Хелоуін - день коли нечиста сила сама себе обирає у владу...

Голосуємо за...!

5 самых забавных фактов избирательной кампании-2010

1. Севастопольские суеверия. В Севастополе в бюллетене не будет номера «13». Добились этого местные социалисты, которые не захотели баллотироваться в горсовет под несчастливым числом.

2. Перельман против Партии регионов. В Николаеве противники власти установили на ситилайтах рекламу со слоганом «А мне пенсию подняли на 7 гривен! 31 октября проголосую за регионалов или за Тигипко» (на снимке). Над подписью был изображён небрежно одетый бородатый человек. При ближайшем рассмотрении это оказался всемирно известный российский математик Григорий Перельман, доказавший в нынешнем году гипотезу Пуанкаре – одну из семи математических задач тысячелетия и добровольно отказавшийся от $1 миллиона премии в награду за это достижение.

3. Сетевой политмаркетинг. Агитация за Партию регионов в Сумах была построена по классической схеме сетевой пирамиды – к этому делу привлекли продавцов косметики, БАДов и других характерных для подобных схем товаров. После выборов продавцам Партии регионов обещают заплатить в зависимости от результата.

4. Одинаковы с лица. В селе Серники Ровенской области на посты в местный совет баллотируются 22 Полюховича. Причём двое из однофамильцев – Иваны Ивановичи с одинаковыми данными об образовании. ТИК предложила внести в бюллетени для голосования напротив этих кандидатов их уличные прозвища, однако, как оказалось, это запрещено законом.

5. В очередь. По спискам Партии регионов идёт 56 461 кандидат в депутаты, тогда как мест в советах по всей Украине всего 45 696.

Взято звідси - http://www.focus.ua/politics/152190/

ЗВЕРНЕННЯ   ДО    ВИБОРЦІВ

Вельмишановні мешканці Львова по 42-му мажоритарному виборчому округу.

 Я не збираюсь обіцяти вам, що зроблю сам для вас якісь гаразди, бо це буде обманом.

Я можу обіцяти тільки одне: ми спільно зможемо зробити те, що вам буде потрібно.

Обов’язки депутата є контролювати владу міста і організовувати взаємозв’язок виборців з владою, а також сприяти діям самоврядування на місцях. Депутат є представником волі своїх виборців у владних структурах міста – це головна його функція й обов’язок. Виконувати подібні зобов’язання добросовісно і наполегливо я готовий, якщо на те буде ваша воля.

 Розумію, що процес обрання когось депутатом є для виборців дуже і дуже непростим завданням при такій кількості кандидатів, але я особисто вважаю це величезним досягненням і значним кроком вперед у порівнянні з сумнозвісними «виборами без вибору». Зараз у вас є чималий вибір і то добре. Думайте, радьтесь, вирішуйте і обирайте найдостойнішого представляти вас у міській раді Львова.

Моя позиція чітка: треба боротись з поганим в нашому житті як словом, так і ділом! Не поважаю тих, хто «бореться» з недоліками влади одними словами, криючись по закапелках міста, а тому хочу відкрито в Раді за підтримки громади ділом вимагати від влади змін нашого життя на краще.  

Головні напрямки своєї роботи в міськраді бачу в роботі за збільшення робочих місць через впровадження стимулюючого оподаткування місцевих виробників, що неможливо без подолання корупції та злочинності в місті.

Гордасевич Богдан Олексійович, кандидат у депутати до міської Ради Львова

Спільною дією зробимо сучасний Львів гідним його прадавньої королівської величі й слави.

Наш Львів стане могутнім, як і личить левам!

 

Писатиму тільки те, свідком чого я був сам, або ті хлопці та дівчата, з якими я працюю в одній команді.

1) Перші ознаки того, що все буде "дуже весело", проявились ще півроку тому, коли вибори перенесли з квітня на кінець жовтня. При цьому, ті хто вклав гроші в білборди, афіши, листівки, орендував приміщення та площі для агітації, втратили дуже багато грошей. Звісно, втратили всі, крім Партії Регіонів, бо саме в цьому і була суть "маневру" з переносом дати виборів - зіпсувати передвиборчу кампанію, підірвати бюджет. Через те, що справжню дату знала тільки партія влади, вони змогли зайняти найвигідніші рекламні місця якнайменш ще за півроку до початку теперішнього ажиотажу. Інші ж такої можливості не мали.

