1. Світ складається з нероб, які хочуть мати гроші, не працюючи, і придурків, які готові працювати, не багатіючи
2. Танець - це вертикальне вираження горизонтального бажання.
3. Ненависть - помста боягуза за страх, який він зазнав.
4. Ми не маємо права споживати щастя, не роблячи його.
5. Ідеальний чоловік - це чоловік, який вважає, що у нього ідеальна дружина.
6. Вміти виносити самотність і отримувати від нього задоволення - великий дар.
7. Щирим бути безпечно, особливо коли ви дурник.
8. Іноді треба розсмішити людей, щоб відволікти їх від наміру вас повісити.
9. Найбільший гріх по відношенню до ближнього - НЕ ненависть, а байдужість; ось істинно вершина нелюдяності.
10. Жінки якось відразу вгадують, з ким ми готові їм зрадити. Іноді навіть до того, як це прийде нам в голову.
11. Немає такої жінки, якій вдалося б сказати «до побачення» менше, ніж в тридцяти словах.
12. Легше жити з пристрасною жінкою, ніж з нудною. Правда, їх іноді душать, але рідко кидають.
13. Алкоголь - це анестезія, що дозволяє перенести операцію під назвою «життя».
14. Почуття об'єктивного сприйняття реальності люди, які ним не володіють, часто називають цинізмом.
15. Той, хто вміє, той робить, хто не вміє - той вчить інших.
16. Постарайтеся отримати те, що любите, інакше доведеться полюбити те, що отримали.
17. Старіти нудно, але це єдиний спосіб жити довго.
18. Єдиний урок, який можна винести з історії, полягає в тому, що люди не виносять з історії ніяких уроків.
19. Газета - це друкований орган, який не бачить різниці між падінням з велосипеда і крахом цивілізації.
20. Демократія - це повітряна куля, яка висить у вас над головами і змушує витріщатися вгору, поки інші люди нишпорять у вас по кишенях.
21. Якщо у вас є яблуко і у мене є яблуко, і якщо ми обмінюємося цими яблуками, то у вас і у мене залишається по одному яблуку. А якщо у вас є ідея і у мене є ідея, і ми обмінюємося ідеями, то у кожного з нас буде по дві ідеї.
22. Здоровий глузд і працьовитість компенсують в вас брак таланту, тоді як ви можете бути геніальним з геніальних, проте по дурості загубите своє життя.
23. Звання і титули придумані для тих, чиї заслуги перед країною безперечні, але народові цієї країни невідомі.
24. Людина - як цегла: обпалюючись, він твердіє.
25. Репутація - це маска, яку людині доводиться носити точно так же, як штани або піджак.
26. Людина, яка ні в що не вірить, усього боїться.
27. Природа не терпить порожнечі: там, де люди не знають правди, вони заповнюють прогалини домислом.
28. Розумна людина пристосовується до світу; нерозумний намагається пристосувати світ до себе. Тому прогрес завжди залежить від нерозумних.
29. Багаті люди, у яких відсутні переконання, більш небезпечні в сучасному суспільстві, ніж бідні жінки, у яких відсутня мораль.
30. Тепер, коли ми навчилися літати по повітрю, як птахи, плавати під водою, як риби, нам не вистачає тільки одного: навчитися жити на землі, як люди.
«Господи, что это за книга и какие уроки! Что за книга это священное писание, какое чудо и какая сила, данные с нею человеку! Точно изваяние мира и человека и характеров человеческих, и названо все и указано все на веки веков. И сколько тайн разрешенных и откровенных...»
Достоевский Ф.М. Собр. соч. В 30 тт. Т. 14. Ленинград, 1976. С. 265
«Библия наложила неизгладимую печать и на всю современную культуру. В той или иной степени с ней связаны символика, обычаи, общественные идеалы, искусство и литература большинства стран. Готические соборы и русские иконы, Рафаэль и Рембрандт, Данте и Мильтон, Палестрина и Бах - все это свет Библии, преломленный в многообразии культур и видов творчества».
Мень А. Как читать Библию. Bruxelles, 1984. С. 5.
«Сию возлюбил от юности моея... О сладчайший органе! Единая голубица моя Библия!.. На сие я родился. Для сего ем и пью; да с нею поживу и умру с нею».
