Ревнощі – це складний емоційний стан, який впливає на взаємини з партнером і якість життя в цілому. Вони можуть проявлятися по-різному – від легкої тривоги до нав’язливих думок і необдуманих вчинків. Коріння ревнощів знаходиться у внутрішніх психологічних процесах людини, а також у зовнішніх факторах, які впливають на особистість. (Мережа)

Та мене більше цікавить питання,  чи є ревнощі характерними тільки для людей? чи притаманні вони й тваринам? Тварини можуть ревнувати чи ні?

Такі думки виникають, коли я спостерігаю за поведінкою своїх вихованців-котиків.

Все банально просто. Коли пестиш одного, інший в цей час ображається, що увага приділяється не йому. Це ревнощі?

А виглядає це так. Той, кого обділили увагою в даний момент (на його думку) нападає на того, кого приласкали… Нападає жорстко, кусає та б’є. І ніщо не може його зупинити в люті – ні шипіння жертви, ні намагання захиститись… Ні моє втручання. Коти втікають й продовжують свою бійку в іншому місці.

Що це, ревнощі, боротьба за увагу чи відвойовування території? Підтвердження хто головний….

Втім, це не заважає їм бути друзями й мирно співіснувати поруч. Навіть бавитися разом.

Ось тільки бійки за увагу «кожанки» стають постійними…. У мене дві руки і я можу пестити їх одночасно обома руками. Та вони не згодні з такою пропозицією. Коли пестиш одного, інший втікає й спостерігає здаля… А потім починаються бійки……

Серед людей все набагато простіше. У людей ревнощі виникають від низької самооцінки і невпевненості у собі…..

Люди з низькою самооцінкою можуть відчувати себе менш привабливими або гідними уваги свого партнера, що призводить до ревнощів. Якщо у людини виникають сумніви щодо власної ролі або місця у стосунках, вона може боятися втратити партнера, а тому стає об’єктом ревнощів. Цей стан може також виникати через попередні травмуючі стосунки, наприклад, обман або зраду. 

Страх перед невідомим, наприклад, нові знайомства або ситуації, також може бути тригером ревнощів. Якщо людина відчуває нерівність у стосунках, відсутність розуміння чи уваги, вона може ревнувати. Деякі культури або соціальні групи можуть культивувати ревнощі або подавати їх як норму.

Перша частина https://blog.i.ua/user/2222714/2416478/

Ок, це був простий приклад. Давайте трохи більше у техніку. Давайте про когнітивні функції.

В когнітивних функціях, коли доходить до протистояння чи дебатів, це стосується функцій прийняття рішень: Fi, Fe, Ti, Te. Тому, що ці функції буквально відповідають за те, як ми будуємо рішення базуючись на сприйнятій інформації, і на чому ми більше всього фокусуємось. Чому вони такі важливі? Бо це вони приймають рішення. А рішення – ведуть до конфліктів.

Функції T приписують людині, яка найбільш легко входить в суперечку, щоб захистити те, що важливо для них. Це не тому, що T-типи не є чи не можуть бути емпатичними. Це тому, що вони більше цінують логіку і практичність. Для них корисність речі важливіша, ніж її етика. А практичний профіт важливіший за чиїсь почуття.

Te-юзери, а точніше TJ, будуть найбільш жорсткими, найбільш войовничо захищатимуть свою думку. А особливо – ESTJ і ENTJ. Це тому, що Te відповідає за застосування логіки в навколишньому світі для досягнення конкретних результатів. Через те, що їхнє Мислення екстравертне (це значить сфокусоване на навколишньому світі), вони цілком комфортно почувають себе доносячи свою логіку до інших або, в гіршому випадку, вимагаючи, щоб весь світ слідував їхній логіці.

Тож найкращим рішенням сперечаючись з TJ буде надати їм реалістичне рішення проблеми, перед якою вони постали. TJ найменш схильні типи впадати в емоції і, відповідно, зважати на емоції інших. Замість цього вони схильні ставати дратівливими або злими, коли, %#$^@, НІЧОГО НЕ ПРАЦЮЄ! Глибоко вдихни. Не працює так як має працювати, або могло б, або так швидко як могло б. Вони не люблять чекати. Вони не мають ніякого терпіння до того, що не приносить результати. Та й не треба їм терпіння. Нічого вони терпіти не збираються!

Альтернативний підхід до TJ полягає в тому, щоб дати їм рішення, яке може все врятувати настільки швидко і беземоційно, наскільки швидко і беземоційно це можливо. Не плач! Не смійся! Не нуди!

TP, з іншого боку, відповідають за цілісність логіки. Краса і довершеність логічної схеми – найважливіша річ для цих типів, особливо для INTP і ISTP. Вірите чи ні, але вони не хочуть говорити нічого, що могло б бути когось образити. Вони хочуть вливатись в соціальну гармонію, але вони не можуть витриматись, щоб не сказати, якщо щось не слідує логічній послідовності. Їм байдуже що ви вирішили задачу правильно. Вони хочуть, щоб проблема була вирішена у найбільш правильний спосіб. Це як той вчитель математики в школі: «Якщо ти знайшов правильну відповідь, але не можеш показати правильний розв’язок – то це не рахується».

Якщо ви в суперечці з TP, найкращим, що ви можете зробити – це усвідомити, що абсолютна більшість TP не хочуть зачепити ваші почуття. Вони можуть думати, що ви тупі, і сказати це вам в обличчя, але вони не хочуть, щоб ви через це засмучувались. З віком у них може з’явитись Fe-шна думка і вони не будуть так робити: «Та, зрештою вони теж не просили таке життя». Якщо вони стають вимогливими або починають ображати, скажіть їм щось на зразок: «Гей, я дуже ціную твій логічний відгук про це, але те, як ти його висловлюєш є трохи агресивним. Я буквально стримую сльози прямо зараз». Це реально може розрядити ситуацію.

