Сьогодні, на зупинці маршрутного таксі, побачив таку картину: стоять хлопець з букетом червоних троянд, і дівчина, уся така ображена, губки надула, ніхто їй не потрібен(парочка). Певно посварилися. Ну, хлопець намагається якось наладити стосунки, посміхається їй, намагається поговорити. А вона просто його ігнорить, мовчить. Ну він і так і сяк, а вона в ніяку. Пацан, мабуть , подумав: "а якого, вибачте, хрена я тут буду перед тобою дурака валять?" Взяв цей букет та з розмаху кинув його в урну для сміття і пішов геть. А дівчина сіла в маршрутку і поїхала...
Висновой: які дурнуваті люди!
Невже не можна просто сісти десь і поговорити? Якщо виник якийсь конфлікт, то візьміть і поговоріть один з одним. Якщо ви запідозрили його(її) в зраді, то поговоріть про це!!! Не тікайте від проблем...
Бережіть кохання...

Я не печалитимусь тим, що ти далеко,

Не перейматимусь тривалістю розлуки;

Не захлинатимусь плачем та від розпуки

Не простягатиму в благанні ніжні руки

Так, ніби крила розправля  лелека.

 

Мене не цілуватимеш щоранку,

Твоє з Моїм не стануть Нашим спільним.

Не називатимеш мене ані Коханка,

Ані Дружина - бодай, подумки, невільно…

Не заспіваю немовляті колисанку,

 

Малеча не ходитиме до школи,

Домівку сміх не звеселить дитячий;

 «Батьки мої» - не називатиме ніколи

Нас…

 Не народиться бо…

                                               Січень плаче

Дощем. В жалобі він…за мріями неначе…

26 січня 2011

© Stepans’ka Marina (SMG)

Я для тебе створити хочу пісню кохання... Будем,  мила... з тобою її ми співати. Звуки пісні б летіли лісами... полями. К добрим людям ті звуки змогли завітати. Щоби щастя усі нам з тобою бажали, Щоби небо без краю, щоби Доля безхмарна... Щоб усе те було... у тій пісні кохання. І щоб губи дівочі... злилися з моїми, Щоби зерна кохання пустили коріння... Щоб Любов наша, мила, з тобою  розквітла... Я здіймаюся вітром у січневе повітря... Я до милої стрімко лечу буревієм, Щоби знову вона стала трошки щаслива. Може тОді не буде і постіль холодна, Як вона приголубить мене... а там хто зна.

Люблю тебе падлюку
Люблю тебе зануду
Люблю й злюку
Люблю сьогодні.
А чи надалі любити буду?

Очі твої ... наче прірва... безодня... Я в них дивився учора ... сьогодні. Серце не може моє ... їх забути... В них і чарівність... й жіноча могутність. Я потерпаю мов би від болю, Так не жадав я кохання ніколи, Так не бажав я тепла та любові... Знов потерпаю... бо крига навколо. Маю надію, що крига розтане, Лише до мене приїде кохана. Душу врятує... та серце зігріє... Бо про кохану...  я тільки і мрію. Губи гарячі любов'ю напоять, Очі побачу щасливої долі. Знов у  житті нашім вир забурляє.. Щастя тоді є, коли є Кохання.

Чари ночі (три голоси)(Сміються, плачуть солов'ї)Романс

Слова: Олександр Олесь Музика: В. Безкоровайний Обробка слів, переклад: Обробка мелодії: Василь Триліс Виконують: Рідна пісня Дмитро Гнатюк Андрій Селезньов  (альбом "Повертайся до коріння") Ніна Матвієнко  (альбом "Найкраще") Сміються, плачуть солов'ї І б'ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її - Знов молодість не буде! Ти не дивись, що буде там — Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада. На мент єдиний залиши Свій сум, думки і горе — І струмінь власної душі Улий в шумляче море. Лови летючу мить життя! Чаруйсь, хмелій, впивайся, І серед мрій і забуття В розкошах закохайся. Поглянь, уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок воркоче. Відбились зорі у воді, Летять до хмар тумани... Тут ллються пахощі густі, Там гнуться верби п'яні. Як іскра ще в тобі горить І згаснути не вспіла, — Гори! - життя єдина мить, Для смерті ж - вічність ціла. Чого ж стоїш без руху ти, Коли весь світ співає? Налагодь струни золоті: Бенкет весна справляє. І сміло йди під дзвін чарок З вогнем, з піснями в гості, На свято радісне квіток, Кохання, снів і млості. Загине все без вороття: Що візьме час, що люди, Погасне в серці багаття, І захолонуть груди. І схочеш ти вернуть собі, Як Фауст, дні минулі... Та знай: над нас — боги скупі, Над нас — глухі й нечулі..." ........................... Сміються, плачуть солов'ї І б'ють піснями в груди: "Цілуй, цілуй, цілуй її - Знов молодість не буде."

