1977 рік.

Заходи розпочалися з перевезення раки з останками Івана Федоровича з приміщення Музею мистецтва давньої української книги Львівської національної галереї мистецтв в храм Успіння Пресвятої Богородиці, де провели панахиду.
Урочиста процесія, в якій взяли участь представники усіх релігійних конфесій Львова, пройшла вулицями міста від храму Успіння Пресвятої Богородиці (вул. Руська) до монастиря Святого Онуфрія. Разом з першодрукарем перепоховали останки його сина і ще двох осіб.
Панахиду в храмі Святого Онуфрія очолив Високопреосвященний владика Ігор, архієпископ і митрополит Львівський, у співслужінні з представниками всіх релігійних конфесій Львова. Владика Ігор зазначив: «Іван Федорович - це давній діяч східнослов'янської культури, один з перших східнослов'янських друкарів. Він відновив у монастирі Святого Онуфрія друкування книг. Був працьовитою і обдарованою людиною. Людиною своєї справи, котра розвивала талант, яким обдарував його Господь...».
Виступаючи перед присутніми в церкві Святого Онуфрія, виконуючий обов'язки глави регіону Юрій Турянський зазначив, що цього року Україна відзначає 440 років з друку у Львові Іваном Федоровичем «Букваря» (першого східнослов'янського посібника) та другого видання «Апостола».
«Ці книги супроводжують нас протягом всього нашого життя. Символічно й те, що сьогодні на перепохованні були присутні представники всіх релігійних конфесій. Книга нас об'єднує», - сказав Юрій Турянський.
Після завершення Літургії раку з останками Івана Федоровича була закладена в стіну храму Святого Онуфрія. Відбулося також освячення надгробної плити першодрукареві. Ця плита відновлена за малюнками Модеста Гриневецького (протоігумена, церковного діяча, богослова і історика, професора і ректора Львівського університету), який свого часу бачив цю плиту і намалював її. Плита вмурована в те місце, де похований Федоров.
Під час урочистостей у храмі експонувалися оригінал «Апостола», який зберігається в даний час в Національному музеї ім. Андрея Шептицького, та факсимільна копія «Букваря», оригінал якого зберігається в Гарвардському університеті (США).
Останки Івана Федорова в позаминулому і минулому століттях шукали багато вчених. Ігор Кирилович Свєшніков, археолог зі Львова, у 1974-1975 роках нібито навіть володів картою, де місце поховання першодрукаря було позначено хрестиком. І мало не щотижня бурив шурфи в пошуках його останків. Відомо було одне: останні роки життя Іван Федоров провів в Україні, а саме у Львівській області.
Наші пращури далеко не відразу збагнули значення того, що здійснив у далекому 1564-му Іван Федоров, який став родоначальником друкарства. У створеному ним в XVI столітті Государевому друкованому дворі, який встиг випустити крім "Апостола" ще й "Часослов" (1565), незабаром сталася грандіозна пожежа.
Про те, що першу російську друкарню підпалили навмисне, говорили не лише у XVI столітті. Іван Федоров, на той час диякон Ніколо-Гостунського храму (він і понині стоїть на території Кремля), змушений був разом зі своїм помічником Петром Мстиславцем залишити Москву. Вважалося, ніби обидва друкаря осіли десь у Великому князівстві Литовському. Насправді ж втікачі пробули на його території зовсім небагато. Перечекавши небезпеку в Дермані та Острозі (нині - Волинська та Рівненська області), обидва прибули до Львова, де їх поселили місцеві монахи-василіани. В Онуфріївському монастирі Федоров і провів залишки своїх днів.
Саме там, в міждверному просторі товстенної середньовічної монастирської стіни, і були виявлені останки Федорова. Правда, вже після смерті дослідника Свєшнікова. Відкриття пов'язують з діяльністю тодішнього директора Львівської картинної галереї Героя України Бориса Возницького. Щільно закритих коробок було дві. Кістки, які лежали в першій з них, належали 70-річному чоловікові; у другій коробці були останки 25-річного. Вчені з великою часткою ймовірності стверджують: прах належить Івану Федорову і його синові Івану. А те, що поховання здійснено було під самим іконостасом, свідчить про високу повагу, проявлену ченцями.
Про цю сенсаційну знахідку наприкінці 70-х років писали багато радянських газет та журналів. На збережених кістках верхніх кінцівок тодішні дослідники намагалися виявити залишки цинку, який був складовою частиною сплаву для лиття букв за західною технологією (у Москві для цього застосовувалося олово). Збиралися навіть відтворити портрет Федорова-старшого за методикою знаменитого радянського антрополога Михайла Герасимова. Не вийшло: на черепах були відсутні лицьові кістки...
У підсумку останки, розкладені в два короби, помістили на церковні хори Онуфріївського монастиря, який перетворився на Музей першодрукаря.
Короби спочивали там до 1990 року, поки у Львові в черговий раз не розбушувалися міжконфесійні пристрасті. Ченці в ультимативній формі почали вимагати повного повернення всього відібраного у них "совєтами" майна. Владці обласного центру, котрі за три роки до цього "зі скрипом" дозволили відновити функціонування Онуфріївського монастиря, напередодні остаточного краху комуністичної держави виявилися безсилі контролювати ситуацію. Музей першодрукаря, що розміщувався в монастирській церкві, було вирішено перемістити до картинної галереї. Ченці навіть допомагали пакувати експонати і вантажити їх на машини, щоб перевезти на інше місце.
Оскільки картинна галерея вільних площ вже тоді не мала, все доставлене з Музею Івана Федорова розклали у великому лекційному залі. Короби з останками першодрукаря та його сина сусідили тепер з робочими місцями музейних працівників.
Довгий час останки зберігалися в Музеї мистецтва давньої української книги Львівської національної галереї мистецтв і тільки цього року вдалося провести експертизу. «Фахівці підтвердили, що померлий був людиною похилого віку, це відповідає даним про Федорова. У кістках також виявили дворазовий вміст важких металів, які в той час використовували при друку. Тому у нас немає сумнівів, що це дійсно Іван Федоров», - розповіла генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв імені Возницького Лариса Возницька-Разінкова.
У 2004 році один з кіровоградських часописів докладно розповів про чудеса, що безперервно відбувалися навколо виявлених останків першодрукаря. Зокрема, директор Музею мистецтва давньої української книги Лариса Спаська нагадала випадок, що мав місце 5 грудня 2003 року, після відкриття у Свято-Онуфріївському монастирі меморіальної дошки з написом: «На цвинтарі цієї церкви 5 грудня 1583 похований першодрукар Іван Федоров".

