"Танго – не просто танець, музика, спів.  Танго – це формула, яку складати і вирішувати можна все життя."

"Чи знаєш ти, що таке танго? Справжнє танго? Для хорошого танго недостатньо техніки, недостатньо пристрасті.   Гарне танго - це біль, це розлука з колишніми уявленнями про життя, це загибель ілюзій і початок Дії,коли ти вже володієш бажаним і розумієш, що скоро час танцю закінчиться...

Танго - це баланс на грані мрії і буденності, танго - це те, чого немає ..."(с)

 
  [ Читати далі ]

Львів належить до числа тих міст, які, побувавши там один раз, не забудеш ніколи – і полюбиш уже назавжди.

Що вже казати про львів’ян – їхня любов до свого міста загальновідома, і з неї постійно народжується щось нове, талановите, натхненне, прекрасне, творче.

Отже,  до Вашої уваги розповідь про Львів вустами його дітей, які прославилися на всю країну, а то і на весь світ. 

У фільмі "Львів – колиска великих" про свій Львів розповідають С.Вакарчук, Руслана, Ю.Башмет, В.Вірастюк, Р.Віктюк, Г.Явлінський, І.Моляр, Б.Ступка.

Сьогодні мені здали нерви!

Перш за все мушу сказати, що дуже лояльно і толерантно ставилася до всіх транспортних змін у Львові. Відкрито не критикувала, думала, що весь дискомфорт від звичайної незвички… Навіть більше скажу – сама логіка «диво» транспортної системи мені з самого початку була зрозуміла і подобалася: по-перше, розвантажити центр, по-друге, розвантажити маршрутки, зробивши спеціальні радіальні маршрути…

Я навіть розуміла, що доводиться по півгодини і більше чекати на транспорт, вважаючи, що це через так звану новизну маршрутів… Думалося звикнеться і ота супер система таки запрацює так, як анонсували. Але нині мій оптимізм безнадійно закінчився!!!!!

Доїжджаю на роботу на вулицю Хуторівка, куди немає жодного радіального маршруту, доводиться їхати так званими хордовими з екскурсією по місту. Так от, їду я з вулиці Богдана Хмельницького «Галицьке перехрестя» (до слова, звідки раніше можна було без проблем добратися в будь-яку точку міста максимум за 40 хвилин), звідки до Хуторівки їде лише маршрут №41. Рівно 25 хвилин довелося чекати маршрутки (це у 20-ти градусний мороз!!!!). І я би знову змовчала і віднеслась би лояльно до водія (бо направду розумію, що це важка робота і всяке буває), якби не одне, точніше два величезних АЛЕ.

АЛЕ приїхавши на свою кінцеву зупинку водій маршрутного таксі №41 з номерами ВС 8904 АР, вирішив не відчиняти дверей, щоб пасажири мали змогу зайти у транспорт – він розмовляв по телефону!!! Розмовляв 10 хвилин (нагадую, що появи маршрутки на зупинці довелося чекати 25 хвилин). Біля авто зібралося вже більше десятка людей, але двері досі зачинені – водій вирішив перекусити!!!! Ще хвилин 7 він їв!!! Тоді нарешті «соізволілі» відчинити двері… І тут друге АЛЕ.

АЛЕ зайшовши в транспорт я спитала водія, який у маршруту інтервал руху, він відповів 15 (!!!) хвилин. Відповідно, інше запитання було, чому його 25 хвилин не було і ще більше 15 хв. довелося простояти на морозі поки він порозмовляє і перекусить. Нащо я отримала відповідь справжнього професіонала, який розуміє, що він на роботі, що обслуговує клієнтів, який знає, щоб без клієнтів він не матиме заробітку: «НЕ МОРОЧТЕ МЕНІ ГОЛОВИ!».

Отаке от ноу-хау у європейському місці, яке кілька років готується приймати євро-гостей і вже задовбало нагадуваннями про те, що «Ми чекаємо ЄВРО».