Сковорода Г. В кн.: Эрн В. Жизнь и личность Григория Саввича Сковороды. Цит. по книге: Лики культуры. Т. 1. М., 1995. С. 340.
Не очікувала від себе, але ось, читаю «Батьки і діти» Тургенєва.
І я здивована. Давно вже не потрапляло до рук щось, що не розчарувало б. Після підручника з програмування javascript всі книжки відштовхували своєю недалекістю, безглуздістю, або ж застарілістю світогляду. «Батьки і діти» книга що справедливо має вагу. Вона містить у собі зазначення проблем, які досі у світі актуальні, багато з яких не вирішені досі. І цим книга цікава.
Це саме той твір, читаючи який в тебе ніби відкривається додаткове око, що починає бачити інший світ навколо, інший вимір світу. Тургенєв багато що не втлумачує – воно саме по собі розвивається в уяві, а Тургенєв дає цьому тільки поштовх. І саме такі твори я обожнюю – ті, що не тлумачать «в лоб» а дають правильний поштовх для «включення» можливостей уяви. Я би сказала, що він талановитий майстер, один з унікалів, - вміє грати на рідкісному інструменті, вихопити потрібні ноти, і музика лине. А інструмент цей – це мозок читача, уява читача, читачеві творчі здібності.
Дивно. Бо «включивши» глузд ти бачиш просто літери, просто текст, і сюжет не надто високий – просто собі походеньки молодиків, та маса спілкування. Я би сказала, що книга про спілкування, ця книга і є суцільне спілкування. По простому кажуть – шлятися. Чим саме й займаються герої безкінечно.
Але подяка таланту автора давати красиві описи. Описи місцин, описи всього, що бачить герой, описи того, як у ті часи в них там все відбувається, як вони живуть, устрій тощо.
А ще відчуваєш постійне якесь батьківське тепло від автора. Книга просякнута цими відчуттями і вони передаються читачеві. Дещо, правда, збочене якесь тремтіння перед юними дітьми, але то пусте, - можна не помічати.
Якось так масу всього книга ставить по своїх місцях. Читаючи, починаєш розуміти причини сьогодення. Наприклад, можна розгледіти передумови більшовицьких революцій. Починаєш розуміти що призвело до масових розстрілів тих, хто був економічною основою Русі, України. Розуміти, чому так завзято свої ж бралися ставати чекістами та розкуркулювати своїх же.
Тургенєв цього не каже, але показує, як сильно втратили реальні віжки життя ті, хто зобов’язаний їх тримати міцно.
А ще стає зрозумілим романтизм, та те, що настало після нього – категорично протилежне заперечення романтизму. Здавалося б, - 19 століття, це так давно було! Але ми й досі з цього не вийшли. І тепер я це ясно розумію і бачу. Такі книжки потрібно читати для того, щоб розуміти хто ми є, з чого ми є, які ми є, і чому ми такі, які ми є, що призвело до того, що ми такі які ми є (я про суспільство України та росіян).
Тургенєв, це помітно, дуже ревно відхрещується від злиття росіян зі сходом, з монголами. Але якщо читати і аналізувати – то він сам же й показує це проникнення одна в одну цих двох культур.
А якщо коротко – вельможі тих часів анічогісіньки не робили по справі, ніфіга не розвивали й не намагалися розвивати у державі, а тільки, вибачте, єблися, витрачали по пів-життя на дорогу до друга в інше місто, щоби потусити, й байдикували у гостях тижнями, бо витрачати одразу стільки ж часу й сил на дорогу назад було ліньки. Коротше, правильно зробила революція, що знищила їх всіх. Але не правильно, що не розсортувала їх на ледарів, та тих, хто справді старався. Хто давав роботу людям і робив цю роботу улюбленою, хто розповсюджував знання й науку поміж людей, хто піклувався й обробляв володіння, хто розвивав економіку. Таких було мало, але вони були – знаю з розповідей бабусь й дідусей. Одних гноїли рабами на панщинах, а у рідкісних панів люди ходили щасливі й ситі, села охайні, землі оброблені, садки доглянуті тощо.
Читайте Тургенєва. Але читайте думаючи.