хочу сюди!
 

Анна

37 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 25-55 років

Замітки з міткою «подорожі»

Невідома Швеція. День 63. Перший дощ.

Сьогодні випав перший дощ - 17 березня. Дуже було незвично відчути холодний дощ замість приємного і тихого снігу. Та все цей дощ був не на довго - одразу замерзав і тому сніг зберігся. Зима продовжується! 

Подорож в казку: 15 найкрасивіших замків України

В Україні налічується близько 300 замків і палаців, де раніше купалися в розкоші місцеві вельможі.

Невідома Швеція. День 35. Подорож на далеку Північ.


Сьогоднішній ранок 20 лютого 2016 року, шостак, - сонячний день, потяг мчить по узвищенню, так що внизу метрів 15-20 видно маленькі автомобілі та будинки. Поодинокі хмари зливаються з вершинами невисоких гір. Все повністю засніжене, але здається найбільше снігу було в Кіруні - найпівнічнішому місті Швеції, через яке я проїхав по дорозі в Норвегію. Зараз прямую до міста Нарвік...

Свою подорож почав спонтанно, вночі зі свого шведського містечка Умео, яке теж можна вважати північним містом, проте клімат тут ще помірний, я ж вирушив за полярне коло. На вокзал в Умео йшов пішки - це займає приблизно годину з мого гуртожитку. Вийшов опівночі і був на вокзалі вже перед першою годиною ночі. Мороз, сніг, тиша, ніч - все, що я люблю. Потяг прибув вчасно, я ввійшов до вагону, в якому всі тихо спали на сидячих місцях. Цей поїзд - Arctic Circle Train їде з самого півдня Швеції на північ Норвегії. Всю ніч я їхав до Кіруни - це напевно останнє велике місто (30 тис. мешканців) на півночі Швеції. На північ від Кіруни починаються невеличкі гори, хвойні ліси стають рідкими й зовсім зникають, натомість всюди розкидані кущі та чагарники, як в степу. 

Швеція завершується і починаються гори Норвегії - надзвичайні краєвиди, ріки, озера, замерзлі водоспади - навіть взимку під товщею снігу та льоду видно всю красу природи. В Норвегії напрочуд тепліше - температура коло нуля градусів, в той час як в Швеції мінус 15, 20. Ось такі перепади. Океан все-таки приносить досить тепла Норвегії навіть серед глибокої зими...

Зима в північній Швеції. День 18. Полярне сяйво

Сьогодні коло 2 ночі знову вийшов на пошуки північного сяйва. Цього разу вже не сам. Прогноз був досить добрим і тому сидіти вдома і пропустити таку можливість я собі не дозволив. Ми вирушили до місця, яке називається Stadsliden - це велика зелена зона посеред міста Умео. Також дізнався, що цю місцину також називають Gammliaskogen. Посеред цієї зони є досить високий пагорб без дерев і я думав, що з нього буде найкраще видно північне сяйво. Stansliden густо встелений хвойними високими стрункими деревами. Одна частина парку - кільцева пішохідна дорога, добре освітлена, натомість дорога вглиб вже ні. На згаданому пагорбі я був лише за дня...  

Гуртом йти не було лячно, навіть коли звернули на неосвітлену стежку. Ми увімкнули ліхтарики, жартували, але потім почули дивні звуки, приблизно 1 кілометр від нас, може ближче. Мені ці звуки одразу видалися техногенного характеру, ніби глухий скрегіт металу. Але дівчата з нашої компанії далі йти не захотіли, тому що боялися вовків або ще чогось. Звичайно далі ми не пішли, але потрібно було повернутися на освітлену дорогу, бо ми вже хвилин з п'ять заглиблювалися в неосвітлений ліс. Я спочатку не хотів повертатися і хотів хоча б дійти до того пагорба і тоді вже повернутися (але потім десь всередині в собі мовчки дякував, що не пішов далі і не переконав йти дівчат).

