Богдан Гордасевич: Я сам люблю мріяти і щось видумувати, тому радію, коли інші схоже пробують, що і наводжу нижче.

На мою думку це скорше промоція політичного проекту і тому автори Маніфесту СТ зумисно повністю проігнороували програмні положення встановлення миру діючого Президента України.

І одразу задекларую свій маніфест майбутнього стану стабілізації поміж РФ та України, що тотожний ситуації Північної та Південної частинам Кореї - то набагато реалістичніше, як на мене. Перемогою буде, щоб відновити кордони України на 1 грудня 1991 року. Обмін, хто хоче з РФ до України, як і навпаки: забирайте усіх рашалюбів собі з усіма завезеними з РФ. Домагатися репарацій та помсти залишити для фанатиків або наївних, як ось ці маніфестанти, бо для держави то марнування часу, зусиль і ресурсів, які набагато корисніше вкласти у відбудову України з Кримом включно.

Що і як робити з РФ нехай вірішують США з ЄС і ООН, а для України то суто дотична справа, бо головним є аби нас лишили в спокої та мирі. На жаль, допоки РФ підтримує Китай - вона не програє, отже диктувати буд-які умови РФ неможливо і тому красиві гасла й побажання ними й залишаться.

Єдиний вид реальних репарацій від РФ для України є податки з процентів заморожених активівв РФ, які держави добровільно передають Україні. Варто зауважити, що й інші країни мають права на відшкодування збитків через агресію РФ проти України, як і витрати на біженців тощо.

Наша ситуація точно відтворена в жарті: - Петре, ти де подівся?! - Та ось ведмедя спіймав! - Ну то веди його сюди! - Так не йде! - Ну то сам йди! - Так не пускає!

Маніфест сталого миру

Світ після нашої перемоги

Стислий огляд

Україна прагне реалізувати себе як європейська демократична країна, побудована на засадах верховенства права. Безумовною передумовою цього є завершення війни.

Звільнення всієї території України і завершення воєнних дій не означає завершення війни. І річ не лише у відшкодуванні завданої шкоди і покаранні винуватих: розпалені антиукраїнські й антизахідні настрої та імперські амбіції як російської еліти, так і простих росіян рано чи пізно призведуть до наступної ескалації та війни. Щоб убезпечити Україну та світ від нової агресії, антивоєнній коаліції необхідно створити такі умови, наслідком яких стануть глибокі внутрішні зміни в РФ, що стали би гарантією сталого миру.

Ми, автори цього маніфесту, представники українського громадянського суспільства, зобов'язані прямим запитом з фронту, запитом українських захисників і захисниць, взяли на себе сміливість детально прописати ці умови. Світ вже не буде таким, як був до війни, тому наша мета – не повернутися до передвоєнного стану, а врахувати його вади, які уможливили війну, і створити новий, безпечніший лад, який наступну війну цілком унеможливить. Більшість наших пропозицій є у рамках міжнародного права, а деякі спрямовані на його розвиток відповідно до нових загроз світовій безпеці.

Цей маніфест містить візію такого повоєнного світу й окреслює шляхи її досягнення. Неможливо отримати мир ціною справедливості чи справедливість ціною миру. Для сталої міжнародної безпеки справедливість і мир мають бути досягнуті одночасно.

Отже, агресор має понести відповідальність за війну.

Злочинці мають бути покарані: за агресію, за воєнні злочини, за злочини проти людяності, за геноцид та за розпалювання ненависті, яке й призвело до немислимої у XXI столітті війни.

Не всі втрати можна відшкодувати, загинули сотні тисяч людей, життя мільйонів зруйноване, десятки мільйонів втратили роки життя. Але всі матеріальні збитки необхідно належно оцінити та відшкодувати, всі втрати – максимально компенсувати.

РФ повинна зазнати статусних втрат, неприпустимо, щоб вона через міжнародні організації впливала на міжнародну політику, агресор не може бути членом Ради Безпеки ООН, основне покликання якої – гарантувати мир.

Вихід РФ з війни в Україні має враховувати пріоритет інтересів українського суспільства та повагу до суверенітету та територіальної цілісності України; юридичні акти, вчинені на окупованих територіях, є нікчемними.

Україна має право не лише вимагати правосуддя за вчинені росіянами злочини, а також отримати чіткі гарантії сталого миру в майбутньому.