Я знаю, ви думаєте: «Та це ж логічний тип, які нахрін емоції?». Але в цьому вся сіль. Ви ж не хочете загнати їх в глухий кут, щоб вони прокручували в своїй голові логічні аргументи знову і знову. Тому, що якщо хочете, то знайте, що інтровертне Мислення має величезний потенціал залізти в суть питання і докопатись до чогось без всякої на те причини. Складно перемогти їх в їхній же грі. Вам треба грати трохи крутіше з ними.

Fe-юзери, а саме FJ, дуже схожі на TJ в тому, що вони будуть твердо відстоювати свою думку, але вони набагато більш тактичні в цьому. Як наслідок, у них серйозні проблеми з прямолінійністю. Їхні бажання зазвичай полягають в тому, щоб зібрати людей разом в якусь емоційну гармонію на довготерміновій перспективі. Гармонія людських відносин – велике значення в житті FJ. Найбільш ймовірно, ви знайдете їх в суперечці щодо людських відносин, які не встановлені правильно. В веденні суперечок FJ є унікальними. Є два типи FJ (і тут я не кажу про Сенсорних чи Інтуїтивних, тож не приписуйте це суто Інтуїтам):

1) ті, що намагаються зберегти поточну спільну гармонію і мир настільки довго, наскільки це можливо

2) ті, що хочуть розгойдати на деякий час човен і піти проти гармонії, щоб потім досягти спільної гармонії в довготерміновій перспективі (Адольф Христос, йопта)

Це залежить від того, чи вважають себе FJ відповідальними за цю групу людей, а фактично – наскільки впевненими та самостійними вони є.

Найкращим способом справитись з конфліктом з FJ буде переконати їх, що на виході все буде емоційно справедливо, що в кінці, всі почуватимуться однаково. Ми всі будемо щасливі. Або ми всі будемо нещасні. Головне – щоб усі почувались однаково.

До речі, раз вони таке роблять, то це хороша ознака того, що ваші відносини з FJ в повному порядку. Якщо FJ насправді розчаровується в людині і вважає її мертвою для себе, він робить те, що прийнято називати door slam (коли повідомлення стають все коротшими, а зустрічі – все рідшими, поки не зникнуть остаточно, так як не можуть відверто сказати людині все, що про неї думають, бо це спричинить скандал). Якщо FJ починає думати, що з цією людиною краще покінчити, це стає для них джерелом смутку та болю, а це веде їх до того, щоб будь-що уникати людину і біль пов’язаний з нею. Хоча door slam – не чисто тільки FJ-шна штука, таке й інші можуть робити.

Fe відбирає дуже багато енергії. Тож якщо вони думають, що все провалилось, що важко для них, вони не будуть вкладати жодного додаткового кілоджоуля, щоб зберегти контакти: «Все ок, я просто хапаю все, що можу, і тікаю звідси».

Наступні типи – FP, або Fi-юзери. Вони точно як TP можуть глибоко закопуватись в справу, хіба що це буде не справа логіки, а почуттів. Fi – найбільш особиста з усіх функцій. Вона вирішує, які речі їй подобаються без всякої на те логіки: «Якщо я відчуваю, що це для мене правильно, отже я за це зверну гори. Я навіть стану чемпіоном в цьому. Тому, що тепер ця річ – це частина мене. Я відчуваю її, як себе».

Буде складно через це сперечатись з Fi, бо Fi – це насправді не та функція, що потребує причини. Не те, щоб FP не могли бачити логіку, просто вони не так турбуються щодо того, що є логічним, якщо воно вже морально резонує з ними. Якщо ти їм весь день повторюєш: «Ця річ має сенс», вони все одно скажуть: «Я цього не відчуваю, отже це не має значення». «Дивись, відкрий NFT-магазин. Зараз всім дуже подобаються NFT, всі в захваті від них» - «Я більше люблю малювати своїх пташок, тож я буду далі так робити».

FP дуже маніпулятивні типи. Якщо ви думаєте, що TJ є маніпулятивними, то це не так. TJ прямолінійні і відверто кажуть, що думають – тут небагато шляхів для маніпуляцій. А от пушисті і милі FP, вони – так, вони маніпулятивні. =Р

Найкращим способом сперечатись з FP буде переконати їх, що ти розумієш і поважаєш їхню позицію, навіть якщо ти з нею не згоден. Найгіршим, що можна зробити з FP – це доводити, що є правильним, а що – неправильним. FP хочуть піти і робити те, що резонує з ними, а у відповідь вони дадуть іншим стільки свободи, скільки завгодно: «Якщо ти будеш не будеш заважати мені, я не буду заважати тобі».

Як альтернативне рішення: дайте FP трохи автономії, покажіть їм, що ви їх поважаєте за те, ким вони є, і тоді найбільш ймовірно, що вони не захочуть мати проблем з вами. Тоді вони будуть першими, хто захоче знайти спільну мову.

На разі – все.

ПС: Ви скажете: «Круто, Вітер. Отже я зможу знайти підхід до тупих?». Ем, ну, так, слухайте план:

1. Приготуйтесь, що треба буде багато і терпляче говорити. Якщо весь день – то весь день, якщо тиждень – то тиждень. Щоб розуміючи мову опонента спокійно і послідовно донести свою точку зору.

2. Через 5 хвилин пошліть людину нахрін, щоб більше ніколи її не бачити.

 «Чекай, Вітер, а як же методика? Так багато знань. Хіба це те, чого вона вчить?»

Ну:

3. Можете ще надавати конспектом по хлєбалу.

…

Колись я вже починала тут писати про МБТІ і зараз, в НР, хочу додати ще одну замітку. Якщо мене хтось пам’ятає, то велком, а якщо не пам’ятає, думаю можна зрозуміти без передтексту. Просто скажу, що всіх людей можна грубо поділити на 16 типів.