2) Зловживання адміністративним ресурсом межить (а якщо зовсім чесно, то і зовсім співпадає) з порушенням чинної конституції, бо членам Партії Регіонів ніде нема черг, всюди їм у всьому допомогають, сприяють, проводять, проштовхують та таке інше. Коли приходить будь-яка інша людина - її ставлять в чергу, в кабінеті на всі запитання одна відповідь - "ВИВЧАЙТЕ ЗАКОНИ". Тобто, замість того, щоб допомогати бажаючим подати свої кандидатури, Виборчі комісії всіма можливими (схожими на законні) засобами намагались цей процес ускладнити. Відповідно, конкурентів "рубали під корінь", просто не давали їм заявити про себе.

3) Схожа ситуація зараз з реєстрацією агітаційних матеріалів, довірених осіб, спостерегачів, місць та часу проведення агіт-зборів. Перевага віддається партії влади, всім іншим потім не залишається ані часу, ані місця... Ось така "демократія"

Це те, що стосується часу ДО реєстрації кандидатів. Тепер те, що відбувається прямо зараз:

4) ПР заспамила всі під"їзди, всі поштові скриньки, всі стовби і взагалі все-все-все, де можна і де не можна (до речі, як виявляється, партії влади можна всюди, заборон для них не існує...). Вільного місця для розміщення своєї агітації практично не залишилось. Чудовий хід.. Почали ліпити одне на інше, захламляти скриньки так, що туди вже газети нема куди класти - самісенька агітація людям надходить... Звісно, цей приклад дав "зелене світло" всім іншим партіям та їх найманим агітаторам - тепер всі вони безсоромно розповсюджують свої плакати та листівки як їм тільки надумається. Цікаво, чому досі будинки не перефарбували в агітаційні кольори?...

5) Практично так само, як до цього Загід Габібулаєв (Краснов) робив дитячі майданчики та під"їзди за бюджетні гроші а видавав за своє, тепер всі полізли в гаманці та наймають всіх підряд - рубають дерева, перефарбовують під"їзди, вставляють стекла. Все те, чим вони мали займатись 5 років, зараз робиться протягом двох агітаційних тижнів, щоб підкупити бідолашних людей...

Найкуметніше та найсумніше:

6) Стали свідками того, як Комуністична Партія саботує діяльність служб, найнятих депутатами від Партії Регіонів - найманим бригадам тупо дають гроші зверху, щоб ті зробили свою роботу неякісно - чи щось одне зламали під час ремонту іншого, чи щоб сміття за собою не прибрали, чи щоб робили це тоді, коли люди відпочивають... Навіть побачив, як на джипах приїхали депутати від обох партій із своїми "братками", та проводили "терки" на тему, хто з них козел, і хто за що та як буде відповідати...

7) Стали свідками того, як Інші партії копіювали собі тексти листівок та плакатів, які готували ми зі своїми командами. В нашу листівку просто ставилась інша фотографія, міняли прізвище, і вивішували замість наших... Мабуть свого розуму не мають, або наш настільки цінують... не знаю, чи радіти, чи сумувати...

8) Був свідками того, як в штабах партій кандидати в депутати сидять та ділять майбутню владу, вимірюючі свої шанси кількістю закинутого бабла в агітацію... Хто кому скільки дав грошей, хто кому яких хабарів, хто потім на чому буде відшкодовувати "вимушені збитки" - ось найголовніші теми їх бесід. Якщо хтось і згадував про свої обов"язки перед виборцями, то тільки в тому плані - як би ще хитріше їх всіх обманути, щоб більше голосів отримати. Про виконання обіцянок - мовчання.

9) Під час знайомства з людьми на своїму районі, отримав багато різних відгуків. Хтось захищає владу і підтримує, хтось вже втомився від старих, і хоче бачити нових. Особисто мене декілька разів посилали відверто, прямим текстом, трохи частіше - просто вічливо закінчували бесіду, але частіше я бачив доброзичливу посмішку та чув побажання підтримати мене на цих виборах.

