хочу сюди!
 

Нина

49 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 50-56 років

Замітки з міткою «размышления»

Мабуть так народжувалася релігія.

Як швидко проминає життя... Начебто ще й не починав жити по-справжньому, а вже шостий десяток промайнув. Закінчилася трудова діяльність, виросли і порозлітались по світу діточки, підросли онуки. Все більш відчувається твоя непотрібність. Діти вже дорослі і живуть своїм життям, у онуків теж починається своє життя, таке відмінне від твого дитинства, що навіть не завжди його встигаєш зрозуміти, що воно таке і до чого. На колишній твоїй роботі, на колишньому твоєму місці вже інша ...

Читати далі...

Тій, що любить дощ.

* Дощ за вікном тихо пісню шепоче, Наче мені нагадати щось хоче. Може про те, що в колишнім житті Кращій був вибір земного путі. Дужче страждалося, краще любилося, Тільки нічого з того не лишилося. Одноманітність все стисла щоденна. Тягнеться гумою сірість буденна. Кохання чомусь стороною пройшло, А може воно ще мене не знайшло? Як важко його в безнадії чекати, Та де ж в цьому світі його розшукати? 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

Проблема "отцов и детей" в изложении Ошо

Родители хотят, чтобы дети были чем-то близким к их собственным стремлениям и идеалам, тем или этим. Они хотят, чтобы дети были богатыми, знаменитыми, уважаемыми. Они хотят, чтобы дети осуществили их несбывшиеся мечты. Дети должны быть их продолжением. Они начинают форсировать своего ребенка в соответствии со своими желаниями - и забывают, что ребенок имеет свою собственную душу, что ребенок имеет свою собственную индивидуальость, что у него свой собственный внутренний путь к расцвету. Родители ...

Читати далі...

Размышляя на тему исключительности.

Сколько времени, средств и нервов тратим только на глупость и демонстрацию доходов. Одеть на себя что то модное, выглядеть достойно, соответственно общепринятым нормам. Кто принимал, кто устанавливал? Каждая социальная прослойка диктует свои правила поведения, жизни, внешнего вида. А всё вместе, этот безумный бутерброд, состоящий из множества слоев и есть мы - люди, человечество, земляне... В чем тогда индивидуальность, исключительность? Да, в продукте творчества, да, в денежновм выражении, да, ...

Читати далі...

немного памяти

Детство. Идешь, приминая траву босыми ногами… Ветер шелестит травой... Кузнечики взлетают прямо из под ног. Небо, почти белое от солнца… И обязательно жаворонок,… невидимый в небе.. Останавливаешься….Зачаровано смотришь на волны травы вокруг, полосу деревьев вдали, совсем далекие синеватые холмы. Вдруг… рядом на тропинку садится жаворонок … удивленно не отрываешь глаз от мелкой пичуги… не понимая,… как в ней помешается столько звука...

Читати далі...

Сінусоїда життя.

* ВисОко вгору знов мене закинула Щаслива сінусоїда життя. Та на вершині довго не пробуду Зкочуся швидко вниз, у забуття. Здавлося б, внизу хочь відпочину, Та доля пхає по осі абцис. Вже треба знов на гору підніматись, Хоч тільки що котився швидко вниз. А доля все кидає і кидає, І не дає спокійного життя. То ж спокою не матиму віднині, Аж доки не піду у небуття. Михайло ДІД. Алчевськ.

Для Чорної змійки.

Прочитав блог Чорної змійки http://blog.i.ua/user/896087/177641/?p=1#comments і вирішив прокоментувати віршем *** Не треба світ увесь сприймати, Як темний морок без світання. Повір, що в світі ще зостались Добро, і радість, і кохання. Світ не буває чорно-білим, Бо кожен горе й щастя має. І лиш від нього все залежить, Як він увесь цей світ сприймає. Якщо несеш ти щастя людям, Добро й тебе не обминає. Хто ж сіє зло, той сам нещасний, В душі він радості не має. Не треба...

Читати далі...

Мандрівник.

Йде мандрівник вечірнім шляхом, Бреде, з дороги не звертає Куди веде той шлях далекий, Дізнатися надію має. Хоч гострий зір і розум має, Та, все ж, не знає йде куди. Не зає, бідний, що дорога Імення має: "В Нікуди" І що в кінці дороги дальньої Ніяк могили не мине Бо він надіється, сердега,- Його ся чаша обмине. Та ще ніхто у цьому світі По два життя не проживав. Що б перше - то була чернетка, А друге начисто писав. 31 жовтня 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

Ох уж эти сказки!

В некотором царстве, в Тридевятом государстве жил-был Иван-царевич. (Не Дурак, казалось бы!) И женат он был на Царевне-лягушке по имени Марьюшка. Любил он ее, больше жизни. Единственное, что могло оторвать его от обожаемой жены - так это страсть к подвигам. Бывало, целуются они, милуются с Марьюшкой, вдруг Иван как вскочит, как гаркнет голосом молодецким: - Сивка-Бурка Вещая Каурка! Встань передо мной, как лист перед травой! Это значит, опять ему приспичило подвиг совершить. Бедолага Сивка...

Читати далі...