хочу сюди!
 

Юлия

45 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 36-45 років

Замітки з міткою «львів»

Львівське танго...

 "Танго – не просто танець, музика, спів.  Танго – це формула, яку складати і вирішувати можна все життя."

"Чи знаєш ти, що таке танго? Справжнє танго? Для хорошого танго недостатньо техніки, недостатньо пристрасті.   Гарне танго - це біль, це розлука з колишніми уявленнями про життя, це загибель ілюзій і початок Дії,коли ти вже володієш бажаним і розумієш, що скоро час танцю закінчиться...

Танго - це баланс на грані мрії і буденності, танго - це те, чого немає ..."(с)

Львів - колиска великих

Львів належить до числа тих міст, які, побувавши там один раз, не забудеш ніколи – і полюбиш уже назавжди.

Що вже казати про львів’ян – їхня любов до свого міста загальновідома, і з неї постійно народжується щось нове, талановите, натхненне, прекрасне, творче.

Отже,  до Вашої уваги розповідь про Львів вустами його дітей, які прославилися на всю країну, а то і на весь світ. 

У фільмі "Львів – колиска великих" про свій Львів розповідають С.Вакарчук, Руслана, Ю.Башмет, В.Вірастюк, Р.Віктюк, Г.Явлінський, І.Моляр, Б.Ступка.

Львів’яни зрозуміють або нині мені здали нерви

Сьогодні мені здали нерви!

Перш за все мушу сказати, що дуже лояльно і толерантно ставилася до всіх транспортних змін у Львові. Відкрито не критикувала, думала, що весь дискомфорт від звичайної незвички… Навіть більше скажу – сама логіка «диво» транспортної системи мені з самого початку була зрозуміла і подобалася: по-перше, розвантажити центр, по-друге, розвантажити маршрутки, зробивши спеціальні радіальні маршрути…

Я навіть розуміла, що доводиться по півгодини і більше чекати на транспорт, вважаючи, що це через так звану новизну маршрутів… Думалося звикнеться і ота супер система таки запрацює так, як анонсували. Але нині мій оптимізм безнадійно закінчився!!!!!

Доїжджаю на роботу на вулицю Хуторівка, куди немає жодного радіального маршруту, доводиться їхати так званими хордовими з екскурсією по місту. Так от, їду я з вулиці Богдана Хмельницького «Галицьке перехрестя» (до слова, звідки раніше можна було без проблем добратися в будь-яку точку міста максимум за 40 хвилин), звідки до Хуторівки їде лише маршрут №41. Рівно 25 хвилин довелося чекати маршрутки (це у 20-ти градусний мороз!!!!). І я би знову змовчала і віднеслась би лояльно до водія (бо направду розумію, що це важка робота і всяке буває), якби не одне, точніше два величезних АЛЕ.

АЛЕ приїхавши на свою кінцеву зупинку водій маршрутного таксі №41 з номерами ВС 8904 АР, вирішив не відчиняти дверей, щоб пасажири мали змогу зайти у транспорт – він розмовляв по телефону!!! Розмовляв 10 хвилин (нагадую, що появи маршрутки на зупинці довелося чекати 25 хвилин). Біля авто зібралося вже більше десятка людей, але двері досі зачинені – водій вирішив перекусити!!!! Ще хвилин 7 він їв!!! Тоді нарешті «соізволілі» відчинити двері… І тут друге АЛЕ.

АЛЕ зайшовши в транспорт я спитала водія, який у маршруту інтервал руху, він відповів 15 (!!!) хвилин. Відповідно, інше запитання було, чому його 25 хвилин не було і ще більше 15 хв. довелося простояти на морозі поки він порозмовляє і перекусить. Нащо я отримала відповідь справжнього професіонала, який розуміє, що він на роботі, що обслуговує клієнтів, який знає, щоб без клієнтів він не матиме заробітку: «НЕ МОРОЧТЕ МЕНІ ГОЛОВИ!».