Висновкі вже зараз можу зробити такі:

10) Як би там не склалось, тепер я буду ще більш активним громадянином, і якщо не пройду сам, то вимагатиму від діючої влади виконання всього того, що наобіцяли, а на додаток - ще й те, що людям в нашому районі буде потрібно. Тепер у мене нема сумніву, що це можливо, і він або мусить відповідати перед законом та робити все що від нього вимагається, або залишати посаду і не псувати людям життя своїм паразитництвом. Просто мало хто знає, як туди звертатись, як вимагати, як наполягати... А я візьму, і всіх навчу... Хай всі відчують справжній смак депутатства.

11) Треба дивитись не на те, що обіцяють, а ХТО це обіцяє. І не слід розраховувати, що хтось буде робити все на благо інших зі своєї доброї волі. Навіть якщо він цього хоче в душі (десь не дуже глибоко), то йому в цьому все-одно потрібні поради, допомога та контроль з боку жителів. Інакше він робитиме все на свій розсуд, і тоді це наврядчи буде дуже корисно всім іншим (-:

12) Добрі, активні, ініціативні люди ще існують. Вони готові об"єднуватись заради добрих справ. А якщо ще й навчити їх як свої прагнення реалізувати в сучасних умовах, то будь-яке лихо посунеться. Зпочатку трішки, а потім більше і більше. З часом можна зробити життя дійсно приємним та радісним, і починати завжди треба з себе самого.

P. S. По чуткам, склад виборчіх комісій на 80-100% з членів Партії Регіонів на всіх рівнях - від голови кожної з виборчих комісій до секретарів... З того ж джерела почув, що на вищих рівнях вже є дублікати всіх печаток комісій нижчих рівнів, відповідно, будь-які протоколи можуть бути підроблені, фальсифіковані або відредаговані, а печтаку поставлять вже на місці яку потрібно. Моя думка - дуже жаль, якщо це правда. Єдина можливість захиститись - зібрати копії оригінальних звітів з районних виборчих ділянок, і при першіх же ознаках фальсифікацій подавати оскарження, з доданням всіх необхідних свідчень. Якщо вже й на цьому рівні влада проігнорує демократичні права народу, то скоріш за все, без страйкувань, забастовок та мітингів далі справа не піде. Або влада працює з нами чесно, або ми не працюємо з ними зовсім.

