Мої друзі, про яких я згадував у нарисі “Різниця”, ті
самі, що давали притулок стомленим палатникам з Майдану, не так давно висловили
думку, що Україна зараз має нагоду сказати людству щось свое, показати шлях у
майбуття. На це я нахабно відповів, що вже написав про це статтю, логічне
продовження роздумів моєї дочки, Ольги Біляк, висловлених за деякий час до
загибелі у ессе “Природа тероризму”.
Лемінги та людство
Хто що їсть
Індуси не їдять корів.
Мусульмани і євреї не їдять...
Читати далі...