Солов’їна… Калинова… І оспівана, й забута!
Знов взялись за тебе, мово. Знову: «Бути, чи не бути…»
Не вдавалось яничарам порубати ятаганом –
Твоє слово, ніби чари, все загоювало рани, -

То сучасні бузувіри без гармат і кулеметів
Нищать мову, нищать віру, «підсікаючи» на злеті!
Приставляючи параграф темних варварських законів,
Ніби дуло пістолета – чорним отвором до скроні.

То чому ж вам ще не йметься, тісно чом у власній хаті?
Ніби вільні вже, здається… Навіть інколи – багаті.
Рот ніхто не закриває: коли знаєш - Speak in English,
Mw po polsku, як бажаєш; вибирай: іврит чи ідиш.

Послугуйся діалектом, говори хоч на латині –
Тільки мусиш мову знати ту, в якій живеш країні!
Та й не знаю я країни, де б проводились дебати,
Як би мову свою рідну на чужинську проміняти.

Тож, я думаю, не варто без причин ламати списи:
Можеш мов десяток знати – тим, мій друже, і гордися,
А не тим, що ти «базариш» на одній – «абщєпанятной»…
Ось тоді питань про мову не повинно виникати.

Засідання нового виконавчого комітету Одеської міськради пройшло без використання української мови, а документи міському голові подаватимуть лише російською.

Мер Одеси Олексій Костусєв запропонував спілкуватися російською на першому засіданні нового виконавчого комітету Одеської міськради.

Він попросив прийняти російську мову мовою спілкування в ході проведення засідання. Депутати одноголосно ухвалили рішення.

До того ж мер зажадав, щоб документи міському голові подавали також виключно російською.

У світлі прийнятого рішення, Костусєв заявив, що нова міськрада буде працювати значно ефективніше попередньої і пообіцяв усім нелегку працю на ниві благоустрою життя одеситів.

Відзначимо, попередній міський голова також спілкувався з депутатами російською мовою.

Як повідомлялося напочатку грудня, Одеська міськрада створила робочу групу з розробки програми "Розвиток та збереження російської мови в місті Одеса".

7 вересня у Верховній раді був зареєстрований проект закону "Про мови в Україні", внесений представниками коаліції Олександром Єфремовим, Петром Симоненком і Сергієм Гриневецьким.

Формально цей законопроект не робить російську мову другою державною, але надає їй право "вільного функціонування практично і всіх сферах діяльності", що рівнозначно офіційному статусу. Документом пропонується на законодавчому рівні визнати, що російська є для більшості громадян або рідною, або мовою щоденного спілкування.

Ухвалення закону про мови в Україні парламент відклав на невизначений термін.

ТСН.

Була в мене хвора. Ні, не так. Ми якось здружилися за час, поки були знайомі, тому просто хворою я її також не можу назвати. Навіть, коли я перейшов на іншу роботу (а разом з цим на іншу спеціальність) - ми все одно достатньо регулярно передзвонювалися а потім ще й переписувалися, коли вона стала користуватися інтернетом. Трохи не дожила вона до свого 29-річчя...

Так ось, пишу про що. Вона була суто російськомовна. Якусь частину свого життя вона взагалі прожила в Монголії. Ну, не знала вона до путя української. А от коли Анюта стала користуватися інтернетом, тоді вона від мене стала отримувати листи українською. Бо свого часу я на українську письмову перейшов та пишу в основному нею (за винятком тих випадків, коли спілкуюся з людьми, які однозначно українську не можуть зрозуміти - це, найчастіше, жителі Росії). Одного разу серед інших слів, які я отримав від Анюти листом, я прочитав наступне:

"Иногда ловлю себя на мысли, что думаю на украинском языке..."

От і слухай тепер про тих нещасних, хто не може чути в Україні українську мову! Я в існування мовного питання тепер зовсім не вірю! Якщо людина нормальна, то вона нормально сприймає й нашу мову. Анюта це також довела...

Етапи нищення української мови.     

Подивіться будь ласка голосування і хто не проголосував прошу прийняти участь. Як бачимо за двомовність дуже малий процент голосуючих, як правило голосують українофоби за російську мову, то хіба потрібно Україні підтримувати українофобські настрої і вводити другу мову? Наш народ на справді на 70% толерантний і терпимий, та голосує не піддаючись на провокативні, конфлікті питання за другий варіант, українці мудра нація, шкода тільки що до влади шобла всяка рветься не розуміючи всієї відповідальності державних посад. 

