хочу сюди!
 

Ірина

48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 48-56 років

Замітки з міткою «бог»

Не спи со мной

Лучше останься Богом –
будь один!
Чтоб ни одной Евы.
Чтоб глас «кретин!»
летел в преисподню,
где кончил Ной.
Лучше останься Богом,
не спи со мной.

Промастурбируй вечность –
пиши стихи,
гдяди в свои ноты:
чёрные пауки
гнездятся роем,
строятся по местам.
Живи как вечер –
то тут, то там.

Будь тем и этим,
насмешки брат.
Врывайся в храмы,
трезвонь в набат,
беги от скуки,
от войн,
чумы,
чурайся «Нас»,
оградись от «Мы».

Останься Богом –
умри для всех!
Принципиальную из помех
отвергни – Женщину!
И впредь не ной.
Простимся сразу.
Не спи со мной!


46%, 6 голосів

54%, 7 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Відповідь Бога

Відповідь Бога на питання “Чому це з нами?”.
Має прочитати кожен українець!
– Боже, ти ж не залишиш Україну, не кинеш?
– Звичайно, не кину! Чого ти взяла це, моє дитя?
Просто в моїй країні стільки лиха, стільки горя… І в душі лише одне запитання: “За що?”
– Не «за що?», а «чому?».
– Так чому?
– Тому що на землі накопичилося дуже багато зла. І хтось мусить його зупинити.
– Але чому саме ми?
– У мене на землі немає інших рук, окрім людських рук, ти ж знаєш. Я довго думав… Не кожному це під силу… Мають бути особливі люди… Має бути особливий народ…
– Виходить, нам під силу?
– А хіба ти сумніваєшся?!! Ти озирнися навколо! Хіба зможе хоч хтось зламати цих людей?
– Господи, адже вони ж називали себе нашими братами…
– Таке буває… Споконвіку… Ти ж пам’ятаєш про Каїна та Авеля…
– Пам’ятаю…
– У них нічого не вийде… Вони хотіли роз’єднати Україну, але вона згуртувалася, як ніколи. Вони хотіли її стерти з лиця землі, щоб про цю країну забули, але зараз про неї говорить увесь світ. Вони хотіли забруднити кров’ю її мирний прапор, але Україні вдалося всю планету розфарбувати у кольори пшениці та неба.
– Боже… Стільки будинків зруйновано… Стільки доль скалічено… Гинуть невинні люди, вмирають діти… зникають цілі міста…
– Міста, як, втім, і люди, мають свою місію. Так… це боляче, я знаю. Але іноді по-іншому не виходить. А люди загинули не просто так… Тепер своїми білими крилами ангельськими вони закриватимуть небо над Україною. Навіть на небесах вони не залишать свою країну… своє місто… своїх близьких…
– Ми ж переможемо? Ми вистоємо?
– А хіба може бути інакше з такими людьми? На них їдуть танки, а вони виходять назустріч із голими руками. Навколо виють сирени, а вони лише голосніше читають дітям казки. Всю ніч, до ранку, накинувши тканину, щоб затемнити світло лампи, ліплять вареники та печуть пиріжки, щоб уранці передати гарячу їжу своїм захисникам. Втікаючи під кулями з рідної оселі, вони тягнуть на собі не валізу, а перенесення з кішкою або собакою. Після обстрілів виметають з вулиць шибки і починають висаджувати на клумбах квіти. Попри все, закохуються, одружуються та народжують дітей – нехай навіть у підвалах та на станціях метро. І навіть коли в них стріляють, вони знаходять у собі сили і дедалі голосніше співають свій гімн… Непереможний, незламний, неймовірний народ… Вони здивували своєю силою весь світ і… навіть мене, якщо чесно. Я не очікував… але зрозумів, що не схибив…
– Ну що ж, значить, ми потерпимо… Ми обов’язково впораємося, вистоємо, не здамося! Ти тільки, будь ласка, не йди далеко.
– Тримайтеся за руки! Будьте всі разом. А я буду поряд, я обіцяю. Добра звістка неодмінно прийде.
Вже скоро…