Тож, як 16 персоналій підливають масло в вогонь? Сам факт, що психотипи різні, може почати конфлікт на рівному місці, навіть якщо причини для конфлікту там і не було. Але що більш важливо, я розкажу, як говорити до різних психотипів. Як говорити з ними в найбільш ефективний спосіб? Як вивести розмову на якийсь рівень? Як заспокоїти їх? Є кілька різних поворотів і давайте вже їх розглянемо.

Спочатку база, потім більш детально.

Найважливіше, на що треба дивитись – це дві середні літери у психотипі: S/N і T/F. Вони ще мають назву «функціональна пара».

СПРИЙНЯТТЯ

S чи N відповідає за збір інформації – тобто, яку інформацію людина помітить в першу чергу і що буде застосовувати.

Наприклад, Інтуїт буде розказувати про якісь неймовірні плани і фантастичні проекти, а Сенсорик його тут же зупинить питанням: «Чекай! А де взяти на це все гроші?». Витягати Інтуїтів з їхнього інтуїтивного світу і стукне їх об тупий світ реальних фактів та цифр – та який же Інтуїт цього не любить?

Чи, навпаки, Сенсорик важко працює над роботою, яку він дуже любить, а прийде Інтуїт і скаже: «Чому ти тут працюєш? Це загниваюча сфера. Ти вільний. Важлива прив’язка не до продукту, а до капіталу. Підприємець – він капіталіст. Йому важлива рентабельність і те, що принесе найбільший дохід. Не важливо чи це буде пекарня, чи перукарня, чи айфони». Витягати Сенсориків з їхнього світу, де вони можуть насолоджуватись життям в реальному часі та змушувати їх подивитись на велику картину всього – та вони будуть в захваті!

Тож, таким чином, через той спосіб, яким людина дивиться на світ, ми бачимо звідки приходять аргументи. Одна й та сама ситуація – різні перспективи.

СУДЖЕННЯ

T чи F відповідає за те, на чому людина фокусується в суперечці і як людина буде діяти базуючись на сприйнятій інформації. Чутливі (F-типи) будуть судити світ згідно моралі та суспільних цінностей, а Мислителі (T-типи) – згідно логіки та практичності. І ви вже одразу бачите, що іноді хороші речі і правильні речі – не одне й те саме. Тут широке поле для довгої суперечки.

А тепер давайте дивитись на магію, як ці комбінації змушують сперечатись людину.

ST будуть мати найбільш прагматичний підхід. Вони будуть турбуватись про жорсткі факти, конкретні дані і те, який вони мають практичний сенс.

NF, на противагу, будуть розказувати про концепції, які мають найбільшу цінність, типу: мир, гармонія, індивідуальність.

SF будуть говорити про фізичний світ і мораль та етику в ньому – в реальних відносинах між людьми. Вони будь жити згідно того, що вважають етично правильним прямо зараз.

NT дбають про логіку і систему у відповідності до концептів, які ніхто не може помацати. Вони скоріше будуть теоретизувати та будувати довгострокові плани.

Коли ви говорите до іншої людини, вам треба мати на увазі не тільки те, що в вашій сфері інтересів, а й те, що сфері інтересів іншої людини. Якщо ви NF, вам буде дуже важко донести свої ідеї до ST. Або до будь-кого. Ну реально, народ, як це можна зрозуміти? Філософські алегоричні трактати – ви серйозно? Хоча, в принципі, це не означає, що ST не будуть бачити, про що вони говорять. Це просто означає, що у них інший підхід.

Але якщо ви ділите якусь одну букву з людиною, з якою сперечаєтесь, старайтесь робити акцент саме на цій букві. Наприклад Fe-юзери, NFJ і SFJ, зможуть знайти спільну мову на базі почуттів FJ. (Маю на увазі базу на острові ФіДжи. А ви про що думали?)

Якщо ви не маєте жодної спільної літери – теж все ок. Заспокойтесь. Використовуйте свою фантазію. Спробуйте уявити, що ви хочете сказати, але не змінюючи зміст загорніть його в іншу обгортку. Подумайте, як ви можете трохи перефразувати ваш аргумент так, щоб він наблизився до реалій літер вашого опонента.

Ви скажете: «Ха! А чого це я маю турбуватись про реалії їхнього психотипу?». Ну, тому, що ви знаєте про психотипи, а вони, скоріш за все, нічого не знають. Вони, як коти, які думають, що всі інші тварини на Землі – теж коти. І вони дивуються, чого ось цей кіт гавкає на другого кота та загнає його на дерево. А у вас є розуміння. Ви знаєте, що не кожна тварина є котом і що той кіт, який гавкає, скоріш за все є собакою.

Ось конкретний приклад: ви INFJ, а ваш бос – ESTJ. Літери різні і там не багато чого є спільного. Ви хочете попросити свого керівника про вихідний, щоб сходити в школу на випускний концерт INFJ-молодшого у середу і ви його не можете пропустити. Я без поняття, чому такий приклад і чому вони вирішили зробити випускний посеред навчального року та ще у середу. Я не шкільна комісія.

Якщо ви будете говорити з позиції почуттів F і трохи інтуїції N, це буде звучати: «Для мене це дуже важливо – проводити час з моєю сім’єю, бо я їх люблю». Для ESTJ це прозвучить як повна лажа, наче INFJ просто не хоче працювати та шукає для цього різні відмазки. Все, що в полі зору ESTJ – це робочий порядок і все, що має бути виконаним. ESTJ бачить логічні наслідки цього рішення – робота не зроблена тому, що INFJ на якомусь там концерті.

