довгомріяна тиша непридумана мить невідлежані вірші просять в люди пустить снігу вщухли паради дух морозяний вмер небо просить поради що робити тепер щось манячить чудесне чи доба чи роки і годинник на весну повертає думки [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]

О, земле, сповнена дарами! Ти будеш жити у красі: Іще не всі замовкли храми, І душі скурвились не всі! Ще дні останні не близенько, Іще пекельне не пече, Ще гідність є, і я, маленький, Підставлю їй своє плече.[Приєднана картинка]

Все буде дощ. Все буде весна. Все буде небо і земля. І знову втрачене воскресне Під криком першим журавля. Все буде дивне і чудесне, І, в блиску талої води, Все будеш ти, інакше весну Навіщо Бог пустив сюди?[Приєднана картинка]

За широким Дунаєм Вдосталь сонця і світу, За широким Дунаєм Вчора бачили літо. І землі з небокраєм Поцілунок триває За широким Дунаєм, За далеким Дунаєм.[Приєднана картинка]

Ніч така невіршована, Непрозора, густа, Плачуть рими пожовані, Гнуть додолу вуста. Думи тануть, знеможені, Не даються мені, І світи заворожені Сплять в небеснім човні.[Приєднана картинка]

Фенікс. Політ. Перелік фантазій. Я улітаю без евтаназій. Знову лікарня. Світло. Тунелі. Швидко співають мої менестрелі. Мозок римує. Всього лише вправа. Потяг наліво - потяг направо. Море. І я стою на порозі.Сонце в дорозі. Щастя в дорозі. Скільки я слів уже написала. Буде замало. Сонця замало. Темрява йде. За нами слідкує. Горлум, не треба мені поцілуя. Глечик висить на заборі грузина. Де полонина - там хуртовина. Холод. Смереки. Лякають сніги.Тепло. Будинки. Любов. Пироги. Може не треба в...

Читати далі...

Я не кохаю тебе і не прагну дружиною стати.Твої поцілунки, обійми і в мріях не сняться мені,В мислях ніколи коханим тебе не одважусь назвати;Я часто питаю себе: чи кохаю? – Одказую: ні!Тільки ж як сяду край тебе, серденько мов птиця заб’ється,Дивлюся на тебе й не можу одвести очей,І хоч з тобою розстанусь, то в думці моїй зостаєтьсяНеначе жива твоя постать і кожнеє слово з речей.Часто я в думці з тобою великі розмови проваджу,І світять, як мрія, мені твої очі, ті зорі сумні…Ох, я не знаю, мій...

Читати далі...

А десь весна іде за пругом, А десь зима ховає гнів, Моря холодні грають фугу Неперевершених штормів. Рука небесна сіє квіти, І сірість спить у забутті, Й чомусь так хочеться любити, Неначе вперше у житті.[Приєднана картинка]