Мене завжди вражають люди, подібні одній моїй знайомій, що кілька років при кожній нашій зустірчі постійно критикувала Юлю, а як прийшов час другого туру обрання президента України, то всіх стала агітувати голосува за Тимошенко, бо якже можна дозволити "бандюковичу" стати президентом. На що я відповідав: ви ж казали самі, що вона злодійка, нещадно обкрадає державу, то чим злодійка краще за баньдюка? Де логіка, якщо обидва претинденти погані? Чи не правильніше висказати своє правдиве ставлення і проголосувати "проти всіх" - нехай знають рівень їх легітимності.
Особисто я не поважаю таких людей, які піддаються на подібні політично-технологічні гачки: обирай краще з двох зол. Подібним чином вдруге нав*язали нам Кучму в президенти, зробивши його опонентом Симоненка. На щастя, люди стали мудрішими і результат реально правильний, як би він комусь не подобався.
Принагідно хочу відповісти всім моїм друзям, які чомусь вперто винуватять у цьому програші помаранчових сил ту велику (!) кількість виборців, що проголосували "проти всіх", а також які свідомо не прийшли на вибори. Шановні, а хіба немає вашої вини у тому, що обраний вами кандидат у президенти не мав належної підтримки в суспільстві? Тут і ваша вина - обирайте більш позитивного кандидата в першому турі, який би влаштував більшу кількість виборців. Перемога в своєрідному рейтинговому голосуванні по відношенню до інших політиків не є обставиною для фактичного примусу інших виборців голосувати за ваш вибір. Ні, шановні. Пані Тимошенко топила в багнюці Ющенка та інших, бо була твердо переконана у своїй перемозі, якщо в другому турі зійдеться з Януковичем - от і отримала, що заслужила. І ми з вами отримали те, чого варті. Як казав Черчіль, коли його несподівано "прокатали" на виборах: демократія - це така гидота, але кращого людство досі не придумало.
Також я іронічно ставлюсь до теперішного вереску різних політсил щодо адміністративного пресу з боку пратії влади. А як ви хотіли, любі друзі? Хто винуватий, що ви такі роз*єднанні і слабкі? Невже регіонали мають бігати до вас і догоджати, перепрошувати, що на ніжку десь натупили? Давлять і правильно роблять - вчиться бути сильними, вчиться підтримувати одне-одного, вчиться гуртувати свій партійний актив та симпатиків у дієву соціальну силу.
Мене здавна злило гасло, що нам всім потрібно об*єднуватись. По-перше, я знаю якість більшості наших українських партій, де все реальне членство складається з голови, його друзів і бугалтера, тому і казав: від кількості складання нулів сумма не збільшується. Пригадуєте, як "Наша Україна" на минулих виборах зібрала купу партій так би мовити "національно-демократичного" спрямування, а голосів від того практично не добавилось. По-друге, мене злить, коли це об*єднання національно-демократичних сил розуміють як суто фізичний процес створення єдиної партійної структури. Шановні, але справжнє об*єднання можливе тільки довколо ідеї! Наголошую: ІДЕЇ !!! А не довколо якоїсь людини чи угруповання!  Однозначно. І сподіваюсь, що події останнього часу це ясно показало і доказало! Та, на жаль, висновків з того я, на разі, не бачу. Є тільки галас і вереск слабаків, що їх луплять за їх дурість і неорганізованність, ну а я - за цей виховний процес.
Нещодавно обклався різними партійними газетками і тупо перечитав їх од початку і до кінця - і жодної! Наголошую: жодної конструктивної ідеї я там не знайшов - суцільне словоблуддя, так би мовити на термінології журналістів - "одна водичка". Жодної конкретики або чіткої ідеї та програми дій. Порожняк женуть повний - от і вибирай, який порожняк торохкотисть гучніше.
