Спішіть, допоки ще весна!
- 28.03.16, 09:35
Спішімо мовити люблю, бо
б’є годиник невмолимо.
Так і не зчуєшся, як зими на тебе сивий цвіт проллють…
Та доки ще той сніг ітиме, спішімо мовити люблю!
Кому судилася весна – не
зволікайте – щиро мовлю:
Все почекає, крім любові, все виправдовує вона.
Щастить хай юнці, юнакові, кому судилася весна.
У тих, у кого тепле літо ллє
промінь з неба золотий,
Усе устигнеться в житті, коли встигається любити.
Зеніт сердечних почуттів у тих, у кого тепле літо.
Кому прийшла
розкішна осінь – о найчарівніша із пір,
Коли любов – як елексир життя – живить його, підносить
Серця поєднані – до зір, кому прийшла розкішна осінь.
І не біда, коли зима, цю
мудру пору вечорову
Зігріє завжди ніжне слово. В любові старості нема,
Старіють ті, хто без любові. І не біда коли зима.
Біда, як час
б’є без жалю, твій зупиняючи годинник,
Але нема тії людини, котрій би мовив ти люблю,
Найперш – твоєї половини. Біда, як час б’є
без жалю.
Тому спішімо, попри все, чи
там зима, чи осінь-літо,
А чи
весна – спішім любити, любов – єдине, що спасе,
Коли несила навіть жити. Тому спішімо, попри все.
Нема вершини над любов. Хто
заперечує, лукавить:
Мовляв, нагальніші є справи, я ще з любов’ю встигну, мов.
Все – суєта, що марнославне. Нема вершини над любов.
І йде годинник долі справно.
тік-так, тік-так, тік…, а чи ж настане -так?
