https://blog.i.ua/user/6728933/2423887/Як сумно...Сумно читати подібні одкровення...Ні, це добре, дуже добре бути відкритою і відвертою людиною. Бути сміливою людиною, ділитися наболілим.Не канючити, не жалітися, не випрошувати допомоги...Але ж як, мабуть, самотньо і погано на Душі, якщо відвертість виплескується в мережу...на загальний огляд...Як нестерпно боляче бути не маючи близької рідної істоти, з якою можна було б відволіктися від реалій цього життя, отримати підтримку та пораду...

Читати далі...

Починалось все одночасно і банально і зворушливо , мабуть, із народження маленького симпатичного поросятка. Звісно напочатку воно було дурне, від чого і до капостей всяких схильне, але поступово правила великого свинарника виявились дієвими настільки, що воно, засвоївши їх, успішно вивчилось, набрало живої ваги, навчилось виглядати охайно і наскладало планів на майбутнє. Бо всі мешканці того свинарника вічно будували плани і дивились у далеке, але світле майбутнє Проте свинарник...

Читати далі...

Написала під враженнямhttp://blog.i.ua/community/53/1240724/, вважайте - творчий переклад )Покрила ніч своїм щільним сукномБерізок і тополь зелене листя.Принишкла горобина за вікномЗбирає крапель втрачене намисто.Останній промінь блиснув - і погас, Легенький вітер спомини колише.У темряві все важче розпізнатьРядки, що меланхолією дишуть.Нарешті дощ закінчився сумний - І тиша упокорила планету.Відносин наших мед гіркий,Ти знаєш, - кепська все ж прикмета...[Приєднана картинка]

Попередження: без музичного супроводу не читати!Слухаєш цю дивну мелодію і здається, ринеш в безодню... в чисте й натхненне небесне море. Відчуваєш тихе шепотіння хвиль. Ну наче транс якийсь:) Але ж... ти вже і не людина, а білосніжна, легенька хмаринка, що тихо пливе корабликом у незвідану і безкраю далечінь. Думки линуть, линуть... І ти вже не тут... не тут... а десь високо в небі змагаєшся з вправними льотчиками-пташками і наввипередки летиш стрімголов до Африки (ну, там же зараз...

Читати далі...

Одна й та сама тема на різні лади. Обидва вірші - дещо жартівливі. З реальністю та персонами - ніякого зв'язку _______________________________________________________________________ Чи найкраще пасую Примірка жінки чоловіком. Оптимістичний вірш. Примір-но мене – чи найкраще пасую? – До стану тонкого й кремезних плечей. Чи вигідно чреслам? Чи гідно несу я Красу твою мужню? І відблиск очей Сталево-холодних теплішає – гідна Я бути з тобою у будні й свята; Й цілунки мої не...

Читати далі...

Сніжинка тане На долоні. Зникла. Ми - В долоні часу. 23.02.2011 © Stepans’ka Marina(SMG)

Чомусь згадалась сьогодні одна пісня... Свого часу вона допомогла мені вибратись з доволі важкого депресивного стану. Пам ятаю, яким я був тоді - як ходив, усміхався, спілкувався... І якою страшною була порожнеча в душі. Провалля... Ельфи від такого вмирають. Приятель приніс мені диск. Він не знав... Ніхто не знав... Ніхто не знає й досі, що сталося. Все це давно минуло. Тільки оці дні перед Зимовим Сонцестоянням наповнені смутком. Чекаю відродження Сонця. Тоді я відродився разом з Сонцем...

Читати далі...

По гілках - золоті витинанки, Дощ мережить і небо, і землю. Саксофони та арфи осінні... Чуєш, грають?.. 21.09.2010 © Stepans’ka Marina (SMG)

Тема не на часі, але є яскравою ілюстрацією того, як народжуються мої вірші . Як і водиться, "дитина", себто вірш, народилась після 9 місяців виношування - доки "дозріли" правильні рими, і образи повністю сформувалися. Вихор шалений сніжинок-валькірій! Рвучко, синкопами дихає січень. Світ захлинувся в імлі біло-сірій, Щулиться, мружить засніжені вічі... Небо схилилось...

Читати далі...

Асоціації з приводу несподіваного листа ...Про Happiness, зброю, музику і минуле .... так собі згадалося ... [Приєднане відео]