Найбільше це вдається пану Сергію Тігіпко з його "Сильною Україною". Я давно приколююсь з того, що прошу пояснити співрозмовника про політику: як розуміти ці слогани "сильна Україна", "сильний президент", а недавно ще прозвучало "сильний Львів". Це як: сильні фізично, ідейно, інтелектуально, морально? Жодна з перелічених якостей пану Тігіпко не притаманна, як і молодість, тому казати про нову молоду генерацію теж зайве.
Якби "Сильну Україну" створив і очолив хтось з братів Кличко - то я б це якось зрозумів, хоч все одно слоган дубовий, але най вже буде, як і їх "Удар". Принаймні Клички дійсно прославили і прославляють Україну в світі, роблять багато корисного і порядного, що не притаманне пану Тігіпку. Нагадаю прислів*я: хто старе згадає - тому око геть, а хто забуде - обидва.
Які такі-сякі досягнення за паном Тігіпком? Я  щось не чую про жодне суспільне (а не особисте!) досягнення з доробку пана Тігіпка, особливо цікавить його провальне кураторство над "АвтоЗАЗ", а також невже він сподівається рекламною ЗМІєтворчістю затерти пам*ять про його злочинне керування виборчим штабом Януковича у 2004 році? Організатор масового фальшування включно до взлому сервера, якого за провал вилупили і викинули геть, а тому він кілька років переховувався за кордоном - і це будівничий "Сильної України"? А щоб вам недобре було, хто цьому брехунцю повірив.
На жаль, нічого конструктивного не знайшов я у словесах "Фронту змін" Арсенія Яценюка, якому симпатизую, але все одно за гарні обіцянки не обиратиму ніде. Гарно сказати "Зміни своє життя на краще", але як це на ділі має відбуватись - де пояснення? Змінити мило на шило? Дякую, Арсенію, але погуляйте і подумайте.
Пан Гриценко взагалі щез з ефіру - напевно "ворог їх держави" заховався до бункеру і очікує ліпших часів.
Стосовно "Батьківщини" - коментарі зайві, бо то повне відро сміття, яке треба одним махом викинути на смітник, а ось "Наша Україна" з паном Наливайченко на чолі можливо до чогось путнього і прийде, але поки що теж хай погуляють і подумають.
Для чого я все вищенаведене оповів?
Для того, щоб заявити про своє рішення стосовно майбутніх виборів: я голосуватиму проти всіх по всіх списках - най знають! Тільки на голову Львова я маю виважену думку, кого обирати і буду конкретно черкати в бюлетні проти імені. А голосувати за тумани сімнадцяті я не буду однозначно.
У нас у Львові спромоглись встановити в центрі комп*ютерне табло, яке відповідає туристам на різні питання, але ніде навіть в інтернеті я не можу знайти офіційної виборчої інформації від ТВК про місцеві виборчі округи, про всі партії та кандидатів. Якщо мені не дають можливості вивчити і проаналізувати ці важливі теми політичного вибору для прийняття виваженого рішення: кому я маю довірити свою частку прав на владу - я відмовляюсь її віддавати.
Зрозуміло, що якась влада все одно буде, але вона не буде мати того рівня легітимності, якщо подібних мені буде значне число, а щоб там не казали - а фальшування на виборах обманює в першу чергу самого їх організатора - він власними діями позбавляє себе знання, скільки його підтримує реально люду. Відбувається продукування фантому влади, що відверто є великою фігнею, подібно до великих грошових "посівів" судді Зварича.
Спрогнозувати перемогу регіоналів на місцевих виборах не важко, але спрогнозувати, що буде далі - дуже і дуже важко. Але то вже інша розмова.