Базовими передумовами сталого миру є набуття Україною членства в Європейському Союзі та НАТО.

Західні суспільства мають позбутися століттями плеканих Росією стереотипів про російську велич, які потурали її імперській агресії та її колоніальній політиці щодо сусідніх країн.

Росія повинна привести свій конституційний лад, суспільний устрій та політику до сучасних норм. Розвінчання концепції «русского міра» створить умови для подальшої трансформації суспільної свідомості для деколонізації країни.

Процес «дерашизації» мусить початись від подолання імперської історичної пам’яті, тобто відмови РФ від ідей історичної виключності Росії як окремої цивілізації, зверхності та територіальних претензій до сусідніх країн.

Світова спільнота має вимагати демілітаризації та денуклеаризації РФ для зменшення ризиків майбутньої агресії.

Відмова від російських енергоносіїв позбавить РФ можливості застосувати їх як зброю, а з іншого боку, прискорить перехід на зелену енергетику.

Ми, автори цього маніфесту, представники українського громадянського суспільства, віримо, що втілення ідей цього документа унеможливить наступну агресію та забезпечить сталий мир в інтересах всіх народів, на практиці – не тільки в Західній, але й у Центрально-Східній Європі – реалізувавши гасло «ніколи знову».

Зміст

Передмова

1. Відповідальність за війну

1.1. Покарання за злочини агресії, воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид

1.2. Відшкодування Україні з боку РФ завданих нею матеріальних та моральних збитків

1.3. Ізоляція, виключення та зниження статусу РФ у міжнародних організаціях

1.4. Стратегія виходу для РФ

2. Забезпечення сталого миру

2.1. Членство України в ЄС та НАТО: два органічно пов'язані рішення

2.2. Подолання стереотипів та російського впливу щодо України у західній політиці

2.3. Деколонізація та подолання тоталітаризму в РФ

2.4. Подолання минулого. Деколонізація російської історії та інформаційної політики

2.5. Роззброєння РФ

2.6. Зміна світового енергетичного балансу та ресурсного підходу до економіки як фактор сталого миру

Передмова

Ми не знаємо, скільки триватиме війна. Однак одна річ є певною: кожен день наближає її до кінця. Настав час Україні та світові відповісти на запитання, яким буде цей кінець війни. Ми це робимо, бо світ загубився у застарілих концепціях, а в РФ нема опозиційних сил, які би запропонували картину майбутнього.

Неможливо передбачити в деталях завершення війни. Але ми розуміємо, що найгірший сценарій уже виключено: не буде поразки України та зникнення її з карти світу. ЗСУ при підтримці волонтерського руху та всього вільного світу цей сценарій повністю обнулили. Зараз уже очевидно, що Росія ближча до власної поразки та занепаду, аніж до завоювання України.

Ми також розуміємо, що перемир'я не означає завершення війни. З огляду на сильні антиукраїнські настрої та імперські амбіції як серед російської еліти, так і серед пересічних росіян, перемир’я стане лише перепочинком, запрошенням до нової, відтермінованої війни РФ проти України – подібно до того, як після перемир’я наприкінці першої російсько-чеченської війни послідувала друга, ще більш руйнівна та жорстока.

Єдиним прийнятним для українців і демократичного світу сценарієм є перемога України та її подальший розвиток як демократичної європейської держави, заснованої на верховенстві права та дотриманні прав людини. Але що таке перемога? Очевидно, вихід ЗСУ на кордони 1991 року є її необхідною, але не достатньою умовою, якщо РФ й надалі плекатиме агресивні плани. Яким чином убезпечити Україну та світ від наступної війни? Яким чином відвернути сценарій, коли за одне-два покоління до влади у Москві приходить новий Путін і починається нова війна РФ проти України та Заходу – війна, в якій воювати доведеться нашим дітям та онукам?

Ми виходимо з того, що перемоги ЗСУ на фронті у поєднанні з міжнародною ізоляцію Росії та західними санкціями призведуть до колапсу й падіння путінського режиму. Ми, однак, переконані, що українська перемога не буде повною, якщо не відбудеться внутрішньої трансформації Росії, внаслідок якої будь-яка російська агресія проти України та інших країн стане неможливою.

