Ще трохи і заспіваємо, згадуйте. Все в нас по кругу, гопак на граблях 31 жовтня.

26,4% громадян України проживає за межею бідності. Про це в ході телемоста Москва-Київ-Кишинів-Єреван-Тбілісі "Бідність. Де поріг"? розповіла перший заступник міністра праці і соціальної політики Лідія Дроздова 

За словами Дроздової, уряд вирішує це питання. "Щокварталу вирішується питання про підвищення мінімальної заробітної плати. Вирішується питання про підвищення перших розрядів тарифної сітки", - сказала вона.  Як повідомляє "Оглядач", в 2005 році, за даними Мінпраці рівень бідності складав 27,1%. 

(Ось воно покращення життя: 27,1 - 26,4 = 0,7% -вимерлої бідності) 

"Це зачіпає інтереси приблизно 12,5 млн. людина. Найбільше схильні до бідності сім'ї, що мають дітей - 33,1%; багатодітні сім'ї - 76,4%; сім'ї з подвійним навантаженням - де є діти і безробітні, 26,4% - сім'ї, в яких є і безробітні, і зайняті. Значно більше схильні до бідності сільські жителі, ніж городяни", - повідомила Дроздова. Ела Лібанова, директор Інституту демографії і соціальних досліджень НАН України в ході відеоконференції на focus.ua оцінювала рівень абсолютної бідності в Україні (прибутки нижчі за прожитковий мінімум) в 12-14%, а відносну бідність (виходячи з прибутків в середньому по країні) - в 27-28%, що пояснюється високим рівнем розшарування населення.

За матеріалами:

http://focus.ua/society/149744

Чоловік і жінка 

Ми усі вивчаєм жінку, Щоб якось її збагнуть, Та пробити лобом стінку – Це реальніше, мабуть. Це ж якого треба лоба, Щоб аж синій був від гуль, І яка б не була спроба, В результаті маєм нуль. Розумія всю ту марність, Чоловік простий, як борщ, А вона – мінлива хмарність: То в ній сонце, то в ній дощ, Загадково-випадкова, Невловима наче ртуть, І завжди неоднакова – Ось така жіноча суть. Кожен раз вона інакша, Кожен раз вона нова, Вдень твердіша, вночі м’якша. Синусоідна крива. Це єдина наша втіха, Й, водночас, суцільний жах, А тому у чоловіка З того всього їде дах. Я також свою вивчаю, Півжиття разом прожив, Але щось не помічаю, Щоб хоч трохи зрозумів. Це створіння незбагненне, І перш ніж пробувать вивчать, Тут потрібно, як на мене, Академію кінчать. Та життя мене навчило, Що робити це дарма, Бо наука тут безсила – В них же ж формули нема. Тож не варто й намагатись, Все одно, не зрозуміть, Тут одне – пристосуватись І біля них, як песик, жить. І ми несемо свою службу, І вимахуєм хвостом, І любов у нас і дружба, Як в собаки із котом. Чоловік для них забавка, А вони – це пуп землі, Тільки й чуєш: "Цить, не гавкай, Твоя кістка на столі!" Жінка нас бере до хати, Як зручну й корисну річ, Щоб було кому кохати Й працювати день і ніч. А тому іще до шлюбу Мусит думать чоловік, Як йому не врізать дубу Біля них за цілий вік. Але й жінці треба знати, Що таке чоловіки, Перед тим як споживати Наші здібності тонкі. Ми складніші за комп’ютер, Або інший агрегат, Нас не купиш за валюту І не візьмеш на прокат. А тому їм треба вміти Чоловіка берегти: Готувати, не сварити, За горілкою піти. Акуратно, обережно, Як дитинку доглядать, От тоді ми, як належно, Палко, ніжно і безмежно Обіцяєм їх кохать.