Звуки лунали час від часу і вже дорогою назад мені здалося, що вони не техногенного характеру, бо наближалися до нас і посилювалися, ставали чіткішими. Вже не кілометр нас відділяв від чогось "того", а якихось 500-700 метрів. І вже фактично можна було розпізнати певне звірине гарчання, але не як у псів (на початку я подумав, що це просто лають пси, потім, що це звуки якоїсь далекої фабрики або копальні), а дуже дивне (не знаю, чому мені спочатку ці звуки видалися техногенного характеру і не знаю, як гарчать вовки наприклад, хоча жодного класичного виття ми не чули). Загалом так і не зрозумів - що то було - може лось, може кабани, може ще щось - суцільна темрява, засніжений суворий морозний ліс створюють дивні відчуття - можна в будь-що повірити...  


Добре, що ми туди не дійшли, бо напевно повернулися б з сивим волоссям. Не можу уявити собі спостерігання за полярною зорею з такими звуками. Приблизно, але трохи віддалено, нерозбірливо і глухо ті звуки нагадували щось таке, як на відео:

А тепер уявіть собі - почути щось таке в суцільній темряві... Ми навіть трохи пробігли - з метрів 100, тому що ті звуки, це гарчання було вже досить близько - майже нам в спини...

Але, незважаючи на таку маленьку пригоду, ми все таки дійшли до озера Нюдалашьон, про яке я вже згадував. Тут все освітлено і немає такого густого лісу. Навіть вночі тут були деякі люди, які теж прийшли поспостерігати за полярним сяйвом.

І нарешті я вперше в житті побачив цю казкову гру темно-зеленого світла на нічному небі. Словами можна довго описувати, але тут справа в почуттях, які переживаєш, спостерігаючи за такою красою...






Зима в північній Швеції. День 8

Сьогодні значне потепління - з мінус 20 до мінус 5 і це одразу відчувається. В своїй зимовій, майже арктичній куртці мені тепер трохи спекотно. В Умео немає вітру, клімат тут набагато м'якіший, ніж у нас в Україні. 

Сьогодні мій день минув спокійно, вже без подорожей містом, тільки з однією зустріччю зі студентами з різних країн. Я зустрів студентів з США, Канади, Австралії, Німеччини, Румунії, Швеції, Швейцарії та Бразилії. Цікаво, що студенти з англомовних країн спілкуються тільки однією мовою - само собою англійською :) А ось студенти з Швейцарії, Румунії та Бразилії мене приємно вразили - знають по 4 мови! Одна дівчина з Бразилії говорить португальською, іспанською, англійською та норвезькою, зі Швейцарії - німецькою, французькою, італійською та англійською, з Румунії - румунською, італійською, англійською та шведською... 

Але і я не відстаю - в мене в переліку українська, польська, російська і англійська :) Для багатьох слов'янські мови залишаються супер закритими і складними для вивчення. Для деяких досі українська і російська - це одна мова, але такий стереотип легко розбивається порівняннями норвезька/шведська, іспанська/португальська тощо. І тоді вже тим багатомовним студентам стає зрозуміло, що українська та російська - це різні мови. В мене ж на черзі шведська...

Зима в північній Швеції. День 2

Нарешті приїхав в Умео. Місто засніжене. В неділю майже нікого немає на вулицях (Потім, як виявив, на вулиці мало людей упродовж й інших днів). Все якось так спокійно, аж занадто. Гуртожиток вже не новий - кімната на вигляд має років 15-20. Меблі нові - все IKEA - прості й зручні.
Спочатку не міг зайти до гуртожитку, бо треба було прикласти електронний ключ (на фото знизу) до зчитувача коло дверей. Про це я запитався в однієї дівчини, яка проходила повз. Це виглядає як наш звичайний домофон, але ключ потрібно прикласти й коло під'їзду й коло свого коридору. Двері в під'їзді автоматично зачиняються о 23.00 - тобто сюди зайдуть тільки власники ключів. На коридор можуть зайти тільки мешканці - він завжди закритий. Я наприклад до сусіднього коридору зі своїм ключем вже не зайду. На поверсі дев'ять кімнат і одна спільна кухня. Жити можна :)  