То що робити? Перепакувати послання в іншу упаковку, в трохи більше ST-шний вигляд: «Бос, я хочу вихідний. Мій син має випускний посеред року, мені треба сходити на його концерт. Я цього не розумію, але у будь-якому разі. Я знаю, що робота має бути зроблена. Робота – перш за все. Я можу працювати кілька днів понаднормово, або працюватиму вдома, або можу вийти у суботу, щоб робота не зупинялась через мене».

Тепер у вас ситуація WIN-WIN, де INFJ має вихідний, а ESTJ – логічну причину дати його: чому цей вихідний потрібен і логічне рішення, як з цим можна справитись.

Ок, це був простий приклад. Давайте трохи більше у техніку. Давайте про когнітивні функції.

В когнітивних функціях, коли доходить до протистояння чи дебатів, це стосується функцій прийняття рішень: Fi, Fe, Ti, Te. Тому, що ці функції буквально відповідають за те, як ми будуємо рішення базуючись на сприйнятій інформації, і на чому ми більше всього фокусуємось. Чому вони такі важливі? Бо це вони приймають рішення. А рішення – ведуть до конфліктів.

Далі буде можливо

 – Ви думаєте, я створений для чогось великого? Мене веде найвище призначення?

 - Ні, ти просто серійний вбивця". "Останній відпочинок Клайда Брукмана", "Секретні матеріали", 3 сезон, еп. 4.

Віра у вищі сили та бажання догодити їм, незважаючи на те, що вони ні про що не просять – ознака нерозвиненості особистості людини та суспільства загалом. Чим примітивніший спосіб життя племені, тим більше на його території храмів.

Від чого походять явища, коли нормальна на вигляд людина, освічена, розвинена і ерудована, раптом поринає в релігію і починає поширювати її як сифіліс, серед усього кола свого спілкування? Це говорить лише про те, що людина ця, як особистість, не подорослішала достатньо, щоб відповідати за свої вчинки, або впала в дитинство з тієї чи іншої причини. Адже дитинство – це рятівний кокон, тепле місце, де тобі піклуються, приймають за тебе рішення, не змушують тебе відповідати за їхні наслідки. Де завжди можна сказати: "Я хворів", "Ми це не проходили", "Він перший почав", "Я не знаю як це зробити". І за ці дурні виправдання ніхто не покарає. Це стан, коли все вирішують дорослі. І ти можеш сказати: "А я ж говорив", коли щось іде не так. Але, знову ж таки, навіть за поганий результат ніхто не покарає. Хіба що дасть ляпаса зі злості.

 Що таке дитинство для суспільства? Це коли воно делегує управління собою особі, чи групі осіб із невиправдано широкими повноваженнями. При цьому сам собою складається дитячий суспільний договір: ви робите що хочете, але ми маємо бути нагодовані та відносно якісно захищені від холоду та дощу. При цьому нам дозволяється вас критикувати і повторювати "А ми ж говорили", якщо щось йде не так. Іноді ми можемо навіть бунтувати, але все закінчиться, тим, що ми віддамо вам п'ять незайманих на рік, а ви стратите на майдані одного з ваших. Але це не призводить до будь-яких змін у спільній ситуації, тому що вона всіх влаштовує.

Чому сліпа віра в бога потрібна лише незрілим особам? Треба розібратися у тому, що таке бог. Почнемо здалеку.

Події, які у житті людини, діляться за великим рахунком дві великі групи.

Перша: події, які людина може контролювати.

Друга: події непереборної сили.

Почнемо з другої, яка і входить у багатьох у рамки бога.

Тепло і світло від Сонця, зміна дня та ночі, літа та зими, стихійні лиха, техногенні катастрофи, війна, революція, епідемія – це події, на які не тільки кожна конкретна людина, а й великі спільноти не можуть вплинути. Просто не можуть. Здавалося б, ось він, бог.

Окей, якщо й так, то навіщо приносити жертви тому, на що ти ніяк не можеш вплинути? Навіщо проводити час у молитвах? Навіщо будувати дивного виду споруди і там повзати навколішки? Якщо це НІЯК не впливає на джерело катаклізмів. Ніхто ніколи не відповідає. Ніхто ніколи не змінює перебіг подій. Можна спалити тисячу вагітних дів і це не викличе дощ або його припинення. Можна мільйон разів прочитати якусь словесну формулу, але це ніяк не припинить хворобу і не запобіжить смерті. Можна повзати канвасом рингу, розбиваючи лоб у поклонах, але це ніяк не допоможе виграти бій. І купання в ополонці не поверне до життя близьких. Якщо викликає запалення легенів.

Бог мертвий.

Навіть якщо він є.

І все, що відбувається, робиться поза його розумінням і діями. Максимум, на що здатна доросла людина перед подіями непереборної сили – підготуватися до них, пристосуватися до наслідків, навчитися передбачати катаклізми. Якщо це можливо.

Адже людина – це мікроорганізм навіть на обличчі планети. Не кажучи про світ, який побудував якийсь померлий бог, якщо він колись був. Тому доросла людина розуміє, що її цінність у біосфері дуже невелика. Та й у ноосфері теж, судячи з поведінки інших. Тому завдання дорослого – не гаяти часу на ритуали, а зробити все, що можливо, щоб полегшити наслідки глобальної події. І прийняти їх.

Повертаємось до першого пункту. Все, що доступне людині у подіях, пов'язаних з нею, і які вона може контролювати – це цілком і повністю її відповідальність. Вміння забезпечити харчування та житло, вміння побудувати відносини з іншими людьми, вміння убезпечити себе, вміння продовжити свій рід та вміння передати свій досвід наступному поколінню. Ось і вся нехитра схема життя дорослої людини.

Жодних кадил. Жодних ікон. Жодних ритуальних страт. Жодних храмів. Для дотримання схеми життя не варто відволікати бога, навіть якщо він живий. Йому немає діла до мікроорганізмів, він керує галактиками. А все описане цілком під силу кожному дорослому.

