Дивлюсь у вікно… Місто втомлене спить… Ти повір Хмільна мов вино Того сну вічна мить В сяйві зір. Бокал пригублю Із нектаром п’янким Тих зірок В думках не втоплюсь, Виплітаючи з рим Кожен крок. В напівтемноті Буду впевнено йти По слідах, Що з мрій і віршів Постелив мені ти В своїх снах. Нектаром сп’янить Чи вином до схочу Мене ніч І сном стане мить, Де я з містом мовчу Віч-на-віч…

Чуєш тишу? Це ніжна весна У сльозах і усмішках тріпоче. Знаєш, серце у неї без дна, В неї руки п’янкіші вина, В неї виткані зорями очі. Віриш, мрії – це пісня її, Сонця блиск – це душа її ніжна, Ти віддай їй думки всі свої, Від бажань і натхнення...

Читати далі...

не кажи ні про що бо у мене від слова застуда щось у грудях пече і в думках неприкритий бардак і катається серце на хвилях крутих амплітуди і хвороба ота все скінчитись не може ніяк ні про що не кажи що ти любиш що думаєш де ти що з тобою було і буде і чи знаєш мене ми у різних часах а можливо й на інших планетах тільки знаю що сонце у нас на обох одне[Приєднана картинка]

Травневим променем жасмин Із насолодою впивається, А гладь озер аж до глибин Очима неба усміхається. Мотиви пізньої весни У ароматі вітру вільного Цілують крапельки роси З кортежу квітів й трав весільного. Іскринки зоряні здаля Співають гімн весні заквітчаній. Сьогодні небо і земля Любов’ю й ніжністю повінчані!

Я не хочу придумувать мрії, Чи листи знов в нікуди писати, Бо тоді моє серце німіє І не хоче у небо злітати. Я чекати на тебе не хочу, Бо хвилини тоді мов століття, Бо тоді диво-магія ночі В мить стає найсумнішою в світі. Я не хочу! Та знову чекаю… Я люблю, хоч й не хочу любити… Вкотре номер я твій набираю, Але так і не смію дзвонити…

[Приєднана картинка] Я тихенько – з любов’ю, нечутно, як подих,Доторкнусь сяйвом зір твоїх уст, Обійму тебе ніжно і снів пресолодкихТобі побажаю. ВсміхнусьЯ до тебе серпанком чарівної ночі,Прошепчу колискову весни,А тоді поцілую твої сонні очіІ прийду до тебе у сни...

Україна буде наша! Пішла на х… , дурна раша! Путін, чмо, не доривайся, Краще йди посповідайся! Геть копита з України, Довбанута ти скотина! Чи не вчили мама з татом На чуже не зазіхати? Чого претесь в чужу хату, Московіти-жабенята? Йдіть назад в своє болото, Квакать в нім-ваша робота. Путін в мріях заблудився… Час імперій вже скінчився! Йди, довбай своїх рашистів, І не лізь до українців! Бо як ти до нас торкнешся, В своїй крові захлеснешся! І...

Читати далі...

Проллюся дощем. Чорнобілим, сумним і безкраїм. Проллюся за край, щоб втопити весь розпач і біль… Самотнім плачем хай про мене цей дощ нагадає, лиш ти не шукай тої пам’яті більше в собі. Мене вже нема і не треба дзвонити, писати. Тепер я лиш тінь і без сонця життя в ній нема, а ти… й крадькома моїм сонцем не зможеш вже стати, а я в темноті задихатимусь в клітці одна. У мрій за плечем я ховатись втомилася дуже. Не треба в казках, наяву мені жити дозволь!.. Проллюся...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Зачарованим вітром долі Я шукала для серця волі, Для очей виглядала неба, Що покаже той шлях до тебе. Я веселкою з мокрим серцем Видивлялась у мрій озерце, У якому твоїми снами Відбивалась любов ночами, У якому щодня тремтіли Твої очі моїм «хотіла б…», Я б летіла ясним промінням Бігла б тернами і камінням, Подолала б і часу милі Лиш чекав би мене ти, милий! Кого кличеш ти я не знаю, Може марно тебе шукаю… Мабуть стану… хоча б зорею – Хай для тебе, якщо не ...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Реальность ждёт натянутой стрелой,Когда её запустят в бесконечность,И голоса святых поднимут вой,Про вечную любовь и человечность.Когда кровавый дождь через века,Прольётся на страницы мемуаров,Вновь закипит багровая река,От пламени космических пожаров.Взорвутся звёзды, полыхнут пути,Реальность разлетится на осколки,Увидят все, что было взаперти,Как в этих шкурах веселятся волки.Скользнёт надежда грубо по рукам,Когтями миллионов диких кошек,Мир тихо распадётся по кускам...

Читати далі...