- Останки Федорова в той момент "припадали пилом" неподалік: у сейфі місцевого музею древніх книг, - розповіла авторові цих рядків пані Спаська. - І ось в той самий вечір, після урочистостей, з бібліотечної полиці з гуркотом упав стародавній Требник. Вдарившись об підлогу, величезна книга розчинилася на сторінці "Поховання".

Співробітники музею мало не щовечора чули кроки і стогони в будівлі. Неприкаяний дух першодрукаря явно маявся, вимагаючи упокоєння...

Поховали Івана Федорова на тому ж місці, де понад 40 років тому виявили останки. 15 грудня цього року виповнився 341 рік з дня його смерті.
Олег БАЗАК
gre4ka.info/suspilstvo/15416-u-lvovi-perepokhovaly-ostanky-pershodrukaria-ivana-fedorova

Після завершення літургії, ракії з останками Івана Федоровича були закладені у стіну храму Святого Онуфрія. Відбулось також посвячення надгробку першодрукарю.



У Львові перепоховають останки Івана Федоровича

18 грудня у Львові відбудеться захоронення останків Івана Федоровича у стіну храму Св. Онуфрія, що знаходиться на вулиці Б. Хмельницького.
Заходи розпочнуться о 10:00 годині із перевезення ракій з останками Івана Федоровича з приміщення музею мистецтва давньої української книги Львівської національної галереї мистецтв до храму Успіння Пресвятої Богородиці (вул. Руська), де об 11:00 год. відбудеться Панахида.
О 12:00 годині пройде процесія з останками Івана Федоровича вулицями Львова за маршрутом: вул. Руська-вул. Підвальна-вул. Насипна- пл. Вічева-вул. Чорноморська- пл. Старий Ринок- вул. Б. Хмельницького.
О 12:30 відбудеться чин панахиди у церкві монастиря Св. Онуфрія, після чого закладуть ракії з останками Івана Федоровича та памятної капсули у стіну храму монастиря Св. Онуфрія.
http://loda.gov.ua/news?id=14415