Отаке от ноу-хау у європейському місці, яке кілька років готується приймати євро-гостей і вже задовбало нагадуваннями про те, що «Ми чекаємо ЄВРО».

До речі, гаряча лінія Управління транспорту і зв’язку не працювала – десяток дзвінків закінчилися нічим. Відразу перед публікацією цього свого крику душі, я набрала номер ще раз і почула гудки… але не більше. Мабуть, обідають, адже водій перекусив, а вони, напевно, ще ні!

У Львові тестують новий аеротермінал (ФОТО)

У стінах нового аеровокзалу МА «Львів» триває тестування комплексу технічних засобів. Фахівці влаштовують системи авіаційної безпеки, відеоспостереження, мультимедійні, телевізійні та інформаційні системи. «Сьогодні готовність об’єкту становить понад 90%. Зони реєстрації пасажирів та прийому багажу  фактично готові до роботи, продовжуємо тестувати  змонтоване обладнання», - розповів директор з розвитку аеропорту ДП «Західінфрапроект» Микола Магасевич. Про це Інформаційному центру «Україна-2012» повідомили в Нацагентстві Євро-2012 (Укрєвроінфрапроект).  Тим часом, експлуатаційна команда Міжнародного аеропорту «Львів» у найближчі дні планує влаштувати перше тестування новозбудованого терміналу за участі орієнтовно 50-60 пасажирів. Метою заходу є, насамперед, перевірити наскільки компактним є новий термінал і скільки часу займає проходження необхідних процедур перед відльотом.  Учасники пройдуть шлях від зони реєстрації, необхідні дозвільні служби і до перону. Участь у випробуванні братимуть кандидати у персонал аеропорту, які збираються працювати у новому аеровокзалі і наразі проходять необхідне навчання. 

Опа! - далеко ще Європа!



