---Рух постійної незворушності,Стіни явності чи незнаності,Порозкидані в хаотичності,Чи бажаності, чи жаданості...---Повичепувані з недосяжності,Повідривані від конфліктності,Віднаближені рифми дальності,Безпитальної  відповідності...---Ейфорія кипить значимістю,Ноти поруч від мелодичності,Воля збуджена часу невпиністю,Звичне бачити дано у дивності---Комутована філотеорія,З протирічністю і глобальністюУ сюжетності там де ти де яЖивемо часто-густо спонтанністю---Присмак думки в приємній...

Читати далі...

* * *Над Львовом сьомі весни бігли, дощу і сонця балаган, ми бавились в словесні ігри, як місто бавиться в туман. Ми говорили про погоду, про спільні справи, те і се, а небо лило, лило воду над чимсь не сказаним іще. Над чимсь, захованим за брами, над чимсь, не вдягненим в слова Любов стояла поміж нами, як непоміченість, німа. [Приєднана картинка]

Мені нагадують людські серцяКрихке й тоненьке серце олівця -Зламати легко, застругати важче, Списати неможливо до кінця. Д.Павличко P.S. Геніальністьв простоті... Автор теж доооосить геніальний 

Перегорни свій календар, Знайди знайомих пару дат. Навіщо цей нести тягар Який вже рік і день підряд. Звільни свій розум від думок, А серце від лещат журби. Хай чистих радощів струмок Біжить подалі від юрби. Так посміхнись і не сумуй, Бери найкраще від життя. Коханих ніжно поцілуй, В Любові сенс твого буття.

Не сумуй дівчино. Скоро смуток твій пройде. На ніч сонце зайшло. В ранці знову зійде. Дмитро Дідківський. 1998 рік. Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114517/

Це все схоже на змову. Я. Сіре небо в дахах будинків. Мертве листя під ноги, як знаки. Погляди на годинник. Сльота. Холод. Промоклий сніг так мерзотно летить в обличча. Місто. Люди. Примари їх більш розмитими є, чим ближче. Крок за кроком. Не певен шлях в лабіринтах знайомих вулиць тим лише, кому треба. Для тих, хто камінь в собі розчулить.

Якого кольору небо, А зорі що сяють в ночі І сонце яскраве і ніжне, В теплі весняні дні?? А ж кольори особливі, Що змінюють наше життя, Що поряд і разом із нами, Залишаться на довге життя. Це ніч випускного - Теплого літнього дня, Коли життя просте безтурботне, А позаду відрізок життя. Це сонця промінчик, Що з за горизонne проб’ється, В літньому лагері, Після ночі без сну... Чи просто кольори під настрій, Ти х самих вікон в ночі, Чи трави на світанку, Чи водиці грози.... А є ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Фото Автора[Приєднана картинка]

Воля згинула – смертю наглою.Навіть свічку ту – де поставить?Вікна – настіж. А душі – наглухо.Жаль, на душах немає ставень.Причинили би. Причаїлись.Примудрилися – пережитиІ прокинутись –не чиїмись,Не останнімокрайцем житнім.Дотерпіли би. Домовчали.Перетліли – безглуздим глумом,Утоливши усі печаліТих, кому і без нас не сумно.Відхрестилися б – в нас же діти!Відмолилися б – по каплицях.Тільки – людоньки! Як же – жити?Є порода. Немає криці.Що кричати – немов у вату.На майбутнє – немає...

Читати далі...

Оксамитовий погляд Ти мені подаруй наостанок, Безнадійним мовчанням До ніг припаду я твоїх. Після довгої ночі Настане безрадісний ранок І трояндовий кущ Запорошить негаданий сніг. Ті квітки запашні Похилило вагою чекання І сльозинки роси Замерзаючи рвуть пелюстки. Аж ніхто не бажав, Щоб так рано скінчилось кохання Ніжним жестом прощання Торкнися моєї руки.