* 1627 р. — указом царя московського Олексія Михайловича та його батька патріарха Філарета звелено було книги українського друку зібрати і на пожежах спалити із суворою забороною будь-коли в майбутньому купувати українські книги. У Москві спалено 'Учительное євангеліє' Транквіліона-Ставровецького разом з іншими його книгами та 'Катехизис' Лаврентія Зизанія Тустановського[124].

            * 1677 р. — Патріарх московський Іоаким наказав з українських книг знищити листки, які мають різницю від книг московських.

* 1689 р. —синод російської православної церкви заборонив Києво-Печерській лаврі друкувати І том 'Четьї-мінеї' Дмитра Ростовського.

* 1690 р. —московський патріарх Іоаким указом заборонив усе українське письменство, а І том книги 'Четьї-мінеї' Данила Заточника звелено спалити.

„Регионализация” – ви почули, яка тягне за собою неминучу федералізацію земля… за для чого, питається, самозрозуміло. Так само як для нас зрозуміло, чому відбувається за наполяганнями Медвєдєва щотижневі зустрічі двох президентів. Так само зрозуміло, де знаходиться кухня, на якій виробляється, дійсно, стратегія гуманітарної політики для нас. Все було розроблено задовго до виборів 2010 року. І тому так стрімко, обвально зникає Україна. Тому і маємо демонстративну зневагу до Конституції і, зокрема, з’яву Закону про мови, підготовленого і профінансованого фондом із промовистою назвою „Русский мир” і підписано Єфремовим, Симоненком, Гриневецьким, які засудили українську мову на смерть і вона взагалі не становить жодної цінності, як саме і країна.

Сьогодні день української  мови та писемності... 

Можна  запитати : «Навіщо це все? То ж тільки мова…»  Але  якби не було української  мови,  тоді не було б українського народу, був би він немов сирота, неначе  каліка… Рідна мова – це наш спадок,   дар Божий,  велика цінність, народний скарб.  Для справжнього  патріота наша мова найкраща, найгарніша, найчудовіша.  Неможливо любити Батьківщину,  відмовляючись  водночас від  її рідної мови.  

Україна та українська мова – це одне.  Пам’ятаймо про людей,  які віддали своє життя тільки тому, що говорили українською, крізь  століття  зберегли мову -  душу нашого народу.  Пам’ятаймо про них та шануймо  їх. Шануймо нашу мову – іншої в нас нема і не буде. І нам не треба іншої.  Мусимо  плекати, доглядати, піклуватися  про неї.  Бо це  те  спільне, народне, що належить нам всім і  об’єднує нас.   

Як упізнати, що росіянин – це росіянин, а поляк – це поляк?  Можна  дізнатися  заглядаючи до їхніх паспортів.  Але по суті, завдяки їхнім мовам. Завдяки нашій, ми є українцями.  Тож  намагаймося говорити українською, щоб ніхто, наприклад коли поїдемо за кордон, не плутав  нас з росіянами. Бо інакше, навіщо були ці жертви, нащо  було людям віддавати  життя за мову? Щоб ми тепер соромилися нею говорити? Щоб відмовлялися від неї? Якщо людина почуває себе українцем, тоді говорить українською. Якщо не знає мови, тоді вивчає її. Але, щоб навчитися

чогось,  треба це любити.  І не слід казати, що під батьковою стріхою говорилося російською, тому і я нею говорю. Бо ніхто не забороняє навчатися. А якщо людина виправдовується в такий або подібний спосіб, то це означає, що не любить та не хоче говорити  мовою  своєї держави, що взагалі не вважає українську мову  своєю рідною.  Вже краще було б сказати відверто – «не говорю українською, не вивчу її, бо не хочу, не люблю цієї мови, вона мені чужа». Було б чесно.

Доглядаймо нашу українську  мову щодня, щоб не плювали на неї  люди,  які її не люблять, яким вона заважає, яким вона чужа і,  які мріють, щоб Україна   стала  не україномовною  країною. Але не  будемо зараз  сперечатися на цю тему.  Адже сьогодні свято всіх  тих людей, які люблять та  шанують нашу рідну  українську мову.  