Не думали й не гадали

      Думаю куди б гайнуть, щоб і не далеко і цікавенько, так собі день прогулятись і додомку. І тут натрапляю на цікаву інформацію про старовину у місті поблизу Дніпропетровська, а саме - Дніпродзержинську. В цьому місті я звичайно була і не раз, але навіть не замислювалась, що там може знайтись щось цікавеньке, що залишилось з давнини. Зібрали невеличку компашку і поїхали на екскурсію.

        Ще під час Київської Русі по території майбутнього Дніпродзержинська проходив один з найважливіших торгових шляхів - з варяг у греки. Вважається, що села Романково і Кам"янське, на місці яких влаштувався Дніпродзержинськ, засновані запорізькими козаками. Село Кам"янське  уперше згадується в 1750 році. В період Нової Січі (1734-1775 рр) Кам"янське входило до складу Кодацкої паланки Війська Запорізького.
       
     Тільки но встали з маршрутки нас зустрів шести звьоздний герой Радянського Союзу шановний Леонід Ілліч  chih


Далі наш шлях пролягав по центральному проспекту міста Дніпродзержинська, звичайно ж його назва проспект Леніна. Спочатку думали, що поїдемо на трамвайчику, але дізнавшись, що до нашої мети три зупинки, та побачивши забиті трамваї вирішили, що ми ж гуляємо і поспішати нам нікуди - пішли нозями.


Особливо старих будівель ми не зустріли, але була парочка цікавих вибриків














З самого початку проспекту нас вразила картинка попереду, спочатку ми подумали, що то вранішній туман, але спускаючись нижче і наближаючись до того марева побачили, що то легендарний завод. І наслідки його роботи видно на небі, де чітко розділене блакитне і рожеве небо omg  Далі ми не тільки побачимо це, а й відчуємо на собі у вигляді замурзаного взуття і першіння у горлі, яке пройшло тільки ввечері, коли ми вже були вдома. Є місця, про які говорять, що там можна бачити, чим ти дихаєш (натякаючи на прозорість повітря). Так от, в Дніпродзержинську можна це не лише побачити, але ще і помацати... Неофіційна "ласкава" назва міста - Дніпродим, і цим все сказано.







Зустріли пам"ятник мамі з дитятком


Залишки постаменту того чиїм ім"ям поки що названий проспект


І головне - пам"ятка міста Дніпродзержинська - Прометей. Пам"ятник встановлено у 1922 році, але під час війни у 1942 році його було підірвано і знову він був встановлений у 1945 році. З 1967 року біля підніжжя Прометея загорівся "Вічний вогонь", який і досі палає.


Відійшовши декілька метрів нам відкрилась гарна картинка. Це і був перший з об"єктів заради якого ми тут.

Собор Святого Миколая. Побудований в 1894 р. за проектом архітектора Л. Бродницкого на кошти робітників і службовців за участю Дніпровського металургійного заводу. У радянські часи в приміщенні розташовувався краєзнавчий музей. У 1988 р. храм був повернений вірянам, проведена реставрація. Собор виділяється архітектурними елементами в староруському стилі. Саме такі церкви і собори ми бачили, коли подорожували по Золотому кільцю Росії.


До Собору ми підійдемо далі, а поряд ми затримались, щоб подивитись Театр.