Пам'ятник Івану Федорову

Пам'ятник засновникові друкарства Івану Федорову був встановлений 26 листопада 1977 року на честь 400-річчя книгодрукування в Україні. Пямятник розташований у сквері на вул. Підвальній, біля входу в Державний архів Львівської області, Домініканського костелу та Успенської церкви.
Згідно з однією з версій, Іван Федоров був родом з Петкович і народився на кордоні сучасної Мінської та Брестської областей близько 1510 року. Ступінь бакалавра отримав у Краківському університеті.
Згодом Іван Федоров переїхав до Москви, де разом з Петром Мстиславцем їм і почав працювати в особливому будинку для друкарні. У 1565 році перші російські першодрукарі закінчили роботу над книгою «Апостол». У зв'язку з гоніннями з боку переписувачів, Федоров зі Мстиславцевым змушені були тікати у Велике князівство Литовське, де їх радо прийняв гетьман Ходкевич. У своєму маєтку Заблудові гетьман Ходкевич заснував друкарню.
Першою книгою, видрукуваної в Заблудовской друкарні силами Івана Федорова і Петра Мстиславцева, було «Учительноє євангеліє» (1568). У 1570 році Іван Федоров видав книгу «Псалтир з Часословцем», широко використовувалася також і для навчання грамоті. Для продовження друкованого справи Іван Федоров переїхав до Львова і тут, в заснованій ним друкарні, надрукував друге видання «Апостола» (1574). Через кілька років його запросив до себе Костянтин Острозький. За дорученням князя Іван Федоров надрукував знамениту «Острозьку Біблію». Це була перша повна біблія на слов'яно-російською мовою. 15 грудня 1583 року Іван Федоров помер у передмісті Львова і був похований у Львові в Святоонуфриевском монастирі. Зараз у Львові відкрито і працює музей мистецтва давньої української книги ім. Івана Федорова.
До теперішнього часу відомі дванадцять друкованих видань Івана Федорова - пам'ятники російської типографського мистецтва, одне з видань зберігатися у Львівському історичному музеї. Відлиті Федоровим шрифти чудово читаються, заставки, кінцівки, великі буквиці відрізняються дивовижною тонкістю роботи. Всі вони супроводжуються видавничим знаком самого першодрукаря - ініціалами «В. Ф.». Відмітна особливість книг Федорова - наявність у них авторських передмов і післямов, написаних живою розмовною мовою від імені друкаря. В них міститься історія створення його книг, біографічні відомості про автора-видавця

Перша друкарня у Львові

Краківську друкарню Ш.Фіоля можна вважати першою українською друкарнею в тому сенсі, що вона, судячи з усього, видавала книги для України та суміжних країн, започаткувала кириличне книговидання у тій формі, яка була продовжена друкарнями в Україні. Натомість першу друкарню безпосередньо в українських землях заснував Іван Федоров-Федорович у Львові.
[ Читати далі ]

---

Мої друзі по Інтернету часто не можуть зрозуміти, що і як реально є у Львові, а я не міг цього пояснити, тому що не даремно кажуть, що краще раз побачити, аніж сто раз почути. Тепер я пробую це зробити, хоча відео з мобільного є досить неякісним, але проте воно документально об'єктивне.

24 серпня 2014 р. Громадськість львівського мікрорайону Левандівка хоче відстояти і відродити колишній кінотеатр "Супутник" і не дати його "прихватизувати" ділкам при владі, тому вирішила саме коло нього провести святкування Дня Незалежності України і тим привернути увагу громади і керівництва міста Львова. Вийшло досить гарно і щиро, а фон в стилі андеграунд тільки символізує, яку державу ми зараз реально маємо.

Львів-Левандівка відзначає Незалежність України ч.1



Львів-Левандівка відзначає Незалежність України ч.2 (основна частина)


Львів-Левандівка відзначає Незалежність України ч.3


Мій улюблений андеграунд: умови жорстокі, а люди і митці не здаються, але творять справжнє диво - молодці!

Львів-Левандівка відзначає Незалежність України ч.4 (Небесна сотня і АТО)

...футболять футбол:




...будують нові стадіони:



P.S: вибачаюсь за якість фото, зроблені старовинним айфоном

Львівський обласний центр зайнятості : ЗВЕРНЕННЯ ДО ГРОМАДСЬКОСТІ ЛЬВОВА, ЩОДО СПРИЯННЯ У ПРАЦЕВЛАШТУВАННІ ГРОМАДЯН, ПЕРЕСЕЛЕНИХ З АР КРИМ ТА М. СЕВАСТОПОЛЬ

