От граждан Украины скрывают новую «привилегию» Виктора Януковича То, что было известно узкому кругу экспертов, на днях стало известно всей Украине. А именно: охрана Президента Украины может «работать» по гражданским лицам. То есть вести огонь на поражение. При этом решение об открытии огня принимает непосредственно охранник (снайпер) первого лица государства. И вовсе необязательно, чтобы угроза жизни Президента была явной: для спуска курка хватит солнечного блика объектива вашей видеокамеры (фотоаппарата), неловкого движения, которое можно толковать как угрозу или решительно-злого выражения лица, обращенного к «гаранту». А теперь подробно. В минувший понедельник, 14 мая, сотрудник ГСО доходчиво разъяснил журналисту «Новостей Донбасса», чем может обернуться съемка кортежа Януковича, прибывшего в Донецк

Отметим обстоятельность и вежливость, с которой охранник Президента предупредил журналиста о возможных последствиях съемки им кортежа Януковича. При этом УГОшник, ссылаясь на ведомственные инструкции, настоятельно рекомендовал съемку не проводить: «У Вас вилка: либо Ваш редактор — либо Ваша жизнь», — говорит охранник на видео. Жизнь человека с фотоаппаратом, оказалось, легко может оборвать снайпер, который, по словам УГОшника, «сработает на вспышку». «Сработает» — означает «убьет». Потому что снайперы из сопровождения первого лица государства будут стрелять только на поражение — чтобы не оставить «террористу» шанса на нехороший поступок. Так учат всех «личников» во всех странах Но далеко не во всех странах снайперам и охранникам первых лиц государства разрешено стрелять на поражение и стрелять вообще в человека, не демонстрирующего очевидную угрозу охраняемому объекту. То есть «личники» германского канцлера не будут «валить» уличного зеваку и фотографа «на вспышку». И охрана французского президента — тоже не будет. В Евросоюзе вообще нет государств с такими «загибонами» в части охраны первых лиц. Где есть? Например, в США. Но это разрешение обставлено столькими регламентирующими «оговорками», что снайпер (охранник) десять раз подумает, прежде чем нажать на курок. Да и упор в охране первых лиц делается на превентивные мероприятия по обеспечению его охраны: если прозвучал выстрел, пусть и по «террористу» — это уже ЧП и скандал: «не доглядели», «не заблокировали на раннем этапе». Да, во время визитов в Украину президентов США и госсекретарей руководители американских «личников» всегда заранее предупреждают своих украинских коллег о возможности такого «выстрела на вспышку». И просят сделать все возможное, чтобы по маршруту следования первого американского лица исключить саму возможность подобных «вспышек», перебеганий через дорогу перед кортежем и даже махание рукой из окна и с балкона (последнее — особая головная боль именно американских «личников»). Но чтобы охрана президента США «грохнула» зеваку или журналиста с фотоаппаратом — такого не было. Еще есть Россия. Где традиционно особое отношение к человеческой жизни. Охрана Владимира Путина «валит» несчастных сограждан не то что «на вспышку», но даже за подозрительный жест. Подобные убийства «без суда и следствия», понятное дело, не афишируются. Один из таких фактов произошел несколько лет назад в Иркутске, где «личник» сходу застрелил работника ГАИ из оцепления, как только тот сунул руку за пазуху.Этот жест показался стрелку подозрительным — и нет человека. А парень просто дернулся почесать укушенное место — в те дни как раз был пик лета сибирской мошки (кто «пробовал», тот знает). Понятно, что в СМИ эта информация не попала, хотя весь город об этом инциденте знал и «гудел». Сколько еще подобных ЧП случалось с кортежем российского президента?.. Понятно, что у президентов России и США врагов много. Удивительно, что к столь же «востребованным» для врагов считает себя Президент Украины. Набожный до экстаза лидер внеблокового государства, не имеющего по периметру явных врагов — а только друзей и партнеров Или враги все же есть, и угроза жизни Виктора Януковича — очевидна? Очевидна настолько, что снайперы имеют право «работать» на вспышку? Тогда почему эта информация о врагах лидера украинского государства засекречена?.. Возможно, В.Янукович трезво оценивает возможности украинских спецслужб по превентивной работе с потенциальным противником и его нейтрализации (взрывы в Днепропетровске — раскрыты? дело Дикаева — раскрыто? нападение на штаб ПВО в Харькове — раскрыто? Нет, нет и нет). И потому «мочащие» всех и вся «на вспышку» снайперы — еще один рубеж защиты президента? Но Бог с ними, личными фобиями гражданина Януковича. Принципиально другое. Какими законами и инструкциями регламентируется убийство граждан Украины по одному лишь подозрению в причастности к покушению на Президента Украины? Кем персонально и когда подписаны эти документы? Кто лично и какую несет ответственность за убийство ни в чем не повинного гражданина в случае «сработки на вспышку»? И если такое (не дай, конечно, Боже!) произойдет, то на какую компенсацию может рассчитывать семья убитого «за Президента»: вдова, дети, родители?.. Вопрос не праздный. Если кто-то в государстве Украина решил, что граждан можно убивать, руководствуясь одними только подозрениями (а выстрел на вспышку — это убийство «по подозрению»), то этот умник должен продумать до конца последствия от такого ЧП. Допустим, «по ошибке» нервный, непрофессиональный снайпер (а только такие и могут стрелять «на вспышку», путая ее с оптическим прицелом, например, снайперской винтовки) «завалит» журналиста (простого обывателя) с фотоаппаратом, то чего ждать от такого развеселого государства вдове и детишкам покойника? Похорон за госчет? Персональной пенсии? Полного гособеспечения (включая проживание в Кончей Заспе и лечения в Феофании)? Или просто — как в Иркутске, оттащат тело бедолаги в придорожные кусты — пока «папа» не проедет, а после отдадут семье: «погиб на службе, получите пенсию...»? Теперь понятно, почему так злится охрана Президента Украины, завидев журналиста с фотоаппаратом на маршруте кортежа Януковича. Они знают, чем может закончиться для бедняги «фотосессия». А зная охраняемых скотов у власти, понимают, что в случае ЧП «крайними» будут они, охранники. А не боссы, санкционировавшие это безобразие. Но при этом ублюдки при власти, не желая портить свой имидж в глазах избирателей, не провели никакую разъяснительно-профилактическую работу об убийственных новшествах даже среди журналистов. Которые в силу своей профессии первыми рискуют пасть под пулями президентских снайперов. При такой «заботе» о собственных гражданах нынешним правителям Украины, пожалуй, стоит бояться не киллеров-профессионалов. А «румынского варианта» и участи диктатора Чаушеско: снайперы от разъяренной толпы не спасут.