Днепродзержинский академический музыкально-драматический театр им. Леси Украинки расположен в исторической части города, в одном из самых красивых и гармоничных зданий Днепродзержинска – бывшей Народной аудитории, построенной в 1900 году. Здание является памятником истории и архитектуры городского значения. Его появлению, как впрочем, и появлению всех общественных строений Верхней колонии Каменского (так до 1936 г. назывался Днепродзержинск), мы обязаны Игнатию Ясюковичу – директору-распорядителю Днепровского металлургического завода. (с)







Ну і як же без літака? podmig  Наш гном обов"язково повинен був доторкнутись до літака, а ще йому дуже хотілось політати на ньому і нам ледь вдалося вмовити не намагатись залізти, а лише задовільнитись побігати під літаком lol  


Далі направляємось поближче роздивитись Собор. Нам повезло, ми навіть встигли на службу. Атмосфера у Храмі дуже надихає, відчувається якась повнота, сила енергетики.





 

І на прощання обхожу Храм навколо, щоб помилуватись архітектурою










До речі, храм схожої архітектури знаходиться на окраїні Дніпропетровська, селище Таромське, яке тепер у складі міста.

Храм Покрова Пресвятої Богородиці.





Пройшовши невеличкий відрізок вулицею і повернувши за вугол ми побачили саме те, за чим і їхали. Диво, яке нас вразило. Ми і подумати не могли, що на Східній Україні можна знайти такий костел. Звичайно до Львівських за роками йому далеко, але ж погодьтесь 1897 рік це теж цікаво.

Отже Костел Святого Миколая

Це унікальна будівля, яка збереглась з кінця XIX століття - римо-католицький косткл. Виконаний у стилі неоготики. Архітектура відрізняється лаконізмом, чіткими пропорціями і гармонійністю.

Костел має дуже красивий фасад - по обидва боки від ажурного центрального входу виступають дві величні стрільчасті вежі зі шпилями, увінчаними хрестами. Це надає будівлі якоїсь загадковості і казковості.

       
Один из немногих уцелевших римско-католических храмов в восточной Украине.

Днепродзержинский римско-католический приход святого Николая появился благодаря строительству в Каменском (с 1936 года - Днепродзержинск) Днепровского завода. Рабочие из Польши, приехавшие вместе с оборудованием для нового предприятия, составляли в 1888 году большинство приходской общины. Молитвенный дом, который арендовали верные, быстро стал тесным, поэтому по инициативе директора-распорядителя Днепровского завода Игнатия Ясюковича за проектом архитектора Марьяна Хорманского с 1895 по 1897 год в Каменском был построен католический храм. Около 1913 года население Каменского возросло от 2 до 40 тысяч жителей, а количество католиков среди них достигало 7 тысяч, лишь немного уступая губернскому Екатеринославскому приходу Святого Иосифа. 
Под конец 1928 года началась кампания закрытия молитвенных строений и домов. 12 декабря 1929 года власти отобрали и храм в Каменском. Последний настоятель прихода Яков Розенбах был арестован, отбывал наказание в лагерях Сибири, а в последствии был расстрелян в 1938 году. В помещении храма власти открыли польский клуб, а на протяжении последующих 60 лет в нём находились: сборный пункт военкомата, конюшня (во времена гитлеровской оккупации), призывной пункт военкомата, филиал университета марксизма-ленинизма, планетарий, морская школа ДОСААФ, мастерские художественного фонда, склад фирмы «Мебель», кооперативы, спортивно-технические секции ДОСААФ.

В начале 90-х годов возникла инициативная группа, которая первой занялась делом возвращения храма; в то время он уже был разрушен и практически не использовался. 






Всередені немає розписаних стін, а лише чисто вибілено все навкруги. Зайшовши туди відчувається умиротворєніє, спокій і навіть не хотілось звідти виходити, бо було відчуття неначе тебе щось огорнуло ласкавими руками і надає тобі енергію. 








Те саме відчуття було і на церковному подвір"ї. Костел неначе магнітом притягував до себе і не хотів відпускати нас у бурхливий вир міської суєти. Ми ходили навкруги нього, гладили його стіни і якомога ближче роздивлялись елементи архітектури.









Зробивши прощальний кадр ми пішли старим районом, повз старі будівлі до металургійного заводу.






