какая народность вторая по численности в России?

ТАТАРЫ!

По всероссийской переписи населения 2010 года татар на территории Российской Федерации проживает более пяти миллионов человек!

"Не желай зла ближнему своему", но в свете последних событий в нашей с вами стране - в Украине, хочется поместать - офигенный татарский кинжал под дых москалям мог бы быть...

 

 

Согласно версии, выдвинутой некими английскими учеными, которые специализируются на скандинавских преданиях, Последняя битва – Рагнарёк – произойдет 22 февраля 2014 года. Что же заставило их сделать такое утверждение?

Дэниэль Дэглен из Йорвикского центра изучения викингов считает, что все приметы, описанные как преддверие Рагнарёка, уже состоялись. В Интернете было полно записей, касающихся этого события. Однако они списаны одна с другой и совершенно не отображают сущности проблемы. Итак, какие приметы предшествуют Сумеркам Богов:

[ Читать дальше ]

Москаль: В Украине только Луценко может стать Стенькой Разиным   "13.06.11 // 10:21

   "...  На сегодняшний день только экс-министр внутренних дел Юрий Луценко и экс-премьер Юлия Тимошенко способны возглавить протестные настроения в обществе. Об этом в интервью журналу «Профиль» заявил народный депутат Украины Геннадий Москаль.

«Думаете, Луценко закрыли из-за водителя? Нет, его закрыли, когда начались протестные настроения. Он не имеет никакой власти, но опасен, как Емельян Пугачев или Стенька Разин, который может повлечь массы. Все прекрасно понимают: какие бы протестные настроения ни были, нужны лидеры, вожди и ораторы, которые это возглавят. В Украине осталось буквально два человека, кто это умеет: Луценко и Тимошенко», - заявил Москаль.

По его словам, новых лидеров, которые могут вывести на улицу народ, пока нет...."

  Вот такое прочитал в "ГЛАВРЕДЕ" С Москалем согласен на 100%,он знает, что говорит. Да и мы знаем, что это именно так. Ребята, шо ходят к Шустеру и пытаются возражать владе такие бледны-ы-ыеее! Смотришь на них и думаешь- шо вы тужитесь и пытаетесь призвать к сотрудничеству !! Кого ! Да они вас всех имели и ввиду и вообще - имели! Вы шо, разве не знали когда голосовали  " ПРОТИ ВСИХ "  ?  Ну, смешные , аж тошнит!! На кого ни посмотри- уже и ЗНАЮТ как Украину на ноги ставить. Уже и рецепты у них готовые на все случаи жизни...

 За Гриценка речи нет-понту от его аналитических способностей- ноль, зато как речет "правильно " ныне... Ющ,земля ему,... ой, шо это я трындю... Ющ, шо б он был здоров на своей пасеке, пытается собрать вокруг себя ошметки " недолугих" :

Лидер «Нашей Украины», третий Президент Виктор Ющенко верит в прекрасное будущее партии.

Об этом он сообщил вчера на пресс-конференции в Ивано-Франковске.

«Я считаю, что будущее «Нашей Украины» прекрасное, - отметил Ющенко. – Потому, что в настоящее время нет второй политической силы, которая бы так кристаллизировала и ясно сформулировала, как по моему мнению, безальтернативную политику для Украины, которая заключается в национальном возрождении, свободе и демократии и европейской интеграции».

По словам Ющенко, он не знает другой политической силы, «которая, независимо от того, как работает рейтинг, говорит для своей нации вещи, которые не имеют альтернативы для будущей национальной политики».

Экс-президент сообщил, что социология для него «второстепенна»"        . То есть - "Я тупо уверен, шо я был прав , а на вас я ложил...И , смешно сказать, но найдутся те, КОМУ БУДЕТ В КАЙФ ОТ ТАКОГО ЛОЖЕНИЯ...

 А кто не читал об новой звезде МВД ? Девушка вся из себя чистая и кристальная,говорит ЕСЛИ СТАНУ МИНИСТРОМ- уволю 99 % нахрен, потому как жена Мишо рассказала как это делается..А будучи в  киевраде , шо ,глаза были как у Фемиды завязаны на беспредел ? Или ЧЕСТЬ и СОВЕСТЬ могут проявиться только за министерской пайкой ?

  Сеня, хороший парень, прокинулся поздно...Головатый чувак, а ДОВЕРИЯ теперь нет ! Как и тигипке, не было изнчально- нет и теперь...