Автор Тетяна Лонська

Про силу хреста

Троє дівчат йшли по залізничних коліях і опинилися між двома зустрічними поїздами. Потяги промчали, а всі троє залишилися живі. У цей час за їх спинами стояло троє бісів і сперечалися між собою.
- Ти чому її під поїзд не штовхнув?
Кажуть двоє третьому.
– Такий зручний випадок.
А той відповідає:
– Не зміг, на ній хрестик – і нічого в мене не вийшло.
– А ти свою чому не погубив, вона ж без хреста?
Питають другого.
– Так, на ній хреста немає, але коли вона виходила з дому, то осінила себе хресним знаменням, і я теж нічого не міг зробити.
У третього біса запитали:
– Ну, а ти чому позіхав? Вона ж у тебе зовсім не віруюча!
– Так-то воно так, але її мати перехрестила на дорогу й сказала: «Іди з Богом». Тут я безсилий - материнське благословення не маю права порушувати, тому що воно від Бога.
Знак хреста — глибокий вираз віри. Колись хрест був знаряддям ганебної смерті, а після воскресіння Ісуса Христа його, як зброю, ми використовуємо в боротьбі з силами зла.
«Без хреста не роби нічого: спиш ти чи встаєш від сну, працюєш чи їси, в дорозі чи пливеш по морю – усі свої дії освячуй животворним хрестом, і «не прийде до тебе зло, ані рана не приблизиться до твого тіла» (Пс. 30). Усі ворожі сили, бачачи хрест, тікають зі страхом»
Преподобний Єфрем Сирін.

Війна

То знов за кимось запалили свічку,
І сонце, мов калач на парастас.
І знов ця смерть, що вже давно як звичка
Тремким морозом пробирає нас.
І білий біль колотить білим світом,
Когось мордує, а когось мина
І знов черешня гомонить із вітром,
І знов у чорнім білий світ - війна...
А Бог...Що Бог? По-іншому не вміє...
Він сотворив...Чи, може, натворив?
Все шкереберть...І він глухоніміє.
З-поза небес до глибини морів.
Та він ще вірить в ці світи...А, може?
Упертий часе, не чимдуж біжи...
Всесильний Боже, ми Тобі поможем...
Але Ти нам, нарешті, поможи...
Нас коло Тебе ще тримає віра,
А кожна смерть від Тебе віддаля...
Ти помилився, охрестивши звіра,
Коли він був манюньким москалям...
Відтак пішли хреститись москалята,
Невинні з виду, майже що святі...
Моя Вітчизна стогне, розіп'ята,
Поміж пришесть на Синовім хресті...

Богдан Томенчук

Мудрі слова, мудрої людини.

У Бога немає релігії...
А ще в Бога немає канонів, п'яти стовпів і правила не носити квітчастий одяг. Йому байдуже, чи їмо ми яблука до Спаса, чи готуємо молоко і м'ясо на різних плитах, чи приймаємо їжу у світлий час доби під час рамадану. Він не вимагає читати намаз, робити обрізання і вірити в те, що світ заснований на стражданні. Йому не потрібен наш двотижневий піст, пісне обличчя і вирізана дірка в районі серця на знак скорботи за покійними.
Усе це придумали самі люди: зліпили богів, намалювали ікони і нанесли на білий камінь орнаменти. Століттями вели релігійні війни, знищували рудоволосих жінок і тих, хто думав інакше. Написали сотні книжок, розробили тисячі правил і обмежень. Засудили всіх, хто не виконує "Мікве", не молиться за померлих на кшталт протестантів і не визнає літургії. І нічого за 2000 років не змінилося.
Ми вивчили мови, користуємося телефоном, розробили розумні палички для їжі та зберігаємо пуповинну кров, але продовжуємо вбивати, грабувати, брехати й ненавидіти, незважаючи на Ісуса, Крішну, Мухаммеда і Будду. Ми сваримося на вулицях і у вагонах метро. Маємо сотні ворогів і половину друга. Граємо в хованки та підробляємо голоси. Носимо маски та штучні клапани.
І геть забули, для чого живемо, дихаємо і зціджуємо молоко.
І навіть не здогадуємося, що прийшли на цю Землю з одним єдиним завданням - знайти щастя.
Махатма Ганді