А ось ми вже і дійшли до того чуда, яке перетворює блакитне небо у червоне unsmile
Дніпровський металургійний комбінат

Польсько-бельгійське акціонерне товариство «Південноруське Дніпровське металургійне товариство» заснувало Дніпровський металургійний завод на правому березі Дніпра в Кам'янському (сучасний Дніпродзержинськ), на якому 2 березня 1889 року введено першу доменну піч. На початку 20 сторіччя Дніпровський завод став найбільшим в Україні.

У 1913 році тут діяло 5 доменних печей, 10 мартенівських, 9 прокатних станів.





Першим керівником справами комбінату був Ігнатій Ігнатович Ясюкович.

1 вересня 1888 року був запрошений для керування справами Південно-Російського Дніпровського металургійного товариства, яке очолював понад 25 років поспіль.

1889 товариство відкрило у селі Каменському на березі Дніпра потужний металургійний завод, який став одним із найбільших промислових підприємств півдня Російської імперії.


Далі ми пройшлись біля центральної прохідної комбінату, яка збереглась з тих часів. Цікаво було уявити, як гуде гудок, закликаючи працівників на чергову зміну і люди потоком йдуть на роботу. Але ми були в неділю і там була така тиша, що можна було подумати, що це якийсь Город призраков blind lol



Один з цих призраків стояв і виглядав на нас з-за кущів


А на протилежній стороні я запримітила стару водонапірну вежу, яка теж збереглась до наших часів з 1884 року, але не знаю чи працює вона. Вона нічого особливого з себе не представила, але ж для історії ми її зафотали



Наш маленький гномик ще з костьолу просив щось пожувати і навіть став хвилюватись чи в цьому місті взагалі люди їдять? lol  бо починаючи з Прометея ми ніде не побачили магазинів, а йому вже хотілось щось гризонуть. Отже побачивши надпис АТБ він значно пожвавішав і одразу посипались замовлення що саме йому треба придбати )))

 

Ну от така у нас вийшла цікава і не очікувано прекрасна подорож вихідного дня.

Дякуємо Дніпродзержинську за цікаві збережені історичні об"єкти.



          

Істинний дух пригод




Істинний дух пригод з'являється тільки в подорожах з рюкзаком за плечима. Саме так можна по-справжньому пізнати іншу країну, випробувати свої сили і відчути себе частиною нашої прекрасної Землі.
[ Читати далі ]

Де ще була і що їла )))

Кажуть "Не хлібом єдиним жива людина". Воно так, але ж і підкріпиться не заважає. Отже в попередніх замітках про подорож я багато розповідала про цікаві об"єкти, про красу України, але ж за час прогулянок іноді відволікались на поїсти lol  Іноді це були перекуси просто неба на травичці, а іноді заходили до кав"ярень, щоб спробувати щось місцеве і порозглядати цікаві інтер"єри.

Отже починаю з Кам"янця-Подільського. Погулявши по старому місту http://blog.i.ua/user/729788/1708495/ ;  http://blog.i.ua/user/729788/1708560/  мій шлях пролягав до Кам"янець-Подільської фортеці і перед її оглядом, щоб шлунок не заважав мозку пішла його підкормити lol   І перед фінішною прямою на фортецю я побачила кав"ярню, яку нам радила екскурсовод. Кав"ярня-музей "Кава від поліцмейстера".


 
         Кав"ярня знаходиться в старовинному будиночку, невеличкий дворівневий зал оздоблений старовинними речами і фотографіями, що відповідає атмосфері старого міста і поріднює зі справжнім музеєм. Я сиділа, відпочивала у прохолоді і насолоджувалась атмосферою старовини. Ну чесно зовсім не хотілось звідси йти.













