прийшов лист на поштову скриньку...а глянути... а нів`яку   ...-------Мрії пролітають наче в снах,Видіння стримуються в леті.Роблю я кроки у думках,Реально ж рухаюсь кометно---Таки комета... в орбіті планети.Чогось у неті зависають предмети.Монітору глюки, секунди розлуки.Покриття конає, мережа у муках...---Повідомлення, до запитання...Відправлено й отримано зрання.Невідкривається дане послання,Так і лишилось закритим бажання---Була не була, вирішальна дилема.Знов через пуск і по новій систему.....

Читати далі...

_    -    _    -    _    -    _Вона зросла, вона розквітла...І сонце, й вітер пестили її..." Яка краса є на Землі!" Хтось скаже зрідка,Помітивши її крізь будні дні.Та все ж, як не зросте вона високо,Як не розпустить ніжні пелюстки...На все те із землі бере всі сокиЙ сама невдовзі вернеться туди...

Пьяные крики и запах сортира —Внешние признаки "русского мира".Цепь золотая на шее банкира —Связь поколений "русского мира".Русский язык стал родным для башкира —Это политика "русского мира".У депутата седьмая квартира —Вот справедливость "русского мира".Крест золотой на груди рэкетира —Это духовность "русского мира".Из негодяя сделать кумира —Идеология "русского мира".Ложь ежедневная телеэфира —Это правдивость "русского мира"...

Читати далі...

Тут, дощ і чорнобривці наспівують про осінь,Нагадуючи вбивцю, що нерухомий досіЧекає в підворотні, і дії незворотніНаважився вчинити.З полів прибирали жито і два серпневі тижніВже виглядають смішно на тлі осінніх буднів,Де холодно та брудно.Чоло старого серпня повільно вистигає.Не клич мене до себе. Ще трохи, я благаю.[Приєднана картинка]

В дитинство на хвильку... Босоніж у луки, До неба, мов крила, розкинувши руки. І верхи на вітрі здійнятись під хмари Й пасти ту хмаринкову білу отару. Забігти в рясні споришевії роси, Радіти із жайвором дзвінкоголосо, &nbsp...

Читати далі...

... Ідеш, пливеш по ходу дії.., без варіантів - без надії...Знаходиш вихід з понад вежі... і вже не можеш без пожежі...Ти знала мене - я тебе, і без вогню це не мине...Розкрити крила - боїмося, цей страх сильніший без відкосів...Де ти де я - ми надто поруч, але й далеко - понад обруч..,Закриємо назавжди двері, одне по однім - нас ми стерли...Із пам`яті назавжди нашій, бо нам без нас - так буде краще...Колись десь може погляд стрінем - і так і лишим - без надії...

Сіро-коричневі кольори.Сутінки о шістнадцятій.Жовтий ліхтар майорить.Нібито все зненацька. Осінь, і десь в її глибиніразом ллємося. Втечеюзвідси цього нам не припинить.Ми течією приречені. Кожна мить, як останній лист,зірваний вітром з дерева.Все було вже колись,буде іще попереду.

_-_-_---_-_-_---_------_---_-_-_---_-_-_Що ж ти сонечко та і задумалось?Може зранечку ще ти не виспалось?В сірі хмароньки чомусь закуталось,А проміннячко вчора ще сипалось...-------Розкажи мені, що на душі в тебе,Може суму в очах та й поменшає.Хоч на трішечки просто поглянь з небесБо ж від погляду твого аж лешає.------Не сумуй, не журись моя пташечко,Не розгублюй сльозинки літаючи.Прилети, заспівай мені нишечком,Розвеселимось разом, співаючи...-------Пригорну твої ніжні ті крилечка,Посміхнемось ...

Читати далі...

Наша мова Цікава річ - це наша мова, Дивують слух її слова, Її ми кличем - калинова, Та не говоримо "моя" Чому не мовимо ми знову, Своєю мовою? Ти ба - Використовуємо знову Чужі думки, чужі слова... Ми маєм тисячі відмовок, Вживаєм мови не свої - Ми не повернемося знову Ми вже не ті - ми не свої. Kpyto (c)

[Приєднана картинка]Нагадаю собі про життя, що воно не повинно водою протікати крізь пальці спокою, та зникати кудись в небуття. Треба кожну краплину нести, так, щоб сяяла наче перлина, я жива, я звичайна людина, обіцяю цінити життя. В мене є, те що Бог мені дав, щире слово, та воля правдива, обіцяю, я буду щаслива, задля тих, хто і щастя не мав. Нагадаю не раз і не два, закарбую на камені долі, буду жити як вітер у полі, як висока і сильна трава.