Андре Жід (французький письменник) "Все давно вже сказано, але оскільки ніхто не слухає, доводиться постійно повертатися назад і повторювати все спочатку"

"— Самуїл Маркович. Ви сильний, мужній! Ви впораєтесь.— Яша, я розумний. Я за це навіть не візьмусь!"Це я про бажання навчитись створювати ремікси. Розклад такий: програма для запису треків в середній версії коштує більше 7К грн. А ще — додаткові звуки і плагіни. Окрема тема — авторські права. І це не лише погодження, а й купівля пісень. Тому, ніт! Обійдуся. Хоча і хочеться. Але для нового хоббі це дорогі інвестиції. До того ж, без гарантій, що вийде гарний саундпродюсер.

Накипіло на душі. Дуже нервую, тому не можу втриматись. Можливо, пізніше буде соромно за свої слова, але охоплює зневіра. Країна позиціонує себе як демократичну, але діями доводить, що недалеко відійшла від Тероросії. Методи ті самі: масова мобілізація під виглядом "спокійної мобілізації" і "уточнення обліку", а насправді — затикання дірок на фронті. Така сама, як у Росії роздача повісток будь-де. Аналогічний формальнийпідхід до оцінки здоров'я призивників. У нас теж не...

Читати далі...

Якщо моя думка важлива - Життя наше повне лайно Невже моє щастя можливе? Я наче в тупому кіно Я лізу на скелю надії Крізь чорну печеру нудьги Тут відчай, підступна бездія Навколо хвороби сніги То як мені вижити люде? Як з пастки дістати себе? Якщо тільки горе тут всюди І зовсім не видно небес. Де ти моя крихітна фея, Що знищить навколо все зло І скаже, що гарна ідея Себе не ховати за скло. Я вірю, що щастя можливе І в те що існують дива І я гідна жити красиво Хоч...

Читати далі...

Так сколько мне отмеряно судьбой? Спрошу у Бога, а в ответ молчанье. Лишь смерти оглушающий прибой И океан печали за плечами. *** Де відшукати ліки від хандри? Підступний відчай знов катує душу. Закони звіра все одно порушу Втікаю швидко від чужої гри. *** Жахіття спис і сорому оцет Стрибаю вниз ховаючи лице Монашка смерть жбурляється стільцем Я просинаюсь. Як забути це? *** Подождите, масики. Давайте разберемся Мы не играем в классики, Мы к пропасти...

Читати далі...

Чомусь у травні рекорд жалобних днів: День пам'яті і примирення (Друга світова війна); День пам'яті українців, що рятували євреїв; День пам'яті жертв політичних репресій; День пам'яті жертв геноциду кримсько-татарського народу. Враховуючи історію України, багато сумних приводів. Але якось вони сконцентрувались в одному місяці. Цікаво, чи є таке скупчення пам'ятних дат в інших країнах?

Привіт, магічна дівчинко Краса! Чарівним одноріжкою Натхнення Несе тебе на щастя небеса, Щоб ти розмалювала сьогодення)

Як тільки кудись зберешся... Або друзі не зможуть скласти компанію. Або погода зіпсується. Або й те, й те. Мабуть, така карма сидіти вдома. Якби ж ще в блогах було багато нового і цікавого, то воно ще більш-менш не нудно. А так, ще читати нічого. Сум-нудьга. Хоча й до цього мені не звикати. А ще ж півмісяця 2017 року вже нема. Як швидко біжить час!Ну, не буду про сумне. Тільки відійшов від спогадів. Краще помріяти. Майже рік ще попереду.

Чомусь не спиться. Важко заснути. Хоча на ніч хилить на сон. Але по-перше, кицька серед ночі їсть і ходить у туалет. Причому, в туалет треба відносити (думаємо, що вона просто боїться бліх, тому з'явилась така звичка, щоб її переносили). А корм потрібно відкривати/закривати, щоб не видихався. І ще є один нюанс: кицька весь час провітрюється, тому дреба відкривати/закривати двері. По-друге, ну як це сказати... як же сформулювати... мабуть не треба на ніч пити та їсти. По-третє, з'являються думки ...

Читати далі...

Таке в мене вже було — перечитування і перебирання у пам'яті спогадів. Цього разу теж накрило, але не дістався до старих дописів на юашечці. Що робити: читати, чи не читати? Поки що втримався.Паралельно із тим з'явилося бажання закинути щоденник (і в зошиті, і в блозі). Щоб потім не було бажання перечитувати. Або почекати, поки з'являться нові, позитивні, враження і події?