,

Світлана Весна _Україна  моя (Музичний альбом)

Відцвітає жасмин...


Вірніше, відцвів...


і наче білим снігом, його пелюстки вкрили землю,


як і пелюстки троянд...




Кілька днів тому (7 червня), ще були на кущах останні квіточки, а зараз обсипались і вони...


Причому багато квіточок, на тих кущах, що не поливалися,


зів'яли, не доцвівши...
Дощів у травні було обмаль, початок червня спекотний і теж поки що без дощів ((

А з'явились перші квітки жасмину 23-24 травня, як і минулого 2010 р. Але "погодний настрій" тоді був зовсім інший:


Перші квіти в травні 2010 омивалися дощиками...


зволожувалися благодатною небесною росою...


і погода, відповідно була тепла, але без спеки.


Повітря, насичене свіжістю і пахощами жасминового цвіту бадьорило і вірилося в краще...


Нижще ще кілька фоток минулорічного травня:







Але після більш-менш вологого травня  минулого року наступило незвичайно спекотне, сухе літо. Більшість сільгоспкультур втигло дозріти на запасах весняної вологи, хоч врожайність була менша, ніж зазвичай. Люди ж в липні-серпні не знали, де ховатись від тієї спеки...
А цього року спека дістає вже з травня. Дощів обмаль, рослини в'януть, хоч тільки початок літа.
Чи дасть нам Бог дощику найближчи часом?  Чи нас чекає ще більша спека, ніж минулого літа, і ще менший врожай?!
Примітка: всі фото з мого альбому "жасмин" -  http://photo.i.ua/user/74574/259166/

Сонечко присіло на билину,
Лапками тонкими дріботить.
          Бурштиновим сяєвом долину
          Сонце враз наповнило! - на мить…

Сонечко пробігло по билині
Аж до вістря гострого й за мить
Полетіло…
                           Ген за край долини
          Сонце пада. Сходить ніч, сурмить…

09.02.2011


© Stepans’ka Marina (SMG)

Я новий день будую на руїнах, Мого колишньго життя, З завалів вилізла душа, Порепана,глуха,німа, Безлика,змучена,слабка. Її в  погоди шати зодягла: Від Сонця стала золота, Квітуча усмішка-весна, З листочків ніжне покривало, Царівна осінь віддала, Лише зима сумна була, Й серце крижане дала.

 

Літо, підсмажене в променях сонця,

Пахло веселкою, квітами, травами.

Тепле і ніжне, золоторосяне,

Грало на сході рожевими барвами.

 

Літо, з очима бузкового кольору,

Скошенотравне, тримісячне, радісне,

Бігло босоніж в обійми до осені,

Неупереджене, сонячно-пафосне.

 

Літо, з яскравістю неба високого,

Змієм повітряним весело грало.

Тихе, засмагле, блакитноволошкове,

Злетіло у вирій. Мить – і не стало...

Ніч з Літа - в Осінь. Блискавиці, грім!

Розверзлись небеса! Маленький бал стихій...

Святкує Вересень прихід свій урочисто!

 

03.09.2010

 

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11109299765

Як з того світу виліз... зі світу де нема комп`ютерів.

Бр-р-р.., але по порядку.

-------------------------------------

--------------

---

Тиждень тому, в суботу пізно увечері літню спеку розперезали електричні розряди блискавок і гарматні гуркоти грому. Біля села 6 озер довкола, тож над ними вирував справжній небесний салют, раз-по-раз вихоплюючи з темряви химерні тіні чудернацьких хмар. 

Хе, якраз таки я пропущу таке видовище. Незнаю чи справжній я мисливець за блискавками, чи не зовсім, але вхопив фотика (він якимось дивом саме цього вечора виявився зарядженим) і, взявши парасольку, подався у поле за село.

Вечір перебрався у ніч - 12 годин... чи 24, чи 00, то як кому до вподоби, однак мій самотній силует подекуди осявався світлом екрану фотоапарата і притягував всіляких нічних метеликів. Страшненько трохи було, мало яка барабака із ночі крім метеликів може вискочити з темряви. Є кілька напів-підпільних фактів зустрічі із "чупакаброю", але то таке.

В тім все обійшлось. Мозаїка блискавки притягувала сильніше ніж думки про жахики. Через півтори години клацання, передивляння, видаляння і знову клацання фот нарешті я вловив таки її, от, нате (зменшена, правда, копія))

Насолодившись досхочу процесом я повернувся додому. Наступного дня сповістив друзям про нічні походеньки, продемонструвавши і результат. Та головне почалося згодом...

Наступного ранку - у вівторок, потужний розряд громоблискавки сколихнув усе село. Величезний удар енергії вдарив прямо по нас...

Між сяйво і звуком грому часового проміжку не було, а це значить прямою наводкою... Миттєво усі прилади, все що в хатах було під`єднано до електромережі чи телефонної лінії перестало працювати.

Отже в 5 годин 20 хвилин (якраз проснувся за хвилину до того) ми втрапили у позацивілізаційну яму. В когось накрився холодильник, в когось телефон, в кого ще що... А я , як на те, залишив під`єднаний провід до модема. От тобі й блискавка, от тобі і мисливець...

В одної баби хвіст блискавки пробив стіну, вдарив по Іконі. Вона відлетіла у інший куток хати і згоріла у попіл на очах бабці повністю...

Кілька днів по селі що розмов то розмов - тема, як Ви здогадуєтесь одна...

Згорів коротше кажучи модем, згоріла плата Пінаклу, згоріла материнка, згорів DVD-room (чи як там його), про блок взагалі мовчу. Капці. 6 днів ремонту, біганини по магазинах (бо запчастин таких не випускають, то тре були з бувших у використанні), переустановки системи, покупка нових запчастин. Останні ночі вже кошмарики почали снитись. Все ж на інтернет кинуто було, а тут чи не повний триндець, грошви запасу нема.

Але все, нарешті я з Вами, нарешті цивілізація повернулась, Віват ТОвариству

і... не поспішайте фотографувати блискавки, хоча як у нас кажуть "вовка боятися..." продовження за вами  

--------------

P.S.

... а я то відтепер усі контактучі проводки з компом тепер, вимикаючи комп`ютер, від`єдную 

Жара… под сорок градусов жара… И только с ночи до утра Душе спасенье… Вчера… желанный дождь ещё вчера… Под росы красил вечера В знак воскресенья… Хандра… вот прицепилась же хандра… И скучные из под пера Выходят строки… Пора… наверное, уже пора… Словам без блеска серебра Закрыть дороги… Игра… нет, не по правилам игра… Вокруг не жизнь, а мишура, Нет вдохновенья… Жара… под сорок градусов жара… Вот прицепилась же хандра… Жду просветленья…

Автор: Иван Вологжанинов