Місто Львів не даремно в Україні вважають як наші "Золоті ворота в Європу", що цілком відповідає реаліям. За своєю 758-річною історією та архітектурою Львів є містом європейським окрім двох часових винятків у 1914 -1915 та 1939 - 1991 років, коли Львів належав окупантам з Азії. На жаль, навіть через 20 років волі від неволі ми не можемо позбутись азіатщини в собі, хоч і дуже намагаємось демонструвати які ми у Львові вже супер-пупер європейці. Блефуємо, панове, блефуємо, бо ось що трапилось в новорічну ніч з шановним Богданом Бо у "європеському" Львові.
Звичайно, що новорічна ніч не є таким значним святом як Різдво Христове, але в ньому є своя принада простого дружнього єднання всіх з усіма. Один рік закінчився, а інший - розпочався: гарна причина для веселого спільного громадянського свята, щоб всі старі проблеми та чвари лишити в минулому році, а новий рік почати з чистої сторінки з надіями на нове щастя. В моєму розумінні свято Нового року є святом пригод, несподіваних радісних новин, подарунків, знайомств, забав тощо. Своєрідне карнавальне дійство, де всі радіють просто тому що хочуть цього - веселитись. Простіше кажучи: хочеш свята? - то зроби його собі сам!
Не буду розписувати причин, але у новорічну ніч я мусів знаходитись сам в центрі міста, тому вирішив зустріти новорічний момент о півночі коло головної ялинки Львова, що встановлено перед театром Опери та балету ім. Соломії Крушельницької, а щоб якось підвищити тонус і цікавість, то узяв собі в супутники нашого державного синьо-жовтого прапора з гарним тризубом на полотнищі. За чверть години до півночі я вийшов у мандрівку, яку розпочав коло фігури Матінки Божої, звідти пройшов і постояв хвильку коло пам'ятника Тарасові Шевченку, а тоді вже підійшов до ялинки. Люду вже зібралось чимало і найперше, що вразило: зачинені ятки новорічно-різдвяного ярмарку. Розумію, що всі хочуть святкувати, а не робити в новорічну ніч, але ж це "новорічний ярмарок" як не як і влада має домовлятись наперед, щоб його учасники працювали цілодобово на Новий рік та Різдво. Проте це був тільки початки неприємних див, бо найбільше мене здивувала новорічна ялинка: це було щось загадково-темне, тому що ілюмінація на ялинці була вимкнена. "Ага! - намагався я пояснити причину темноти:- Коли настане північ - ялинку включать для більшого ефекту! Славетне: ялинко засвітись! Гарно задумано!" Можете уявити моє розчарування, коли пролунав опівнічний бій годинника на львівській Ратуші, а новорічна ялинка так і залишилась чорною горою-потворою, що зловісно зависла на натовпом обнадієного люду...
Ще одною чорною глибою зависла над людьми сцена, порожня і темна, а по ній тинялось кілька постатей-привидів з шукачів екстріму, тому що можна було не догледіти країв сцени і добряче навернутись.
Ясна річ, що злітали феєрверки раз по раз, але це все були явно принесені публікою пускові установки, тому що якими мають бути справжні феєрверки я побачив по телевізору наступного вечора в інформаційних репортажах. Власне під час цього перегляду новин, де в Парижі, Берліні, Лондоні мільйони люду зустріли новорічну мить разом на площах, щоб подивитись організовані владою грандіозні феєрверки - саме тоді я і промовив саркастичну фразу: "Опа!- далеко ще Європа!"
Не знаю, скільки ще клепок треба додати до голів наших владних голів міста, щоб вони опанували європейську ментальність і зріклися азіатщини у любому мені Львові... Наразі, влада любить і шанує тільки себе, рідну...
Навпаки захоплююсь нашими людьми, бо попри всі владні дурості та прикрощі, як відсутність організованого комунального транспорту в новорічну ніч, зачинені ятки ярмарку і неувімкнену новорічну ялинку, відсутність  якісного феєрверку, новорічного концерту та інших веселих імпрез, які личать святу  -  наші люди дають собі раду і зробили собі свято, за що їм моя щира шана. Вся надія на наших громадян у мене і щодо проведення Євро-2012, бо з такою місцевою владою і радою прийдуть всі на футбол, а м'ячів-то і нема... Хто не здогадався чому, того попрошу перечитати цей матеріал.
Єдині, кому можу сказати слова вдячності з діяльності державних структур у новорічну ніч - це працівникам міліції. Особисто був свідком як моментально було припинено міліцією якийсь конфлікт між підпилими молодиками, хоча в основному все було спокійно.
Як я помітив, то переважно центром міста і коло ялинки збиралась молодь, а ще досить помітно було наявність чисельних туристів. Загалом людно було, але не надто і я вже розумію чому, бо теж і сам не захочу, й іншим не пораджу зустрічати новорічну ніч коло ялинки в центрі міста Львова - кому потрібна ця нудьга? Чорна-чорна ялина на тлі чорної порожньої сцени...
Хіба коли побачу з новин, як новорічну ніч відзначали у Парижі, Берліні, Лондоні, Києві, Львові - і не помічу значної різниці, ось тоді я знову вирішу зустріти новорічну мить в центрі Львова.

Богдан Гордасевич
4 січня 2012 р.



Не поспішав публікуватись, тому що свята і нема чого нудьгу вже наганяти, проте і замовчувати взагалі не годиться, тому що я певен у тому, що наша влада міста навіть не знає про цей стан речей і не включену вчасно ялинку.
Як каже народна мудрість: "Вміли, матко, готувати, та не вміли дати"

Львів - місто загадка

 Біжить трамвай бруківкою старою. Дивись, у небі дощ, мабуть, дозрів. Кам'яні леви гордою красою Таки чарують і сторожать Львів. Під парасолями ховаються прохожі, В дощі відбилось світло ліхтарів, І їх самотність -- то моя сторожа, І неповторність їх -- то тільки Львів. Стареньких вуличок вузенькі лабіринти... І тут історія написана без слів. Ну ось, - годинник зазвучав і треба бігти, Тож як завжди: «До зустрічі, мій Львів!»  