Случай в Мадриде

     Небольшой посёлок  Мадрид нежился в жарких объятиях августа. Раньше это
было тихое село ХренОво о 15 дворах с общей банькой, раскинувшееся на берегу 
безымянной, но на удивление чистой речки. Село окружали старые леса и болота,
так что путь к нему был доступен только на авто и только в сухую погоду. 
Название же свое оно получило  от странной природной аномалии - на всех 
подворьях бурно рос хрен, вне зависимости от того сажали его или нет.     
      
    Не все правильно понимали его название, ох не все. И вот его обитатели 
путем долгих, наполненных не трезвой страстью  дебатов,  выбирали новое. Вдохновителем  переименования  был  Лавр Моисеевич  Нургайып, известный
как бывший журналист, зачинщик попоек и беспорядков.  
 
    На общей сходке он убеждал сограждан - пора нам привлечь туристов, Василиса 
будет водить их на болота по клюкву, где они непременно перемажутся. А тариф 
на помывку в баньке мы установим  круче чем  в городских ЖЕКах. 
     И начнем быстро богатеть, построим свой пиво-водочный завод. И поскольку 
в стране уже вроде есть  Париж, Нью Йорк, Копенгаген  и Сорренто, надо нам стать Мадридом, обижать невниманием солнечную  Испанию, сами понимаете, не резон. 
Может она, узнав о том,  поможет  нам  с своими прекрасными винами. 
На безвозмездной основе само собой.   
 
     Ныне  Лавр  пребывал на дачной веранде в глубоком, мягко говоря, миноре. 
Его мучила жажда, тело, нагретое зноем, безумно хотело пива. Но достать оное 
не было никакой возможности.  Денег не было и в обозримом будущем не предвиделось. 
    
      Все работодатели давно отказались от его услуг, не желая терпеть пьяные 
загулы и хулиганские писания  Моисеева  сына. Квартиру он пропил и ныне был 
пригрет сестрой  Аделью, на чьем подворье  ныне и жил. И жизнь та была
безрадостна,ибо Адель, будучи дамой с железным норовом, только кормила братца. 
     Денег не давала,  на слезные вопли о братской любви и жалобные  просьбы
о материальной помощи ответ был один - иди работать. 
                                 
      И возроптал Лавр сын Моисея на такую жизнь и начал поносить ее черными словами. 
 - Будь проклят этот поганый мир, захваченный олигархами, швондерами, трампами,  
владельцами баров и прочей жадной сволочью!  Все их состояния нажиты кражами 
и грабежами, как писал о том великий мыслитель Карл Бендер!  А еще эти гады,
явно жулики в пятом колене, повышают тарифы, развязывают войны, вздрючивают 
цены и акцизы на спиртное, лишая  бедных рыцарей пера вдохновения и заработка. 
  И сваливают всё, эти дети гиен и крокодилов, на волю Господа  и происки сатаны. 
 Вот хотел бы я задать ему пару вопросов... 

     И тут  вдруг покачнулся громадный старый  тополь, залаяли, с ноткой безнадеги, 
все псы поселка, хором закаркали вороны и на веранде перед Лавром оказался субъект 
 весь в черном и с красным шейным платком.  И был он поразительно похож на
 Арамиса в фильме о трех мушкетерах.                                  
                             
       - Задавайте! 
       - Но позвольте... а где же рога, хвост, копыта наконец? 
       - Оклеветали конкуренты и завистники. Тебе ли не знать... 
       -  Но как же это возможно?  
       - Ты немного не в себе... вот подлечись... 
   И на столе появились три запотевших бокала пива. 
       -  О! Спасибо большое!  Как божественно! Но это верно плата за мою душу?   
       -  Фирма угощает, не переживай... а есть желание продать?
       -  Нет, нет, пока нет... и вспомнив свои страдания, шепнул - разве что потом...  
    