Чому ж люди городять химерні храми, проводять роки у молитвах, обмежують себе в їжі та забороняють секс? Тому що вони не подорослішали, коли потрібно взяти на себе відповідальність.

Хочеш їсти шашлики без обмежень? Прекрасно! Ніхто не заважає. Відповідай за рівень холестерину та обмеження, які на тебе накладе його перевищення. Хочеш безперервного сексу? Не питання. Відповідай за своє здоров'я, здоров'я своїх партнерів та всі наслідки, які викличе задоволення твого бажання. Порушив закон – будь готовий, що тобі відрубають голову на майдані, бо такий є суспільний договір.

Але це дуже далеко від теплого маленького дитинства, де будь-якої миті можна сказати “я в будиночку” і “ми це не проходили” і ніхто не покарає.

А концепція бога та його антипода – диявола цілком дозволяє навіть не відповідати. Зробив щось хороше - "божий промисел", накосячив - "чорт поплутав". І все. Ніхто не поставить у куток. Хіба що дасть ляпаса від злості. Але це можна пережити.

Навіщо це все?

До того, що, як говорилося, чим примітивніше суспільство і колективне свідомість – тим воно більш набожне.

Запустить ракету по безневинних людях доросла людина - він злочинець, вбивця, навіть якщо просто пофарбував її рік тому. І розуміє, що настане час за це відповідати. І бере цю долю. Або ж не приймає та звільняється з армії навіть під страхом покарання, яке теж готовий прийняти як наслідки свого рішення. Що робить соціальне немовля? Воно вигадує ворогів за образом та подобієм своїх власних недоліків, починає «свящєнную войну» та освячує знаряддя вбивства. Тепер за все відповідає бог. Або чорт. Залежно від того, куди потрапить.

Дитина завжди покладається на сильні рішення. Вона чує голоси, які сама і вигадала. Їй уві сні боги, розповідають рецепт горілки, який насправді винайшла вона сама. Вона вірить у вигадане вище призначення. Хоча по суті є простою дитиною, яка не бажає приймати рішення, щоб не відповідати за їхні наслідки.

Що робить дорослий у соціумі? Будь-якими засобами домагається досягнення своїх глобальних та далекоглядних цілей, розуміючи та приймаючи наслідки того чи іншого результату. І, досягнувши свого, робить дії на власний розсуд. Підвищує податки, розуміючи, що це спричинить спад економіки, зубожіння та бунт нерозвинених громадян. Або роздає субсидії, розуміючи, що це призведе до інфляції, зубожіння та бунту нерозвинених громадян.

Що робить дитина у соціумі? Не думаючи про наслідки і не приймаючи їх, за приколом йде керувати великою країною у неспокійний час, переслідуючи власні маленькі дитячі цілі. Не вміючи щось робити, звинувачує у цьому інших та випрошує, випрошує, випрошує цукерки у дорослих. Отримує бунт таких же інфантилів, ображається, починає мститись придуманим ворогам, розкручує репресії та закінчує життя на майдані на радість іншим дітям.

Ось зараз ми б'ємося з величезним табором "духовного народу". Найдуховнішого на землі, як вони думають. Що, як ми вже знаємо, означає недорозвиненого. Орди, що не готова приймати наслідки, і навіть замислюватися про них. Це все у веденні їхнього бога, він відповідає за все.

Коли вони не вийде, вони не зазнають ні сорому, ні жалю, ні скорботи за своїми загиблими. Так наказав бог, так зробив бог, отже, так завгодно богу. Відслужать мега-пафосну панахиду і підуть знову фарбувати ракети, що залишилися, або грати дзеркальцями, подарованими добрими дорослими.

Це треба постійно пам'ятати і діяти по-дорослому, усвідомлюючи, що для злих дітей найстрашніше, що їм боляче, що їм соромно, що може безповоротно зламати їх дух. І бити, бити, бити в ці точки, поки ця величезна дурна колективна дитина не розплачеться і не уповзе під ліжко ховатися.

Що ми бачимо натомість?

Маленький (за розміром, за віком ми однакові) брат дурнуватої гігантської сусідської дитини заглядає через паркан і робить те саме. Делегує ухвалення своїх рішень дурним дітям. Підтримує їх дурні дитячі хотілки та обідкі, не даючи ляпасів зі злості, а заохочуючи їх без кінця. Не дає їм зрозуміти, що для того, щоби щось отримати, потрібно щось віддати. Або принаймні обмежити себе, пристосуватися до нових умов. Але, як ми знаємо, пристосуватися – дії дорослого. А їх у нас обмаль.

І весь наш “духовний” народ (ми знаємо, ознака чого цей стан) влаштовує битву богів. У сусіда неправильний, а в нас справжній. Тому й хрестимося гострим кінцем яйця, а вони тупим.

Голоси нечисленних дорослих говорять про те, що потрібно перейти на військові рейки, перевчитися на професії подвійного призначення, жорстко змушувати уряд ідіотичних немовлят здійснювати правильні дії і нести жорстку відповідальність за наслідки, комбінувати торгівлю з виробництвом, запропонувати навколишнім дорослим те, що їм потрібно, а в нас є, або можна швидко зробити, і багато чого іншого, що цілком можливо без будь-якого божественного втручання. Але вони тонуть у загальних ритуальних співах, спрямованих до тих, хто ніколи не відповідає і нічого не робить. Дайте танки, дайте їжі, дайте лад, дайте захист.

Бог мертвий.

Ніхто нічого не дасть.

Потрібно просто подорослішати. І зробити самим.

Погані діти бояться дорослих з ременем. І якщо ми станемо дорослим, то злякається і сусідська погана дитина. І так злякається, що залізе назавжди під шконку. І там ще сотні років розповідатимуть казки про злого вовка за парканом, не даючи їх суспільству ставати старшими.

