---

Я дивуюсь дому цьому,

---

 

І знову чийсь погляд,
немов у безодню.
Поміж тим, що поряд
і тим, що сьогодні.
За обрій,  за межу
туди, де "чекати".
Ви, ті, що там стежать,
ви Боги, чи кати?

По-чесному,я ще не зрозумів,
Що би було для мене краще,
Самотній рифмувальник слів,
Чи у родині моє щасття...

У вільному польоті насолода,
Чи не хватає ще крила,
Відлюдника моя природа,
Чи зможу без родинного тепла...

Майбутнє у такім тумані,
Не думав,я,що виникне проблема,
Вирішувати, як у романі,
Куди надалі ми підемо...

 

Нестерпний біль і радість позахмарна; 

 

А сльози – не в очах – як метастази. 

 

Непереборний Ти… Любов - безкарна… 

 

Геть! Чи ввірвись! І вбий відразу… 

 

 

 

28.03.2012 

 

© Copyright: Марина Степанська

Свидетельство о публикации № 10127

Искрящаяся трава в лесу весеннем
Лучезарная улыбка и радости полный вздох
Беззаботность... и ярко-желтые лучи солнца слепящие
Пусть не все гладко и не все отлично в жизни
Только мне не до этого сейчас и ни единой мысли о том.

Влажный воздух леса черемухой цветущей пахнет, утро...
Я бегу наслаждаясь ветром в лицо с примесью хвои
Сырая тропа под ногами упругая и мягкая
Где-то ёжик спугнулся, убежал, притих

Утреннее солнце любит меня, ласкает
И я люблю тебя, лес! Улыбаюсь...

Вот и он здесь - очень милый мальчишка.
На велосипеде и с полной любви душой
Насобирал тайком ландышей мне, подарил и убежал, глупышка!
Оставив в памяти спортивный рослый силуэт и блеск копны черных волос.

Моё удивление и ту лучезарную улыбку безмятеги
Только птицы запечатлели и спели об этом песню на своём языке
Вот такой вот он май, мой былой Май, прощай!
И новый давай! Давай скорей наступай, Май!!!

Набравши роки і вагу,

На світ свій погляд не змінив,

Куди хотів, тіди й іду,

Люблю все те, що і любив.



І в сорок наче в чотирнатьсять,

Заплачу під старенький блюз,

Якщо відверто Вам зізнатись,

Що буде далі не боюсь.


Бо старість точно не моє,

Я залишився в шіздесятих,

Плин часу поряд промайне,

Він не впливає на патлатих...

О, як хотілося б мені,

Ніколи більше у житті,

Що б не вмикать будильник.

Спокійно спочивать у сні

,Без планів на майбутні дні,

Забути про годинник.



Ніяких щоб дверних дзвінків,

Листів, візиток, ходаків,

Забути геть про місто.

Неначе я вже у селі,

І андеграудні пісні,

Колишуть підійшовше тісто.



Шумить хіповая братва,

У всіх веселая трава,

Одна мене чекає.

Я знаю місце на Землі,

Воно призначене мені,

Де вільний волю відчуває.

Вона казала - Я люблю поетів,

І ненавиджу гроші, хай їм грець!

Та тільки трохи пожила серед аскетів,

Та й зацікавив у поета гаманець...