  Прикончив два бокала Лавр, придя в себя, спросил о главном.
       -  Как же Господь терпит все те мерзости, что творятся у нас на земле? 
       -  Он давно уж на вас обижен. Его дитя, такую прекрасную планету,  вы 
          изгадили  и  по всякому разрушаете.  Покинул Он вас.
      -   Куда же он делся и как же нам теперь?
      -   Неизвестно то. С собой взял только старые детские сказки. 
          Сказал, что они  лучшее, что создано вами со времен Адама и Евы. 
          И получается, что ныне я за него.               

    Ужаснувшись, Лавр споро вылакал третий бокал  пива  и спросил
       - А как же все эти войны? Они возникают по вашей воле? 
       - Чушь!  Они плод вашего безумия,алчности и глупости. 
          Мы же заняты только  шоу бизнесом, ТВ, прессой, соц сетями. 
          Особо удачно получилось с  FB и YouTube, можешь поверить...
      -   В чем же мы так обгадились? 
      -   Ваши правители лишены ответственности. Могут начать бойню,
          могут убить массы подданных. Безнаказанно!  А следовало бы за то 
          не медля лишать их свободы , а еще лучше жизни. Ибо неизлечимы.

     Только что выпитый бокал вдруг сам собой наполнился.
     Довольно облизнувшись, Лавр отважился на личный вопрос. 
      -  А можно узнать, почему именно меня Вы удостоили беседы? 
      -  Понравился ход твоих мыслей... 
     Опять колыхнулся старый тополь, опять, но уже как то радостно, 
     взлаяли псы и гость исчез. Остался только одинокий бокал пива.
     Правда высочайшего качества...  
                                          

