Того й існують люди молодії, Щоб підставляти світові плече, У старості хіба що досвід тліє, А молодих вогонь надій пече. У кожнім віці є своя турбота, Є свій порок і користь далебі: Без молодих усе було б болотом, А без старих усі були б сліпі.[Приєднана картинка]

У кожного є особливий сад, Туди не стануть кожного пускати, Там уночі згорає зорепад, Там білий день – уже велике свято. Там мідні не стрічаються лоби, Там прихисток останній снів і честі. Із того саду, Боже, підсоби, Хоч жменьку черешень Тобі донести.[Приєднана картинка]

Чи день той був, чи то була примара, Яка торкнулась враженням чола. Пішла зоря вечірня на мадяри, На чужину, як водиться, пішла. І я б пішов – не видно небокраю, Я б залишивсь – та що робить мені? І я б заснув – а сну усе немає, Є тільки ніч крилата у вікні.[Приєднана картинка]

Утішся, не журись і не зови, Хто захотів – давно зумів почути, Ховає осінь руки в рукави, Ховає тиша пройдене в забуте. Нехай мовчить спустошений етер, Нехай душа одужує неспішно, У неї є сьогодні і тепер, І сонця зачарованого вишня.[Приєднана картинка]

А за лісу чорною бровою, Де трясуть повітря поїзди, Ходить жовта осінь за тобою, Їй чомусь не хочеться сюди. Зіркою пресвітлою не блисне, Не сипне росою крадькома, Може, їй зі мною надто зимно, Може й сенсу йти сюди нема.[Приєднана картинка]

Лячно з собою один на один. Метеорити поганих новин. Знову здоров'я звалило в Мадрид. Знову без мене. І я інвалід Як же до купи зібрати себе? Як поламати хворобі хребет? Стріли фантазій та мрій тетива. Рими рятують, лікують слова. Я все здолаю і переживу. Come on, негаразди. Я вас розірву!

Такий тепер стоїть над світом морок, Такий кривий в думках панує лад, Іди дізнайся, хто кому є ворог, Чекати звідки підступу та зрад. Коли усі до ближніх охололи Та владарює впертість баранів, То свій не той, з ким пуд спожито солі, А хто за шкіру сала не залив.[Приєднана картинка]

Невагомість. Романтика. Час дрімоти і чар. Осінь вішає бантики Нецілованих хмар. Десять кроків до ирію. Радість враження тчуть. Павутинка за мрією Вирушає у путь.[Приєднана картинка]

Не дає кричати крига заборон Я блокую чати і беру в полон Внутрішню дитину - часточку душі Відбираю фарби - більше не пиши. Кидаю за ґрати цього малюка Він не може грати - зламана рука. Я себе ховаю далі від людей Хоч в мені до краю квітів та ідей Просто звірі-кати захопили трон Не дає кричати крига заборон.

Осінній день зачитано до дір, За ясним сонцем скінчена гонитва, Приносить вечір місячний Псалтир, І починає бубонить молитву. Іде печаль на сторону чужу, Плетуть зірки тихцем магічні сіті, І все, що я тепер тобі скажу, Інакше трохи треба розуміти.[Приєднана картинка]