«Аргумент»

===========================================================================================================

  Cправа «запорізьких паламарів»: «Извини, мать мы отпустим, а брата нет, мне группа нужна»

22 лютого 2012 р. у Києві, в агентстві УНІАН відбулася прес-конференція, присвячена справі «запорізьких паламарів» і одночасно – новому Кримінально-процесуальному кодексу. У ній взяли участь мати підсудних Антона Харитонова і Сергія Дьоміна Ольга Дьоміна, правозахисник Володимир Лесик і адвокат Микола Бірюк.

Суть справи: 28 липня 2010 р. у Свято-Покровському храмі м.Запоріжжя (УПЦ МП) прогримів вибух. Загинула 80-річна черниця. Президент наказав тодішньому голові МВС Могильову знайти винних протягом тижня. І їх «знайшли». У підриві звинуватили паламаря храму Антона Харитонова (хлопця, що відстав у розумовому розвитку), іншого паламаря Євгена Федорченка та Сергія Дьоміна, брата Антона. Вони вже майже два роки сидять у СІЗО. Найближчий суд – 28 лютого, 10:00 у Жовтневому суді Запоріжжя.

Після затримання з хлопців катуванням (побиття, плюс три доби не давали їсти, спати і пити при сорокаградусній спеці) вибили явки з повинною. Причому, Антон написав таких явок чотири, і всі вони протирічать одна одній. За версією слідства, мотивом була помста. Паламарю Антону за дрібну провинність (освятив кільце замість священика) було заборонено на деякий час входити у вівтарну частину храму. І він вирішив помститися, для чого став організатором злочину. Брат Сергій нібито виготовив вибухівку (за більш пізньою версією, коли стало ясно, що Сергію бракує для цього знань – придбав її у невстановленої особи), а Євген Федорченко, хлопець із дуже слабким здоров’ям і поганим зором, перелізши у 40-градусну спеку через двометровий паркан, підклав її на місце злочину. Не варто і коментувати, наскільки ця версія є маячнею. Зараз над хлопцями тривають суди. Процес вже близький до завершальної стадії.