Щирець

На диво моє прізвище(Кардащук) пов'язане з містом у якому я народився і на разі проживаю - СМТ Щирець. Обидві назви походять від слова щука, навіть на Гербі та Хоргві Щирця зображена Щука.
Історія Щирця
Про Щирець уперше згадується в літописі 1113 р. (за іншими даними — 1125 р.) як про руське поселення. Стародавній Щирець містився на невисокому, пласкому пагорбі (тепер тут центральна площа Щирця). Місто зі всіх боків було оточене мурами, підступитись до яких було доволі важко: з західного боку пагорба протікав (і нині протікає) невеликий струмок, який впадав у інший, більший струмок (притока річки Щирки), що проходив з південного боку пагорба, а зі сходу була річка Щирка. Щоб утруднити доступ до стін, на струмках зводили греблі. Отже місто з трьох боків оточували водні перепони і болота. Лише з півночі не існувало таких перепон, тому там було вирито глибокий рів (тепер тут проходить дорога на сусіднє село Піски).
 У XIII ст. Щирець нищать монголо-татарські війська. У 1391 р. Ян Тарновський, воєвода сандомирський і староста руський, сприяє організації у Щирці католицької парафії, a 1397 р. польський король Владислав II Ягайло надає містові магдебурзьке право.
 У XVI і XVII ст. Щирець кілька разів руйнують татари. 1638 р. місто постраждало від великої пожежі, про що згадано у Львівському літописі: «В тім же року 1638 весна було барзо сухая, не хотіл дощ падати… Радимно вшистко вигоріло, Яворув, Тишовці, Щирець міста погоріли…»[3]. Приблизно за того часу місто починає славитися тим, що тут виробляють гіпс і вапно.
У 1772 р. після першого поділу Польщі місто, яке до того часу належало родині Потоцьких, увійшло до складу Австро-Угорщини.
 Станом на 1808 р. у колонії Розенберг проживало 54 протестантів[4].
 В XIX ст. тут працюють каменярня і фабрика гіпсу. У 1873 р. через Щирець прокладено так звану Залізницю Ерцгерцога Альбрехта, яка з’єднала міста Львів і Стрий.
 Між Першою і Другою світовою війною Щирець втратив статус міста. Тоді в ньому проживало приблизно 1500 осіб.
 Важких втрат зазнав Щирець під час Другої світової війни. Так у ніч з 26 на 27 червня 1941 року, напередодні вступу в Щирець німецьких військ, під гуркіт трактора московсько-більшовицькі посіпаки замордували 26 мешканців Щирця та довколишніх сіл: Лани, Хоросно, Піски, Гуменець, Красів, Добряни, Сердиця. 7 липня 1941 року знайдені тіла були перепоховані громадськістю на Горішньому кладовищі Щирця. Під час німецької окупації майже все єврейське населення Щирця вивезено до табору смерті в Белжцю, і там знищено.
 Після війни Щирець декілька років (з 1939 до 1941 і 1945 до початку 1960-х рр.) був районним центром Щирецького району (згодом приєднаний до Пустомитівського району).
Оскільки селище розташоване неподалік від Львова, воно вважається перспективним й активно розбудовується (приватний сектор).
Щирець на початку минулого століття
Тепер
Фотографії, що правда, зроблені в різних місцях. Міст та озеро й досі існують
Оборонні храми


Сьогодні Щирець є невеликим містечком в Пустомитівському районі на Львівщині, проте з багатою історією, та ще й має збережені пам"ятки. Перші відомості про Щирець датуються 1113 роком, коли він згадується в літописі як руське поселення. В давні часи місто, окрім того, що було навколо оточене мурами і валами, мало ще й природній захист - з трьох боків його обступили болота річки і потічків. Проте навіть такий захист не врятував Щирець від руйнування монголо-татарами у XIII столітті. У 1397 році місто отримало магдебурзьке право. У своїй історії Щирець неодноразово потерпав від усяких бід, зокрема у XVI і XVII ст. його кілька разів руйнували татари, а 1638 році містом пройшлась велика пожежа. Між Першою і Другої світовими війнами Щирець втратив статус міста, і по сьогоднішній день є селищем міського типу. За радянських часів деякий час був райцентром.
На сьогоднішній день в Щирці збереглось два оборонних храми: Троїцька церква (XVI ст.) і костел св. Станіслава (1553 р.).