   Слава Кириленко ушел с публичных полей. Видать, надоело. Оно и правильно. Ну, сделал ставку на козла, как и мы  \\  почти все  !  \\ а козел сам капусту срубил и нас прокинул слегка.Единственно только близкие получили нехилые куски, а вам, и мне тоже- по локоть и плюс недоверие ко всем, кто  рядом с  медовым мессийкой.

Как говорят у нас в селе : КАРОЧЕ , не доверяю я Ющу, Матвиенку, Гриценку ,Жвании,  ,Алекс. Третьякову, Николаю Мартыненко. О.Билозир \хорошая девочка \ , Ю.Еханурову, и очень НЕ ВЕРЮ   \ не помню уже и фамилию,а может и не нужно помнить \ журналисту с бегающими как у литвина глазками, который часто бывае на дебатах у Шустера,почему-то стал осторожно относиться к словам Ю.Кармазина \пусть простит он меня. Юра.....\....

 Таки прав Москаль: не будет у нас бунта без горячей головы.Потому как Юрка закроют на пяток лет, а Юлю, хоть и условно, но все же таки осудят. И не поможет 2015 президентский год, не помогут призывы осторожной Европы к властьимущим ,не произойдет чуда и не придет СПАСИТЕЛЬ...

 Написано Украине ТЕРПЕТЬ, терпеть блудословов, врунов, гетьманчиков, супернационалистовтягнибоков себялюбящих , терпеть до той поры, пока коммунисты не вымрут как класс и литвиновцы перестанут изворачиваться или растают в рядах регионалов, а сами регионалы нахапавшись и  нажравшись бабок , вместо больниц настроив стадионов и гостиниц не поймут, что С ЭТОЙ ЗЕМЛИ, С ЭТИХ ТИХИХ И МИРОЛЮБИВЫХ "БЫДЛОВ" СОДРАТЬ УЖЕ НЕЧЕГО УЕДУТ В КРАЯ, ГДЕ ЛЕНИВО БУДУТ ГРЕТЬ СТАРЧЕСКИЕ ТЕЛА ПОД ЧУЖИМ СОЛНЦЕМ,зато с полным сознанием  своего  умственного,практического и профессионального превосходства.Но и в далеких краях наперсточник останется наперсточником . Это как родимчик...

Пикет протеста в Архангельске

16 октября в Архангельске прошёл 3 пикет протеста читателей против признания книги академика Николая Левашова «Россия в кривых зеркалах» экстремистским материалом. Власти не имеют права творить произвол и беззаконие в стране... 



На этот раз мы провели пикет в поддержку книги Н.В. Левашова на площади Терёхина в Соломбальском районе. В той самой Соломбале, где, по версии историков, Пётр I, тоже преуспевший в деле геноцида русского народа, заложил в 1693 году первую в России судоверфь (для сведения – задолго до этого события корабли у нас строили, был флот из многих промысловых и торговых морских судов, был единственный в то время международный морской порт, а судоверфь была заложена Иваном Грозным ещё в 1581 году).

На базе судоверфи был создан и до недавнего времени работал крупнейший на Северо-Западе судоремонтный завод «Красная Кузница», который был доведён социальными паразитами до банкротства и ликвидирован, а люди были выброшены на улицу. Подобие тому – уничтожение Петром I в 1724 году первого русского морского порта, после чего Архангельск так и не смог достичь былого процветания.

Соломбальская сторона всегда славилась своими особыми жителями – своенравными, умными соломбалками и их мужьями, гордыми и достойными моряками и корабелами. А сейчас, многие из этих людей, одурманенные, утратившие веру в себя и в будущее, уставшие от лживых лозунгов и пустых обещаний, проходили мимо нас, стоящих в пикете, не останавливаясь, не поднимая глаз.

Площадь, где мы стояли, очень бойкое место – остановки всех автобусов, рынок, несколько торговых центров. Согласовав, мы раздавали материалы – газету «ВеРа» и статью в газете «Зримый и незримый геноцид», буклеты и листовки по книгам Николая Левашова.

Один из прохожих, оказалось, знает о Левашове, читал книги и с радостью взял все материалы. Это для Архангельска не характерно – обычно те, кто знает или что-то слышал о творчестве Н. Левашова, встречаются чаще. Теперь же, после пикета, у многих соломбальцев появилась такая возможность: узнать, прочитать, проснуться – выбор за ними. А вывод для нас – активнее нести информацию на окраины, в рабочие районы.