Треба виразно сказати: самі росіяни не спроможні зробити ці перетворення. Хвороби РФ зайшли надто далеко, щоби вона могла сама себе вилікувати. В російській історії не бракує спроб творення демократичної Росії. Але кожна така спроба закінчувалася ще довшим періодом авторитарної та тоталітарної влади, масовими репресіями проти власного населення та агресивною політикою щодо сусідів.

Сама Росія не може вирватися із зачарованого кола свого минулого. Вона може мінятися лише під міжнародним тиском. І тут передусім має звучати український голос. Ми, українці, повністю заслужили на те, щоб бути почутими. Це випливає з нашого запеклого спротиву російській агресії, яка загрожує всьому світові. Завдяки своєму минулому та теперішньому досвіду ми стали головними експертами з російського питання. Ми добре знаємо, що російська загроза виходить за межі Леніна, Сталіна чи Путіна. Ми є головною зацікавленою стороною у трансформації Росії як важливій умові досягнення сталого миру у світі.

Ми, автори цього документа, представники українського громадянського суспільства, взяли на себе сміливість детально прописати сценарій такої перемоги. Він має трьох адресатів. У першу чергу, це ми самі, Україна й українці. Ми маємо чітко уявляти контури своєї перемоги, щоб убезпечити наступні покоління від війни та геноциду.

Другим адресатом є наші міжнародні партнери, союзники у боротьбі проти російської агресії. Ми дякуємо їм за їхню теперішню допомогу: без неї неможлива була би наша майбутня перемога. Але ми хочемо, щоби вони усвідомили свій моральний обов’язок перед Україною. Українці своєю готовністю жертвувати своїм життям заради свободи та гідності нагадують нашим союзникам про їхні ж цінності, котрі були девальвовані в останні десятиліття прагматичними розрахунками вести з Росією та іншими авторитарними режимами business as usual.

Третім адресатом є всі ті сили в РФ та в еміграції, які прагнуть перетворень, передусім пригноблені народи імперії, активні борці з путінським режимом та інші неімперські російські сили. Можливо, комусь ці сили здаватимуться слабкими порівняно з путінським режимом, але саме на них покладається основна робота.

Наша мета – не повернення світу в ситуацію «до початку агресії», а створення нового, більш безпечного світу, в якому подібна агресія є неможливою, а її передумови стають приводом для дій на випередження. Більшість наших пропозицій є у рамках міжнародного права, а деякі спрямовані на його розвиток відповідно до нових загроз світовій безпеці.

Цей документ має донести ще одну важливу ідею. Неможливо отримати мир ціною правосуддя чи правосуддя ціною миру. Для сталої міжнародної безпеки правосуддя і мир мають бути досягнуті одночасно.

Цей документ не адресує питання деколонізації захопленого Російською імперією простору чи питання повоєнного геополітичного розкладу сил. Це важливі та пов’язані з цим документом питання, які, втім, потребують окремого розгляду.

Від часів Першої світової війни доля цього світу значною мірою залежала від того, що відбувалося в Україні і навколо України. Кожна спроба ігнорувати український голос у минулому закінчувалася катастрофою як для України, так і для всього світу. Українці стали суб’єктами історії, а тому світ має звикнути до того, що «нічого про Україну без України». Інакше високу ціну за ігнорування України платитимуть не лише ми, українці, але і весь світ. Лише безпека дасть можливості розвитку Україні, Європі та світу й створить передумови для розв’язання найскладніших завдань людства.

У Львові відбулося віче з нагоди 115-ї річниці з дня народження Степана Бандери .

Цьогоріч, як і впродовж більше десяти років, біля пам’ятника Степану Бандері у Львові відбулося віче з нагоди 115-ї річниці від дня народження голови проводу ОУН.

На дворі крапав дощ. Сунули сірі хмари. Настрій у львів'ян також був негожий. Здебільшого, перед віче обговорювали страшні новини, які сталися вночі: розгромлений музей Романа Шухевича у Білогорщі і пошкоджена будівля Львівського університету у м.Дубляни, де навчався свого часу провідник нації Степан Бандера. Невідомо на що сподівалися рашисти - чи на те, що львів'яни не прийдуть на Віче, злякавшись, чи будуть панікувати, але ворог жорстоко помиляється - дух мудрого народу не з лякливих. Тому Віче відбулося, як і належить. Хоч у зазначений час звучала тривога.  