Богдан Гордасевич
м.Львів-Рясне

Цікава стаття від братів Капранових.

Коли життя бере за горло, коли депресія не відпускає, коли світ втрачає барви і песимізм стає незборимим, ми відкриваємо передвиборчу програму Януковича "Україна для людей". Бо нічого смішнішого в житті не читали. Спробуйте й ви. Особливо ті сторінки, де йдеться про 500 нових футбольних полів, 50 катків та 50 басейнів на рік.

А як вам таке: "Вчитель, лікар, працівник культури, військовослужбовець, міліціонер одержать ключі від квартир при підписанні трудового контракту на 20 років"? А ще нижче - "Одержання житла молодими офіцерами протягом першого року служби" - як же тоді обіцяні раніше ключі при підписанні контракту?? Ян Таксюр разом з Петросяном від заздрощів просто-таки посивіли. А може, саме вони і є правдивими авторами тексту? Дуже піднімає настрій також порівняння обіцянок Януковича із реальними ініціативами нової влади - наприклад пункт про "відкриті виборчі списки". Не кажучи вже про "ліквідацію депутатських пільг" та "виборність суддів". Реформуючи школу, міністерство торгівлі освітою проігнорувало обіцянку боса: "Вступ до ВНЗ за шкільним атестатом для випускників шкіл до 2009 року". А зменшення держзамовлення до ВНЗ, оголошене нещодавно, чітко ілюструє пункт "Доступна і якісна освіта". Зазирніть до бюджету - чи побачите там обіцяне "фінансування медицини не менше 10% ВВП"? Звісно, коли доходиш до "мінімальної пенсії на 20% вищої за прожитковий мінімум", сміх сам собою уривається. Особливо на тлі запланованого підвищення пенсійного віку. Проте, насправді, все залежить від рівня цього самого прожиткового мінімуму, точніше від того, хто і як його рахує. До речі, ви буваєте у магазинах та на базарі? Ви платите за квартиру, за газ? Ну і як це кореспондується з офіційними даними про інфляцію в Україні? А з оголошенням влади, що ціни на продукти харчування та безалкогольні напої у серпні знизилися на 0,1%? Сміх не вщухає. Звісно, програма писалася на 5 (а дехто каже, що й на 10!!!) років, так що час іще є. А п'ять років сміху - це "Здорові люди - впевнене майбутнє", дивись відповідний пункт програми. Ну, гаразд, посміялися, і досить. Тепер давайте про серйозне. Про першопричини наших теперішніх веселощів. Про те, як все починалося. Десять років тому партія Регіонів, виринувши буквально нізвідки, впевнено відтерла від влади комуно-соціалістичну публіку: симоненківців, медведчуківців, морозівців та вітренківців. Чи не дивно, що партія олігархів, бізнесменів та чиновників заввиграшки "привласнила" весь лівий електорат? Люди, які періодично б'ють себе в груди, називаючись "пролетаріатом" та "робочою кісточкою", сьогодні всі, як один, голосують за "буржуїв-кровопивць" і не натішаться з результатів свого вибору.  Ви щось розумієте? Ми - ні. А значить, треба розібратися. Чим же так схожі регіони з комуністами, що електорат легко поміняв одних на інших? Що ж саме взяли регіонали у "щасливому минулому" щоб забезпечити собі "світле майбутнє"? Теорію Маркса пропонуємо одразу відкинути. По-перше, комсомольці-олігархи нею не володіють, по-друге, вона їм за великим рахунком протипоказана.  Ну а без Маркса що залишається від комунізму?  Перш за все - боротьба. Комуністи завжди боролися, перемагали, йшли в атаку і т.д. Це - дуже цінна теза. Вона дозволяє сприймати "голод і холод" не як побутові негаразди, за які владу треба було б відвести у лісочок, а як елемент боротьби за справедливість.  Виховані комсомолом регіонали з легкістю перейняли цю ефективну методику. Ну то й що, що десятикласники вчаться без підручників - зате Бандера не буде Героєм України. Ми перемогли! Хто це "ми", і що "нам" зробив Степан Бандера - справа десята. Головне - перемога. Тому зараз знову вигадуються вороги, супротивники, на всі заставки використовуються заяложені радянські штампи типу "руки Вашингтона", "кривавого націоналізму" тощо. На образ ворога все придасться. З чарівною легкістю виправдовуються і будь-які, навіть найбезчесніші, методи боротьби. Ну то й що, що фальсифікували голосування у "Великих українцях", зате втерли носа галичанам! Не кажучи вже про виборчі підтасовки та порушення, які потрібні саме для того, щоб не допустити до влади клятих ворогів. Ну і друга, найцінніша комуністична методологія - тотальна брехня. Один з провідних ідеологів соціалізму Адольф Гітлер сказав "Широкі маси швидше стають жертвами великої брехні, ніж маленької". Потім цю фразу неодноразово повторював Йозеф Ґеббельс, і до нас вона дійшла вже у вигляді його "крилатого вислову": "Чим більша брехня, тим швидше у неї повірять". Треба зауважити, що цей принцип вигаданий не Гітлером - іще до того, як Жовтневий переворот стали називати Жовтневою революцією, комісари та чекісти використовували брехню як дуже ефективну зброю.  