хочу сюди!
 

Ірина

48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 48-56 років

Замітки з міткою «доля»

Полнолу-у-у-у-у-уние

Знову череда всіляких подій закутує нерозумінням, неясністю, непостійністю.., що просто вити хочеться на повний місяць!!!

Чому так пусто в душі, серці..чому так сумно...?

Я не можу жити не знаючи моєї великої, світлої, прекрасної, недосяжної мрії...

Життя це річка, і проти неї плисти важко і безглуздо. Невже все вирішено і змінити нічого неможливо??

Я щастя хочу ! І тому щасливим хай буде той, кого я так люблю

Ліна Костенко!!!!!!

Прокинулась - довкіль пустеля дика, і  небеса в палаючім вогні,

А наді мною із закритим ликом сяйлива постать в білому вбранні.

- Чого мовчиш ?- запитує у мене, У серці давній запаливши біль,

- Я – Доля, Невідома, Незбагненна.Але сьогодні я служу тобі:

Чого бажаєш ? Забуття чи дива ? Для тебе все, не гаючись, зроблю.

І я відповіла: “ Нехай щасливим буде той кого я так люблю ! “

- Цей той, хто серцем грав твоїм лукаво й, награвшись, навіть спогади жене ?

- О ні, неправда! Він в усьому правий, і навіть в тому, що забув мене.

- Навіщо це ? І ти забудь про нього, новим коханням розжени пітьму.

- Я знаю, що важка його дорога,як можеш дати щастя - дай йому !

- Ах, ти вважаєш, ніби він і досі ще не зазнав життя ясних принад !

- Як щастя у житті його збулося, нехай воно помножиться стократ !

- А ревність ! Може, у чуттях шалених він припадає до чужих колін !

- Яке це має значення для мене ! Вже тим щаслива, що щасливий він...

Все не згасала в небесах пожежа, крізь покривало лик судьби сіяв.

- Проси для себе ! Я тобі належу. Збагни, у нього Доля є своя !

Я задихалась полум’ям хапливим і вже сама ледь чула, як молю:

- Я щастя хочу ! І тому щасливим хай буде той, кого я так люблю !..

P.S.Дуже подобається творчість Ліни Костенко.... а цей вірш.. 3 однієї сторони, те що дівчина так вперто нехоче слухати, що коханому абсолютно всерівно на неї, викликає певний негатив, тому що так не робить сильна особистість... але одночасно хіба не захоплює ця самопожертва.. ця дійсно справжня любов, яка хоче, щоб кохана людина просто була щаслива, хай і не з нею... немає егоїзму.. мабуть це дійсно справжнє кохання!!!!


92%, 12 голосів

8%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Абстрак(т)Трансцендентальність...

найкраще читати під музику John Surman "Edges Of Illusion"

велика подяка ХУДОЖНИК+, саме він дав підказку  щодо музичного супроводу

Ти! Ти...О!..

                Тихо!...

                            Хор химер;

Хвилює спів співзвуч примхливих...

Ти - диригент любовних сфер,

Маестро ораторій хтивих.

  

Ти - віртуоз симфофеєрій,

Гурман гармонії та цноти

Цінитель. ТрансАбстрактХимерій

Творець.

                  Ти!...

                           Тиша!.. Рухи... Ноти...

 

08.10..2010

 

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11111040309

 

Наблизилось...

триптих

 

*****

Наблизилось, скрадаючись, навшпиньки,           

            Долоні ніжні затулили очі.

                        «Впізнай-но!» - пошепки, лукаво.

                                   «Не знаю…» - ти. Кохання тихо зникло…

 

*****

Скрадаючись,  наблизилось – «Впізнай-но!» -

                  Прошепотіло, затуливши очі

                        Долоньками мякими. Посміхнулись

                                   Вуста, упевнено – «Це ти, Кохання!..»

 

*****

Наблизилось навшпиньки – «Упізнай-но!» -

                  Зашепотіло ніжно, посміхнувшись.

                        Зіщулившись, сахнувся – «Геть!» - Кохання,

                                   Руками затулившись, тихо зникло…

 

13.10..2010

 

© Stepanska Marina (SMG)

 

Не забирай дочасно нас мамо...