І це наша ціль.

Такий шлях.

Слава Шаї-Хулуду, нехай буде благословенна його дорога в піску.

[ Зміст до попередньої статті ]

Зміст до попередньої статті

Вступ - http://blog.i.ua/user/2222714/2384995/

Частина 1 (E/I) - http://blog.i.ua/user/2222714/2384997/

Частина 2 (S/N) - http://blog.i.ua/user/2222714/2385000/

Частина 3 (T/F) - http://blog.i.ua/user/2222714/2385001/

Частина 4 (J/P) - http://blog.i.ua/user/2222714/2385003/

Закінчення - http://blog.i.ua/user/2222714/2385005/

Когнітивні функції

Бонус! Для любителів ще погрузити себе я маю неймовірний смаколик. *_* тож пристебніться, бо я хочу розмістити все в одному блоці і більше ніколи до нього не вертатись!)))

Отже, що це за функції, які я весь час описую?

Почалось все з Карла Юнга, який написав «Психотипи», і, коротко кажучи, описує, що все, що коїться з людиною, визначається типом. Ви вже читали у мене багато про ці функції. Сприйняття (Perceiving) відповідає за те, як ми сприймаємо реальність, як визначаємо, що щось взагалі є реальним. Сприйняття буває Сенсорним (S) і Інтуїтивним (N). Тобто це 2 шляхи, якими ми збираємо інфу і організовуємо її. Сенсорика відповідає за факти, за конкретні речі, за деталі, за те, що можна довести - доволі матеріальна, реальна функція, що живе теперишнім. Коли Сенсорики щось описують, вони це роблять настільки конкретно, послідовно, реально, що ви ніби бачите перед собою цю річ. Хм, навряд чи ви прям бачите про що я кажу. Зате Інтуїція більше відповідає на: "Що стоїть за цими всіма фактами, конкретними словами? Яке реальне значення?". Інтуїція працює з концептами, ідеями, закономірностями і тим, що в принципі можливо – річ більше абстрактна  і живе скоріше в майбутньому. Рішення приймається Judging функціями  – Мислення (T) і Почуття (F). Чуття будує рішення базуючись на тому, що важливо, що зробить нас більш щасливими, що має цінність, не обов'язково це можуть бути логічні речі, а Мислення – на тому, що має сенс і що принесе результати. І, якщо ви мене читали раніше, то скажете: «Вітер, ми це все вже знаємо, нам нудно, я далі читати не буду, а збережу цю замітку на той час, коли не зможу заснути». Добре, я зрозуміла. Когнітивні функції беруть ці чотири літери S, N, T, F і кажуть: насправді ми можемо ці функції поділили на 2. Тому, що нема тільки одного типу Мислення. Є 2 типи Мислення – екстравертне і інтровертне. Так само і решта. Добре! І що це значить? Як Чуття може бути інтро чи екстра? Яка різниця? Отже, базово, якщо функція є екстравертною – вона спрямована назовні, вона не є чимось особистим, вона поширюється на всіх і вся, вона розширює коло пошуків, збирає інфу ззовні, легко приймає інформацію зовні, тож доволі гнучка і рухома. Якщо функція інровертна – вона направлена всередину, вона звужує коло пошуків, вона заглиблюється у щось більш ґрунтовно, вона організовує та впорядковує, вона незрушна. Екстравертна - приймає багато хаотичної інформації так, як є, і так само легко викидає, інформація об'єктивна. Інтровертна - приймає інформацію селективно, це те, що має якесь особисте значення, впорядковує її згідно якоїсь своєї системи, суб'єктивний підхід.

І тепер більш детально: є екстравертна Сенсорика (Se) і інтровертна Сенсорика (Si). З’являється така маленька буквочка біля великої S.

Так як Сенсорика – це факти, то інтровертна Сенсорика (Si для крутих діток) організовує факти і навіть допомагає організовувати речі у фізичному світі, як, наприклад, розставити книжки на поличці по-алфавіту. Si вчитись може тільки покроково, по інструкції. Екстравертна Сенсорика - це мультизадачність, це функція отримання миттєвого результату в фізичному світі (зазвичай спортивна риса), направлена на пошук нових фактів, нового досвіду, вона цінує більше дії, ніж слова, і, як показує практика, постійно влазить в якісь пригоди. Фактично – це люди-енерджайзери. Сенсу в інструкціях вони не розуміють і вчаться вже по ходу роботи, на практиці. Вони не зрозуміють, поки самі не забруднять руки.

Інтуїція швидше схоплює інфу: "Ок, я зрозумів ідею, зрозумів принцип роботи. Я готовий", але це не значить, що вони зрозуміли прям все, всі деталі справи. Інтровертна Інтуїція (Ni) намагається скомпресувати всю наявну інформацію в якусь есенцію загального значення, ідеї, копає глибоко та ґрунтовно, розвертає одне і те ж під різними кутами, а Ne вважає доволі поверховою рисою, в той час як екстравертна Інтуїція (Ne) весь час хоче шукати щось нове і додавати до загального концепту нові і нові приклади, обмінюватись досвідом з такими ж та буде дивуватися з закритого розуму Ni і їхньої зацикленості.

Тепер про фунції, що відповідають за прийняття рішень.

Інтровертне Мислення (Ti) звертається до логіки і остаточним суддею вважає себе. Екстравертне Мислення (Te) направлене назовні і базується на логіці, що прийшла з зовнішніх джерел, таким чином їхня логіка об’єктивна. Все так скорочено подаю.