При всём кажущемся невнимании к нашим действиям, результат пикета оказался очевидным и, как это свойственно социальным паразитам, непредсказуемым в деталях. Нас, наконец, заметили все-все и зашевелились, да ещё как! Видимо, поняли серьёзность наших намерений, поняли, что мы не ограничимся своими молчаливыми выступлениями в центре города, и отреагировали очень по-своему!

В газете «МК в Архангельске» №42 под рубрикой «Дьяволиада» появилась статья «И реки обернутся вспять... В Архангельске прошёл митинг в защиту целителя, очистившего все воды области» неизвестного «автора» под псевдонимом. Эта статья прошла с аншлагом на 1-й странице и с несколькими фотографиями с места действия. Эта же статья, правда, без фотографий (очень жаль), тут же появилась на одном из сайтов.

Так вот, эта гнусная, лишённая какого-либо понимания, заказная статья сослужила всем нам свою службу – семь очень чётких фотографий в газете дали возможность её читателям познакомиться с нами лично и прочитать плакаты. Прибавилось ещё 7 тысяч (по тиражу газеты) информированных о книге людей. И уже это нас порадовало.

Что касается содержания статьи – так это, мне кажется, отголоски прежних убогих попыток Архангельской и Холмогорской епархий очернить Николая Левашова и его Дело, закончившихся для служителей церкви полным фиаско в связи с просветлением многих «рабов божьих», прочитавших статьи Николая Левашова «Блаженны нищие духом…», «О пророках, лжепророках и вообще…», «Диагноз – провокация!», «К вопросу о духовности». А статья в «МК» – это выстрел впустую, ну подвернулся случай, а вдруг кто-то клюнет. Но и это ещё не окончание их исТории.

Ровно через неделю, в следующем номере упомянутой газеты и под той же рубрикой «автор», стыдливо прячущийся под псевдонимом, продолжил публикацию, в которой ещё очевиднее проявились заказной характер статьи, а также некомпетентность и ограниченность заказчиков. Участники подобной лжи никак не хотят или не могут понять, что ответственность существует всегда: перед собой, перед своей сущностью за поступки и деяния, за слова и мысли. И сколько бы ни молился, ни каялся, ни причащался, а отвечать придётся. Уж и факты налицо, а им всё равно неймётся!

Мы, читатели книг академика Н.В. Левашова и члены Движения «Возрождение. Золотой Век», отреагировали на попытки наших оппонентов по-своему – провели два новых и очень успешных пикета в Архангельске, но теперь уже на тему о вакцинации.

---
Людмила Яковлева, 04 ноября 2010
Источник: http://ru-an.info/news_content.php?id=446
---

Ты меня любишь? - муж спросил.
Как хлеб и соль, - я отвечала, -
Мне без тебя не хватит сил,
Ты стимул мой для всякого начала.

Меня ты любишь? – сын спросил.
Как жизнь свою, - я молвила в ответ,
В тебе моя душа и смысл,
Ты в вечность для меня билет.

Вы любите меня? – невестка вдруг спросила.
Как зеркало, - был мой ответ,
В котором вижу счастье сына,
Люби его, как я – вот мой совет.

Подруга о любви меня не спросит,
Такие разговоры не для нас.
Прийдёт беда – одну не бросит,
И верю, в час нелёгкий не предаст.

Любовь бывает разной – это точно.
Исток ее, как правило, один,
Есть в сердце каждого источник
Священной, чистой, искренней любви.

14.05.08

Розмір української аудиторії користувачів Інтернету (унікальних користувачів, які зробили більш ніж один перегляд сторінки за жовтень 2008 року, і користувачів, які проглядали сторінки в жовтні і минулого місяця) склав у жовтні ц.р. 10,16 млн. чоловік, що на 6% більше, ніж у вересні 2008 року. Такі результати наведені в звіті українського порталу Bigmir)net «Глобальна статистика українського Інтернету» за жовтень 2008 року, який має в своєму розпорядженні УНІАН.

Географія розподілу користувачів Інтернет у жовтні ц.р. показує, що здебільшого українські користувачі Інтернетом живуть у столиці і у великих містах, - на перші 8 регіонів України в жовтні припадає близько 90% українських користувачів Інтернет.

При цьому із значним відривом від інших регіонів лідирує Київ, на який у жовтні 2008 року припало 58,96% від всіх користувачів Інтернет в Україні. Далі йдуть : Одеса (6,43% користувачів Інтернет), Дніпропетровськ (5,62%), Донецьк (5,41%), Харків (4,44%), Львів (3,58%), Запоріжжя (2,47%), Крим (2,70%). Сумарна частка цих регіонів склала 30,65%.