Але перечекали сигнали повітряної тривоги і продовжили вшанування.  Багато присутніх - одній ті ж щороку, багато - нових, серед яких молодь ті, хто приїхав до Львова з Донбасу чи з інших областей України. Таких можна назвати - безстрашними, адже все одно попадають у камери, а дехто і взагалі проситься до фотографії. Приємно, що незламні духом - у такий день разом, а не відлежуються на дивані, бо холодно.

Участь у віче взяли й представники влади, й депутати, й громадські діячі і захисники України. 

Звучить Гімн України і серця завмирають од тривожної тиші. Священики відмолили молитву, хори виконали патріотичні пісні. 

Цьогоріч, як ніколи, до слова не просився ніхто. 

Ведуча Оксана Савіцька наголосила на основних тезах провідника нації Степана Бандери і захід закінчився. 

Але потік людей не припинявся. До пам'ятника підходили люди - молодь, студенти, військові і фотографувалися, про щось спілкувалися, обіймалися. І майже кожний промовляв "Слава Україні".  Найголовніше, в багатьох на очах тремтіли сльози. 

Розмовляю із захисниками, які приїхали у відпустку і прийшли на віче. Серце обливається горечю від їх признань: і як не сприймають на Донбасі проукраїнських, і як злюще відносяться до української мови, і як навколо звучить мова окупантів. Слухаю признання тих захисників, які прийшли вшанувати Степана і хочеться кричати: "Ну хіба не  на часі вчити рідну мову ? Хіба не на часі стати справжнім українцем? Хіба не на часі перестати красти? 

Мабуть все на часі і все бачить душа Степана, прилітаючи з небес щорічно до пам'ятника . Що ж. Тут хіба можна пригадати таку притчу.

 " Колись до джерела приходив один невіруючий чоловік і закривав каміннями витік, щоб люди не брали звідтам воду . Він не вірив, що вода цілюща і що там з'являлася Богородиця. Одного разу він осліп. Куди не їздив і що не робив, бо був багатий, та зір не відновлювався. Син переконав його прийти до джерела. Коли чоловік помився та уздрів, він повірив, що вода цілюща. Впав на коліна і гірко плакав. Просив прощення у Бога за своє невірство.

Так і тут. Ще прийде той час, коли люди,  котрі топчуть свою мову, продають свій народ, крадії, що обкрадають ближнього і бездари, які шукають собі слави, використовують інших, а самі нічого не роблять для України, стануть перед Богом на коліна і будуть просити пощади та для декого це може бути пізно. 

"Покайтеся!" - каже Ісус.. Або за Євангелієм: «У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській, і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне » (Мф. 3:1,2), «Після того ж, як виданий був Іоан, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого і кажучи, що настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє»/

Слава Богу! Слава ЗСУ і велика вдячність за можливість вшанувати Провідника Нації! Слава Україні!

 Для Довідки:

Степан Лідер Організації Українських Націоналістів Степан Бандера народився 1 січня 1909 року у селі Угринів, що на Івано-Франківщині.

Степан Андрійович Бандера – один із чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху ХХ століття, голова проводу ОУН-Б – одного з підрозділів Організації Українських Націоналістів після її розколу.

Разом з Ярославом Стецьком став автором і проголосив  Акт відновлення Української держави від 30 червня 1941 року, за що їх відправили до концтабору. ОУН-Б, яку очолював Бандера, стала засновницею Української Повстанської Армії. 

Степан Бандера загинув від рук агента КДБ Богдана Сташинського. Той вистрілив зі спеціального пістолета в обличчя Бандері струменем розчину ціанистого калію. Сталось це у жовтні 1959 року в Німеччині.

Після розпаду СРСР для багатьох українців ім'я Степана Бандери стало символом боротьби за незалежність України.

Галина Фесюк

Спільна заява другого саміту Україна – Північна Європа в м. Осло

13 грудня 2023 року

На другому саміті Україна – Північна Європа в м. Осло 13 грудня 2023 року прем’єр-міністри Данії, Ісландії, Норвегії та Швеції й президенти України та Фінляндії зробили таку заяву:

I. Ми, лідери країн Північної Європи, підтверджуємо нашу непохитну підтримку України. Ми висловлюємо нашу глибоку повагу та визнання стійкості й духу українського народу, солдатів та керівництва. Україна, яка протистоїть російській агресії протягом майже десяти років, включно з понад 650 днями повномасштабної війни, продовжує демонструвати надзвичайну рішучість у реалізації свого невід'ємного права на самооборону.