Розповідає мати, Ольга ДЬОМІНА: «Єдині «докази» проти мого сина Антона, якому зараз «світить» 15 років – 4 явки з повинною, які повністю різні, і покази психічно хворої людини. Це жінка, близький друг Антона. Під час допиту у слідчого їй ставили питання, які вже передбачали готові відповіді. На всі питання вона відповідала: «Да, да», бо їй було погано, вона дуже боялася слідчого і хотіла скоріше піти додому. Про все це вона розповіла на суді. Казала, що Антон і Сергій ні в чому не винні, вона їх добре знає, тепер почуває себе добре і хотіла б дати правдиві покази. І суддя повів себе дивно: спитав, який у неї діагноз, які таблетки вона регулярно приймає, і врешті-решт прийняв рішення її не допитувати. Хоча коли цю жінку привезли у райвідділ, вона показала посвідчення, що вона інвалід і має психічне захворювання. Її треба було або у присутності лікаря допитувати, або вже тепер вислухати на суді». «Навіть у часи інквізиції у Європі психічно хвора людина не мала право свідчити, — додає правозахисник Володимир ЛЕСИК. – 1 лютого ми пікетували офіс омбудсмена, надали їй відео з матеріалами справи, на яких видно безліч порушень. В результаті Карпачова направила звернення на ім’я голови Жовтневого суду Запоріжжя. У таких випадках голова суду передає його судді, що розглядає справу, а той ставить на обговорення, приєднати чи ні цей документ до матеріалів справи. Зараз звернення омбудсмена просто приховується, невідомо на рівні якого судді воно «зникло».

Адвокат Микола БІРЮК: «Матеріали справи почали фальсифікуватися ще на стадії перших допитів свідків і підозрюваних. Їх допитують вночі, і вони про це потім кажуть у суді – а в протоколі вказується, що допитували наступного дня. Ольга ДЬОМІНА розповідає про своїх синів: - Антон з 12 років паламарив у церкві. Коли вийде з тюрми, хоче піти у монастир. Він присвятив своє життя Богу, Біблію знає напам’ять. Крім церкви, у нього нічого не було. Цікавився лише історією і релігією. А Сергій – спортсмен, член збірної України з легкої атлетики. Має нагороди від Януковича, «коли той ще не був Януковичем». Має вищу освіту, як спортсмен і тренер, перед арештом його запросили викладати у юридичній академії. Жодного відношення до церкви Сергій не має. Ну, ходив на свята, як більшість. Збирався викладати і ще продовжувати виступати, він тренувався, збирався за кордон з’їздити… У Антошки був конфлікт, з якого роздули цілу історію, мотив злочину. У кожного з нас бувають конфлікти. Люди дуже поспішали, просили освятити кільця. Антон бігав з цими кільцями, батюшку не знайшов. Його звинуватили, що він начебто освятив сам, на що не має права, і відсторонили на місяць-півтори від входу у вівтар. Коли стався вибух і треба було негайно розкрити злочин, слідчим «підвернувся» Антон. Він дуже добрий, «гипервнушаемый». І у нього такий страх… Коли його били і принижували у міліції… Є такий Рябуха, він зараз терміново на пенсію пішов, так він йому казав: «Ти, Антоне, допомагаєш президенту. Маєш зробити так-то і так-то». У суді Антон сказав: «Як я міг не допомогти президенту, якщо весь райвідділ мені сказав, що треба допомогти президенту?».