А ще є екстравертне Чуття (Fe) і інтровертне Чуття (Fi). Екстравертне Чуття слідкує за цінностями всього племені, тим, що людям треба, що інші цінують. Інтровертне Чуття каже: «Забудь про плем’я, про всіх інших. Подумай про себе. Що не всі, а особисто ти вважаєш правильним? Слідуй за своїм серцем» або вони ж «Не розумію, як воно може іншим подобатись».

Як бачите, шляхи в екстравертних і інтроверних функціях протилежні. Все стало зрозуміло? Я маю надію.

Тепер, як воно працює? Уявіть собі, що ці всі літери – це атоми, і кожен з нас має повний набір цих атомів. Вони входять в одну молекулу, яка складає нашу персоналію, і вони не висять в вакуумі та не розкидані хаотично. Кожна з цих функцій певною мірою прикріплена до своєї протилежності. А ви всі: «Типу ЩО?!». Ну, у магніта є дві сторони. А ви тут же: «Вітер, ми ніколи не бачили магніт, ми не знаємо, як він працює. Розкажи зрозуміліше» Ок, є протилежні поля, що притягуються, так і тут – протилежні функції завжди ходять поруч. Тобто я кажу, що не просто Чуття є протилежне Мисленню, але ще й екстраверсія є протилежна інтроверсії. Це значить, що якщо на першому місці для вас є Si, то протилежним є Ne, що також десь лежить у вашому функціональному арсеналі. Сподіваюсь, зрозуміло. Ви спитаєте: «А чи можуть бути в парі Fi та Fe, чи Si і Ni?». Ні. В одній людині – не можуть. 

Когнітивні функції завжди працюють в зв’язці. І от є щось із цієї зв’язки на першому місці. Тобто якщо ви використовуєте інтровертну Інтуїцію як домінантну функцію – ви її оверюзаєте, забагато використовуєте, а функція, якій не віддають перевагу, є подавленою і чим більше займає інтровертна Інтуїція місце у вашому житті, тим більшим джерелом смутку і болі є екстравертна Сенсорика. Вона є, але ви її стараєтесь весь час ігнорувати і в результаті, з цією функцією завше якісь проблеми. Шо, весело? Ха-ха. Далі.

В якому порядку читати ці літери? Раніше я коротко згадувала, тож зараз трохи математики. Для наочності візьмемо ESTJ. Перша і остання літера говорять тільки як читати цю комбінацію, сама людина – це дві середні літери.

Отже спершу читаємо останню літеру в ESTJ. Тут це J. Вона вказує на функцію яка є екстраверною - Judging чи Perceiving. В даному випадку це функція обробки інфи прийняття рішення J – Judging. Отже екстраверною фунцією є Мислення (Te). Відповідно, інша літера буде інтровертною – Si. Далі читаємо в ESTJ першу літеру – це E. Вона говорить, що людина є екстравертом, отже на перше місце з цих двох літер ставимо ту, що екстравертна – Te. Це домінантна функція. І ви тепер такі круті, що знаєте це слово та можете вражати всіх своїх знайомих глибоким словниковим запасом. Друга функція зветься допоміжною. Тут допоміжна – Si. Протилежна їй функція буде на третьому місці – це Ne. Чим більше ми використовуємо одну функцію, тим менше використовуємо протилежну, тому четвертою функцією є протилежна до Te, а саме Fi. Такими є чотири функції цієї людини, якими вона може впевнено користуватись по життю. Ви спитаєте: чи значить це, що у ESTJ нема Se чи Fe? Відповідь: є. Але вони знаходяться в тіньових функціях – це 5, 6, 7 та 8-ма (Te, Si, Ne, Fi, Ti, Se, Ni. Fe). У всіх є все. За Юнгом тіньові функції лежать поза межею нашої свідомості, вони протистоять нашому его, тобто тому, ким ми себе ідентифікуємо, і входять в несвідоме. Назовні виходять, коли основний склад не справляється. Тоді інші починають говорити: «Був сам на себе не схожий», або ви: «Нащо я це сказав чи зробив?»

Значить, ESTJ можна було б записати як TeSi – і це означало б те саме. Якби було SiTe – то це ISTJ. 

Чи треба в цьому більше покопатись? Я страждаю над тим, щоб не дати занадто багато і не занадто мало. Тут було до хріна словника і визначень, які я думаю, ніхто того не зрозуміє і взагалі - більше заплутаєтесь. Якби так коротко переписати? Хм...

Фунція 1 домінантна «Герой» - те, що людині найлегше розвивати та контролювати. Функція взагалі працює на автоматі і не треба навіть напрягатись, вона настільки природньо вписується у абсолютну більшість випадків, що ми не задумуючись віддаємо команду: "Домінантна, вперед". Так само як не задумуємось як правильно писати літери, якщо вже їх знаємо. Це суперзірка нашого шоу. Якщо побачили, що людина використовує якусь функцію для атаки, і робить це впевнено та майстерно, так, що навіть може повести за собою інших - то це яскрава ознака функції-героя. Але якою б класною та розвиненою не була перша функція, її все рівно не достатньо, щоб функціонувати як повноцінна людина і тому у нас є ще інші. Самого розуму замало, самої сили замало, самих цінностей замало, самої магії замало.

Ф2 допоміжна "Батько/Мати" - є потужною підтримкою домінантної і зазвичай, це те, чим ми втішаємо чи виховуємо інших. Функція балансує ектраверсію і інтроверсію. Коли вона перетягує на себе занадто багато, то стає овер-протективною, починає «виховувати» інших навіть там, де це недоцільно, або навпаки розводить вседозволеність.  Насправді функція Батько/Мати приглядає за функцією Дитя, яке хоче вічно кудись втекти чи набешкетувати. В реальності, коли людина щось скаже з функції Дитя, вона одразу поправляється, щоб все було у відповідності як Батько/Мати дозволяє. Також, у фільмах є якийсь наставник, який як батько чи мати направляють головного героя (а тут функцію Герой). Потім буває момент, коли герой не слухає наставника і потрапляє в халепу, а пізніше згадує настанови - і все стає на місця. Якщо ж в реальності функція Батько/Мати вимикається, людина впадає в те, що прийнято називати петлею. Не забувайте про свою другу функцію, бо вона вас зрештою дістане, а буває дістане і розчавить, як танк.