Тут вмуровані цеглинки і я могла лише доторкнутись до них, облизнутись mmmm   і привезти своєму колекціонеру лише фото tears  



Тут я їла смачнючі млинці з мняском mmmm  і запивала такою ж смачною кавою. Млинці не фоткала, а гарнюньку каву зафотала, щоб було видно і стіл зі старовинними паперами


 Тепер пару куточків з Міжгір"я. Там в кав"ярні не ходила, тому лише фотки по ходу 

Просто зупинка, до речі стан її залишився таким як і 7 років назад



Фонтан посеред Міжгір"я



А це на базарі бабуся продавала підкови umnik  Якось весь час зустрічались старі підкови і різні сувенірні, а тут новісінькі ні разу не одьовані шкарики lol



А назавтра ми поїхали по Замкам Закарпаття http://blog.i.ua/user/729788/1710833/   і на шляху до цілі зупинялись придбати сувеніри, подивитись щось цікаве, поїли смачних шашликів, дійсно-дійсно ДУЖЕ смачних, тільки там я їла такі особливі смачнючки mmmm   

А тут ми просто погуляли, позаглядали









А це схоже хазяїн цього закладу рекламує меню і запрошує навідатись до нього cat lol



Тут ми не їли, бо ми вже наїлись шашликів, але тут ми зайшли в одну особливу кімнатку nevizhu lol



Ну все, всередину не заглядаємо, хоч там і класно dada але ж це не музей і не наша мета nini  Поїхали далі.... car   
         А далі були замки, замки, замки.... Після гуляння по Мукачівському Замку Паланку ми пішли гуляти по прекрасному душевному місту Мукачево. Особисто для мене це місто як рідне. Ну от не знаю що і як, але коли я вперше, 7 років назад, побувала в Мукачево я просто злилась з його енергетикою. Було таке враження, що це місто мого дитинства. Це місто огортало мене спокоєм, щастям, теплом. Було враження неначе я дійсно обнята його руками. Після тієї зустрічі я знову туди попала через 2 рокі і знову ті ж самі враження. А цього разу було враження неначе я зустрілась зі старим любимим приємним другом. Я ходила по вуличкам Мукачево і насолоджувалась його атмосферою.  











Пам"ятник просвітителям Кирилу і Мефодію


Мукачівська ратуша — триповерхова адміністративна будівля у місті Мукачеве. Збудована на початку XX сторіччя (1904 рік), у стилі сецесії з елементами неоготики. Ратуша стоїть у самому центрі міста, на площі Миру та на початку вулиці Пушкіна.

Споруда зведена за проектом і під керівництвом будапештського архітектора Яноша Бабули-молодшого.





Позаглядала в цікаві закоулочки

А це водостоки поближче, на них зображений мукачивський замок umnik


Половила гав з місцевим трубочистом і його кицькою lol


І в Мукачівській кав"ярні попила каву зі смачнючими тістечками. На вітрині залишилось мало смаколиків, бо вже був кінець робочого дня і народ під"їв тістечка



 А тут чарівниці чарують цукерочки



Звичайно всю атмосферу чарівної зустрічі не передаси, але хоч крапельку емоцій передаю smile

І станні мої поїденьки були вже у Львові. Прямо на площі Ринок знаходиться ця, не знаю як правильно сказати )))  може голубцярня  umnik lol



Там пропонують декілька різновидів голубців. І цікаво ж що вдома ми звикли до класичних голубців і чомусь не придумали начинити іншими начинками. Я спробувала з печінкою і грибами, та з баношем (кукурудзяна каша з сиром). Ну як на мене банош треба їсти сам по собі, а от з печінкою і горіхами прикольна начинка. 


Потім я пройшла далі і натрапила на рай для солодкоїжок mmmm  Від аромату, який там розноситься слюнки текли аж до полу lol  І навіть зараз, дивлячись фото і згадуючи те місто вже знову течуть слюнки mmmm prostite lol  Ну на закусон після голубців я взяла декілька екземплярів цих смаколиків


От такі діла малята chih lol

І на останок фото зі стін санаторію з цікавими мудрими словами smile



Ну от і всі мої розповіді з чудової подорожі. Бажаю всим прекрасних подорожей, наповнених душевністю, цікавинками і незабутніми спогадами kiss 

Замки Закарпаття

  Подорож моя продовжилась по замкам Закарпаття. Початок подорож бере з міста Воловець, не великого живописного Закарпатського містечка.  