Єдине: все суще


В індуїзмі цього навчають одним способом. У буддизмі – іншим. Даоси мають свій спосіб. І Ісус, і Мохаммед навчали цього по-своєму. Сьогодні свій підхід виробила квантова фізика. Майже всі духовні вчителі, мудреці, фізики та релігії своїми власними способами навчають нас тому, що ми всі – Одне. Якщо ви дієте виходячи з цього усвідомлення, ви дуже швидко і безболісно станете найбагатшою людиною. Ця істина – не якесь нове одкровення, просто ми відмовляємось її сприймати. Зараз у вашому прагненні до багатства та радості ви можете захотіти почути ще раз те, про що нам говорили з найдавніших часів.
Все є Одне, одне й те саме Буття, що постає перед нами у різних індивідуальних образах. Іншими словами, все в цьому світі - індивідуалізовані локалізації Джерела і в Джерелі, Усього Сущого в Усьому Сущому, Бога в Бозі. Ніщо не може бути поза і бути окремим від Джерела. Індивідуалізація та ілюзія окремішності необхідні, і ви це вже могли зрозуміти, вивчаючи розділ, присвячений «Я». Але індивідуалізація та ілюзії – лише чудові інструменти, якщо ми використовуємо їх за призначенням. Коли їх починають брати за реальність, вони стають інструментами руйнування, причиною непотрібних страждань та неадекватності.
Давайте заглянемо, дуже швидко, в цю Єдність. Як тільки ви усвідомлюєте свою єдність з усім Сущим і починаєте відповідним чином відчувати і діяти, ви розумієте, що ви вже єдині з усім, з усіма людьми та речами, які приносять вам багатство. Ви розумієте, що ви одночасно і той, хто просить, і той, хто це прохання передає, і той, хто його виконує, і той, хто переживає на досвіді його фізичне втілення. Отже, вам зовсім нема про що турбуватися. Ілюзія того, що ви не той, хто все це робить, існує лише для того, щоб ви могли радіти своїм досягненням та їх переживати. Ми швидко поглянемо на Єдине тільки для того, щоб ви могли переконатися в цій Єдності і почати про це розмірковувати. Цей  шлях, пройти можете тільки ви самі, тому що цей шлях не може бути описаний - він може бути тільки пережитий. Усі ми – Одне.
Ви єдині з Джерелом, а для нього немає нічого надто складного чи неможливого. Всесвіт уважно ставиться до всіх ваших бажань. Якщо ви вірите, нічого неможливого просто не існує.
Ніщо не може належати вам постійно, поки живете на Землі. Життя – це зміни, а все, що існує – це Одне. Уявлення про те, ніби ви можете чимось володіти, - дуже шкідливий стан розуму, що змушує вас думати, що ви повинні володіти самим собою. Ще раз, як ви вважаєте, чим закінчаться ваші спроби володіти собою тут, на Землі, бути своєю власністю, забираючи в себе частину своєї свободи? Все – Одне, Єдине Ціле. Як у такому разі ви можете володіти частиною Єдиного? Як ваша рука може володіти, наприклад вашою ногою? Ваша рука може трохи пограти з ногою, але вона не може нею володіти. Так само справи і з вами, і з усім іншим у цьому житті. Коли ви думаєте, що чимось володієте, ви починаєте чіплятися за це, щоб запобігти його втраті, а це чіпляння - абсолютно безплідне і марне заняття. Отже, ви не володієте – володіють вами.
Краще думайте про себе як про тимчасового зберігача чого б там не було, поки не настане час цього позбутися. Подобається вам це чи ні, коли приходить час або коли ваше життя покличе вас далі, ви повинні залишити всі ці речі. Зрештою, навіть ваше тіло буде звільнено від його справжньої форми. Тому насолоджуйтесь речами, діліться ними, майте їх, але ніколи не думайте, що ви володієте ними. Ви можете бути чимось, але ви не можете по-справжньому володіти чимось. Все – Єдине Ціле, а Єдине завжди змінюється.
Усі з усіма взаємопов'язані. Все життя – одне ціле. Те, що відбувається в Кабулі, так чи інакше впливає на вас, де б ви не знаходилися. І те, що відбувається з вами, всі думки, які приходять вам на думку будь-яким чином, впливають на всіх і скрізь. Тому заради себе самих думайте, дійте як Єдине Ціле, будьте Єдиним Цілим.