Над селом Немовичі лунає жалібний голос церковного дзвону. Завтра Маковія.
З букетом польових квітів  на кладовище іде поволі  , до часу посивілий
чоловік. Іде на зустріч з Нею, з тою,яку кохав коли була живою і яка
ніяк  не покидає його в примарних теперешніх снах. Вона пішла від нього
туди, в Невідомість, в такий же спекотний день напередодні Маковія.  
На пам"ятнику її фотознімок -усміхнена. І йому здається,що Вона
посміхається і радіє,що прийшов. Допитливі ,примружені очі,мовби
запитують,як його справи,як живуть сини,чи женився неспокійний старший і
як справляється з роботою розважливий меншенький?...
  Кладе на гарячу від сонця гранітну плиту квіти, запалює свічку.
Мерехтить, похитується вогник. Навколо серпневе багате і щедре на урожай
поле,високо в голубому безхмарному небі кружляє яструб,з ближнього від
кладовища лісу чути перегукування грибників,на випаленому сонцем
полі-на своїх "сотках" длубаються жінки; звичайний літній сільський
день.
   Присідає біля могили. Мимоволі у пам"яті зринає минуле.Те минуле,яке
так швидко пролетіло,що й не віриться,чи воно було. Було, звичайно
було.Зринають спогади туманні і яскраві. Всього було в житті; туманних
не менше,ніж світлих, але пам"ять зберегла більше
приємних і яскравих, може тому, що вже така людська природа-здатність запам"ятовувати
тільки приємне і добре.Та й негоже недобре згадувати про тих кого вже ніколи не побачиш, і які вже предстали на Божому суді.
   ...Повернувся з армії. Прийшов провідати хрещену матір і там
зустрівся з Нею, з миловидною дівчиною-гуцулкою. Припала до душі її щира
вдача та гуцульська співуча говірка.
    Невдовзі справили весілля і Вона перейшла жити до його батьків. Роки
були тяжкі.Обоє працювали зранку до ночі щоб жити самим і щоб жили
літні  батьки,а потім і їх діти.
Увечері зустрічалися і від втоми не хотілося навіть вечеряти ,але Вона
зустрічала його такою,властивою тільки їй посмішкою.Пройшов час. Купили
квартиру в будинку для місцевої інтелігенції. Щастю не було меж, але
Вона тужила за своїм Верховинським краєм. І як приходило літо, а з ним і
канікули, бо ж працювала вчителькою, їхали в її рідні краї. Подовгу
бродили полонинами й лісами, не могли намилуватися Верховиною.
   Минали роки. Вже батьки пішли у Вічність. Порідшало між близькими та знайомими. І вже приходили до покійників.
      Щеміло від туги серце і здавлювали горло спазми...Тепер Він на
могилі коханої людини,своєї дружини і згадує,згадує... Не може без
душевного трепету думати про той серпневий день,коли разом поїхали  у
Рівне на черговий медичний огляд. Ніщо не віщувало біду. Вона з надією
на краще зайшла до лікарні... і не вийшла. З того огляду забрали її в
труні. Прийшов той страшний день. Довкола все почерствіло, зів"яло і
почорніло.Стояла немилосердна спека, а Вона... лежала в труні, ніби
посміхалася. Здавалося, що Вона у глибокому спокійному сні.
   На похорони зійшлося все село; родичі,знайомі й незнайомі люди.У
дворі не було де стати. Попереду труни йшли діти з вінками, у яких Вона
була "класним" керівником, в школі
 якось незвичайно і надривисто переливався її  останній дзвоник...
    Повернувся з кладовища в опустілу хату. Все, що в хаті є, нагадує про неї...Так і хочеться
спитати "Де ти?... А Вона посміхається  йому із збільшеного аматорського
фото і йому здається,що вона вибігла через дорогу - в школу на уроки й
ось-ось повернеться...
     А може це сон? Ох! Якби добре було б,що це так... Але на превеликий жаль,то не так.
                 ...Післямова поневолі...
- Не забирай дочасно нас мамо
А далеко, далеко від поліських Немович,на краю української землі,за
зеленими Карпатами, Його старшому братові на світанку  приснився дивний
сон,і як показав слідующий розвиток подій - цей сон виявився віщим...
-...приснилася покійна мама на сороковий день ... Покійні мама і батько зібрали
трьох своїх синів на якусь бесіду. Брати босими ногами стояли на
підлозі,яка по кісточки була вкрита липкою, мокрою грязюкою. Мабуть дощ
падає і бараболі копають -подумалось...  Батько стояв осторонь і
мовчки, скоса спостерігав за бесідою. Мама ж,чомусь нагримала на
старшого і найменшого і відправила їх геть з "літньої" кухні,а
середньому  наказала залишитися з нею...
...Коли вийшли на подвір"я , Старший помітив в небі , над батьківською старенькою хатою
сяйво меншого брата,а  зелений двір, встелив білий,білий сніг.  Вмить...
до того брудні від багнюки, руки і ноги стали абсолютно чистими.
Майнула здогадка -...Ого!... Який сніг , з мильним порошком, падає в
Немовичах - мабуть після Чорнобиля....Чудеса та й годі. Он і сяйво над
хатою...І чого ми їздили дивитися на Сяйво Ісуса Христа,що з"являвся
між вітками дерев в Лінчині-той образ був нечітким, коли тут, в нашому
селі - он, який чіткий,сіяючий в променях сонця,що якраз сходило,
образ  нашого середнього брата...над старою батьківською хатою...
   ... Пройшло всього три дні і ось на свято Успення Святої Богородиці,в
останній день Успенського посту - 28 серпня   немовицький люд
величезною процесією понуро брів  за Його труною...
Не витримала душа самотності. Пішов Він із життя  до своєї Горянки, за
два дні до  такого довгоочікуваного всіма родичами весілля старшого
сина...
Ось так і таке в житті буває - прибирались до весілля , а побували на поминках...
...Після похорон свого середнього; старший і найменший брати
помолились над могилою покійної мами і попросили її, щоб дочасно не
забирала  їх до себе..