Зокрема, одним з найрозповсюдженіших різновидів брехні було приписування ворогам тих злочинів, що їх робили самі комуністи - масових розстрілів, пограбування селян та буржуазії, насильства та терору. Та й пізніше метод не зняли з озброєння. Згадайте звірства, що чинили загони НКВД, перевдягнуті на бійців УПА. Звісно, порівняно з цим, напад на фестиваль "Гайдамака" виглядає дрібницею, але, попри різницю у масштабах, методологія залишається тою ж таки - оголошення, що "унтер-офіцерська вдова сама себе висікла", а "гайдамаки" самі на себе напали. Ну а заяви про "порушення прав російськомовних", які тою ж таки російською мовою, без жодного українського перекладу і навіть без субтитрів оголошують депутати на Першому Національному, державному телеканалі? Для порівняння - у сусідній Росії, де порушення мовних прав немає, законом заборонено використання в ефірі будь-яких мов без перекладу державною. Не варто й літер витрачати, щоб довести повну перевагу російськомовного інформаційного простору в Україні - навіть якщо до "україномовних" зарахувати ті передачі, де ведучий говорить кілька ритуальних фраз державною на початку та в кінці.  Очевидність брехні про мовні утиски в Україні грає на руку послідовникам Гітлера-Ґеббельса, а нахабство замінює будь-які аргументи. Подивіться на економіку. Податковий терор називають зниженням податкового тиску, а відверте здирництво - боротьбою з рейдерством. Але у велику брехню легше вірять. І коли підвищення пенсійного віку назвати "турботою про пенсіонерів", масам просто немає куди дітися. Вони вірять. Так само, як і в утиски російськомовних та у міфічне зниження рівня інфляції, про яке оголошує Держкомстат. Ну і нарешті про головне. Політреформу. У якого Сірка треба позичати очі, щоб після п'ятирічного публічного захисту цього потворного дітища Медведчука-Ющенка взяти всі ходи назад? Навіть Олена Лукаш не витримала - уся країна з подивом побачила, що цій записній юристці може бути соромно перед об'єктивами телекамер. Ти диви - 2004-го захищала виборчій безпредєл, і нічого, а тут: "Дякую за увагу", і навтьоки. Усі спроби пояснити справжні причини маніпуляцій з Конституцією не витримують критики.  Повноважень Януковичу не вистачало? Зі слухняною коаліцією та Кабміном?  Готові посперечатися - якщо Янукович прийняв би рішення про відставку Азарова, той власноруч вибивав би з депутатів позитивне голосування з цього питання.  Так само непереконливо звучать аргументи про те, що депутати будуть тепер дешевшими - де це бачено, шановні - усе дорожчає, а депутати дешевшають? Або ж про намагання прикрити незаконне рішення КС по коаліції - як його прикриєш, коли з-під фігового листка все одно стирчить головний аргумент влади? Усе це вигадки. Справжньою ж метою відміни політреформи був державний іспит для членів партії регіонів. Для кожного її спікера та рядового багнета. Іспит на вірність та відданість. Процедура іспиту проста. Треба вийти і публічно - перед усім світом, перед своїми друзями, рідними, батьками і дітьми, собою самим визнати таке: "Я, ім'ярек, є останнім покидьком. Моє слово нічого не важить. Я називатиму чорне білим а біле - чорним, якщо накажуть згори, бо не маю ані честі ані совісті". От що насправді збурило українців у відміні політреформи. Не нюанси політичного устрою 1996 чи 2004-го, а саме цей масовий та відкритий парад негідників. Тепер керівництво партії Регіонів може бути спокійним за своїх членів. Вони публічно попрощалися зі своєю людською гідністю, і шляху назад у світ порядних людей їм немає. Подібні випробування влаштовував свого часу соратникам товариш Сталін. Щоправда, погані оцінки тоді записували у вироках, а відмінникам дуже скоро влаштовували нові іспити. Вивчаючи свого часу в інституті історію КПРС, ми не встигали дивуватися поворотам сюжету. Боротьба з правим ухилом від курсу партії, потім - з лівим, потім - з право-лівацьким. Необхідність писати доноси на соратників, зраджувати, друзів, відмовлятися від рідних...  Погодьтеся, що порядній людині пройти цю смугу перепон було неможливо. Тому на посадах залишилися ті, у кого місце честі і совісті посідала відданість партії і особисто її Вождю. Роки кривавих тренувань і смертельних іспитів народили і загартували унікальне політичне формування - партію професійних брехунів. Пам'ятаєте "1984" Орвела? Він дуже прозоро описав методу формування комуністичного світогляду. Цікаво, що Орвел ніколи не жив у Союзі. Але йому полегшило роботу те, що всі комуністи-соціалісти світу, не змовляючись, використовували однакові технології - Сталін, Гітлер, Мао, Кім Ір Сен, Фідель Кастро... І саме тому, позичивши у комуністів дві основні складові їхньої методи, а саме - постійну боротьбу з ворогами та тотальну брехню - ідеологи нового українського капіталізму не помилилися. Вдячні пострадянські виборці віддали їм свої голоси, з легкістю помінявши червоні прапори на синьо-білі. Звісно, таке коротке ситуативне дослідження не може претендувати на вичерпність - науковцям варто вивчити цей феномен докладніше і знайти нові нюанси. Проте для розуміння політичних процесів в Україні цього цілком вистачить. І ще одне - ми згодні, що не тільки нинішня влада використовує комуністичну технологію великої брехні. Але вона робить це найбільш яскраво. І найбільш успішно. Тому саме партія Регіонів може слугувати за приклад, на якому нам із вами треба вчитися. Щоб не дати вкотре себе обдурити. Щоби знову не повторилися розкуркулення, Голодомор, Голокост та інші гено- етно- та лінгвоциди. Бо всі вони починалися з брехні.

11.10.2010 (18:33)