Ф3 полегшення «Дитя» - чим ми можемо бути втішені і що використовуємо в грайливий, дослідницький чи творчий спосіб. Ми насолоджуємось граючи з цією функцією і даємо відпочинок першим двум. В одну хвилину дозволяє собі бути "королем світу", в іншу - "пораненою душею", коли це доречно, тобто здоровим чином. Проте це не та функція, яку ми можемо використати відповідально. Ми ніколи не можемо навантажити її серйозною роботою.

Ф4 прагнення «Аніма/Душа» - збалансовує домінантну функцію. Вона є найслабшою, часто з нею проблеми і її соромляться. Ми схильні захоплюватись людьми, які цією для нас четвертою функцією добре володіють, але особисто для себе її розвиток вважаємо "марною тратою часу". Проте без неї людина розвинена однобоко. Використовувати її важко, незручно, стомливо, ми тикаємо на інших пальцями типу: "Гей, я не маю цю функцію використовувати", зате якщо з нею все пройшло добре, то ми потім дуже з того пишаємось. Десь так:

Аніма, мені подобається слово "душа", бо вона наділяє душею Героя. Вона робить щось, що робить персонаж живим. За Юнгом, функція Аніма - це саме життя.

Тепер по Тіням. Ще коротше. Ми її не бачимо, інші - бачать. Це про те, що не можна заправляти електрокар бензином. Так, навіть найвищої якості. Не можна. Вважається, що Тінь за межею нашого контролю і тому, частіше всього проявляється в нездоровий спосіб. Бо найлегше, що можна зробити - це піти найлегшим шляхом. Ми схильні критикувати себе по цим тіньовим функціям, сумніватись в собі, або накидуватись на інших та робити пасивно-агресивні зауваження, в цілому демонізувати іншу людину. Розвиток тіньових функцій за MBTI вважається марною тратою часу. Тіньові функції ви могли бачити, коли хтось вливається в нову компанію і дуже хоче всім сподобатись, і робить те, що думає, інші від нього чекають, і веде себе зовсім не як та людина, якою є, а потім приходить до дому злий, бо, по-перше, сидіти на нерозвинених функція вимагає дуже багато енергії, а, по-друге, вони важко піддаються контролю, не можуть адекватно себе захистити і людина буде мучитись: "Чому я дозволив іншим зі мною так себе поводити?" Але далеко не факт, що так має бути. Цілком можливо, що ці функції стануть джерелом самоактуалізації. Залежить від людини. Тобто, якщо стрінеться людина, що використовує ті ж методи що й ми, але в якийсь інший спосіб, тобто, наприклад замість нашого Si якесь Se, то є два варіанти: 1) «Це якась зла людина і у неї приховані мотиви», 2) «А що, так можна було?». Особливо, якщо у неї домінантною рисою є протилежна функція нашій четвертій (тобто функції, з якою ми весь час страждаємо і використовуємо тільки коли є крайня необхідність щоб тільки відчепились), а приходить хтось, хто юзає це, юзає взагалі незрозумілим чином і не просто юзає, а в нього ще й виходить: «Ну, демон, не інакше!». І тут є два варіанти: або накинутись на людину за те, що вона не відповідала вашим очікуванням, або посміятись з тих дивних ситуацій, що між вами відбуваються. Просто корисно знати, що бувають такі випадки і різні функції.

Хм, все одно забагато вийшло. Це зрозуміло? Ви зрозуміли? Ха-ха, ви не зрозуміли.))

 В цілому, тут не стоїть питання використовувати мені, наприклад, АБО NT, АБО SF. Навпаки, одне має збалансовуватись протилежним. Питання - як гармонійно використовувати І NT, І SF. (З кіно: "А куди?.. Туди, сюди?" - "Все в себе")

Розвиток з віком

Психотип – це те, з цим людина народжується, воно є спадковим і ми його не вибираємо. Коли дитина тільки народжується, вона користується всім підряд навмання поки в один момент не з’ясовує, що у неї є домінантна функція (з'ясовує, що ходити на ногах зручніше, ніж на руках), дещо пізніше усвідомлює допоміжну функцію і цього вже достатньо, щоб функціонувати. Перші дві функції – це те, що працює на ура. Це все я описую здоровий розвиток. В принципі, з третьою функцією теж все в порядку. З чим вічно проблеми – це з четвертою.  Взагалі, рекомендую знайти свою четверту функцію і перевірити чи все з нею ок.

Знаєте, що таке свідоме використання своєї функції? Це не тільки розуміння, що вона існує, це ще усвідомлення за неї відповідальності. Тобто мала дитина може розбити чашку і не розуміти, а дорослий, якщо захоче розбити чашку, знатиме що він робить, для чого, і розумітиме, що залишиться без чашки, а не "просто тому, що це весело".

Отже:

1-ша функція – починає проявлятись в ранньому віці, десь в 5 років

2-га функція – в 10-12 років

3-тя функція – з 20 років і до 30 вже має бути повністю розвинена, якщо все пройшло добре

4-та функція – стартує десь в 40-50 років або взагалі ніколи

Орієнтовно в 70 років люди починають потроху злізати з наркотика домінантної функції: «Ок, народ, я зрозумів, що воно не працює».

 У мене все. Окремі питання - всі ґуґляться. На цьому закінчу. Вивчайте вже щось інше =)

Хм, чула, що тут блоги буває видаляють. Буде сумно, якщо таке трапиться з моїм, бо версії на компі чи ще десь у мене нема.