           Світла пам"ять і Царство Небесне Мамі, Йому і його Горянці...
 -Не забирай дочасно нас мамо-просимо і молимо Вас!!!

Але на превеликий жаль,то не так.





Над селом Немовичі лунає жалібний голос церковного дзвону. Завтра Маковія.
З
букетом польових квітів  на кладовище іде поволі  , до часу посивілий
чоловік. Іде на зустріч з Нею, з тою,яку кохав коли була живою,яка ніяк 
не покидає його в тривожних теперешніх снах і яка пішла від нього в
інші неземні світи в такий же спекотний день напередодні Маковія.
   На пам"ятнику її фотознімок -усміхнена. І йому здається,що Вона
посміхається і радіє,що прийшов. Допитливі ,примружені очі,мовби
запитують,як його справи,як живуть сини,чи женився старшенький і як
справляється з роботою меншенький?...
  Кладе на гранітну плиту квіти,запалює свічку. Мерехтить,похитується
вогник. Навколо серпневе багате і щедре на урожай поле,високо в голубому
безхмарному небі кружляє яструб,з ближнього від кладовища лісу чути
перегукування грибників,на полі,на своїх "сотках" длубаються
жінки-звичайний літній сільський день.
   Присідає біля могили. Мимоволі у пам"яті зринає минуле.Те минуле,яке
так швидко пролетіло,що й не віриться,чи воно було. Було, звичайно
було.Зринають спогади туманні і яскраві. Всього було в житті; туманних
не менше,ніж світлих, але пам"ять зберегла більше
приємних і яскравих, може тому, що вже така людська природа-здатність запам"ятовувати
тільки приємне і добре.Та й негоже недобре згадувати про тих кого вже ніколи не побачиш,і які вже предстали на Божому суді.
   ...Повернувся з армії. Прийшов провідати хрещену матір і там
зустрівся з Нею, з миловидною дівчиною-гуцулкою. Припала до душі її щира
вдача та гуцульська співуча говірка.
    Невдовзі справили весілля і Вона перейшла жити до його батьків. Роки
були тяжкі.Обоє працювали зранку до ночі щоб жити самим і щоб жили
літні  батьки,а потім і його діти.
Увечері зустрічалися і від втоми не хотілося навіть вечеряти ,але Вона
зустрічала його такою,властивою тільки їй посмішкою.Пройшов час. Купили
квартиру в будинку для місцевої інтелігенції.Щастю не було меж, але Вона
тужила за своїм Верховинським краєм.І як приходило літо, а з ним і
канікули, бо ж працювала вчителькою, їхали в її рідні краї. Подовгу
бродили полонинами й лісами,не могли намилуватися Верховиною.
   Минали роки. Вже батьки пішли у Вічність. Порідшало між близькими та знайомими. І вже приходили до покійників.
      Щеміло від туги серце і здавлювали горло спазми...Тепер Він на
могилі коханої людини,своєї дружини і згадує,згадує... Не може без
душевного трепету думати про той серпневий день,коли разом поїхали  у
Рівне на черговий медичний огляд.Ніщо не віщувало біду. Вона з надією на
краще зайшла до лікарні, а з того огляду забрали її в труні. Прийшов
той страшний день. Довкола все почерствіло, зів"яло і почорніло.Стояла
немилосердна спека, а Вона... лежала в труні,ніби
посміхалася.Здавалося,що Вона у глибокому спокійному сні.
   На похорони зійшлося все село; родичі,знайомі й незнайомі люди.У
дворі не було де стати. Попереду труни йшли діти з вінками,у яких Вона
була "класним" керівником,в школі
надривисто дзеленчав останній дзвоник...
    Повернувся з кладовища в опустілу хату.Все,що в хаті є,нагадує про неї.Так і хочеться
спитати "де ти?... А Вона посміхається  йому із збільшеного аматорського
фото і йому здається,що вона вибігла через дорогу-в школу на уроки й
ось-ось повернеться.
     А може це сон? Ох! Якби добре було б,що це так... Але на превеликий жаль,то не так.