Сьогодні о  16.10, на Першій та Третій програмах Українського Національного Радіо відбудеться всеукраїнський диктант національної єдності. Запрошую  всіх, кому  небайдужа доля нашої України взяти участь в диктанті. Це добра нагода  показати, що ми українці  і  любимо  нашу рідну  мову та  оберігаємо її.   Хай напишуть  диктант також наші діти, адже мова передається з діда-прадіда прийдешнім поколінням, а  вони є нашим майбуттям.   

 

 

Коли забув ти рідну мову -

яка б та мова не була -

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.

                     Коли в дорогу ти збирався,

                     казала мати, як прощавсь,

                     щоб і чужого научався

                     й свого ніколи не цуравсь.

Ти повернувсь душею бідний,

не просто розгубив слова.

Немов якийсь Іван безрідний,

Іван, не помнящий родства.

                     Не раді родичі обновам.

                     Чи ти об'ївся блекоти,

                     що не своїм, не рідним словом

                     із матір'ю говориш ти?

Ти втратив корінь і основу.

Ти обчухрав себе дотла.

Бо ти зневажив рідну мову,

Ту, що земля тобі дала.

                     Ту, що не вбили царські трони.

                     Ту, що пройшла крізь бурі всі,

                      крізь глузи й дикі заборони,

                      й постала нам у всій красі.

Сяйних перлин тобі не шкода.

Адже, набувши вищих прав,

те, що дала сама природа,

ти добровільно занедбав.

                        В пальті строкатім, як афіша,

                        крикливі модні кеди взув.

                        А мати? Де ще є рідніша

                        за рідну, котру ти забув?

Для тебе й Київ - напіврідний,

І Мінськ піврідний, і Москва.

То хто ж ти є? Іван безрідний.

Іван, не помнящий родства!

                                                 Дмитро Білоус.

                     

9 листопада – День Української мови та писемності. Виходь на вулицю. Відзначимо наше свято акціями солідарності. У час, коли доля випробовує Незалежну Україну на міцність, у час, про який ТИ розкажеш дітям і внукам: «Ми відстояли нашу країну»

Це – день нашої солідарності. Влада, яка хоче знищити нашу мову, має зрозуміти – ми не дамо їй цього зробити.

Партія Регіонів, комуністи та Блок Литвина внесли до Верховної Ради законопроект про мови, який передбачає «українсько-російську двомовність» і є інструкцією зі знищення української мови. Провідні наукові установи України відзначили, що прийняття проекту призведе до дезінтеграції держави і зникнення українців як народу.

4 жовтня у Києві, а 18 жовтня – по всій Україні люди вийшли на вулиці, протестуючи проти спроб прийняти цей документ. Влада відклала розгляд закону, але не здалася. Янукович і його сателіти планують протягувати вибухонебезпечний проект у листопаді.

9 листопада, в День української мови, виходь на вулицю. Відзначимо наше свято акціями солідарності:

14.30 - збір на Контрактовій площі біля пам"ятника Сковороді, коротка акція й хода до Адміністрації Президента

15.30 – акція протесту біля адміністрації президента
Збір біля будинку Спілки письменників України (вул. Банкова, 2)
Вимагаємо від Януковича займатися обіцяним «покращенням життя», а не нацьковувати «язик» на мову.

17.30 – Мистецьке дійство "Відчуй смак рідної мови" на Майдані Незалежності.
Приходимо зі свічками, смолоскипами й відкритим серцем і разом творимо дійство зі Слова, Руху й Вогню.
(Репетиція мистецького дійства – 8 листопада о 17.30, довідки: 093-0356507)

Разом з нами на акції солідарності вийдуть українці в різних куточках України та світу.

Разом захистимо свою мову і не дамо владі шматувати Україну!

Громадянський рух «Відсіч»
Рух добровольців «Простір свободи»
Громадська кампанія «Новий громадянин»
Тел. 093-5746992, 066-1365984, 067-6561714

УВАГА! Акція проходить під державними прапорами, без партійної символіки. Спроба використання партійних прапорів, банерів тощо буде розцінюватися як провокація

"Майдан".

Осінній наступ влади на державну мову ризикує вилитися у великі заворушення. Попри всі намагання пояснити депутатам, що державна мова - не привід для спекуляцій, а інструмент побудови держави, напруга не зменшується.
Ситуація вперто прямує в глухий кут.

У таких випадках фахівці радять звернутися до більш досвідчених людей та пошукати прикладів для наслідування. Може, знайдеться десь країна, яка розв'язала мовне питання, не порушивши прав національних меншин й одночасно не руйнуючи національну єдність?