На решту регіонів України припадає трохи менше 10% користувачів Інтернет в Україні в жовтні 2008 року.

Аутсайдерами за рівнем проникнення Інтернет в Україні в жовтні ц.п. сталі міста: Луцьк (0,17% користувачів), Житомир (0,21%) і Чернівці (0,22%).

Загальний час, проведений українськими користувачами Інтернет у глобальній мережі, у жовтні склав понад 4,05 млрд. хвилин, що на 5,32% більше, ніж у вересні ц.р.

УНІАН.

Вадим Карасьов, політолог, один з лідерів партії "Єдиний центр" Чи потрібен країні рух до якогось із політичних чи економічних блоків? – Іншого шляху, ніж велике інтеграційне об'єднання, сьогодні не існує. Така ­країна, як наша, не має можливості модернізу­ватися за допомогою тільки внутрішніх ресурсів. У світі тепер взагалі немає ­таких країн – хіба що Китай. Але й він модернізується за рахунок експорту, відкритої економіки та залучення іноземних капіталів. При тому має гігантський внутрішній ринок і політичну систему авторитарного типу.Перед нами два шляхи: або поступово інтегруватися до Європи, або нас інтегрують до Росії. А наша влада каже, що Україна приречена на модернізацію національного типу. Коли чую: "Україні треба повернути суверенітет і повну незалежність, бо в Америці – криза", хочеться запитати: "А в якій валюті ви тримаєте заощадження?" Навряд чи у гривнях. Цим усе сказано – ми орієнтуємося на суверенітет долара. Наш внутрішній ринок сприйняти продукцію вітчизняних компаній не може. З індустріального боку, ми вже не можемо розраховувати на роль високотехнологічної держави. Нам ідеться про те, щоб хоча б мати свій сегмент у світовій економіці. Він може бути комп'ютерний, машинобудівний. Але не металургія. Вона не має високої доданої вартості, псує довкілля. Та й що це за країна, яка постійно залежить від коливаньпопиту на метал на зовнішніх ринках?

Російська економіка теж залежить від коливань попиту на нафту й газ.

– Тому Росія й почала рух до створення єдиного економічного простору. Щоб за рахунок розширення на інші території – Казахстан, Білорусь, Україну – реіндустріалізуватися й позбутися залежності від сировини. Замість підвищувати продуктивність праці, розвивати новітні технології й покращувати людський капітал.

Що дасть Україні членство в Митному союзі?

[cut text="Читати далі"]

– На деякий час – певні послаблення за рахунок зниження ціни на газ. Ми вирішимо поточні бюджетні проблеми, але законсервуємо економіку. Замість того, щоб змінювати політичну та економічну системи, робити ставку на креативні ресурси власного підприємницького прошарку.

Влада каже: у нас є космос, машинобудування, літаки. Але ж нам доведеться ­об'єднуватися в цих галузях із росіянами. Так, на світовому ринку атомної енергетики вони посідають третє місце. Але це – за рахунок контрактів із країнами третього світу. Продуктивність праці в цьому секторі в Росії в шість разів нижча за світову. Тому можемо надувати щоки, ставати монополістами в цій галузі разом із "великим сусідом", але маємо розуміти: це зовсім інша атомна енергетика, ніж у США чи Франції.

Європейський вектор передбачає інший сценарій економічного розвитку. Доведеться робити ставку не на великі монополістичні корпорації, а на дрібний та середній бізнес. Розосередити економічну владу – щоб уряд не втручався в ринки.Такий шлях дає більше свобод і прав муніципалітетам, місцевому самоврядуванню, людині. Держава не має ­єдиного центру в президентському кабінеті. Іншими центрами стають суди, політичні партії, незалежні медіа. ­Своєрідний федералізм.

А як федералізм розуміють в Україні?

– Як суто адміністративний підхід. Бо Росія – теж федерація, але реального федералізму не має. Це центро­периферична, імперська структура. І якщо українські еліти раптом домовляться між собою про федерацію, то такі ж невеликі центро­­периферичні системи утворять у регіонах.Україна ж досі "вкладена" у пострадянський простір – щодо військових кордонів, газотранспортної системи, гуманітарної та інформаційної політик.