Как продать «свои метры» в общей квартире

Рубрика: Дела семейные | Метки: доляквартиранотариуспродажа


Продажа квартиры 1Казалось бы, наличие квартиры на праве собственности избавляет владельца от множества проблем. Не нужно думать о том, где и как добыть средства на покупку крыши над головой, не надо платить в никуда деньги за аренду чужого жилья – список «не надо» можно продолжать до бесконечности. Однако и собственникам жилых помещений (домов, квартир) порой приходится сталкиваться с массой вопросов, которые, в итоге, будут разрешаться судом. Речь идет о тех гражданах, которым «повезло» владеть, пользоваться и распоряжаться жилищем сообща, т.е. на праве совместной собственности. Ведь зачастую в квартире проживает несколько родственников, которые не очень-то и жалуют друг друга, а порой совместное проживание превращается в сущий ад.

Родственники – родственниками, а квартира-то одна

К этому разговору нас подтолкнуло письмо читателя, поднявшего довольно серьезную проблему, стоящую перед совладельцами жилых помещений.

Основной жилищный вопрос возникает не только, когда родственники получают право совместной собственности на жилье в результате наследования или дарения, но и в случаях приватизации квартиры в общую совместную собственность. Как указано в письме, имеет место такая ситуация. Трехкомнатной квартирой в столице владеют пятеро сособственников (две семьи) на праве общей совместной собственности. Эта квартира была в свое время приватизирована в общую совместную собственность всех пятерых проживающих, и в Свидетельстве на право собственности на жилье закреплено, что квартира, действительно принадлежит на праве общей совместной собственности гражданам 1, 2, 3, 4, 5 в равных долях. Отношения между проживающими в этой квартире, как следует из письма, совсем испортились, возникают постоянные ссоры. Одна из семей (мать и сын) занимают комнату и желают каким-то образом определить (выделить) свои части (каждый по 1/5 общей совместной собственности), продать их, выехать из квартиры и приобрести иное жилье. Остальные жильцы не дают согласия ни на продажу, ни на иное отчуждение части квартиры.

Вот и возникают вопросы: можно ли в судебном порядке определить одну или несколько частей (без выделения их в натуре) в имуществе (квартире), находящемся в общей совместной собственности, например, в связи с тем, что отношения между жильцами квартиры испортились, и совместное проживание стало невозможным? Существует ли еще какая-нибудь возможность или основание для того, чтобы в судебном порядке определить часть в имуществе?