Ми озирнулися навкруги, і досить швидко знайшли такий приклад.

На північ він нашої з вами Батьківщини лежить велика країна, яку населяють більше сотні різних національностей. Проте всі вони живуть мирно, не дискримінуючи одна одну й не маючи мовних конфліктів.

Саме тому, у відповідь на заяву депутата Єфремова про відсутність альтернатив його законопроекту "Про мови", ми висуваємо законопроект, позичений у Росії. А точніше, перекладений українською майже дослівно.

Пропонуємо внести його до Верховної Ради як компромісний. Переваг - безліч!
1) Він задовольнить усі сторони. Адже в Росії з мовами все гаразд - і в нас так буде.
2) Ми матимемо повну підтримку цього закону з боку Кремля.
3) Крім того, він забезпечить таку модну зараз уніфікацію законодавства з Російською Федерацією.

Ще раз нагадуємо - це всього лише переклад російського закону про державну мову, у чому кожен бажаючий може переконатися, порівнявши тексти (http://www.rg.ru/2005/06/07/yazyk-dok.html). Отже:

Закон України "Про державну мову" (проект)

Цей закон спрямований на забезпечення використання державної мови України на всій території України, забезпечення права громадян України на користування державною мовою України, захист і розвиток мовної культури.

Стаття 1. Українська мова як державна мова України

1. Відповідно до Конституції державною мовою України на всій її території є українська мова.

2. Статус української мови як державної передбачає обов'язковість використання української мови в сферах, визначених цим законом, іншими законами України та іншими нормативними правовими актами України, її захист і підтримку, а також забезпечення права громадян України на користування державною мовою.

3. Порядок затвердження норм сучасної української літературної мови при її використанні як державної мови України, правил української орфографії та пунктуації визначається урядом України.

4. Державна мова України є мовою, що сприяє взаєморозумінню, зміцненню міжнаціональних зв'язків народів України в єдиній багатонаціональній державі.

5. Захист і підтримка української мови як державної мови України сприяють примноженню й взаємозбагаченню духовної культури народів України.

6. При використанні української мови як державної не допускається використання слів і виразів, які не відповідають нормам сучасної української літературної мови, за винятком іноземних слів, що не мають загальновживаних аналогів в українській мові.

7. Обов'язковість використання української мови як державної мови України не повинна тлумачитися як заперечення або применшення права на користування мовами народів України.

Стаття 2. Законодавство України про державну мову України

Законодавство України про державну мову ґрунтується на Конституції, загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права, міжнародних договорах України, і складається із цього закону, інших законів України та інших нормативних правових актів України, що регулюють проблеми мови.

Стаття 3. Сфери використання державної мови України

1. Державна мова України підлягає обов'язковому використанню:

1) у діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, організацій усіх форм власності, у тому числі в діяльності з ведення діловодства;

2) у найменуваннях органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, організацій усіх форм власності;

3) при підготовці й проведенні виборів і референдумів;

4) у конституційному, цивільному, кримінальному, адміністративному судочинстві, судочинстві в арбітражних судах, діловодстві у федеральних судах, судочинстві й діловодстві в мирових, третейських та інших судах України;

5) при офіційному опублікуванні міжнародних договорів України, а також законів та інших нормативних правових актів;

6) у взаєминах органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, організацій усіх форм власності й громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, громадських об'єднань;

7) при написанні назв географічних об'єктів, нанесенні написів на дорожні знаки;

8) при оформленні документів, що засвідчують особу громадянина України, за винятком випадків, передбачених законодавством України, виготовлення бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану, оформленні документів про освіту, що видаються освітніми установами, які мають державну акредитацію, а також інших документів, оформлення яких, відповідно до законодавства України, здійснюється державною мовою України, при оформленні адрес відправників та одержувачів телеграм і поштових відправлень, що пересилаються в межах України, поштових переказів грошових коштів;

9) у діяльності загальноукраїнських, регіональних і муніципальних організацій телерадіомовлення, редакцій загальноукраїнських, регіональних і муніципальних періодичних друкованих видань, за винятком діяльності організацій телерадіомовлення й редакцій періодичних друкованих видань, заснованих спеціально для здійснення теле- та (або) радіомовлення або видання друкованої продукції мовами народів України або іноземними мовами, а також за винятком випадків, якщо використання лексики, що не відповідає нормам української мови як державної мови України, є невід'ємною частиною художнього задуму;

10) у рекламі;

11) в інших сферах, визначених законами України.