Визнаючи, що опір України є також боротьбою за нашу спільну безпеку та фундаментальні принципи міжнародного права, країни Північної Європи надали Україні значну військову, цивільну та гуманітарну допомогу. З моменту незаконного повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року загальний обсяг допомоги від країн Північної Європи становить близько 11 мільярдів євро. Країни Північної Європи продовжуватимуть надавати вагому військову, економічну та гуманітарну допомогу Україні як індивідуально, так і колективно, а також у межах міжнародних форматів і платформ. Країни Північної Європи будуть підтримувати Україну стільки, скільки буде потрібно.

II. Ми найрішучішим чином засуджуємо незаконну агресивну війну Росії проти України. Ми твердо стоїмо разом із нашими союзниками й партнерами у відповідь на війну Росії. Росія повинна припинити свою агресію й негайно та беззастережно вивести свої війська з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів.

Країни Північної Європи залишаються відданими посиленню міжнародного тиску з метою протистояння спроможності Росії продовжувати свою незаконну війну, зокрема за допомогою санкцій. Ми продовжимо співпрацювати з міжнародними партнерами для протидії обходу санкцій.

III. Від початку повномасштабного вторгнення Росії країни Північної Європи надали Україні вагому й надійну військову допомогу, зокрема системи протиповітряної оборони, артилерійські системи й боєприпаси, основні бойові танки Leopard, бойові броньовані машини, засоби польової медичної допомоги та обладнання для розмінування. Крім того, ми підтримуємо інтенсивну підготовку українських Збройних Сил. Країни Північної Європи продовжать надавати військову допомогу Україні в межах Контактної групи з питань оборони України на чолі зі США. Країни Північної Європи активно вивчатимуть сфери надання додаткової підтримки, включно з, але не обмежуючись безпекою в морі, протиповітряною обороною та військово-повітряними силами, зокрема бойовою авіацією. Ми приділятимемо особливу увагу перспективам співпраці країн Північної Європи у розбудові потенціалу оборонного сектора в межах Комплексного пакета допомоги НАТО Україні. Країни Північної Європи та Україна також працюватимуть над поглибленням оборонно-промислової співпраці.

IV. Країни Північної Європи забезпечують довгострокову підтримку України. Ми об'єднані у зміцненні стійкості України та її здатності захищати себе й залишаємося готовими підтримувати Україну сьогодні, завтра й протягом наступних років.

Країни Північної Європи підтверджують свою підтримку Спільної декларації лідерів «Групи семи» про підтримку України від 12 липня 2023 року та погоджуються розпочати двосторонні переговори з Україною щодо безпекових зобов'язань, які будуть формалізовані в тісній координації із союзниками та партнерами країн «Групи семи».

V. Ми обурені численними повідомленнями, зокрема від Незалежної міжнародної слідчої комісії щодо України, які містять докази того, що російська влада вчинила та продовжує вчиняти невибіркові напади на цивільне населення та об'єкти критичної інфраструктури, а також воєнні злочини, такі як катування, умисні вбивства, зґвалтування та інші види сексуального насильства, депортація дітей. Ми закликаємо Росію поважати міжнародне право, зокрема міжнародне гуманітарне право, і на тимчасово окупованій території, а також до негайного звільнення та безпечного повернення в Україну всіх інтернованих, примусово переміщених і незаконно депортованих цивільних осіб, зокрема дітей. Країни Північної Європи сприятимуть протидії пропаганді, дезінформації та деструктивному інформаційному впливу Російської Федерації.

VI. Необхідно забезпечити відповідальність. Усі відповідальні за порушення міжнародного гуманітарного права, а також за порушення та зловживання правами людини мають бути притягнуті до відповідальності. Ми вітаємо міжнародні зусилля, спрямовані на забезпечення відповідальності, і підтверджуємо свою підтримку розслідувань прокурора Міжнародного кримінального суду, а також заохочуємо до подальших зусиль, спрямованих на притягнення російського керівництва до відповідальності за злочин агресії проти України. У цьому зв'язку ми також вітаємо роботу міжнародного Реєстру збитків, завданих агресією Росії проти України, як крок до створення міжнародного механізму компенсації жертвам російської агресії.