Коли вони зрозуміли, що такий хлопець нічого сам зробити не може, знайшли його брата. Подзвонили йому, і Сергій добровільно приїхав давати покази. Так досі їх і дає… На місці Сергія мала бути я. Я ж теж сиділа, мене закрили на 3 доби в Орджонікідзевському райвідділі, хотіли зробити з мене організатора, вимагали явку з повинною, погрожували, але я сказала: «Хоч мене, хоч моїх синів убийте – я цього не напишу». Коли Сергій був уже побитий, і йому сказали: «Твоя мати у райвідділі, підписуй, а то її посадимо», і приїхав заступник міністра Зима, Сергій сказав: «Я все підпишу, але відпустіть маму і брата». І Зима йому сказав: «Извини, мы мать отпустим, а брата нет, мне группа нужна». І зробили «групу». Один «виготовив», а другий «заніс». Так у справі з’явився Женя Федорченко. Його теж били. Грамотний тихий хлопчик, цікавився лише літературою, слабкого здоров’я, дуже погано бачив. Начебто він у 40-градусну спеку переліз через двометровий паркан і підклав бомбу. Сергій дістав бомбу, Женя підклав, а Антон – організатор… Володимир ЛЕСИК: «Головна причина фабрикації справи – це Янукович, який віддав наказ Могильову в тижневий термін розслідувати цю справу. До цього наказу справу розслідували, як належить, у матеріалах навіть є фоторобот молодої жінки у яскравому шалику, яка занесла вибухівку. Але коли слідчі зрозуміли, що за тиждень їм не знайти цю жінку і не розкрити справу, знайшли цапів-відбувайлів». Ольга ДЬОМІНА: «На останньому засіданні був запрошений ще один свідок – експерт, який робив вибухотехнічну експертизу. Висновок експертизи був об’єктивним: що даний пристрій Харитонов, Дьомін і Федорченко самі зібрати не могли, бо вони в цьому повний нуль. Дроти були скручені у формі жгута, тобто, це робила людина, що має певний рівень знань в електротехніці. І що схему такого пристрою неможливо знайти в Інтернеті і з першої спроби зібрати. Але, даючи покази в суді, цей експерт зробив акцент на тому, що цей пристрій міг зібрати будь-хто з середнім рівнем освіти. Тобто, сказав не те, що було в експертизі – вочевидь, щоб бодай щось дати стороні обвинувачення. Бо у них же нічого немає проти дітей, під час обшуків теж нічого не знайшли. Знайшли лише звичайні плоскогубці, і сказали, що вони були потрібні, щоб перекусувати дроти.

28-го числа ще має бути допитана мадам Половнікова, експерт з Києва, яка допитувала дітей на поліграфі. Ми вже скільки засідань не можемо її викликати до суду. Суддя вже доручив доставити її приводом, щоб пояснила, як вона без дозволу синів у ці перші три дні, коли їм не давали їсти і спати, допитувала їх вночі, і коли вони відповідали не так, як потрібно їй, до них застосовували фізичну силу. Це ще одна сфальсифікована експертиза. Допитані вже всі свідки, всі охарактеризували дітей позитивно, жодних доказів нема, справа наближається до кінця. Міліціонери за розкриття цієї справи отримали нагороди і підвищення, а троє невинних людей вже скоро 2 роки як сидять у СІЗО. Відповідаючи на питання журналістів, кому могла бути вигідною фабрикація справи і взагалі підрив храму, Ольга ДЬОМІНА розповіла: - Коли Антону задавали питання, там була дуже довірча бесіда, і це є на відео, Антон розказує, що навколо храму був земельний конфлікт. Приїздило КРУ з Києва, було багато перевірок, комісій і інвентаризацій. І все, ця тема закрилася. Коли у справі з’явилися київські адвокати, зокрема, Олег Веремієнко, вони вийшли на земельний слід. Там ішла земельна війна, у якій був замішаний супермаркет «Амстор». Земля поруч з територією храму була продана, був внесений завдаток у мільйон, який кудись зник. Питання із землею і з цими грішми так і не вирішилося. Є рішення донецького суду, що церква має повернути цей мільйон. А якщо відбувся вибух, то вже не перевіриш, де дівся мільйон на реконструкцію. Коли допитували священика, він нічого про це не сказав. Вважаю, що в цьому вибуху замішані не останні люди у місті. І, вочевидь, хтось із священнослужителів. По цій справі проходив свідком працівник церкви Антон Афанасьєв. Коли його допитували в суді, були видно, що він бреше. Моя і адвокатів думка: він або причетний до цієї справи, або знає, хто причетний. Бо якщо людина не бреше, вона не стане міняти свої покази в суді 6-7 разів. Священики, коли їх у перші дні допитували у райвідділі, як під копірку давали негативну характеристику Антону і Жені. В суді вже стали казати напівправду, обходячи гострі кути. А в багатьох церквах в Україні і Росії вже моляться за Антона, Сергія і Женю, і навіть називають їх новомучениками. Один священик мені навіть сказав: «Гордитесь, что на детей надет венец мученичества, пускай они его поносят». Ще один сказав: «Що ви лізете, хочете, щоб знову невинних схопили і посадили?» А я їм кажу: «А ви не хочете запропонувати вашим дітям поносити цей вінець? Мої вже відносилися, досить».

