Так повелося, що тут я розпочала зі своїх старих спостережень за
дурнуватими зашкварами СН, тому не варто зраджувати собі. Продовжимо.
Наразі маємо, що б ви думали? Ні, не про Конституційний Суд. Про це
теж буде, але окремо і більш серйозно. А зараз — про міністра з питань
окупованих територій Олексія Резнікова.
В своєму інтерв'ю з Яніною Соколовою щодо Кримської платформи
примирення, і взагалі окупованих територій, Резніков нагора заявив, що
Донбас — це «ракова пухлина» на території України.
"Це знаєте, як онкопухлина, з якою ми не знаємо, що
робити. У нас є два варіанти: це хворі території — ментально, в тому
числі. Є варіант резекції повної, ампутації, або лікувати".
Як вам таке, Ілон Маск жителі Донбасу? Єдина країна, все таке.
А знаєте, що саме прикре? Незважаючи на те, що інтерв'ю відбулося на
каналі Порошенка, де в принципі такі твердження — нормально, це сказав
НЕ міністр Порошенка. А міністр, з уряду Шмигаля, призначений вже у
березні 2020 року. Міністр «нових облич», монобільшості — як хочете
називайте. Але це дійсно «Я ваш пріговор».
У мене, і у вас, я впевнена, є багато питань щодо кадрової політики
Зеленського. Поки не будемо про натовп соросят всюди, де можна. А от
конкретно візьмемо міністра Резнікова. Поважний адвокат, талановитий
юрист. Поки все нормально. А от далі — ні. Виходець зі Львову
представляє інтереси окупованих територій, всередині України та в
Тристоронній контактній групі. Не знаю, чи варто нагадати, що у часи до
2013-го Львів і Донбас люто ненавиділи одне одного? Війна ще підігріла
цю ненависть, і на виході маємо «ментально хвору територію». Н —
неупередженість.
Йдемо далі. Пам'ятаєте перегони 2019-го? Лозунги про «нові обличчя»,
«очищення влади»? Так, офіційно, Резніков ніколи не світився у пулі
прибічників Порошенка-політика. Інша справа із
Порошенко-олігархом-бізнесменом. Давайте згадаємо весну 2020, коли на
карантин закривали метро і громадський транспорт. Пам'ятаєте, як вили
Іри Геращенко та Льоши Гончаренки про недопустимість цієї заборони? А
пам'ятаєте чому? Тому що вся зовнішня реклама у громадському транспорті і
метро, і більшість рекламних площ в місті належить команді
Порошенко-олігарха. Це я до чого. Відкриваємо у вікіпедії статтю про
Резнікова і читаємо там:
«З квітня 2016 року по вересень 2018 року: Дав старт впровадженню реформи у галузі зовнішньої реклами в Києві...».
Sapienti sat.
Якщо наступного разу дивуватиметеся, чого Порошенко
не у влади, а війна ще й досі не закінчилася, згадайте тих, хто
займається цими питаннями у нашій країні. Війна — це великий бізнес,
який так просто, як шоколадки, на когось не перепишеш.