До речі, гаряча лінія Управління транспорту і зв’язку не працювала – десяток дзвінків закінчилися нічим. Відразу перед публікацією цього свого крику душі, я набрала номер ще раз і почула гудки… але не більше. Мабуть, обідають, адже водій перекусив, а вони, напевно, ще ні!

Місто Львів не даремно в Україні вважають як наші "Золоті ворота в Європу", що цілком відповідає реаліям. За своєю 758-річною історією та архітектурою Львів є містом європейським окрім двох часових винятків у 1914 -1915 та 1939 - 1991 років, коли Львів належав окупантам з Азії. На жаль, навіть через 20 років волі від неволі ми не можемо позбутись азіатщини в собі, хоч і дуже намагаємось демонструвати які ми у Львові вже супер-пупер європейці. Блефуємо, панове, блефуємо, бо ось що трапилось в новорічну ніч з шановним Богданом Бо у "європеському" Львові.
Звичайно, що новорічна ніч не є таким значним святом як Різдво Христове, але в ньому є своя принада простого дружнього єднання всіх з усіма. Один рік закінчився, а інший - розпочався: гарна причина для веселого спільного громадянського свята, щоб всі старі проблеми та чвари лишити в минулому році, а новий рік почати з чистої сторінки з надіями на нове щастя. В моєму розумінні свято Нового року є святом пригод, несподіваних радісних новин, подарунків, знайомств, забав тощо. Своєрідне карнавальне дійство, де всі радіють просто тому що хочуть цього - веселитись. Простіше кажучи: хочеш свята? - то зроби його собі сам!
Не буду розписувати причин, але у новорічну ніч я мусів знаходитись сам в центрі міста, тому вирішив зустріти новорічний момент о півночі коло головної ялинки Львова, що встановлено перед театром Опери та балету ім. Соломії Крушельницької, а щоб якось підвищити тонус і цікавість, то узяв собі в супутники нашого державного синьо-жовтого прапора з гарним тризубом на полотнищі. За чверть години до півночі я вийшов у мандрівку, яку розпочав коло фігури Матінки Божої, звідти пройшов і постояв хвильку коло пам'ятника Тарасові Шевченку, а тоді вже підійшов до ялинки. Люду вже зібралось чимало і найперше, що вразило: зачинені ятки новорічно-різдвяного ярмарку. Розумію, що всі хочуть святкувати, а не робити в новорічну ніч, але ж це "новорічний ярмарок" як не як і влада має домовлятись наперед, щоб його учасники працювали цілодобово на Новий рік та Різдво. Проте це був тільки початки неприємних див, бо найбільше мене здивувала новорічна ялинка: це було щось загадково-темне, тому що ілюмінація на ялинці була вимкнена. "Ага! - намагався я пояснити причину темноти:- Коли настане північ - ялинку включать для більшого ефекту! Славетне: ялинко засвітись! Гарно задумано!" Можете уявити моє розчарування, коли пролунав опівнічний бій годинника на львівській Ратуші, а новорічна ялинка так і залишилась чорною горою-потворою, що зловісно зависла на натовпом обнадієного люду...
Ще одною чорною глибою зависла над людьми сцена, порожня і темна, а по ній тинялось кілька постатей-привидів з шукачів екстріму, тому що можна було не догледіти країв сцени і добряче навернутись.
Ясна річ, що злітали феєрверки раз по раз, але це все були явно принесені публікою пускові установки, тому що якими мають бути справжні феєрверки я побачив по телевізору наступного вечора в інформаційних репортажах. Власне під час цього перегляду новин, де в Парижі, Берліні, Лондоні мільйони люду зустріли новорічну мить разом на площах, щоб подивитись організовані владою грандіозні феєрверки - саме тоді я і промовив саркастичну фразу: "Опа!- далеко ще Європа!"
Не знаю, скільки ще клепок треба додати до голів наших владних голів міста, щоб вони опанували європейську ментальність і зріклися азіатщини у любому мені Львові... Наразі, влада любить і шанує тільки себе, рідну...
Навпаки захоплююсь нашими людьми, бо попри всі владні дурості та прикрощі, як відсутність організованого комунального транспорту в новорічну ніч, зачинені ятки ярмарку і неувімкнену новорічну ялинку, відсутність  якісного феєрверку, новорічного концерту та інших веселих імпрез, які личать святу  -  наші люди дають собі раду і зробили собі свято, за що їм моя щира шана. Вся надія на наших громадян у мене і щодо проведення Євро-2012, бо з такою місцевою владою і радою прийдуть всі на футбол, а м'ячів-то і нема... Хто не здогадався чому, того попрошу перечитати цей матеріал.
Єдині, кому можу сказати слова вдячності з діяльності державних структур у новорічну ніч - це працівникам міліції. Особисто був свідком як моментально було припинено міліцією якийсь конфлікт між підпилими молодиками, хоча в основному все було спокійно.
Як я помітив, то переважно центром міста і коло ялинки збиралась молодь, а ще досить помітно було наявність чисельних туристів. Загалом людно було, але не надто і я вже розумію чому, бо теж і сам не захочу, й іншим не пораджу зустрічати новорічну ніч коло ялинки в центрі міста Львова - кому потрібна ця нудьга? Чорна-чорна ялина на тлі чорної порожньої сцени...
Хіба коли побачу з новин, як новорічну ніч відзначали у Парижі, Берліні, Лондоні, Києві, Львові - і не помічу значної різниці, ось тоді я знову вирішу зустріти новорічну мить в центрі Львова.