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Також під час прес-конференції йшла мова про новий Кримінально-процесуальний кодекс, прийнятий у першому читанні Верховною Радою. За словами адвоката Миколи Бірюка, він абсолютно не змінить існуючу систему. Слідчі як вибивали докази, так і вибиватимуть. Необхідна повна реформа усіх правоохоронних органів. Згідно нового КПК, до захисту допускаються лише кваліфіковані адвокати. Просто громадяни з юридичною освітою не допускаються, і мати, наприклад, не матиме змоги захищати свою дитину. У новому КПК захист теж може здійснювати збір інформації і проводити слідчі дії (не конфіденційно). І виходить, що з боку обвинувачення – ціла державна машина. А зі сторони захисту лише одна особа – адвокат, який збиратиме ці докази (якщо підсудний не може найняти більше одного адвоката), а один може не впоратись. Тобто, наявний дисбаланс прав і можливостей. Цього можна було б уникнути, якби до захисту допустили рідних та близьких. Інше питання, що докази, зібрані рідними і захисниками, ще мають бути оцінені судом, чи можуть вони бути доказами. Наприклад, якщо докази були зібрані щодо іншої особи, причетної до особи обвинуваченого, суд може визнати їх неприпустимими, і ці докази стають незаконно набутими, і людина, щодо якої збирали докази, може звернутися до правоохоронних органів, щоб проти тієї людини, яка їх збирала, порушили кримінальну справу. Є й позитивний момент: скасування інституту додаткового розслідування. Тепер справу не можна повертати на додаткове розслідування. Але суд може додатково вживати оперативно-розшукові заходи, даючи вказівки органам дізнання. Кажуть, що права прокурорів були урізані – але це насправді ті самі повноваження, тільки трошки по-іншому виписані. Будь-яка дія може бути прокурором загальмована. Прокурори можуть звертатися про передачу справи іншому слідчому, якщо слідчий не виконує вказівки прокурора. До цього КПК вже запропоновано біля 1000 поправок. Бо в цьому вигляді він ще гірший, ніж попередній.

Ситуацію підсумував Володимир ЛЕСИК: «Нещодавно Портнов у Верховній Раді сказав, що тепер працівники міліції не будуть вибивати явки з повинною, бо вони в суді вже не є доказом. Але насправді вибивали і будуть вибивати, і жоден КПК не змінить цю ситуацію. Бо явки з повинною вибиваються не для доказів у суді, бо усім зрозуміло, що на суді людина відмовиться від явки з повинною і заявить, що написала її під тиском. Явки з повинною вибиваються для того, щоб ця явка була підставою закрити людину на 2 місяці у СІЗО і за цей час сфабрикувати докази для суду. Жоден КПК не змінить ситуацію в системі кримінального судочинства, бо щоб змінити її, потрібно змінити свідомість суспільства. В Україні щомісяця вбивають людину у міліції, а суспільству байдуже. Коли у Греції поліцейські вбили людину, стотисячний натовп розносив Грецію на друзки. А наших співгромадян цікавить, яку білизну носить Світлана Лобода. При такій свідомості суспільства провести якісь реформи нереально. Що у нас погана Конституція? І старий КПК не такий вже страшний. Але закони не виконуються. Людей катують і саджають, бо закони не працюють, бо моральний рівень працівників міліції дуже низький. Треба змінити свідомість суспільства і тих людей, які працюватимуть у міліції і прокуратурі. І щоб ці закони писалися не владою, яка створює їх під себе, а комісіями з правозахисників і адвокатів, за участі представників влади. Додам від себе: у зміну свідомості суспільства я не вірю, це, по-перше, занадто абстрактно, по-друге, для цього має змінитися покоління. І поки ми будемо 40 років блукати пустелею, нас можуть завоювати ті, хто пустелями не блукають. У зміну свідомості працівників міліції я теж не вірю. А от у зміну всіх працівників міліції – цілком.

Олена Білозерська, ІА «Поряд з вами»

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

  28 грудня, о 15:00 у Львові відбудеться суд над студенткою Анною-Христиною Лапчук. Дівчина три тижні тому взяла участь в одиночному протесті, простоявши годину біля пам’ятника Шевченку з плакатом «Янукович продає державу». Про це повідомляє ІА «Поряд з вами» з посиланням на інтернет-агентство portal.lviv.ua

Під час акції до дівчини підійшов патруль та попросив її пройти з нею, нібито, просто для розмови. Але дівчину протримали у відділку на проспекті Свободи біля двох з половиною годин. На студентку склали протокол за участь в несанкціонованому мітингу. Як відомо, стаття Конституції наголошує, що одиночний протест не потребує подачі заявки. Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. У міліцейському протоколі зазначено, що Анна-Христина збирала навколо себе несанкціонований мітинг. З цього можна побачити всю абсурдність тверджень міліції.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------