Мне нужен Ты,
Твоя улыбка,
Твое дыхание на ушко.
Хочу быть я
Твоей любимой,
А не какой-то там подружкой.
Хочу быть я
Твоим Цветочком,
Сиянием твоих счастливых глаз.
Мне нужен ты,
Твоя улыбка. Тебя
Хочу сегодня...Здесь...Сейчас...

Знаєш, коли шкода. Коли встаєш о четвертій ранку, тому що прокинувся. Ти

знаєш, якщо не зараз то назначений час через дві години, можеш проспати. Ти займаєш себе якимось ділом до тієї години , а точніше, хвилини. Ти робиш , в тебе виходить, захопившись ти не помічаєш , що твій запланований момент втрачено, ти просто,його пропустив . Ті декілька секунд. Їх не повернути.

Шкода...

Я налила собі чаю, стала у  вікна: автобуси різних маршрутів мчали по нічній мокрій дорозі. В них не було тебе. Я знов ,як тоді, прогавила «секунди з тобою». Хоча,хто зна, може й ні. Допиваючи другу чашку чаю, підраховую усі можливі варіанти,подумала, що може й встигла побачити той самий, в якому пронісся ти. Мабуть, ти й не глянув на моє запалене в густій темряві вікно, як знак того,що я з тобою.Так само не озирнувся на нього, як не озираєшся на мене, коли ми розходимось. Все це не є важливим, поки є невідомим. Але надія на те, що я встигла є! Навіть не надія, а видумка.

От я і подумала, що  не дарма у четвертій ,  не дарма у вікна одна.  Я думками про тебе ще жива! Гіркота шкоди змінилась на солодкий присмак надії. Який чудовий в мене вийшов ранок. Який смачний цей зелений чай.

Я така щаслива!

Когда мы познакомились, ты сказал, что не веришь в дружбу между парнем и девушкой...
так на фига ты со мной дружил пол года?
назвал меня лучшим другом... решил, что дружба существует..
потом сказал, что влюбляешься... и горевал, что все таки дружбы не существует..
а это была единственная возможность быть со мной..

Когда мы познакомились, я сказала, что верю в дружбу между парнем и девушкой...
так на фига продружив с тобой пол года, я привязалась к тебе?
ревновала.. брала за руку, гуляла по ночам... и засыпала с телефоном, слушая тебя..
решила, что дружбы не существует... потом боялась, что не смогу быть с тобой...
потом горевала, что ты со мной только дружишь...
и это единственная возможность быть с тобой..

а потом мы оба не верим в дружбу между парнем и девушкой, но при этом очень хотим дружить.....
а потом мы оба понимаем, что не можем дружить..
а потом мы оба понимаем, что не можем встречаться..
а потом мы оба понимаем, что очень разные..

а теперь я тебе не нужна..

Краплями дощу заплаче небо восени і трави скошені.
Лише мій голос ти почуй, моє запрошення,
Згадай пісні, що я співав, для тебе навесні.

Подих мій відчуй в падінні листя на траву.
У кроках осені жовтогарячі кольори,
То є улюблені твої, серед них знайди слова загублені.

Приспів:
Загублені слова шукаю там, де ще любов жива.
Осіння ворожба, мої думки заплутує журба.
Загублені слова знайде любов твоя.

Знаю, що жива любов як пісня у серцях.
Навік лишаються ті почуття, що в нас були.
Не забуваються, повір, зможемо ми вдвох знайти слова нові.

Приспів (2)