Дивлячись на церкву св. Трійці одразу ж видно, що перед нами оборонна споруда. Про це яскраво свідчать товсті кам"яні стіни і невелика кількість малих віконець. У ХІХ столітті храм перебудовували, саме тоді він і набув сучасного вигляду. У 1955-1956 і 1976-1977 роках церква реставровувалась. За радянських часів у храмі діяв музей атеїзму, а сьогодні церква належить греко-католицькій парафії.



Поруч з церквою розташовується дерев"яна дзвіниця, яка з"явилась тут у XVIII столітті. Тоді ж було споруджено мури навколо храму.



Римо-католицька парафія в Щирці є доволі старою, і з"явилась тут ще до отримання магдебургії, а саме у 1391 році. Перший костел був дерев'яним, а кошти на його будівництво надав сам король Польщі Владислав ІІ Ягайло. Але той храм довго не простояв, бо вже в кінці XV століття його було розібрано, а на його місці з"явилась приватна каплиця тодішнього власника міста. Проте каплиця простояла ще менше - у 1526 році її було знищено під час нападу татар. Деякий час місто жило без храму, але довго так тривати не могло, тому у 1553 році було зведено костел св. Станіслава, тоді ж відновили римо-католицьку парафію. Храм неодноразово потерпав від пожеж (в 1610, 1648, 1823 і 1827 роках), проте кожного разу його відновлювали. Востаннє костел зазнав перебудов у 1912 році, коли було розширено вхід і прибудовано контрфорси. Найбільш дивним в історії цього храму є те, що він діяв в радянські часи. Мабуть саме це дозволило йому залишитись непошкодженим, на відміну від великої кількості споруд такого типу. В середині зберігся орган, проте не знаю чи він нині працює.















Одиночний протест у Львові. Міліція проти

  28 грудня, о 15:00 у Львові відбудеться суд над студенткою Анною-Христиною Лапчук. Дівчина три тижні тому взяла участь в одиночному протесті, простоявши годину біля пам’ятника Шевченку з плакатом «Янукович продає державу». Про це повідомляє ІА «Поряд з вами» з посиланням на інтернет-агентство portal.lviv.ua

Під час акції до дівчини підійшов патруль та попросив її пройти з нею, нібито, просто для розмови. Але дівчину протримали у відділку на проспекті Свободи біля двох з половиною годин. На студентку склали протокол за участь в несанкціонованому мітингу. Як відомо, стаття Конституції наголошує, що одиночний протест не потребує подачі заявки. Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. У міліцейському протоколі зазначено, що Анна-Христина збирала навколо себе несанкціонований мітинг. З цього можна побачити всю абсурдність тверджень міліції.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

                            

                                

Сім чудес Львова

Бурхлива і надзвичайно цікава історія унікального українського міста Львова налічує сім з половиною віків.

Перебуваючи впродовж півтисячоліття в європейському культурному просторі, Львів перетворився на справжню архітектурну перлину, центр книговидання, ремесел і мистецтв.

Місто відоме як осередок художнього, літературного, музичного та театрального мистецтва. Сьогодні незаперечним свідченням культурного багатства міста є велика кількість театрів, концертних залів, творчих об'єднань, а також проведення тут численних мистецьких заходів. Храми, фрески, живопис, традиції, свята, фестивалі – це спадок минулого та витвір сучасного генія, який можна відчути лише у Львові...

[ Читати далі ]