Богдан Гордасевич
4 січня 2012 р.



Не поспішав публікуватись, тому що свята і нема чого нудьгу вже наганяти, проте і замовчувати взагалі не годиться, тому що я певен у тому, що наша влада міста навіть не знає про цей стан речей і не включену вчасно ялинку.
Як каже народна мудрість: "Вміли, матко, готувати, та не вміли дати"

На диво моє прізвище(Кардащук) пов'язане з містом у якому я народився і на разі проживаю - СМТ Щирець. Обидві назви походять від слова щука, навіть на Гербі та Хоргві Щирця зображена Щука.

  28 грудня, о 15:00 у Львові відбудеться суд над студенткою Анною-Христиною Лапчук. Дівчина три тижні тому взяла участь в одиночному протесті, простоявши годину біля пам’ятника Шевченку з плакатом «Янукович продає державу». Про це повідомляє ІА «Поряд з вами» з посиланням на інтернет-агентство portal.lviv.ua

Під час акції до дівчини підійшов патруль та попросив її пройти з нею, нібито, просто для розмови. Але дівчину протримали у відділку на проспекті Свободи біля двох з половиною годин. На студентку склали протокол за участь в несанкціонованому мітингу. Як відомо, стаття Конституції наголошує, що одиночний протест не потребує подачі заявки. Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. У міліцейському протоколі зазначено, що Анна-Христина збирала навколо себе несанкціонований мітинг. З цього можна побачити всю абсурдність тверджень міліції.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

                            

                                

Бурхлива і надзвичайно цікава історія унікального українського міста Львова налічує сім з половиною віків.

Перебуваючи впродовж півтисячоліття в європейському культурному просторі, Львів перетворився на справжню архітектурну перлину, центр книговидання, ремесел і мистецтв.

Місто відоме як осередок художнього, літературного, музичного та театрального мистецтва. Сьогодні незаперечним свідченням культурного багатства міста є велика кількість театрів, концертних залів, творчих об'єднань, а також проведення тут численних мистецьких заходів. Храми, фрески, живопис, традиції, свята, фестивалі – це спадок минулого та витвір сучасного генія, який можна відчути лише у Львові...

[ Читати далі ]