Общая собственность как яблоко раздора

Продажа квартирыКак верно отметил сам автор письма, в соответствии со ст. 369 ГК распоряжение имуществом, находящимся в общей совместной собственности осуществляется по согласию всех сособственников. Поэтому без согласия иных собственников отдельный житель квартиры, приватизированной в совместную собственность, не может не только продать за деньги свою часть квартиры, но и даже не имеет возможность подарить свою часть собственным детям или оставить им в наследство (конечно, при условии, что остальные сособственники против таких сделок). Наш читатель справедливо ссылается и на ст. 370 ГК, которой установлено, что сособственники имеют право на выделение в натуре части из имущества, являющегося общей совместной собственностью.

«Однако, — отмечает автор письма, — на практике эту норму практически невозможно реализовать, т.к. в соответствии с п. 14 Постановления Пленума ВСУ от 25 мая 1998 г. № 15, квартира, находящаяся в общей совместной собственности, подлежит разделу в натуре лишь в одном достаточно редком случае – если возможно выделить сторонам изолированные жилые и иные помещения с самостоятельными выходами, которые могут использоваться как отдельные квартиры или которые можно переоборудовать в такие квартиры».

Действительно, как показывает анализ положений ГК и судебной практики, сособственник, выделяя свою долю в общей массе совместного имущества, становится участником долевой собственности, но если его доля, скажем, ничтожно мала, а он требует выделения ее в натуре, что делать нецелесообразно, то оставшиеся участники совместного имущества должны выплатить ему денежную стоимость его доли. Разумеется, при этом выделенная доля «приобщается» к их имуществу в равных частях. При всем этом не следует забывать и о том, что удовлетворить требования истца о выделении его доли в натуре (комнаты в квартире) суд вправе при наличии возможности осуществить перепланировку жилья с последующим выделением изолированных комнат (Постановление Пленума ВСУ от 04.10.1991 г. № 7 (с изм. от 25.05.1998 г. № 15 «О практике применения судами законодательства, регулирующего право частной собственности граждан на жилой дом»).

Выделение доли как способ решения проблемы

Продажа квартиры 3Думается, при желании «избавить» соседей по квартире от собственного общества не следует мудрить и требовать выделения комнаты в натуре. Достаточно заявить иск о выделении доли в общем совместном имуществе. Ведь в случае выделения доли из такого имущества считается, что доли каждого из собственников в праве общей совместной собственности равны, если иное не установлено соглашением сторон, законом или решением суда. Таким образом, выделив собственную конкретную долю в общей совместной собственности, сособственник становится «дольщиком», т.е. право собственности на квартиру распределится следующим образом: тот сособственник, который выделит свою долю в общем имуществе (комнату в квартире) по отношению к остальным проживающим совладельцам, будет владеть комнатой на праве общей долевойсобственности. Оставшиеся соседи (между собой!) сохранят право общей совместнойсобственности на квартиру.

Для чего нужно выделить долю и преобразовать свое право в совместной собственности на долевую собственность? Для того, чтобы получить право распоряжаться своей долей имущества без согласия остальных проживающих. Такое утверждение основывается на ст. 356 ГК, согласно которой собственность двух или более лиц с определением долей любого из них в праве собственности является общей долевой собственностью. Далее, став участником долевой собственности, полномочия такого сособственника подчиняется требованиям ст. 361 ГК: «совладелец имеет правосамостоятельно распорядиться своей долей в праве общей долевой собственности».

Продажа квартиры 4Правда, чтобы продать свою комнату, необходимо придерживаться правил ст. 362 ГК, согласно которым в случае продажи доли в праве общей долевой собственности совладелец имеет преобладающее право перед другими лицами на ее покупку по цене, объявленной для продажи, и на иных равных условиях. Поэтому продавец доли обязан письменно сообщить остальным сособственникам о намерении продать свою долю, указав цену и прочие условия договора. Причем, согласно ст. 84 ЗУ «О нотариате», Инструкции о порядке совершения нотариальный действий нотариусами Украины, доказательством уведомления участников общей долевой собственности о последующей продаже доли может быть свидетельство, выданное нотариусом о передаче им заявления продавца, заявление участников права общей долевой собственности с надлежаще удостоверенными подписями об отказе от осуществления права преимущественной покупки доли с указанием условий продажи.