    
      Далі ми вже поїхали в негірську частину Закарпаття, і по дорозі до замків заїхали в Свято-Кирило-Мефодіївський жіночий монастир, який розташований у мальовничому місці с. Драчино, Свалявського району, і майже з усіх боків оточується прекрасною природою, невеликими густими лісами і горами. Зовнішня краса дуже гармонійна і витончена. На території багато різноманітних цікавих дерев і квітів. Дуже прекрасні галявинки, альпійські гірки і навіть господарський двір нас шокував своею красою і чистотою. Зайшовши у ворота двору монастиря час неначе зупинився, було таке враження наче ми в іншому вимірі, стало душевно і заспокійливо.








Це господарський двір


 По ссилці http://карпаты3д.com/uk/kultura/khrami/item/monastur-dracuno.html  можна переглянути чудовий 3D вид двору монастиря. Двір дійсно дуже прекрасний і умиротворюючий. 
       Тут ми поклювали трішки чорноплідної горобинки і поїхали далі подорожувати. 


Далі наш шлях пролягав до замку Шенборна, поблизу с.Чинадійово. На під"їзді до замку нас зустріла цікава залізнична станція "Карпати", мабуть сама найкрасивіша і найоригінальніша станція України.



Це цікавий вид з місточка, який веде на перон.



Володарі Шенборнського замку графи Шенборни часто приїздили в Чинадієво на полювання і відпочинок. Для цього у 1840 році було збудовано дерев"яний будиночок-літня резиденція графа, куди він запрошував своїх гостей для відпочинку і розваг. 

    Вже пізніше на цьому місці було збудовано романтичний замок, в який було вкладено певну символіку, а саме: у проекті замка за основу було взято астрономічний рік. Отже кількість вікон в замку відповідає кількості днів у році - 365, 52 кімнати - кількість тижнів у році, 12 входів - кількість місяців року. В архітектурі замок близький до французьких ренесансних замків. Будівлю замку прикрашають багаточисельні башточки, флюгери, черепиця, кольорові вітражі і геральдична ліпнина. Кожна деталь замку, чи то димохід, чи вежа не просто виконують свої функції, але і виступають прикрасами замку. 







На одному з дахів башти височіє фамільний герб Шенборнів з левом у короні і з розвоєною кісточкою хвоста.



Замок розташований в центрі парку площею 19 га, тут зустрічаються рідкі породи дерев і кущів: самшити, сакура, веймутова сосна, канадська ялинка. Паркове озеро нагадує карту Австро-Угорщини. В даний час там розташований санаторій "Карпати", в якому лікують сердцево-судинну і нервову систему. Будівля замку Шенборнів в даний час є одним з корпусів санаторію.
       В середині замку збереглось не багато. Ось одна кімната з каміном, парадними сходами і цікавою люстрою, яка була виконана по особистому замовленню графа Шенборна.





Нам розповіли, що в замку знімали фільми "Снігова королева", "Сімнадцять миттєвостей весни", "Доярка з Кацапетівки", а оцей цікавий балкончик, особисто брав участь у фільмі "Попелюшка" 



Нагулявшись по території парку, їдемо далі до Чинадіївського замку Сент Міклош.



Середньовічний замок "Сент-Міклош" (Святий Микола) було збудовано в 15 столітті, як типова романська феодальна резиденція. Замок належав багатому роду баронів Перені. У 1657 році замок постраждав під час штурму польськими військами князя Любомирського. Потім тут знаходилась повстанська армія Ференці Ракоці. А його дружина Ілона Зріні потаємно зустрічалась зі своїм коханцем І.Текелі, а після смерті чоловіка вийшла за нього заміж. Пізніше будівля виконувала функції тюрми, складу. До останнього часу замок був дуже запущений і лише з 2001 року почалось його відновлення.