Підприємницький вільноринковий ­капіталізм прогресивніший за соціалізм радянського чи китайського зразка. І народ сам ­побачив, де краще жити. Німці тікали зі сходу на захід. Китай почав реформуватися, бо побачив, як розвивається ­Тайвань. Зрозумів, що ті ж китайці можуть робити економічні дива. Ментальність на Сході України – ­радянсько­індустріальна. Не випадково саме там виникли староіндустріальний олігархічний бізнес і постпролетарська електоральна маса. Там нема того, що є на Заході – гегемонії середнього класу. Її причина не в кількості, а, приміром, у звичці львів'ян ходити на каву й спілкуватись за нею. Це – середньокласовий, буржуазний спосіб життя. На Cході ж розвинена не культура спокійного, обивательського життя, а культура "крутизни", напівкриміналу, хуліганства. "Круті хлопці не танцюють" – за назвою роману ­Нормана Мейлера.

Якщо підемо шляхом федералізації – отримаємо дві різні країни. Проблема вирішиться тільки тоді, коли Схід України втягнеться в середньокласову, європейську культуру.

А якщо він не хоче втягуватися?

– Він уже це робить. Східняки були основ­ною рушійною силою "податкових майданів". Там починає формуватися міський середній клас. Треба тільки дати підприємницькі свободи – і вони перевернуть гори, принесуть доходи в бюджет. А головне – вони втомилися від культури "крутизни". Бо, по суті, вона є культурою експлуатації більшості кількома. Наша проблема – не в пошуку моделі: ­федеративної, унітарної, децентралізованої. Вона – у виборі моделі розвитку – економіки, політичної системи. І ми всі будемо в Європі. Донбас теж хоче туди. Він уже побачив, що таке Росія. Тому що проблема не в самій Росії – а в тому, що там правлять олігархи. І їм на Росію начхати.

Нам все говорять про те, що Україна – мультиетнічна держава, що мови грека, єврея, росіянина й українця мають бути на одному рівні. Все це – брехня, і робиться для того, щоб через чорний вхід запровадити російську мову як другу державну.

Навіщо це робиться?

– Бо ті, хто це лобіюють, не вважають себе українцями. Для певних політиків вивчити мову – питання не ліні, а того, що українська нація має створюватися на їхніх умовах – на умовах Донбасу, скажімо. А хтось хоче будувати націю на умовах Львова. Але на сьогодні це все неконструктивно, тому що маємо створювати націю на умовах світу. На умовах європейських цінностей, які є універсальними. Уявіть, якби ми досі сперечалися, який у нас має бути державний прапор. Із погляду історії це абсурд, а з погляду політичної стратегії – я розумію, чому зараз вкидають цю тему. Бо розуміють, що країна стоїть на порозі фундаментального вибору. Ми повинні завершити розлучення з Радянським Союзом. В Україні на сьогодні все є – капіталізм у феодальному варіанті, звичка до демократичної процедури, напівнезалежна преса. Чого немає? Гарантій –прав власності, свободи слова, економіки, демократії. Потрібна правова держава.

Як її будувати?

– Нинішня влада запустила процес кримінального переслідування опозиції. Має два варіанти: або розтерти опозицію в порошок і зацементувати ситуацію ще на п'ять років – хоч проблеми в еконо­міці такі, що за цей час все одно виникне нова опозиція. Або ж нинішні опозиціонери вистоять,і, коли матимуть шанс прийти до влади, опиняться перед спокусою повторити сценарій судових процесів із теперішньою командою. Щоб цього не сталося, останні будуть зацікавлені в гарантіях. І тоді виникне пропозиція: давайте робити правову державу. Так само, як 2004­го домовилися про політичну реформу – що було прогресивним кроком. От і тепер у них буде привід сісти й провести масштабну правову й політичну реформи. В нас уже й люди готові до того, щоб жити в правовій державі.

Які події в Україні можуть бути каталізаторами змін?

– Перша точка – завершення суду над Тимошенко. А друга – парламентські вибори. Зараз багато хто не протестують, тому що сподіваються висловити свій протест через голосування. Вони ще мають надію. Якщо ж виборів не буде, люди робитимуть висновок: або виживати й доживати – або виходити і протестувати. І 2006­го, і 2007­го, і 2010 року вибір враховувався владою. Від 2002­го в Україні було п'ять виборчих кампаній, і на всіх перемагала опозиція. Українці звикли до цього. Якщо влада спробує підтасувати результати – народ обуриться.

Що робити людям, доки еліти дозріють до змін?

– Боротися за це. Суспільству треба розуміти: немає верхів і низів. Усе,закінчилась політтехнологія! Починається жива політика з реальними запитами людей, тому що в них визріли справжні інтереси.

І люди тепер ставитимуться до політики не як до видовища, а як до життя.Де вони не глядачі, а діячі. В цьому, певно, і є історична місія Тимошенко і ­Януковича.