В том случае, если совладельцы отказались от своего права на преимущественную покупку или не осуществят свое право относительно недвижимого имущества на протяжении одного месяца, то «дольщик» вправе продать свою долю иным лицам. Названное требование закона необходимо реализовать, т.к. несоблюдение оного дает право оставшимся совладельцам предъявить иск в суд о переводе на них прав и обязанностей покупателя. Да, кстати, в этом случае истцам будет необходимо (ч. 4 ст. 362 ГК) внести на депозитный счет суда денежную сумму, которую по договору должен уплатить покупатель. Следует помнить и о том, что для таких категорий дел установлен специальный срок исковой давности – один год.

Именно так надо поступить тем, кто хочет продать свою комнату, находящуюся в общей собственности. Тем гражданам, кто намерен подарить свои метры (или завещать) следует поступить также, т.е. для начала стать совладельцем в праве общей долевой собственности, а затем, реализовывая свое право, предусмотренное ст. 361 ГК, подарить долю в квартире.

При дарении части дома спрашивать разрешения у сособственников не нужно

Продажа квартиры  5Довольно интересное дело (№ 2-1618/10) о признании договора дарения недействительным, переведении прав и обязанностей покупателя с выплатой стоимости части дома рассматривалось в июне этого года Шевченковским райсудом г. Запорожья.

Истец обратился в суд с иском, в котором указал, что он является собственником 7/8 части жилого дома, а ответчик без надлежащего предупреждения его как совладельца, распорядился принадлежащей ему частью дома и подарил ее лицу, не являющемуся родственником. В связи с изложенным заявитель просил суд признать договор дарения недействительным, перевести на него права и обязанности покупателя 11/18 часть указанного дома, выплатив одаряемой (привлечена также на сторону ответчика) 38 384 грн.

В ходе судебного слушания, истец пояснил, что в 2005 году ответчик предлагал ему выкупить часть дома за 10 000 долларов, но в то время он не мог найти такую сумму и попросил ответчика отсрочить продажу. В октябре 2009 года ответчица пыталась вселиться в спорное домовладение, сообщив при этом, что она купила часть дома. В свою очередь, ответчик, возражая против иска, сообщил суду, что владел частью дома, однако жить там он не смог из-за конфликта с истцом. В 2005 году он пытался продать дом за 10 000 долларов (50 000 грн.), уведомив истца о продаже, однако тот отказался. Поскольку истец конфликтный, ответчик решил подарить свою часть родственнице его знакомой девушки, которая в то время нуждалась в жилье. При этом ответчик заявил, что никакой продажи принадлежащей ему части дома не было, денег он не получал. Таким образом, ответчик реализовал свое право собственности и распорядился принадлежащей ему частью дома на свое усмотрение.

Допрошенная в зале суда ответчица также просила суд отказать в иске и пояснила, что она нуждалась в жилье, и друг ее родственницы решил подарить ей часть дома, на что та и согласилась. Договор дарения оформляли в нотариальной конторе. Однако истец не пускал ее в дом и в октябре 2009 года, ответчица пыталась вселиться в дом при помощи участкового инспектора, но истец в дом ее не пустил. Ответчица утверждала, что она не говорила в присутствии иных лиц о том, что купила часть дома.

И что же суд? Суд решил, что исковые требования не подлежатудовлетворению. Так, судом было установлено, что спорное домовладение принадлежало на праве общей долевой собственности сторонам: истцу – 7/8 частей, а ответчику – 11/18. Согласно договору дарения от 24.06.2009 г., ответчик принадлежащую ему часть дома подарил ответчице. Статья 361 ГК дает право совладельцу самостоятельно распоряжаться своей частью в праве общей долевой собственности, что и сделал ответчик, подарив принадлежащую ему долю. Суд также признал действительным оспариваемый договор дарения, установив, что он был заключен с соблюдением требования законодательства. Кстати, суд посчитал, что «истец не может быть даже заинтересованным лицом по договору дарения, поскольку отчуждение доли в общей долевой собственности путем удостоверения договора дарения не требует согласия или разрешения совладельца».