До Львівського міського центру зайнятості щодня звертаються кримчани, котрі тимчасово переселилися до м. Львова. На сьогоднішній день на обліку перебувають люди, які володіють наступними професіями та спеціальностями: секретар керівника, перекладач (німецька мова), продавець непродовольчих товарів, консультант з маркетингу, бармен, бухгалтер, касир, менеджер зі збуту, охоронник, оператор заправних станцій, спеціаліст державної служби, економіст, еколог, художник, практичний психолог, інженер-будівельник, електромонтер з випробувань та вимірювань, тренер-викладач (спортивної школи, секції ).
Оскільки у працівників служби зайнятості виникли проблеми з працевлаштуванням цих громадян на наявні вакансії, просимо соціально-відповідальний бізнес Львова, підприємства, установи, організації розглянути можливість працевлаштування згаданих осіб.

Зі своїми пропозиціями просимо звертатись до фахівців служби:

Криницька Марія Іванівна - начальник відділу інформаційної роботи з роботодавцями. Контактний телефон 245-79-92; 
Козак Галина Іванівна - начальник відділу надання послуг роботодавцям. Контактний телефон 244-59-74, 244-59-91;
вул.Кн.Ольги 122, м.Львів, 79060, тел./факс (032) 264-38-38, 
E-mail: [email protected] Web:http://www.rec.lviv.ua/ 

Дякуємо за розуміння та сподіваємось на плідну співпрацю.

РЕПОСТ НА ЛЬВІВ - допомога армії! Починаємо діяльність у Львові! 
Taras Dzyoba (у ФБ) - координатор у Львові.
Перша частина, яка потребує уваги львів'ян - 80-й окремий аеромобільний полк, Львів, більше ніж 1000 осіб.
Список потрібних речей від цієї частини (терміново).
В порядку пріоритету:
1. Радіостанції Motorola T-80 або аналоги стандарту PMR446 - 100шт+ (можна радіостанції інших моделей/стандартів в кількостях кратних 10)
2. Зварювальні апарати портативні - 2шт
3. Електрогенератори бензинові малогабаритні, номінальна потужність - 1кВт - 3шт
4. Бензопили ручні - 3шт
5. Метеостанції портативні - 1шт
6. Намети малогабаритні (1-5 людей кожен) - на 80 людей
контактна особа
Дзьоба Тарас (+38 093 504 8088)
(прохання дзвонити до 12:00 або після 20:00, можна пізно)

Від реальних учасників. розповідь з Facebook: 

Хочу рассказать о ночи 19 февраля, когда происходила зачистка майдана. 
Тогда была самая напряженная ночь. Пресловутых сотен самообороны не было, свободовской гвардии не было, люди которые держали оборону были плохо организованны и истощенны, щиты держали до изнеможения подпирая головой. Радовала сцена, наверное потому, что пафосных депутатов с их дешевыми манипулятивными лозунгами не было. Никого. Парубий заявил, что у него инсульт и довольный свалил домой. Турчинов потребовал носилки и заявил, что его убил снайпер. Беркут постоянно атаковал. Периметр держало человек 300-400 остальные – сочувствующие. Людей под утро становилось все меньше и меньше, Крещатик опустел, и те кто остались либо бегали, либо еле передвигались перетаскивая к передовой все что горит. Около пяти часов положение стало отчаянным, передовую потеснили опять. Баррикады на Прорезной и в Пассаже осталась совсем без охраны, несколько раз прибегали ребята с предупреждением о движущемся беркуте и титушках со стороны Бессарабки. Было тревожно. Было страшно. Все понимали, что удержать Крещатик шанса нет никакого. После восьми люди стали расходиться активнее, прибывающих почти не было. По Крешатику со стороны Бессарабки бежала большая группа вооруженных щитами и битами людей до ста человек. Это был конец. Ребята взялись за камни и кинулись поджигать коктели. Группа быстро приближалась, когда стали видны их лица закрались сомнения сменившиеся пониманием – Наши. Такие лица могут быть только у Наших. 
Мужики сорока- пятидесяти лет подбежали, выстроились в колону по четверо и первый ряд грохнув щитами упал на колени. То, что мы услышали вырвало сознание. – Брати! пробачте що так довго їхали. Плакали все. Все. Это была Львовская первая сотня. 
Они убежали на передовую, пару человек осталась, и рассказали длинную историю о том КАК они добирались. Я не буду писать об этом это длинная повесть о мужестве и непреклонной воле. Слава Львовской Сотне. Через час был Тернополь.

Завтра, 24 січня, о 12:00, м. Львів, мікрорайон Сихів, храм Різдва Пресвятої Богородиці