2. У разі застосування в сферах, зазначених у частині 1 цієї статті, поряд із державною мовою України мов народів України або іноземних мов, тексти українською мовою й мовами народів України або іноземними мовами, якщо інше не встановлено законодавством України, повинні бути ідентичними за змістом і технічним оформленням, виконані розбірливо. Звукова інформація (у тому числі в аудіо-та аудіовізуальних матеріалах, теле- і радіопрограмах) українською мовою й зазначена інформація мовами народів України або іноземними мовами, якщо інше не встановлено законодавством України, також повинна бути ідентичною за змістом, звучанням і способам передачі.

3. Положення частини 2 цієї статті не поширюються на фірмові найменування, товарні знаки, знаки обслуговування, а також теле- та радіопрограми, аудіо- та аудіовізуальні матеріали, друковані видання, призначені для вивчення мов народів України або іноземних мов.

Стаття 4. Захист та підтримка державної мови України

З метою захисту та підтримки державної мови України органи державної влади в межах своєї компетенції:

1) забезпечують функціонування державної мови України на всій території України;

2) розробляють і приймають закони та інші нормативні правові акти України, розробляють і реалізують спрямовані на захист і підтримку державної мови відповідні цільові програми;

3) вживають заходів, спрямованих на забезпечення права громадян України на користування державною мовою України;

4) вживають заходів щодо вдосконалення системи освіти та системи підготовки фахівців у області української мови й викладачів української мови як іноземної мови, а також здійснюють підготовку науково-педагогічних кадрів для освітніх установ із навчанням українською мовою за межами України;

5) сприяють вивченню української мови за межами України;

6) здійснюють державну підтримку видання словників і граматик української мови;

7) здійснюють контроль за дотриманням законодавства України про державну мову України;

8) приймають інші заходи щодо захисту й підтримки державної мови.

Стаття 5. Забезпечення права громадян України на користування державною мовою

1. Забезпечення права громадян України на користування державною мовою України передбачає:

1) отримання освіти українською мовою в державних і муніципальних освітніх установах;

2) отримання інформації українською в органах державної влади, інших державних установах, органах місцевого самоврядування, організаціях усіх форм власності;

3) отримання інформації українською мовою через загальноукраїнські, регіональні та муніципальні засоби масової інформації. Це положення не поширюється на засоби масової інформації, засновані спеціально для здійснення теле- та (або) радіомовлення, або видання друкованої продукції мовами народів України або іноземними мовами.

2. Особам, що не володіють державною мовою України, при реалізації та захисті їхніх прав та законних інтересів на території України у випадках, передбачених законами, забезпечується право на користування послугами перекладачів.

Стаття 6. Відповідальність за порушення законодавства України про державну мову України

1. Прийняття законів та інших нормативних правових актів України, рішень місцевих органів влади, спрямованих на обмеження використання української мови як державної мови України, а також інші дії та порушення, що перешкоджають здійсненню права громадян на використання державної мови, тягнуть за собою відповідальність, установлену законодавством України.

2. Порушення цього закону тягне за собою відповідальність, встановлену законодавством України.

Стаття 7. Набуття чинності цього закону

Цей закон набирає чинності із дня його офіційного опублікування.

Президент України Віктор Янукович.