Читайте также по теме:

Порядок регистрации прав на недвижимость существенно измененБытовые рейдеры: 10 законных способов отъема вашей квартирыПокупателей квартир дороже $50 тысяч будут «сдавать» в Госфинмониторинг

Врятуй життя

Якщо ви маєте бажання допомогти дітям, які мають онкологічні захворювання та дітям, що позбавленні батьківського піклування Ви можете долучитися до нашої діяльності, надавши безповоротну фінансову допомогу, благодійний внесок або добровільне пожертвування, які можете здійснити через банківське перерахування або шляхом поштового переказу на рахунок Благодійного фонду http://tyanhel.org.ua/:

р/р: 26000060398106 КОД (ЄДРПОУ): 36321738 Отримувач: БО "БФ ТИ-АНГЕЛ"  Код банку (МФО): 336677 Банк отримувача: ПриватБанк  Призначення платежу: благодійна пожертва (при перерахунку від підприємства - благодійна допомога без ПДВ)

Користувачі системи WebMoney можуть відправляти пожертвування на нашу адресу, скориставшись он-лайн платежем

Гаманець WebMoney в українській гривні - U322622813757 Гаманець WebMoney в доларах США - Z629394958429 Гаманець WebMoney в російських рублях - R414368774592 Гаманець WebMoney в евро - E248002455531 Прохання вказувати призначення платежу! Комісія системи і банку при обналічувані складає 2-4%

Якщо Ви хочете надати будь-яку іншу допомогу (лікарські препарати, витратні медичні матеріали, іграшки, книжки, ігри, матеріали для творчої роботи тощо), зв’яжіться будь ласка з представником фонду Юлією Дем’янчук [email protected] , тел. +38(093) 2532166

Одна львівська історія.





Жахлива історія недавно сколихнула Львів і всю західну Україну.
З Іспанії додому привезли мертвого молодого чоловіка. Родині
наполегливо пропонували поховати його, не заглядаючи у труну. Можливо,
так і сталося б, якби дружина небіжчика не помітила великої різниці у
двох документах. В одному з них причиною смерті вказано падіння з
риштування, а в іншому документі — зовсім протилежний забоєві діагноз.
Мовляв, молодик помер від серцевої недостатності. Саме цей другий
документ й викликав у дружини підозру. Вона добре знала свого чоловіка.
Він був доволі міцним, мав «залізне» здоров’я, ніколи не нарікав на
серце чи якісь інші внутрішні хвороби. І, насамкінець, він був молодим.
Тому смерть від хвороби виглядала надто підозрілою. Інша річ — смерть
від виробничої травми. Тому молода вдова вирішила труну відкрити, і вже в
Україні провести розтин трупа. Лікарі вжахнулися, коли зробили розтин: у
тілі не було серця і нирок. На місці серця і нирок були згустки крові.
Це означало, що внутрішні життєво важливі органи людини були вийняті
тоді, коли чоловік був живим. Тобто тіло молодого українця в Іспанії
перетворили у донорський банк. Спочатку з живої людини вийняли нирки, а
потім — і серце. Львів закам’янів від жаху. Нині до 7 млн. українців
працюють нелеґально у країнах Європи, Азії, Австралії, Америки й Африки.
Там вони абсолютно безправні. З українцями за кордоном поводяться як з
худобиною. Сотні кращих молодих людей помирають від виробничих травм,
хвороб та від нелюдського ставлення до себе. Держава не надає ніякої
допомоги своїм громадянам. Тому останнім часом за кордоном процвітає
рабство українців та перетворення їх у донорів для багатих буржуїв.
Львівська історія — це тільки одна, що набула розголосу, серед десятків
тисяч, які щодня трапляються з українцями за кордоном.

Змах крил стрімкий

Межа між небом і земною твердю.

Мить невловима – між життям і  смертю.

Крок до падіння в прірву – Вирок Долі.

Змах крил один стрімкий – політ до волі.

 

30.07.2010

 

© Stepanska Marina (SMG)