Перевага чи незначність – не вроджені якості людей та речей. Бачити речі як найкращі чи гірші – значить судити та виявляти слабкість. І ця слабкість особливо властива державам, в яких один уряд вважає себе найкращим і перевершує інші – особливо в галузі прийняття економічних рішень або політичного устрою. Величезна кількість воєн, катастроф корпорацій і соціальний поділ товариств викликані уявленням про те, що «мій шлях досягнення чогось набагато кращий за ваш». Дисгармонія дорого обходиться і зрештою ніколи нікому не приносить вигоди. Гармонія ж – неймовірно вигідна. Ви можете уникнути дисгармонії, дивлячись на все довкола не як на краще чи гірше порівняно з вами чи з чимось ще, а просто по-різному. Інакше кажучи, жодна сутність не краща і не гірша від усіх інших; просто всі різні. Це більш мирний і вигідний підхід до всіх і всього. Бути особливими – не те саме, що бути кращими. Істота може бути особливою, але це не робить її кращою.
Якщо ви хочете завжди перебувати в гармонії з неймовірно дієвими законами Всесвіту, просто дійте так, ніби весь Всесвіт – єдине ціле без поділу на окремі компоненти. Наприклад, щоб знати, як найкраще поводитися з тими, з ким ви ведете бізнес, щоб це було вигідно і вам, і їм, дійте так, ніби ви і вони є єдиним цілим. Саме так їх і сприймайте.
На землі немає жодної людини, яка не була б здатна зробити значний внесок у поліпшення умов існування на цій планеті. Одна тільки зміна відносин вже може вплинути на навколишній світ.
Сьюзен Джефферс
У ваших власних інтересах робити все, щоб люди всієї землі мали свідомість достатку і щастя. Багато мислителів і вчених приходять до усвідомлення того, що думки однієї людини можуть впливати на мислення всього світу. Людина особисто відповідальна за все, що відбувається у світі, і за кожного у ньому.
У Стародавній Греції існувала схожа концепція – Гея. Цю філософію розділяли багато мислителів у всьому світі – від стародавнього грека Платона до Будди. Багато мислителів і вчених, що представляють різні напрями, починають вивчати це явище і доводять, що всі ми взаємопов'язані. Ці взаємозв'язки знаходять у різних формах і різних галузях науки такі вчені, як доктор Джон Лавлок, Пітер Рассел (автор книги «Пробудження світової свідомості»), англійський біолог Руперт Шелдрейк (автор «Нової науки життя»), Говард Блум (автор «Всесвітнього» мозку») та багато інших. Якщо ви бажаєте бути багатими, ви можете зробити це своїми власними силами. Але ви можете зробити це набагато легше і знайти набагато більше, якщо ви допоможете світові опанувати свідомість достатку.
Жоден лиходій не може творити своє зло без таємної згоди всіх нас... І коли хтось падає, він завжди падає для тих і через тих, хто йде за ним, вказуючи на камінь, про який вони можуть спіткнутися. Також він падає через тих, хто йде попереду, оскільки вони, хоч і рухаються швидше і хода у них впевненіша, але камінь, про який можна спіткнутися, вони зі шляху не прибрали. і пограбований не зовсім невинний у тому, що його пограбували… Так, нерідко буває так, що вина лежить і на жертвах – на тих, хто постраждав.                                                                                                                                     Каліл Джебран
Давайте ще раз ненадовго повернемося до квантової фізики. Ми знаємо, що наш Всесвіт складається із субатомних частинок. Також ми знаємо, що ці частинки розумні. І ми знаємо, що чиста енергія є розумною. Вона має чудові властивості, наприклад здатна бути в двох місцях одночасно, переміщатися з однієї точки в іншу, не долаючи відстані між ними, подорожувати вперед і назад у часі і так далі. Ми також знаємо, що безпосередньо пов'язані з цими частинками і співпрацюємо з ними, оскільки те, що ми вирішуємо спостерігати, набуває форми, виникаючи з океану енергії. Як ви думаєте, що являють собою ці скупчення енергії? І взагалі, що таке чиста енергія?
Перш ніж ми спробуємо відповісти на це питання, давайте поглянемо на Джерело, Все Суще, те, що багато хто називає Богом. Нам сказано, що ми – діти Бога, створені за його образом та подобою, і що Бог – це Все Суще. Тепер давайте повернемося до того моменту, коли був ТІЛЬКИ Бог, до моменту, що передував «творенню». Правду кажучи, такої лінійної тимчасової послідовності не існує, але з метою кращого розуміння давайте уявімо, що вона є. У цій тимчасовій послідовності Бог уже існував до творіння, сам по собі і зовсім один.  В абсолюті існує тільки Одне, якому нема з чим себе порівняти. Тому для одного переживання Себе неможливе. Щоб Одне могло себе переживати з досвіду, Воно має індивідуалізуватися в Дуальності, у сфері Відносного.