VII. Країни Північної Європи є рішучими прихильниками ініціативи Президента Зеленського щодо всеосяжного, справедливого та сталого миру. Українська формула миру, заснована на повазі до суверенітету й територіальної цілісності України відповідно до Статуту ООН, спрямована на досягнення цієї мети. Країни Північної Європи беруть активну участь на всіх наявних рівнях співпраці з Україною, включно зі співголовуванням, у реалізації десяти пунктів Формули миру в тісній співпраці з країнами з інших регіонів світу. Країни Північної Європи продовжуватимуть нарощувати зусилля для забезпечення якомога ширшого міжрегіонального залучення до процесу імплементації Формули миру, включно з участю в інавгураційному Глобальному саміті миру.

Ми вражені, що після багатьох років захисту від російської агресії Україні вдається зберігати фокус на глобальних наслідках російської війни. Росія продовжує свій цинічний підхід до глобальної продовольчої безпеки в одній із головних житниць світу, зокрема, атакуючи українські порти та загрожуючи вільній торгівлі в Чорному морі. Це має наслідки як в Україні, так і в усьому світі. Україна докладає невпинних зусиль для подолання проблем глобальної продовольчої безпеки, зокрема через гуманітарну ініціативу «Зерно з України». Це заслуговує на нашу повну та постійну підтримку. Ми вітаємо наполегливі зусилля України, спрямовані на забезпечення безпечного альтернативного морського коридору Чорним морем і, таким чином, на суттєвий внесок у глобальну продовольчу безпеку. Ми рішуче підтримуватимемо зусилля України з відновлення її можливостей як морської держави.

VIII. Майбутнє України та її народу – в євроатлантичній родині. Як ми наголосили у Спільній заяві саміту Україна – Північна Європа в м. Гельсінкі, країни Північної Європи продовжуватимуть підтримувати Україну на її шляху до майбутнього членства в НАТО. Україна має право самостійно обирати власні заходи безпеки. Вже до набуття членства безпека України має велике значення для Альянсу, про що свідчить наша посилена політична й практична співпраця.

IX. Країни Північної Європи схвалюють чітку відданість України реформам, навіть в умовах, коли країна захищається від російської агресії. Україна робить значні кроки в боротьбі з корупцією, у сфері децентралізації та створенні відкритої й прозорої економіки, що є важливими кроками на шляху до процвітаючої та відновленої України. Значна частина цивільної допомоги країн Північної Європи надається через надійних міжнародних партнерів, таких як Світовий банк, ЄБРР та система ООН. Ми високо оцінюємо роботу цих організацій, зокрема їхню увагу до питань сталого розвитку, прозорості, належного врядування та боротьби з корупцією. Країни Північної Європи – члени ЄС підтверджують свою підтримку відкриття переговорів з Україною про вступ до ЄС та у цьому зв'язку з нетерпінням чекають на засідання Європейської ради 14–15 грудня 2023 року. Разом із ЄС та міжнародними партнерами країни Північної Європи продовжуватимуть координувати та узгоджувати свою підтримку поточних зусиль України з упровадження реформ та підтримувати Україну на її європейському шляху.

Григорій Косинка (загинув у лабетах чекістів 1934 р.)

НА «ЗОЛОТИХ БОГІВ»

Уже третій день, як ревуть гарматні бої над околицями Медвина, гукає-сміється ворожа артилерія,— а за кожним її гуком піднімаються до неба криваво-червоні стежки полум'я з селянських осель...

Горить село.

А недалеко, на Гордієнкових горбах, кипить жорстокий бій: старе й мале вийшло з села назустріч непроханому ворогу...

Б'ється червона селянська воля, умирає на своїх осьмушках та обніжках, але боронить тілами, кров'ю свої оселі од армії «золотих богів».

Клекотить бій, гарячий, червоною крівцею вмитий...

— А наші?! Глянь, Параско, Чубатенко: «За мною, вперед!»

— Та-та-та!.. — залопотів крилами смерті кулемет, а з рову:

— Ура, слав-а-а!

— Хлопці, ріж і бий!

— Дай кулемета! Сенька!

І летить... Чуб, як грива на вороному коні, розчісується на льоту вітром, в очах гартується залізо з кров'ю і — смага з піни на губах припала пилом, чорніє...

Летить сонячною курявою Сенька-кулеметник і строчить умілою рукою по ворожих лавах...

