Чомусь згадалась сьогодні одна пісня... Свого часу вона допомогла мені вибратись з доволі важкого депресивного стану. Пам ятаю, яким я був тоді - як ходив, усміхався, спілкувався... І якою страшною була порожнеча в душі. Провалля... Ельфи від такого вмирають.
Приятель приніс мені диск. Він не знав... Ніхто не знав... Ніхто не знає й досі, що сталося.
Все це давно минуло. Тільки оці дні перед Зимовим Сонцестоянням наповнені смутком. Чекаю відродження Сонця. Тоді я відродився разом з Сонцем - потрапив випадково до гурту язичників, їв кутю, співав колядок, і зрозумів раптово, що нічого, ну нічого страшного не трапилось. Що можна відродитись наново в сяючій броні нового Світила.
А зв язок залишився... Пісня Лори... Найтемніші ночі року... Наближення чогось... Загибелі... Ні - відродження.

Автор текста (слов): Евтушенко Е. 
Композитор (музыка): Таривердиев М.     

Со мною вот что происходит 
Ко мне мой старый друг не ходит 
А ходят в праздной суете разнообразные не те 
И он не с теми ходит где-то 
И тоже понимает это 
И наш раздор необъясним 
Мы оба мучаемся с ним   
 
Со мною вот что происходит 
Совсем не та ко мне приходит 
Мне руки на плечи кладет и у другой меня крадет 
А той скажите бога ради 
Кому на плечи руки класть 
Та у которой я украден 
В отместку тоже станет красть 
Не сразу этим же ответит 
А будет жить с собой в борьбе 
И неосознанно наметит кого-то дальнего себе   
 
О сколько нервных и недужных связей 
Дружб ненужных во мне уже осатаненность 
О кто-нибудь приди нарушь 
Чужих людей соединенность 
И разобщенность близких душ   
 
Со мною вот что происходит 
Ко мне мой старый друг не ходит 
А ходят в праздной суете разнообразные не те 
Со мною вот что происходит 
Со мною вот что происходит 
Со мною вот что происходит

Порой трудно признать что сам неправ, когда не смог сдержать свой гнев по пустякам. Но уж если попросил прощения то кажется что и следов от него не осталось...

 

Треба повернути до витоків. Скільки існували українці, завжди вони співали. Але три сотні років рабства далися взнаки і за Брежнева вже вдалося заборонити українцям співати українські пісні. Зовні, це виглядало зовсім невинно. Адже офіційно заборонялося

лише

співати після 22:00.

На мою думку українцям треба зробити великі зуcилля над собою, аби вичавити з себе раба. Перше, - це розмовляти українською на теренах України. Друге, - купувати і слухати лише українські пісні. Трете, - припинити вживати алкоголь, курити цигарки бо це признак слабкості. За наркоту не кажу, бо я кажу за людей. Але якщо вже зібралися разом пара українців, то неодмінно співати. Хай і хильнули сотку, та не співати про п’янку, бо це шкодить молоді і майбутньому України. Пропоную свою редакцію народної пісні.

Гей, нуте хлопці

Гей, нуте, хлопці, славні молодці,

Чом ви сумні невеселі?

Чом не чувати пісні гучної,

Чом стало тихо в оселі?

Гей заспіваймо, сили піддаймо,

Так у поході миліше,

Вибрали долю, виборем волю,

Так козаку веселіше.

Хай ворог плаче, спасу не баче

Щоб тут йому не жилося,

Бо наша доля шабля і поле,

Щоб краще вдома жилося.

Щоб Україна Славно сіяла

Як тая зіронька з неба

Доленьку тую – Волю святую

Обороняти нам треба.

Гей нуте хлопці, славні молодці

Хіба нас лихо застало?

Пануй мо браття, станьмо багатші

Чи може сили не стало?

Вдарим об землю, лихом, журбою,

Щоб стало ще веселіше

Працюй на долю, воюй за волю

Буде у нас наймиліше.

Пісня супер! Сподіваюся вам сподобається!
Ви ж знаєте що я люблю коментарі , тому коментуйте! І якщо пісня сподобалася, то ставте плюс!

Дiвчата, дiвчата,
Чого сумуєте,
Хлопцi потанiли*, хлопцi потанiли,
Чом не купуєте.

© МАМЦЮ МОЯ, МАМЦЮ (обрядова галицька пісня)
_______
* потаніли - подешевшали


Я вчера видел раков по пять рублей. Но больших, Но по пять рублей...
Правда, большие...
но по пять рублей...
но очень большие...
хотя и по пять...
но очень большие...
правда, и по пять рублей...
но зато большие...
хотя по пять, но большие...
а сегодня были по три,
но маленькие, но по три...
но маленькие...
зато по три...
хотя совсем маленькие...

© М.М. Жванецкий, "Я видел раков"

Сірі хмари мою Україну сповили,
Дай нам, Господи, розуму і дай нам сили,
Захисти від чуми і відкрий людям очі,
Смерть з косою іде, Неньку знищити хоче!
Ми у власній країні чужі, босі й голі
Проклинаємо долю у рабстві й неволі
А піднятись з колін і боротись несила…
Для свободи, практично, готова могила.

Зупиніть ту чуму блідолицю з косою,
Зупиніть ту чуму, заберіть в неї «зброю» -
Біле братство її ставить всіх на коліна.
Прокидайтесь, послухайте – стогне країна!

Тая руса коса як удавка на шиї,
Продає Україну, мов тіло повії.
Та солодка брехня підгодовує вуха,
Очі сліпить коса, а навколо розруха!
Нам блокують думки, нам подачки кидають,
З нас зробили рабів і за дурнів тримають
Та чума обертає людей в біомасу,
Треба бити на сполох, у нас обмаль часу!

Зупиніть ту чуму блідолицю з косою,
Зупиніть ту чуму, заберіть в неї «зброю»!
Біле братство її ставить всіх на коліна
Прокидайтесь, послухайте – гине країна!

Пада з неба дощ, потемнів бетон.

Йobar твій до школи пре тебе в BMW.

Вчителько моя, з камінцем кулон!

Як така паскуда в світі цім живе?

 

У твоїх очах - завжди тільки гнів.

Учні - це не люди, а осли геть тупі.

Криком вічним б'єш, нагаєм злих слів.

Принцип: "Я цариця - бійтесь і терпіть".

 

Ти ще в перші дні поділила клас

На ізгоїв, масу й дітвору "золоту".

І товчуть, товчуть "паханята" нас.

Школа, мов тюряга - видно за версту.

 

В'язнів стереже старший твій бульдог.

Менший син-любимчик поступив на дурфак.

Цей бездушний кат - справжній педагог -

Учнів мордувати буде ще не так.

 

Школа в нас давно гірша за тюрму.

Змін не буде, бо при владі теж лиш кати.

Вчителька моя - дорога кому?

Не зоря ніяка і не рідна ти.

 

Джерело: ВЧИТЕЛЬКО МОЯ