Коли Єдине це зробило, з'явилося те і це двоїстість, завдяки якій переживання стало можливим. Ми називатимемо її Початковою Двоїстістю. День може переживати себе тільки через ніч, і навпаки. Те саме вірно для всіх «протилежних» дуальностей або індивідуалізацій – для чоловіків і жінок, верху і низу, право і ліво. І кожна з цих дуальностей має свої менші дуальності. Наприклад, жінка чи чоловік можуть бути радісними чи сумними тощо. І навіть радість може поділятися на «шалено радісний» і «не надто радісний», і так далі. І сума всіх цих переживань – це переживання Єдиного Цілого. Але щоб зрозуміти все ще краще, зараз ми звернемося до Початкової Дуальності, яка перша походить з Єдиного.
Давайте повернемося до питання про те, що є енергія. З Єдиного Цілого відбулася Початкова Дуальність. В даному випадку нехай ця дуальність називається дух та антидух. Між іншим, вчені, які займаються квантовою фізикою, відкрили, що всі субатомні частки мають свої протилежності, наприклад, протон має антипротон. Але в нашому Всесвіті античастинок немає, тому що при зустрічі античастинки та частки відбувається їх анігіляція. Вчені називають це матерією та антиматерією Всесвіту. Отже, частина Єдиного Цілого, що є духом, ще раз ділить себе, перетворюючись на нескінченно малі частинки – або душі.
Квантові фізики також переконалися в тому, що хоч вони і називають субатомні частинки частинками – ці частинки не є чимось «матеріальним», а скоріше – будівельними блоками, з яких створюються всі інші речі. І хоча субатомні частинки поводяться і як хвилі, і як частинки, насправді вони й не реально відчутні частки, і не коливання хвиль. Ви не можете побачити субатомну "частку". Ви можете лише обчислити її та пережити. Субатомні частинки поводяться так, як поводився б дух. Чому вони це роблять? Тепер ви знаєте, що таке енергія? Енергія – це дух. Все в цій частині Всесвіту – це енергія. Енергія – це матерія; це те саме (E=mc2). Дух – це енергія. Отже, дух – це матерія. Бачите, немає чітко визначених кордонів, дозволяють визначити і відокремити друг від друга. Все Суще насправді – Єдине Ціле. Індивідуалізація – це окремість. Думайте про індивідуалізацію як про багатомірність, а не як про поділ на безліч незалежних речей та об'єктів. Думайте про світ як про виміри або різні грані того самого Єдиного, а не як про скупчення окремих і незалежних речей.
Інша частина Всесвіту, а вона є, бо все подвійно, - це що складається з антиматерії анти-Всесвіт. Але це вже інша велика тема. Сенс у тому, що тепер ви знаєте, як відбувся Всесвіт, і можете пояснити його і те, як він пов'язаний з духом і всім сущим. Тепер ви ніколи не повинні забувати, що ви собою насправді уявляєте, що уявляємо собою ми всі і чому ви, чому ми робимо те, що ми робимо. Тепер ви знаєте, що є Джерело – це ви. Це дуже складна тема і вам не потрібно розуміти її до кінця. Простого знання істини вже достатньо; немає жодної необхідності знати всі подробиці.
За всіх інших умов, що залишаються незмінними, людина і суспільство мають багатство і щастя рівно настільки, наскільки вони є Єдине Ціле.
Повторюю, найцінніша порада, яку ви тільки можете отримати, така: щодня медитуйте. Незабаром – можливо, під час першого ж заняття медитацією, а може, трохи пізніше – ви переживете досвід єднання – і будете вражені! Про це неможливо розповісти, це можна лише пережити. В цей шлях можете вирушити тільки ви самі. Медитація дозволяє вам зустрітися з вашим «Я» і нескінченністю. Пояснити це неможливо, ви маєте самі це пережити.
Тепер, якщо ви єдині з Джерелом і Всім Сущим, спробуйте вгадати, що на вас чекає далі? Хто ж ви ще? Ви – достаток! Воно – ваша природа та ваша сутність! Давайте поговоримо про достаток.


0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

50%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

50%, 1 голос

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Прозрение

Отшумело, промчалось, угасло.
Кто сказал, что богатство – года?
Все, что ранее было – напрасно,
В жизни главное – сон да еда,

Соблазненья, мирские забавы,
И желанья по прозвищу «плоть»
Мы грешим ради денег и славы,
За предательство - хлеба ломоть.

Пьем мы горькую часто без меры,
Изменяем не попадя с кем.
По канонам мифической веры
«Бог, прости» - вопрошаем затем.

Он простит, ну куда ж ему деться?
В ожидании Судного Дня
Мне вернуться так хочется в детство,
Там, где мама любила меня.


"Из раннего, но не потерявшего смысл".
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
59
попередня
наступна