А бій кипить... Ось уже пішли до бою з вилами, сокирами. а ворог — стіною-муром налягає, щоб розбить селянські ряди...

— Чорна короговка майнула на Козацькому шляху...

— З батареї б'ють!

— З вилками, на шлях!

Сіра курява пронизалась свистом куль, упала чорним шаром на обличчя людські...

— Прикладом гада!

Затремтіла під сонцем стеблом зомліла гречка — похитнулась назад: «Ай!»

Креше полум'я, іскриться, і в диму, як чорні примари, мріють над селом тополі, попелом припалі, жовта, язиката змія блискавкою прорізала дим і...

— Цю-у-уй — цюв-уй...— співають кулі, і рветься пил горбами.

— Юшковці одходять і... куль немає... і...

Страшно, рішуче гукнув тоді до селян .Чубатенко:

— За погорілі наші хати, за кров братів і волю нашу — вперед!..

Якась невідома сила ревнула по-звіриному з грудей селянських, підняла степом помсту і — пішли: окропили білу гречку з медами гарячою кров'ю, поцілували востаннє горби і...

Сонце здивоване сталої похитнулись вороги!

— Слава, слава! — покотилась луна ярками та долинами.

— Чубатенка нема...

І тінь хрестом лягла на гречці...

— Цю-у-уй — цюв-уй... — співають кулі, і рветься пил горбами...

— Гей, хлопці, пшеницею до шляху: ворог нас обходить!

І побігли бойовики до шляху. А за ними Сенькакулеметник: вискочив на шпиль, стрічку нову в кулемет заклав, а тоді...

— Ой хто ж оце так здорово вціляє?..

Упав коло кулемета. Червона кров Сеньки полилась на потолочену пшеницю і, гаряча-гаряча, збігала стеблом на суху землю...

* * *

Заплакали села... Уже не чути, як гукає гармата: далеко-далеко одступило військо «золотих богів», і на місці гарячих боїв селянської волі лишилась чорна руїна, полита сльозами, як дощем...

І тоді: озолотило сонце похмурі хмари на заході і втопило червону багряницю, як той сум, у ставу та й прослало над пожарищем... Дивіться...

Чорна, обсмалена соха в клуні розп'ялась над кроквами, як мати над дітьми, а коло погреба, он там, де танцюють золоті стрілки сонця, хтось заломив руки і з мукою тихо-тихо чи до неба, чи до себе:

— В ногах лазила, цілувала руки, чоботи... Батьки рідні, не паліть... осінь іде... ви ж — люди, так — ні-і...

Цілі вулиці викошено огнем-косою. Чорні повалені хати, щербаті повітки і все віками дбане добро, а в попелі тліє горе матері...

— На Гордієнкових горбах... сини в бою за волю лягли!

Хто зрозуміє їх вічне горе-журбу, хто загляне в їх зотлілі душі?..

Тільки вітер рве присмажений пісок з попелом і кидає на стару драну свиту, кидає, прислухається.

У старій драній свиті стала серед двору мати Сеньки-кулеметника:

— Згоріла. Троє малих дітей, як мишенят... І старшого вбито...

— Стоїть пшениця потолочена, серпа просить, а вони кров'ю поливають...

Ой у полі жито копитами збито...

— Хи-хи!

— Дочко, Парасю, бачиш — під обніжком Сенька з кулеметом?

— О, зараз з нами, тільки вночі, як голуб коло луні пролетить: «мамо, мамо»!

...Копитами збито жито...

— Почорнів, як головешка. А такий хороший, молодий... Це ти, Параско, моя невістка?

— Пшеницю будем жать, як золото, снопи класти,бо горобці п'ють. Як золото, снопи класти...

Через лісу слухала сива тінь діда Андрія, слухала — плакала:

— Стерялась, бідна, з журби... Як чайка б'ється грудьми... О, знов:

Ой не зорі з неба: горе!

Обхопила руками обгорілий стовп у воротях і страшно, нелюдським голосом, заспівала коло дітей:

Ой голуб ти, сивенький,

Ой скажи-скажи ти мені,

Де мій син молоденький?..

І замовкла, заніміла.

Легко повіяв вітер, далі притих, послухав горе-журбу матері і, здавалось, сам заплакав над потолоченою кіньми пшеницею...

1920 р.