко и очень быстро а драйвер угощает тебя "берном" и дает сигарет на дорогу, и только ты покинул это машину как находишь деньги прям в пыли, и тут ты вот понимаешь что  не все так и плохо и что нужно двигаться, даже если это и не так то просто!

в кабине локомотива
двигаться к своей цели, преодолевая помехи и расстояния

или просто на собаках
верить в будущее, потому что надежду убивают последней

на попутной машине 
я верю в свой путь по этой  трассе(жизне) потому что у меня нет другого пути.
Я хочу верить и любить...

З. Ы.    Пытаясь разобраться в своих чувствах, ты открываешь ящик Пандоры, а, забывая о них, ты убиваешь часть самого себя.  
 
  
                

Эйфория*

      Он бродил по ночному городу он пытался понять, осмыслить - но никто не говорил ему что все будет просто,  вокруг него гуляли люди но он их не замечал, не замечал в метро этой  вечно нервной толпы, алкашей которые перебрав валялись где попало, ниших и бомже, пластикового мусора, эму было наплевать на проблемы этого города. Выйдя  на кокой то пешеходный мост  он закурил сигарету, спомнил что купил их в том ресторанчеке куда они зашли попить кофе, в памяти сплыл их разговор, вызвав поток эмоций, заставив глубже уйти в себя.
      А хочешь я подарю тебе ангела но мотоцикле?

    Конечно он  хотел, он будет его Союзником, и когда ему будет тяжело на трассе он поможет, и не будет долгих разговоров он просто скажет поехали, и они понесутся по ночной трассе обгоняя  ветер.
    Как он себя чувствовал? Он не мог понять, это была смесь эйфории с привкусом крови на губах, эму сказали что потом наступит боль и страдания но он не хотел в это верить. С приходом этой девушки в  его жизнь многое изменилось, в том числе интересы и приоритеты. Он не хотел ехать куда то далеко, он пытался находится как можно ближе, но это не означало что он застил где то в ожидание нет напротив, километры бежали очень быстро не давая времени на нормальный отдых, некоторые случайные свидетели удивлялись такому странному порыву! Как поется в одной песни "минута расставания, одной порыв и вот я здесь" действительно это долгая история, и ее продолжение скрыто в тумане одного тихого городка...  
  
З. Ы.  Любовь и боль всегда ходят вместе. Правда, последняя иногда задерживается, внушая тебе иллюзию спокойствия и блаженства, дабы с садисткой улыбкой на лице ударить ещё больнее, ударить в самое сердце. 
      

Співаю тебе

Задивилась на тебе, мій любий...

Стрепенулась душа і злетіла!

Я співаю тебе своїм тілом

І смакують ім’я твоє губи.

Відчуваєш – тебе сповиваю

Найпалкішим і ніжнім коханням?

Як, чому – недоречні питання;

Піснь правічну всім серцем співаю.


02.08.2009


Copyright 2009 © Степанська Марина (SMG) Всі права захищені


Літній день





 

Скло проколов промінчик сонця, 

День літній зазирає у віконце -

Солодкий, золотавий і духмяний,

Терпкий, суничний, сонячний , рум'яний!

           Вирує дивне, неповторне літо!..

          ....................................................

          Не мовиш "так", не кажеш "ні" мені ти...

 

 

Поринь

 

* * * * * * * * * * * * * * * * * * *


Поринь в неосяжну безодню,

В обійми занурюйся ніжні!

Вона піднесе, заколише,

Всотає і в тебе ввіллється…

Безмежжям ти станеш глибоким,

У хвилях якого розтану;

_________________________

Купайся в мені, о, коханий!


31.07.2009


Copyright 2009 © Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені

 

Коханий

 

Коханий спить щасливим сном…

Співають зорі за вікном,

Мрійливо грають цвіркуни,

По всій землі чаклують сни …

В садку геть сонний вітер впав,

Струмок шепоче поміж трав,

Безжурним сном коханий спить…

…………………………………………

Життя - Кохання – Вічність – Мить….


16.07.2009


Copyright 2009 © Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені

P.S.Прошу вибачити за  те. що майже ни виходжу на зв'язок. Є певні проблемі з інтернетом. ВСіх пам'ятаю.

А я тебе люблю...





Недумано, негадано
забігла в глухомань,
де сосни пахнуть ладаном
в кадильницях світань.
Де вечір пахне м'ятою,
аж холодно джмелю.




А я тебе,
а я тебе,
а я тебе
люблю!

Ловлю твоє проміння
крізь музику беріз.
Люблю до оніміння,
до стогону, до сліз.
Без коньяку й шампана,
і вже без вороття, -
я п'яна, п'яна, п'яна
на все своє життя!





відчую.....тебе

Зустрічаю сердцем день з тобою
Я у мріях своїх снах.
Відчуваю сердцем і душою.
Я твій подих і вуста.
Аааа

Погляд ясний, рідний
і знайомить сонячний,
як в небесах
Йду до тебе я шляхом надії,
лиш теплом в твоих очах.

Я відчую тебе твій подих
і твої вуста, твої руки.
Вітер нас донесе за сто морів,
сто світів без разлуки назавжди.

І ти відкриваеш світ моїх мрій, твоїх надій
І я памятаю поклик вогню в душі твоій.

Я відчую тебе твій подих
і твої вуста, твої руки.
Вітер нас донесе за сто морів,
сто світів без разлуки назавжди

Аааааааа

Я відчую тебе, я відчую тебе твій подих
і твої вуста, твої руки.
Вітер нас донесе за сто морів,
сто світів без разлуки назавжди.
Я відчую тебе
Ааааааа
Вітер нас, вітер нас донесе назавжди.

Я хочу знати



Я хочу знати, любиш ти мене,

чи це вже сон, який уже не сниться?

Моєї долі пекло потайне,

моя сама від себе таємниця!



Чи ти за мене душу віддаси,

чи розміняєш суєтно і дрібно?

Краса – і тільки, трішечки краси,

душі нічого більше не потрібно.



Чи, може, в цім калейдоскопі літ,

де все нещадно звичне і щоденне,

ти просто мені дивишся услід

і трохи любиш сни свої про мене?






Моя любове! Я перед тобою...




Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

не ошукай і крил не обітни!

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,

і не присни, для чого я живу.

Даруй мені над шляхом тополиним

важкого сонця древню булаву.

Не дай мені заплутатись в дрібницях,

не розміняй на спотички доріг,

бо кості перевернуться в гробницях

гірких і гордих прадідів моїх.

І в них було кохання, як у мене,

і від любові тьмарився їм світ.

І їх жінки хапали за стремена,

та що поробиш,— тільки до воріт.

А там, а там... Жорстокий клекіт бою

і дзвін мечів до третьої весни...

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.