І звичайно який же замок без потаємних кімнат і ходів. Ми по ним походили whosthat там взагалі темно, фото зроблено зі спалахом.



А ці одвірки і ступеньки виготовлені з каменю і збереглись у першопочатковому стані.



Враження після відвідування замку було дуже сумне, тому що більшість кімнат взагалі у поганому стані. Але будемо надіятись, що все-таки хворий йде на поправку, реставрацією і збереженням замку зайнялись і він вже не виглядає безпризорником smile 

Далі їдемо в Мукачеве. В замку Паланку я вже бувала, але мені дуже подобається його світла атмосфера і я з великим задоволенням їхала на нову приємну зустріч. 

Ще на під"їзді до Мукачево перед нами, у променях сонця, гордо височів Замок Паланок.



Мукачівський Замок Паланок - історико-архітектурний пам"ятник, родове гніздо трансильванських князів Ракоці. Замок зведений на горі вулканічного походження. Його зводили в декілька етапів. В 11 столітті за наказом короля Ласло І на місці дерев"яних укріплень була збудована кам"яна башня-донджон, на початку 14 ст. за наказом короля Карла Роберта італійські майстри розширили замок, наприкінці 14 ст. його перебудовою зайнявся вигнаний з Поділля князь Федір Коріатович, брати якого керували в Кам"янці-Подільському, де я побувала декілька днів тому і мені було дуже цікаво спостерігати зв"язок історичних подій і особистостей. І вже нинішній вигляд замок набув у 17 столітті при Д"єрді І Ракоці. Замок контролював торгові шляхи. 





Один з коридорів замку мав свій страшний секрет. Коли противник вже проривав дві лінії оборони, оборонці замку відкривали ворота і нападаючі забігали в пастку, яка за ними зачинялась і зверху на них лилась розтоплена гаряча смола. Ось цей коридор



В замку ми погуляли по кімнатам зі старовинними меблями, 



походили коридорами замку



Виглядаючи з другого поверху коридора ми дивились на колодязь (вдалині двору під коричневим дахом), про який є замкова легенда: Колись в цьому краї жив Князь Федір Коріатович, которий на випадок тривалої облоги звелів вирубати у скелі криницю, над Старою баштою. Але довго копаючи колодязь, проходячи численні кам"яні брили, копачі все не могли дібратись до води. За цією всією роботою з кущів спостерігав один чоловічок devil .  Бачачи, що у людей нічого не клеїться, він прийшов до Князя і запропонував свою допомогу, звичайно ж за плату. І запропонував ціну money money money  золотом. Федір Коріатович подумав і погодився на пропозицію. Через деякий час вода задзюрчала аж на глибині 85 метрів. Князь зрозумів, що підходить розплата, але йому дуже не хотілось віддавати devil   money money money. Три ночі в його кімнаті горіло світло, і його помічник прийшов спитати, що трапилось. Князь розповів що саме його мучає. Тоді помічник дав пораду: Ви ж не домовлялись якого розміру будуть мішки з золотом, і не домовлялись скільки саме монет буде у мішках. Отже пошийте маленькі мішечки і киньте туди по парі монеток. 
Так Князь і зробив, чим дуже розлютив чоловічка devil.  Тоді Князь посадив чоловічка до криниці і там прикував його. 
   Хоча води в колодязі тепер вже немає, але люди стверджують, що опівночі з глибини колодязя й досі долинає незрозумілий шум, ніби devil лається, бо йому соромно, що дозволив людям себе обдурити chih lol 



Як і в кожному замку, в цьому мабуть теж проводились бали, отже ми потанцювали з господарем замку, а заодне і загадали бажання, бо існує повір"я, що якщо дати грошенят Князю, потримати його за палець і загадати бажання, він увечері перегляне весь список бажань, внесе їх до своєї канцелярії і обов"язково кожне виконає umnik podmig



Попрощавшись з прекрасним душевним замком 



ми поїхали погуляти по такому ж душевному місту Мукачево. smile