Брати Капранови

Мешкаючи на сході України, точніше південному сході, в досить великому місті (з досить дивною структурою спальних та робочих районів). Ну якщо б це був еталон міста, або якось історично так повернулося, що це була класична структура міст (починаючи з середньовіччя), то міста б були дуууже незручними. Наприклад німецький стиль будівництва міст - це ринок, ратуша, та на всі чотири сторони вулиці. Досить зручно. Це перейняли й поляки, чехи, хтось ще мабуть. Але моє місто (чому я про структуру? бо мислення моїх співміщан подібне цій структурі)... та чого скаржитися і нарікати? Моє місто схоже з Нью-Йорком у центрі, коли всі вулиці паралельні і перепендикулярні, складаючи строгі прямі кути. Це маленька частина міста, досить приємна, з деякими натяками на інфраструктуру. Невеликі відстані від шкіл, лікарень, магазинів, транспорту, розваг, парків тощо. І це все. Всі інші частини - далеко, огидні спальні райони, так огидні, понурі. Веселить лише кількість супермаркетів, куди всі сходяться туди на вихідних як на розваги. Де ще можна в спальному районі посидіти в чистоті, з кондиціонером та з музикою? Ніде, окрім, супермаркетів... Тож, центр нашого міста. Мені там до вподоби, через все вищеописане і через те, що там мешкає дівчина, яку я люблю (а вона кого любить не знаю). Навіть маршрутки якість чистіші і швидші і таке інше. Але є одне але, а може й два. Наше місто не було б великим, якщо не було б індустріальним. І маємо багато фабрик, металургійних комбінатів, різних дрібніших підприємств, не менш важливих. Точніше, ми їх не маємо, а просто споглядаємо і користуємося податковими надходженнями, які повертаються до нас через держбюджет. Але це окрема розповідь. І от ці 130 заводів, з яких 6 чи більше занесені до переліку наднебезпечних, щось таке по ЦО вивчали, тобто коли, недайбог, аварія -  70% міста потрібно евакуювати, надати медичну допомогу, житло тощо. І уявіть собі близько півмільйона людей евакуюють - наших спринтерів-мерседесів не вистачить, тим більше, якщо кожен ще має перед поїздкою дві гривні заплатити. Але це знову не по темі. І от ці заводи функціонують приблизно на відстані 3-5 км не те щоби від міста а: 1. в зоні міста, 2. 3-5 км від того чудового центру на північ. Про що це? Коли вечором відмикаються фільтри, мешканці міста (не всього) насолоджуються такими запахами, що... Ну він мені нагадує воду Нафтусю до якої домішали цукру. В день в місті сіро-блакитний туман, не зажди, але інколи. І от я не знаю як це все впливає на наші дихальні шляхи, шкіру, зір, імунітет? Ми просто вдихаємо різні оксиди азоту, метан, якісь різні гази, метали. Тому інколи в центрі не те щоби знаходитися неможливо, але якось дивно. Такий запах, колір повітря. Самопочуття добре, настрій теж, але...

     Так от, мої співміщани. Я би не написав цього, якщо б вони цього не сказали. Буду коротко: про українську мову і все що з нею пов'язано. Питанням "ти з західної/Львову?" я вже перестав дивуватися. Колись здивувало питання "ти з Києва?". І це при першій розмові, коли я кажу своє ім'я і можу щось прокоментувати не більше, ніж десятьма словами. "Так ти зі Львову чи Хмельницького?" Ага, значить Хмельницький дрейфує до Львову і я погано обізнаний в геодезії. Інші питання: "ти бандерівець?" (знову наголошую, що вони задаються не після тривалого знайомства, а одразу). От це питання мне вразило - "ти з Польщі?" "Як це?" "ну ти ж українською розмовляєш". Тут я погано обізнаний, не обізнаний, з етногенетикою, лінгвістикою, історією та політикою. "ти з Полтави?", "з якого ти села?", "хто з твоїх батьків бандрівець?" Блін, а може, мельниківець, чи прихильник концепції розвитку України Міхновського, чи Донцова? "Звідки ти?", "ти не місцевий?"... І от недавно задано питання, яке виграло топ-100. Колись, вислуховуючи такі питання, я надто нервуввся, все розповідав і був палким прихильником націоналізму українського. Зараз мені весело. Так от питання від хлопця, з яким 5 хвилин порозмовляв. Він через найкращі побажання, без злих і провокативних думок (це видно було по його зацікавленому обличчю) задає питання "де ти знімаєш квартиру?" "???" "ну так ти ж українською розмовляєш!" От і логіка - всі хто українською - всім квартири на винаєм!! Може я помиляюся, може випадкове питання, такий собі random, може той хлопець не так мислив, а я так мислю, але у всякому разі він не намагався вгадати звідки я, як більшість з впевненістю думаючи що звідки-завгодно, але лише не зі свого рідного, великого, індустріального, брудного, незручного міста, де народився і виріс. Тож це найоригінальніше питання, а якщо й ще прив'язати той логічний ланцюжок - то закривайте вуха - животи від сміху порозриваєте... А може й ні, не всі такий гумор розуміють. Та ж сама особа, яка прискорює стук мого серця (не прокурор і не суддя) зажадала щоб я розмовляв з нею не українською, а то па-па. От це важко...